Рішення

від 18.09.2017 по справі 910/9859/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2017 Справа №910/9859/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод ДоТовариства з обмеженою відповідальністю Еві Інжиніринг Простягнення 533 444,86 грн. Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

від позивача: Кришнева В.М. - по дов. №ИГЗ-Исх.-01-17-385 від 06.06.2017р.

від відповідача: не з явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Миколаївський глиноземний завод" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еві Інжиніринг" про:

розірвання договору поставки №НГЗ-Д-16-543 від 16.01.2017р.

стягнення 533 444,86 грн. суми попередньої оплати по договору поставки від 16.01.2017 № НГЗ-Д-543.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 порушено провадження у справі № 910/9859/17, призначено її до розгляду на 25.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 розгляд справи відкладено на 08.08.2017.

У судовому засіданні 08.08.2017 було оголошено перерву до 15.08.2017, відповідно до статті 77 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2017 суддею Морозовим С.М. задоволено самовідвід.

Відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/9859/17, за результатом якого справу № 910/9859/17 передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2017 справу №910/9859/17 прийнято до провадження судді Трофименко Т.Ю.ё розгляд справи призначено на 18.09.2017.

04.09.2017р. від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог в якій, окрім стягнення грошових коштів в розмірі 533 444,86 грн., позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 214 315,80 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті - змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У пункті 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що статтею 22 ГПК України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правила вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України та зазначені в цій постанові.

Таким чином, "збільшуючи" позовні вимоги у заяві від 04.07.2017р., позивач фактично заявив додаткові вимоги, які не заявлялися раніше, а саме про стягнення з відповідача пені в розмірі 214 315,80 грн.,тобто його заява направлена на одночасну зміну предмету та підстав заявленого ним позову.

Отже, вказана заява позивача є не збільшенням позовних вимог, а по суті є поданням іншого (ще одного) позову про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання у мов договору, що є недопустимим у розумінні статті 22 ГПК України, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні вказаної заяви.

З огляду на наведене, спір в частині майнових вимог вирішується в частині заявленої позовної вимоги - стягнення грошових коштів в розмірі 533 444,86 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 18.09.2017р. позовні вимоги в частині стягнення 533 444, 86 грн. підтримав в повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання.

18.09.2017р. від позивача до суду надішли письмові пояснення у справи, відповідно до яких проти позову заперечує посилаючись на те, що позивачем не надано доказів, що внаслідок затримання постачання товару, відповідач завдав шкоди позивачу, тому істотного порушення умов договору з боку відповідача не було.

Справа розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 18.09.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

16.01.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еві Інжиніринг" (надалі відповідач) укладено договір № НГЗ-Д-543. Поставки .

Відповідно до умов договору відповідач зобов язується поставити затвори ножові виробництва фірми Terofox , а позивач - прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами згідно з додатком №1, який є невід ємною частиною договору.

Загальна орієнтовна вартість продукції складає 983 102, 30 грн. (п.2.1 договору).

Згідно п. 3.1 договору строк поставки продукції зазначається у додатку №1.

Відповідно до п. 3 додатку №1 строк поставки складає 56 календарних днів від дати підписання специфікації (специфікація підписана 16.01.2017р.).

В п. 5 додатку №1 до договору (специфікація) позивач проводить розрахунки з відповідачем наступним чином:

Передоплата в розмірі 50% суми вказаної в пю.2.1 договору - на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання договору сторонами на підставі виставленого рахунку відповідачем;

Доплата 50% суми вказаної в п. 2.1 договору - на протязі 10-ти банківських днів з моменту відвантаження продукції позивачу на підставі виставленого рахунку відповідача.

20.10.2017р. відповідачем було виставлено позивачу рахунок №14 на оплату 50% вартості продукції, а саме 533 444,86 грн.

26.01.2017 року платіжним дорученням №00432 позивач перерахував відповідачу попередню оплату у розмірі 533 444,86 грн.

Проте, відповідач своїх зобов'язань щодо поставки товару не виконав.

Листом від 05.05.2017р. за №НГЗ -Иск. -01-17-288 позивач направив відповідачу повідомлення про відмову від договору та вимогу про повернення передоплати. Докази направлення даного листа долучені позивачем до матеріалів справи. Відповідач дане повідомлення та вимогу залишив без задоволення, грошові кошти не повернув.

Спір у справі виник внаслідок того, що відповідач заперечує факт припинення договору та не повертає передоплату, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач зазначає, що відповідачем не була поставлена в обумовлені строки продукція.

Відповідно до п. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Оскільки позивач надіслав на адресу відповідача заяву про відмову від договору, суд приходить до висновку що позовні вимоги в частині розірвання договору поставки №НГЗ-Д-16-543 від 16.01.2017р. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідачем будь-які докази виконання зобов'язань з постачання Товару суду не надано, доводи позивача у встановленому законом порядку не спростовано, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 533 444, 86 грн. (передоплата) документально підтверджені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про розірвання договору поставки №НГЗ-Д-16-543 від 16.01.2017р. та стягнення з відповідача 533 444,86 грн. передоплати підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином і у встановленому порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір поставки №НГЗ-Д-16-543 від 16.01.2017р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕВІ ІНЖИНІРИНГ (код ЄДРПОУ 38747954, адреса: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 26з, оф. 111) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод (57286, Миколаївська обл.., Вітовський район, с. Галицинове, вул.. Набережна, 64, код ЄДРПОУ 33133003).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВІ ІНЖИНІРИНГ (код ЄДРПОУ 38747954, адреса: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 26з, оф. 111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод (57286, Миколаївська обл.., Вітовський район, с. Галицинове, вул.. Набережна, 64, код ЄДРПОУ 33133003) 533 444 грн. 86 коп. передоплати та 9 601 грн. 67 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 21.09.2017р.

Суддя Трофименко Т.Ю.