Постанова

від 12.02.2020 по справі 522/3023/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5527/20

Номер справи місцевого суду: 522/3023/16-ц

Головуючий у першій інстанції Кравчук Т.С.

Доповідач Черевко П. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Черевка П.М.,

суддів - Дрішлюка А.І., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20 вересня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, посилаючись на те, що 20.02.2013 року між ним, позивачем, та ОСОБА_1 було укладено Договір позики, за умовами якого він передав, а ОСОБА_1 прийняла грошові кошти у сумі 180000,00 доларів США зі сплатою 4 % щомісячно, зі строком повернення до 20.05.2013 року або до пред`явлення позикодавцем вимоги про повернення боргу; в підтвердження передачі коштів позичальник та позикодавець склали акт приймання-передавання до Договору, що є його невід`ємною частиною. Позивач зазначав, що, починаючи з дати укладення Договору, відповідач жодного зобов`язання за Договором не виконала, суму боргу не повернула, уникає будь-яких контактів з позикодавцем.

Позивач зазначав, що, виходячи з умов Договору, у відповідача виникла заборгованість за Договором, яку він обрахував наступним чином:

- сума основного боргу у гривневому еквіваленті станом на день подання позову (17.02.2016 року) згідно з офіційним курсом гривні до долара США у розмірі 27,019 гривень за один долар складає 4 863 563,60 гривень;

- сума щомісячних платежів із розрахунку 4 % від суми позики за весь час користування позикою з 21.02.2013 року по 17.02.2016 року: 4 863 563,00 гривень х 4/100% х 34 = 6 614 446,50 гривень;

- сума неустойки (пені) із розрахунку 0,3% (п.8.1. Договору) від неповернутої суми позики за кожний день прострочення: 4 863 563,00 гривень х 0,3/100% х 1003 = 14 634 463,00 гривень;

- сума збитків від інфляції за весь час прострочення з 21.05.2013 року по 17.02.2016 року 3 865 728,30 гривень;

- сума трьох процентів річних від простроченої суми 400 944,19 гривень, а всього 30 379 145,59 (4 863 563,60 + 6 614 446,50 + 14 634 463,00 + 3 865 728,30 + 400 944,19) гривень.

Посилаючись на ці обставини, просив задовольнити позов.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 20 вересня 2017 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму заборгованості за договором позики у розмірі 17 204 203,90 (сімнадцять мільйонів двісті чотири тисячі двісті три) гривень 90 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 6 890,00 гривень.

В решті частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою та, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просила суд скасувати рішення суду першої інстанції від 20.09.2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмови у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 ніколи не позичала гроші у ОСОБА_2 , у доданій до позовної заяви копії договору позику від 20.02.2013 року у графі Позичальник відсутній особистий підпис ОСОБА_1 . Крім цього у договорі займу від 20.02.2013 року та акті приймання-передавання від 20.02.2013 року у графі Позичальник на відміну від графи Позикодавець відсутні паспорті данні та РНОКПП ОСОБА_1 .

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13.09.2018 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики було зупинено до розгляду справи №511/1267/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним.

31.05.2019 року до Одеського апеляційного суду із Роздільнянського районного суду Одеської області надійшло рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 15.05.2019 року, ухвалене у справі (№511/1267/18) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним.

04.06.2019 року до Одеського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про поновлення провадження у справі у зв`язку з тим, що 15.05.2019 року Роздільнянським районним судом Одеської області ухвалено рішення у справі №511/1267/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 липня 2019 року поновлено апеляційне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20 вересня 2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

У відповідності до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.02.2013 року між ОСОБА_2 як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником, було укладено Договір позики, згідно з п.1 якого позикодавець передає, а позичальник приймає грошові кошти у розмірі 180 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 441 800,00 гривень по курсу НБУ на день підписання договору зі сплатою 4 % щомісячно, зі строком повернення до 20.05.2013 року або до пред`явлення позикодавцем вимоги про повернення боргу, а позичальник зобов`язується повернути обумовлену суму в місці укладення цього договору в установлений строк протягом 30 днів з дня пред`явлення позикодавцем вимоги про повернення боргу. Згідно з п.4 Договору в підтвердження укладення Договору та його умов сторони складають акт приймання-передавання грошових коштів, що посвідчує передачу позикодавцем позичальнику грошову суму, яка обумовлена в п.1 цього Договору.

В підтвердження укладення Договору та отримання грошових коштів суду надано копії Договору позики від 20.02.2013 року та акт приймання-передавання від 20.02.2013 року, оригінали яких були оглянуті судом в судовому засіданні. При цьому доказів щодо виконання боргових зобов`язань за Договором позичальником ОСОБА_1 відповідачем та її представником суду не надано.

Задовольняючи позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно з ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Колегія суддів погоджуються з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем та її представником до суду не надано контррозрахунку нарахованої позивачем заборгованості, як і не спростовано розміри заявлених до стягнення сум.

Згідно з ч.2 ст.533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_1 ніколи не позичала гроші у ОСОБА_2 , у доданій до позовної заяви копії договору позику від 20.02.2013 року у графі Позичальник відсутній особистий підпис ОСОБА_1 . Крім цього у договорі займу від 20.02.2013 року та акті приймання-передавання від 20.02.2013 року у графі Позичальник на відміну від графи Позикодавець відсутні паспорті данні та РНОКПП ОСОБА_1 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки договір від 20.02.2013 року оформлений належним чином з дотриманням вимог цивільного кодексу України щодо простої письмової форми договору позики та підписаний безпосередньо сторонами, а підпис ОСОБА_1 крім того підтверджується печаткою ТОВ Альфа-Аркадія , в якому відповідач має корпоративні права.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства, та на законність судового рішення.

Також апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції у рішенні суду повно відобразив обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення рішення суду, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення немає.

Колегія суддів, розглянувши справу, прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права в зв`язку з чим, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.374, ст.ст.375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.02.2020 року.

Судді Одеського апеляційного суду П.М. Черевко

А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький