Рішення

від 20.09.2017 по справі 522/3023/16-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/3023/16-ц

Номер провадження № 2/522/4780/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Кравчук Т.С.,

при секретарі - Антонецькому С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, посилаючись на те, що 20.02.2013 року між ним, позивачем, та ОСОБА_2 було укладено Договір позики (далі по тексту - Договір), за умовами якого він, позивач, передає, а ОСОБА_2 приймає грошові кошти у сумі 180 000,00 доларів США зі сплатою 4 % щомісячно, зі строком повернення до 20.05.2013 року або до пред'явлення позикодавцем вимоги про повернення боргу; в підтвердження передачі коштів позичальник та позикодавець склали акт приймання-передачі до Договору, що є його невід'ємною частиною. Позивач зазначив, що починаючи з дати укладення Договору відповідачка жодного зобов'язання за Договором не виконала, суму боргу не повернула, уникає будь-яких контактів з позикодавцем.

Позивач вважає, що виходячи з умов Договору у відповідачки виникла заборгованість за Договором, яку він обрахував наступним чином:

- сума основного боргу у гривневому еквіваленті станом на день подання позову (17.02.2016 року) згідно з офіційним курсом гривні до долара США у розмірі 27,019 гривень за один долар складає 4 863 563,60 гривень;

- сума щомісячних платежів із розрахунку 4 проценти від суми позики за весь час користування позикою з 21.02.2013 року по 17.02.2016 року: 4 863 563,00 гривень х 4/100% х 34 = 6 614 446,50 гривень;

- сума неустойки (пені) із розрахунку 0,3% (п.8.1. Договору) від неповернутої суми позики за кожний день прострочення: 4 863 563,00 гривень х 0,3/100% х 1003 = 14 634 463,00 гривень;

- сума збитків від інфляції за весь час прострочення з 21.05.2013 року по 17.02.2016 року 3 865 728,30 гривень;

- сума трьох процентів річних від простроченої суми 400 944,19 гривень, а всього 30 379 145,59 (4 863 563,60 + 6 614 446,50 + 14 634 463,00 + 3 865 728,30 + 400 944,19) гривень.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 30 379 145,59 гривень та судові витрати, обґрунтовуючи позовні вимоги умовами Договору та, зокрема, положеннями ст.526 ЦК України, згідно яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; положеннями ч.1 ст.1046 ЦК України, згідно яким за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; положеннями ч. 1 ст.1048 ЦК України, згідно яких позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Представник відповідачки позов ОСОБА_1 не визнав, просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідачка незнайома з позивачем і ніколи не укладала з ним договорів позики; при цьому на Договорі та акті приймання здавання відсутній особистий підпис та паспортні дані ОСОБА_2, записи в Договорі та акті приймання здавання зроблені не почерком ОСОБА_2 й на цих документах проставлено печатку ТОВ Альфа-Аркадія , в якому працювала ОСОБА_2, й печатка цього підприємства була втрачена.

Представник третьої особи у судовому засіданні 13.07.2016 року своєї думки щодо позову не висловила, у подальшому у судові засідання не з'являлась, своєї думки щодо позову не висловила.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд і вирішення справ в судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1-3 ст.10 ЦПК України).

У відповідності зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

Судом встановлено, що 20.02.2013 року між ОСОБА_1, як позикодавцем, та ОСОБА_4, як позичальником, було укладено Договір позики, згідно пункту першого якого позикодавець передає, а позичальник приймає грошові кошти у розмірі 180 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 441 800,00 гривень по курсу НБУ на день підписання договору зі сплатою 4 % щомісячно, зі строком повернення до 20.05.2013 року або до пред'явлення позикодавцем вимоги про повернення боргу, а позичальник зобов'язується повернути обумовлену суму в місці укладення цього договору в установлений строк протягом 30 днів з дня пред'явлення позикодавцем вимоги про повернення боргу. Згідно п.4 Договору в підтвердження укладення Договору та його умов сторони складають акт приймання-передавання грошових коштів, що посвідчує передачу позикодавцем позичальнику грошову суму, яка обумовлена в п.1 цього Договору.

В підтвердження укладення Договору та отримання грошових коштів суду надано копії Договору позики від 20.02.2013 року та акт приймання-передавання від 20.02.2013 року, оригінали яких були оглянуті судом в судовому засіданні. При цьому доказів щодо виконання боргових зобов'язань за Договором позичальником ОСОБА_2 відповідачкою та її представником суду не надано.

Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В обґрунтування своїх заперечень щодо позовних вимог представник відповідачки стверджує, що відповідачка ОСОБА_2 договір позики з позивачем ОСОБА_1 не укладала, не підписувала, гроші не отримувала.

Згідно зі ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

З огляду на положення ст.60 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідачкою не надано суду жодного доказу щодо безгрошовості договору позики, зокрема доказів звернень з питання розгляду спірних відносин щодо договору позики з позивачем шляхом кримінального судочинства, а відтак - суд дійшов висновку, що відповідачка ОСОБА_2 не довела у судовому засіданні факт неотримання нею грошей від ОСОБА_1

Слід зазначити, що відповідачкою та її представником до суду не надано контррозрахунку нарахованої позивачем заборгованості, як і не спростовано розміри заявлених до стягнення сум.

Згідно ч.2 ст.533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

З огляду на викладене, з урахуванням умов Договору позики та виходячи з положень ст.11 ЦПК України, згідно яких суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог, суд визначає борг відповідачки перед позивачем за офіційним курсом цієї валюти на день подання позову (17.02.2016 року) у розмірі 4 863 563,60 гривень (180 000,00 доларів США х 27,019 по курсу НБУ на 17.02.2016 року).

Виходячи з умов Договору щодо щомісячної сплати 4% від суми позики та, як зазначалося вище, з положень ст.11 ЦПК України в межах заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, суд визначає суму процентів за час користування позикою з 21.02.2013 року по 17.02.2016 року у розмірі 6 614 251,20 гривень (180 000,00 доларів США х 4% х 34 місяці х 27,019 по курсу НБУ на 17.02.2016 року ).

Щодо нарахування позивачем суми неустойки (пені) із розрахунку 0,3% від неповернутої суми позики за кожний день прострочення згідно п.8.1. Договору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 Цивільного Кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Отже, аналіз цих норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням позивача до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Разом з тим спеціальна позовна давність застосовується за умови подання стороною у спорі відповідної заяви, зробленої до винесення судом рішення. В той же час відповідачкою ОСОБА_2 та її представником не надано суду відповідної заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку про нарахування та стягнення з відповідачки на користь позивача суми неустойки за один рік із наступного розрахунку: 180 000,00 доларів США х 0,3 % х 365 днів = 197 100 доларів США місяці х 27,019 по курсу НБУ на 17.02.2016 року = 5 325 444,90 гривень.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

У відповідності зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, то норми ст.625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні.

В даному випадку грошове зобов'язання визначене сторонами договору в іноземній валюті - доларах США. Таким чином суд вважає безпідставним позовні вимоги позивача щодо стягнення суми боргу по Договору з урахуванням встановленого індексу інфляції.

З урахуванням вищевикладеного та положень ст.11 ЦПК України, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму трьох процентів річних за Договором з 21.05.2013 року по 17.02.2016 року, що згідно наданого розрахунку складає 400 944,20 гривень.

Таким чином, заборгованість за Договором складає 17 204 203,90 (4 863 563,60 + 6 614 251,20 +5 325 444,90 + 400 944,20) гривень, які суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 6 890,00 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.258,533,625,1046,1048,1050 ЦК України, ст.ст. 10,58,59, 60, 208, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2), суму заборгованості за договором позики у розмірі 17 204 203,90 (сімнадцять мільйонів двісті чотири тисячі двісті три) гривень 90 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6 890,00 гривень.

В решті частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя 20.09.2017