ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2017 року Справа № 922/3014/16
Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Селіваненко В.П. і Студенець В.І.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лорем Плюс", м. Харків,
на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.04.2017
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2017
зі справи № 922/3014/16
до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Харків,
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "Лорем Плюс" (далі - Товариство),
про визнання рішення недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Фірма звернулася до господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог) про визнання недійсними та скасування пунктів 1, 2 рішення адміністративної колегії Відділення від 08.08.2016 № 72-р/к (далі - Рішення АМК).
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.10.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.12.2016, позов задоволено.
Постановою Вищого господарського суд України від 01.03.2017 зазначені судові рішення зі справи скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого суду.
Товариство 11.04.2017 як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсними та скасування пунктів 1, 3 Рішення АМК в частині, що стосується його.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.04.2017 (суддя Добреля Н.С.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 (колегія суддів у складі: Білоусова Я.О. - головуючий суддя, судді Тарасова І.В., Фоміна В.О.), позовну заяву Товариства разом з доданими до неї документами повернуто без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) через неподання доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить зазначені судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники Фірми, Відділення та Товариства у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Частиною першою статті 26 ГПК України визначено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.
Відповідно до частини першої статті 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Статтею 3 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674) встановлено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 3674 судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду , - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами частини другої статті 4 Закону № 3674 за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, зокрема, з 1 січня становить 1 600 грн.
Праву Товариства на подання позову відповідає його обов'язок дотримуватись встановленого для цього порядку.
За таких обставин попередні судові інстанції, встановивши сплату Товариством платіжним дорученням від 18.10.2016 № 79 судового збору за поданий ним у квітні 2017 року позов лише в сумі 1 378 грн. замість 1 600 грн., що є недотриманням Товариством вимог чинного законодавства щодо подання доказів сплати судового збору, діючи з дотриманням приписів пункту 4 частини першої статі 63 ГПК України, дійшли правомірного висновку щодо необхідності повернення названої позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Харківської області від 11.04.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 зі справи № 922/3014/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лорем Плюс" - без задоволення.
Суддя Б.Львов
Суддя В.Селіваненко
Суддя В.Студенець
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 19.09.2017 |
Оприлюднено | 22.09.2017 |
Номер документу | 69023651 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Львов Б. Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні