Постанова

від 18.09.2017 по справі 813/4701/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/7807/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

прокурора Цинайко Н.І.,

представника відповідача ОСОБА_1,

представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської міської ради та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Будівельний альянс на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 року у справі за позовом В.о. керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Будівельний альянс про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради № 1166 від 20.10.2016,-

ВСТАНОВИВ:

В.о. керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 30.12.2016 року звернувся в суд з позовом до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Будівельний альянс в якому просить визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 20.10.2016 № 1166 Про надання ТзОВ Будівельний альянс дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на проспекті Свободи, 45 .

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Львівська міська рада подала апеляційну скаргу. В якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права. До апеляційної скарги приєдналося ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Будівельний альянс , яке вказує про порушення норм матеріального права та просить винести постанову, якою відмовити в задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до свідоцтва № Г-01960 від 18.08.2006 про право власності на будівлю готелю та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11714194 від 01.09.2006 ТзОВ Будівельний альянс є власником будівлі готелю, що знаходиться за адресою: м.Львів, проспект Свободи, 45.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів № 44 від 28.01.1986 вказана будівля готелю є пам'яткою містобудування і архітектури місцевого значення.

20.10.2016 Львівською міською радою за результатами розгляду звернення ТзОВ Будівельний альянс від 07.07.2016 №13 винесено ухвалу № 1166 Про надання ТзОВ Будівельний альянс дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на проспекті Свободи, 45 . Зокрема, вказаною ухвалою відповідач вирішив: - надати ТзОВ Будівельний альянс дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0445 га (в тому числі площею 0,0020 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень) на проспекті Свободи, 45 (кадастровий номер 460136600:02:005:0017) для обслуговування будівлі готелю за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі комерції; - ТзОВ Будівельний альянс забезпечити через спеціалізовану землевпорядну організацію виготовлення технічної документації і землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості та подати міській раді на затвердження.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 1311 від 09.12.2005 Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова визначено межі історичного ареалу міста, де в додатку до цього рішення графічно зображено межі історичного ареалу м. Львова та межі території історичної забудови, внесеної до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Згідно з вказаним рішенням земельна ділянка, що знаходиться за адресою місто Львів, проспект Свободи, 45 відноситься до меж історичного ареалу міста Львова та відноситься до об'єктів культурної спадщини.

Відповідно до Містобудівельних обмежень та сервітутів щодо користування земельною ділянкою по проспекту Свободи, 45 у м.Львові № 2401-2352 від 05.07.2016, які видані Управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради та були враховані при винесенні оскаржуваної ухвали, вказана земельна ділянка віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із статтею 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 22.05.1997 №280/97-ВР, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та Законів України.

Згідно із статтею 59 вказаного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Відповідно пункту 34 частини 1 статті 26 зазначеного закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до законодавства питання регулювання земельних відносин.

Частиною першою статті 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із положеннями частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою вказаної статті ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частини десята, одинадцята статті 118 ЗК України).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Відповідно до матеріалів справи, на підставі свідоцтва № Г-01960 від 18.08.2006 про право власності на будівлю готелю та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11714194 від 01.09.2006 ТзОВ Будівельний альянс є власником будівлі готелю, що знаходиться за адресою: м.Львів, проспект Свободи, 45, а тому звернулося до Львівської міської ради із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та подало необхідні документи. Оскільки, підстави для відмови у наданні такого дозволу були відсутні, а саме не встановлено факту невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, Львівською міською радою погоджено третій особі вказане звернення.

Таким чином, оскаржувана ухвала прийнята Львівською міською радою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до статті 1 Закону України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 №1805-ІІІ, охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.

Згідно статті 34 цього Закону, землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

За положеннями статей 53, 54 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Колегія суддів дійшла висновку, що оскільки відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на будівлю готелю загальною площею 2563, м. кв. зареєстроване за ТзОВ Будівельний альянс на підставі свідоцтва про право власності №Г-01960 від 18.08.2006 року, щодо будівлі готелю на проспекті Свободи, 45 у м.Львові, а тому приймаючи рішення від 20.10.2016 року №1166 відповідач правомірно надав дозвіл ТзОВ Будівельний альянс на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою обслуговування будівлі готелю за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі комерції, а також зобов'язав третю особу подати такий проект землеустрою на затвердження Львівській міській раді.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, яке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що апеляційні вимоги є аргументованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України вказує, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За правилами частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Будівельний альянс - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2017 року у справі №813/4701/16 - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову В.о. керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Будівельний альянс про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради № 1166 від 20.10.2016 - відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Будівельний альянс витрати по сплаті судового збору у сумі 1760 (одна тисяча сімсот шістдесят) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Львівської місцевої прокуратури № 1 (вул. Богомольця, 9, м. Львів, 79005).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку ч.3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

ОСОБА_5

Повний текст постанови виготовлено 20.09.2017 року