Постанова

від 18.09.2017 по справі 906/535/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"18" вересня 2017 р. Справа № 906/535/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Йосипівське" на рішення господарського суду Житомирської області від 06.07.2017 р. у справі №906/535/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кассад"

до приватного сільськогосподарського підприємства "Йосипівське"

про стягнення 217 709,77 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.07.2017 року у справі №906/535/17 (суддя Машевська О.П.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кассад". Стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства "Йосипівське" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кассад": 164586,03 грн. - суму основного боргу; 53123,74 грн. - розмір штрафу за договором; 3265,65 грн. - суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що в порушення приписів ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання з оплати коштів за відпущені позивачем паливно-мастильні матеріали відповідачем не виконано в повному обсязі, тому вимога про сплату боргу в сумі 164586,03 грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення в повному обсязі. Стосовно додаткової матеріально-правової вимоги про стягнення штрафу суд зазначив, що пунктом 7.7. договору поставки визначено, що у випадку порушення умов оплати вартості поставленого товару, покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі тридцяти п'яти відсотків від вартості своєчасно неоплаченого товару. Таким чином враховуючи наявну заборгованість відповідача за поставлений товар, позивачем правомірно заявлено до стягнення штраф в сумі 53 123, 74 грн. в розмірі 35% від вартості неоплаченого товару відповідно до п.7.7. договору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 06.07.2017 року у справі №906/535/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що деякі накладні на отримання товару містять підпис, який не належить представнику приватного сільськогосподарського підприємства "Йосипівське", а саме директору ОСОБА_2 Також зазначає, що розрахунок заявленої позивачем суми штрафу є необґрунтований та суперечить нормам чинного законодавства, а саме Закону України "Про відповідальність юридичних осіб за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до ст. 3 якого розмір пені обчислюється від суми прострочення платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також відповідачем до суду апеляційної інстанції було подано клопотання від 28.07.2017 року, 12.09.2017 року та від 13.09.2017 року про зупинення провадження у даній справі у зв'язку з розглядом в Малинському районному суді Житомирської області справи №283/1217/17 за позовом ОСОБА_3 до приватного сільськогосподарського підприємства "Йосипівське" про визнання недійсним договору поставки №05/05-16 від 05.05.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

При цьому, пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Окрім того, неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом не можуть бути встановлені господарським судом самостійно.

У відповідності до приписів ч.ч. 2-4 ст. 35 ГПК України господарський суд має встановити зв'язок даної справи з іншою, у якій містяться обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до даної статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Колегія суддів зауважує, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку справи, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (Заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012 (пункт 29) Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" (Заява № 16652/04) від 02.12.2010 (пункт 28) Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

Колегія суддів наголошує, що застосування процесуальної дії зупинення провадження у справі має наслідком тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі на невизначений час, що впливає на тривалість провадження та строк здійснення судового розгляду.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не обґрунтував, яким чином з'ясування обставин у ході розгляду Малинським районним судом Житомирської області справи №283/1217/17 унеможливить розгляд заявлених позовних вимог у даній справі та яким чином встановлені у іншій справі обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи, у даній справі, виходячи із предмету, підстав позову. Наявність в провадженні Малинського районного суду Житомирської області справи №283/1217/17, предметом позову у якій є визнання недійсним договору поставки №05/05-16 від 05.05.2016 року, не перешкоджає з'ясуванню обставин у даній справі предметом якої є стягнення заборгованості, а тому в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі слід відмовити.

Відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до абз.1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час розгляду даної справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення (а.с. 60-61), судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутності представника апелянта.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 11, ст. 509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто, сплати коштів.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.05.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Кассад" (як продавцем) та приватним сільськогосподарським підприємством "Йосипівське" (як покупцем) укладено договір поставки №05/05-16 (надалі за текстом - договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець зобов'язався приймати та оплатити паливно-мастильні матеріали (надалі - товар) у кількості, якості і асортименті, зазначених у рахунках-фактурах (а.с. 10-12).

Ціна одиниці товару (партії) зазначається в рахунках-фактурах чи інших аналогічних документах. Загальна вартість договору визначається сумарною вартістю всього товару, що було відпущено/поставлено продавцем протягом терміну дії договору (п. п. 2.1., 2.2. договору поставки).

Пунктом 2.5. договору визначено, що отримання покупцем товару за накладною (чи іншим документом) та/або оплата виставленого рахунку-фактури є підтвердженням узгодження покупцем (сторони) ціни, кількості, марки палива.

Покупець згідно п. 6.1. договору поставки зобов'язаний сплатити продавцю за товар (за кожну окрему партію) згідно рахунку-фактури.

Покупець зобов'язується оплатити продавцю за поставлений товар протягом 3 (трьох) календарних днів від дати отримання товару, якщо не проводилася попередня оплата згідно рахунку-фактури за згодою сторін (п. 6.4 договору поставки).

З аналізу положень укладеного між сторонами договору поставки №05/05-16 від 05.05.2016 р. вбачається, що вказаний договір за правовою природою є договором купівлі-продажу. Наведене узгоджується з положеннями статті 712 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

При цьому, судом враховується, що згідно ст. ст. 655, 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем в договорі було узгоджено місце та строк поставки продукції, а саме: місце поставки - з нафтобази у м. Коростені Житомирської області (точну адресу (вулиця, номер будівлі, найменування вантажовідправника) продавець повідомляє покупцю окремо у формі повідомлення шляхом СМС-повідомлення або за мобільним телефоном); строк оплати - протягом трьох календарних днів з дати отримання товару.

При цьому, апеляційним судом безспірно встановлено, що відповідно до видаткових накладних: №РН-0000013 від 10.05.2016р. на суму 69525,75 грн.; №РН-0000014 від 19.05.2016р. на суму 31278,16 грн.; №РН-0000017 від 23.06.2016р. на суму 32035,55 грн.; №РН-0000023 від 22.08.2016р. на суму 32000,00 грн.; №РН-0000021 від 23.08.2016р. на суму 87746,57 грн. (а. с. 13-17) позивачем поставлено відповідачу паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 252586 грн.

Натомість відповідачем лише частково оплачено отриманий товар, а саме на суму 88000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №4 від 27.07.2016р. на суму 2000,00 грн.; №9 від 01.08.2016р. на суму 5000,00 грн.; №15 від 01.09.2016р. на суму 28000,00 грн.; №29 від 08.11.2016р. на суму 13000,00 грн.; №43 від 29.11.2016р. на суму 40000,00 грн. (а.с. 18-22).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Таким чином, внаслідок неповної оплати отриманого товару у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за договором поставки №05/05-16 від 05.05.2016 року в сумі 164586,03 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними (а.с. 13-17) та платіжними дорученнями, які свідчать про здійснення лише часткової оплати за отриманий товар (а.с. 18-22).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст.ст. 525, 526 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання.

Враховуючи викладене, проаналізувавши обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення із відповідача 164586,03 грн. основного боргу, який виник з підстав неповної оплати отриманого відповідачем товару.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність підписів на товарно-транспортних накладних підписам директора ПСП "Йосипівське" оцінюється апеляційним судом критично, оскільки в порушення вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не доведено належними засобами доказування, що товарно-транспортні накладні (а.с. 13-17) були підписані особою, яка не мала на це права. Наведене не спростовує факт отримання відповідачем товару в кількості та за ціною вказаною в товарно-транспортних накладних (а.с. 13-17).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Відповідальність сторін сторони обумовили у розділі 7 Договору поставки; зокрема, у п. 7.7. договору поставки визначено, що у випадку порушення умов оплати вартості поставленого товару, покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі тридцять п'ять відсотків від вартості своєчасно неоплаченого товару.

Таким чином, сторони в договорі погодили розмір та порядок нарахування штрафу.

Позивачем заявлено до стягнення штраф в сумі 53123, 74 грн. в розмірі 35% згідно п. 7.7. договору поставки.

Перевіривши заявлений позивачем розрахунок штрафу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що таке нарахування є правомірним та обґрунтованим, а тому заявлена сума штрафу - 53123,74 грн. підлягає до стягнення в повному обсязі.

При цьому доводи апелянта про невірне нарахування суми штрафу та посилання відповідача на ст.3 Закону України "Про відповідальність юридичних осіб за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оцінюється судом апеляційної інстанції критично, оскільки вказана норма закону визначає розмір та порядок нарахування такої штрафної санкції за порушення грошового зобов'язання як пеня, тоді як у даному спорі за порушення зобов'язання відповідача було притягнуто до відповідальності шляхом стягнення іншої штрафної санкції, а саме штрафу, розмір та порядок нарахування якого сторони обумовили в договорі поставки (п.7.7.).

Відповідно до вимог статей 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясувавши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права прийняв законне та обґрунтоване рішення, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 06.07.2017 р. у справі №906/535/17 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Йосипівське" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи №906/535/17 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.