Постанова

від 30.05.2007 по справі 5/18-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/18-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

30 травня 2007 р.                                                                                   № 5/18-07  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Ткаченко Н.Г.

суддів:Катеринчук Л.Й. (доповідач)Самусенко С.С.

розглянувши касаційну скаргуПриватного сільськогосподарського підприємства «Війтівське»,  с. Війтівка

на постановугосподарського суду Вінницької області від 08.02.2007

у справі господарського суду№ 5/18-07Вінницької області

за заявоюУправляння Пенсійного фонду України у Бершадському районі Вінницької області

доПриватного сільськогосподарського підприємства «Війтівське»,  с. Війтівка

провизнання банкрутом

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від заявника не з'явився

від боржникаРибак Л.М. (директор)

Рибак М.Л. (дов. №29/05/07/СД від 29.05.2007)

В С Т А Н О В И В  :

16.01.2007 господарським судом Вінницької області було порушено провадження у справі про банкрутство приватного сільськогосподарського підприємства «Війтівське»за заявою управляння Пенсійного фонду України у Бершадському районі Вінницької області з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі Закон).

          Постановою господарського суду Вінницької області від 08.02.2007 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора, зобов'язано ліквідатора в 10-денний термін подати оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Не погоджуючись з винесеною постановою, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив зазначену постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статей 17, 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до статті 1 Закону безспірні вимоги кредиторів –вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Згідно частини 3 статті 6  Закону справа про банкрутство порушується, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 52 Закону у разі, якщо громадянин –підприємець - боржник або керівні органи боржника  - юридичної особи  відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до  органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій. Документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство  відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває  ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого  кредитора за згодою останнього.

Зазначена норма закону є спеціальною нормою у законодавстві про банкрутство, яка регламентує спрощений порядок ведення процедури банкрутства щодо окремої групи боржників, зокрема боржників, керівні органи яких відсутні за адресою місцезнаходження юридичної особи.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).

Відповідно до вимог статті 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” , який набув чинності  з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог частин 1,3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню  до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені , вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (п.7 ст. 19 Закону).

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскаржуваною постановою господарського суду Вінницької області від 08.02.2007 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора, зобов'язано ліквідатора в 10-денний термін подати оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Зазначена постанова мотивована тим, що відповідно до акту перевірки Війтівської сільської ради від 14.12.2006 (т.1 а.с. 22) та довідки Війтівської сільської ради №144 від 20.12.2006 (т.1 а.с. 23) боржник за своїм місцезнаходженням: Вінницька області, Бершадський район, с. Війтівка, вул. Леніна, 120, не знаходиться, останній звіт до Управління Пенсійного фонду України у Бершадському районі Вінницької області подано за травень 2006 року.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд Вінницької області при прийнятті постанови про визнання відсутнього боржника банкрутом  не з'ясував та не дав оцінку факту відсутності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, не дав оцінки іншим доказам на підтвердження припинення господарської діяльності боржником, таким як наявність або відсутність майна боржника, а тому дійшов передчасного висновку про подальший розгляд справи за спрощеною процедурою шляхом визнання боржника банкрутом в порядку статті 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Зважаючи на викладене, оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам закону до судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку з наведеним зазначений судовий акт слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід дослідити наявність обставин відсутності боржника та припинення ним господарської діяльності для ведення провадження у справі за спрощеною процедурою відповідно до статті 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, положень частини 5 статті 44 Закону ,які визначають особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств, до яких належить боржник, застосовуючи принципи оцінки доказів за їх належністю та допустимістю, а у випадку встановлення відсутності правових підстав для здійснення провадження за спрощеною процедурою, - прийняти рішення про можливість здійснення подальшого провадження у справі за загальною процедурою ведення справ про банкрутство відповідно до наведених норм права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Війтівське»задовольнити.

2.  Постанову господарського суду Вінницької області від 08.02.2007 скасувати, справу №5/18-07 направити до господарського суду Вінницької області на новий судовий розгляд.          

Головуючий                                                                             Н. Ткаченко

Судді                                                                                                 Л. Катеринчук

                                                                                                                    С. Самусенко