Постанова

від 18.09.2017 по справі 826/6173/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2017 року № 826/6173/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Електрична Інноваційна група до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю Електрична Інноваційна група (далі по тексту - позивач, ТОВ Електрична Інноваційна група ) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0009492209 від 11.11.2016 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2017 року адміністративну справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду на 04.07.2017 року.

Судове засідання призначене на 04.07.2017 року відкладалось на 22.08.2-17 року.

В судовому засіданні 22.08.2017 року представник позивача та представник відповідача не заперечували проти переходу у письмове провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України суд Ухвалою від 22 серпня 2017 року перейшов в письмове провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у період з 09.10.2015 року по 16.10.2015 року головним державним ревізором-інспектором відділу супроводження особливо важливих перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Електрична Інноваційна група (код за ЄДРПОУ Ї670399) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ Компанія Лікург (код 30277469) за травень 2015 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 2340.2015 №509/26-59-22-09, яким встановлено порушення пункту 198.3. п. 198.6 ст.198. п.201.4. п.201.6. п.201.10 .201 ПКУ. п.9.1. и.9.2 ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . 2.4. п.2.16 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку в результаті чого занижено податок на додану вартість за період травень 2015 року на загальну суму 583 335,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення рішення: №0009492209 від 11.11.2015 року, яким встановлено порушення п. 198.1. п. 198.2. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України за платежем 14010100 податок на додану вартість в розмірі 729 169 (сімсот двадцять дев'ять тисяч сто шістдесят дев'ять) гривень 00 копійок (за основним платежем 583 335 (п'ятсот вісімдесят три тисячі триста тридцять п'ять) гривень 00 копійок та за штрафними санкціями 145 834 (сто сорок п'ять тисяч вісімсот тридцять чотири) гривні 00 копійок).

Позивач, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до Акту перевірки, порушення позивачем норм податкового права ґрунтується на тому, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2015 року та Додаток №5 до податкової декларації з ПДВ Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів не визнано як податкову звітність.

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до податкові декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року (вх. від 22.06.2015 № 9129658803), та Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень. 2015 року (вх. від 22.06.2015 № 9129658717) ТОВ Компанія Лікург не декларує податкові зобов'язання за травень 2015 року. ТОВ Компанія Лікург подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2015 року (вх. від 24.06.2015 №913 1907847), де уточнює податкові зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2015 року у сумі 583 335 грн.. Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (вх. від 24.06.2015 року №9131907821), де декларує податкові зобов'язання з ТОВ Електрична Інноваційна група на суму ПДВ 583 335 грн. Проте, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку па додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2015 року (вх. від 24.06.2015 №913 1907847), та Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (вх. від 24.06.2015 року №9131907821) не визнано як податкова звітність.

Порядок складення податкової звітності та подання податкової декларації до органів державної податкової служби встановлено у статтях 48 та 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-VI, із змінами та доповненнями (надалі - Кодекс).

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Кодексу прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Податкова декларація, заповнена з порушеннями норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, вважається неподаною.

Разом з цим, з метою забезпечення практичного застосування статей 46 - 51 Кодексу та удосконалення процедури подання податкової звітності платниками податків до органів державної податкової служби розроблено Методичні рекомендації щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платниками податків в органах ДПС України, які затверджено наказом ДПС України від 14.06.2012 № 516 (далі - Методичні рекомендації).

Зазначеними Методичними рекомендаціями затверджено Довідник причин з яких податкова звітність не вважається податковою декларацією (додаток 6), в якому наведено додаткові підстави невизнання податкової звітності, які випливають з інших статей Кодексу.

Відповідно до підпункту 4.14.3 Методичних рекомендацій, інспектори, що здійснюють приймання податкової звітності, попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм чинного податкового законодавства (за кодами причин, закріпленими за підрозділами приймання та обробки податкової звітності додаток 6 Методичних рекомендацій).

Отже, за результатами виявлення відповідних фактів платнику податків повинно бути направлено письмове повідомлення про невизнання звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття звітності відповідно до вимог Кодексу, які регулюють порядок заповнення та подання податкової звітності, з пропозицією подати нову, оформлену належним чином.

При цьому, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (пп. 49.11.1 Кодексу); - у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання (пп. 49.11.2 Кодексу).

Таким чином, якщо податкова звітність заповнена платником податку всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, а також з порушенням норм Кодексу, то вона може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ Компанія Лікург подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2015 року (вх. від 24.06.2015 №913 1907847) та отримало квитанцію №2, що свідчить про прийняття податкової звітності. Крім того, в матеріалах справи не міститься письмове повідомлення про невизнання звітності.

З наведених обставин суд приходить до висновку, що винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення з підстав не визнання податкової звітності контрагента позивача ТОВ Компанія Лікург є протиправним.

Що стосується висновків відповідача про не підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Компанія Лікург , суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, тобто документами, які містять відомості про господарську операцію і підтверджують її здійснення (фіксують факт здійснення господарської операції) та складаються під час її здійснення, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення). Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Із системного аналізу положень статей 198-201 Податкового кодексу України вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податку на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем та ТОВ Компанія Лікург укладено договір поставки №б/н від 29.05.2015 року. Відповідно до п. 3.3 Договору, оплата кожної партії товар) проводиться шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Постачальника на умовах погоджених сторонами і вказаних в кожній специфікації. Відповідно до специфікації №1 до договору поставки від 29.05.2015 року (т. 1 а.с.44), на суму 3 500 011,72 грн. термін оплати до 31 грудня 2015 року (в редакції додаткової угоди від 20.10.2015 року термін продовжено до 31.12.2016 року).

На підтвердження виконання умов договору поставки від 29.05.2015 року №б/н, руху активів в процесі здійснення господарських операцій ТОВ Електрична Інноваційна група до перевірки надано: видаткова накладна, податкова накладна, сертифікати якості, рахунок-фактура, договір оренди складу, платіжні доручення, тощо.

Судом було встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, судом встановлено, що податковим органом не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Беручи до уваги положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів всі здійсненні ним судові витрати.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Електрична Інноваційна група - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0009492209 11.11.2015 року.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Електрична Інноваційна група (код ЄДРПОУ 37670399) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 937,54 грн. за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.В. Смолій