Ухвала

від 19.09.2017 по справі 288/208/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №288/208/17 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.

Категорія 47 Доповідач Борисюк Р. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Григорусь Н.Й.,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки та усунення перешкод в її користуванні,

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 21 серпня 2017 року,

встановила:

У лютому 2017 року Приватне акціонерне товариство Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» (далі ПАТ ТАКО ) звернулося до суду із вказаним позовом до відповідачів та просило витребувати земельну ділянку з незаконного володіння та користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також зобов'язати останніх усунути перешкоди у здійсненні права користування земельної ділянкою і вирішити питання стосовно судових витрат.

В обгрунтування своїх вимог товариство зазначало, що 05 квітня 2013 року між ПАТ ТАКО та співвласниками земельної ділянки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1824785100:01:000:0140, площею 3,1962 га, що розташована на території Парипської сільської ради Попільнінського району, строком на 10 років. 31 липня 2015 року даний договір зареєстрований реєстраційною службою Брусилівського районного управління юстиції Житомирської області. Відповідачі не надають можливості користуватися орендованою земельною ділянкою та чинять перешкоди у цьому. Такі дії орендодавців суперечать договору та порушують права й інтереси товариства.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 21 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ПАТ ТАКО подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, постановити нове - про задоволення позову.

Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що оскаржуване рішення ухвалене без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів. Товариство вказує на те, що договір оренди землі на даний момент не розірваний та не припинений в інший спосіб, а отже право оренди належить товариству.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18.12.2009 передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК ).

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Як вбачається із матеріалів справи 18 березня 2006 року між ОСОБА_2 та ЗАТ ТАКО був укладений договір оренди землі строком на 10 років. Об'єктом оренди є земельна ділянка, площею 3,1962 га сільськогосподарського призначення для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Парипської сільської ради Попільнянського району Житомирської області. Кадастровий номер у договорі не зазначений (а.с. 51-56).

Сторонами не заперечується факт укладення цього правочину.

У додатках до позовних вимог ПАТ ТАКО надано Договір оренди землі від 05 квітня 2013 року, укладений між останнім та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 строком на 10 років. Згідно умов Договору Орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Парипської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, кадастровий номер 1824785100:01:000:0140, площею 3,1962 га, строком на 10 років. Право Орендодавця посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії IV-ЖТ № 019504 від 18 листопада 2002 року (а.с.6).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 41657197 від 03 серпня 2015 року вказаний договір зареєстровано реєстраційною службою Брусилівського районного управління юстиції Житомирської області 31 липня 2015 року (а.с.9).

Відповідач ОСОБА_2 заперечує щодо укладення вказаного правочину, посилаючись на те, що йому та ОСОБА_3 про його існування нічого не було відомо, вони його не підписували. ОСОБА_3 на момент його укладення перебувала і на даний час знаходиться за межами України. Відомості щодо представлення її інтересів іншою особою відсутні. Крім того, у цьому договорі кадастровий номер земельної ділянки не відповідає кадастровому номеру належної йому та ОСОБА_3 земельної ділянки. Враховуючи, що строк дії договору про оренду землі від 18 березня 2006 року закінчився, іншого договору він не укладав із позивачем, то останній не має права на користування земельною ділянкою.

Відомостей про визнання цього правочину недійсним у судовому порядку не встановлено.

Частиною 1статті 78 Земельного Кодексу України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частина 2 статті 78 ЗК України).

У пункті а частини 1 статті 81 ЗК України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, зазначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Як вбачається з копії Державного акту на право приватної власності на землю, серія IV-ЖТ № 019504 від 18 листопада 2002 року, на підставі розпорядження голови райдержадміністрації Ради народних депутатів № 360 від 01 листопада 2002 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі по 1/2 частки для ведення особистого селянського господарства передана у приватну власність земельна ділянка, площею 3,1962 га, в межах згідно з планом та яка розташована на території Парипської сільської ради Попільнянського району. Державний акт на право власності на землю, яка належить відповідачам, не містить кадастровий номер земельної ділянки (а.с. 49-50, 77).

Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Згідно статті 391 ЦК України , власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частина 1 статті 152 ЗК України передбачає, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2 статті 152 ЗК України).

Як убачається із документів технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, земельна ділянка, площею 3,1962 га, яка розташована на території Парипської сільської ради Попільнянського району має кадастровий номер 1824785100:01:000:0487 (а.с. 78-90).

У договорі оренди землі від 05 квітня 2013 року, укладеному між ПАТ ТАКО та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зазначається кадастровий номер земельної ділянки 1824785100:01:000:0140.

Представником позивача у спростування цих обставин будь-яких інших доказів не надано.

Частина 1 статті 57 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 3 статті 10 ЦПК України).

Згідно із частиною 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу .

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано належних і допустимих доказів у розумінні положень статей 57-58 ЦПК України того, що об'єктом договору оренди землі від 05 квітня 2013 року і предметом спору є земельна ділянка, яка належить на праві власності відповідачам.

Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Посилання апелянта в своїй апеляційній скарзі висновки суду першої інстанції не спростовують.

Відтак, у відповідності до положень частини 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд визнає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування та ухвалення нового рішення не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» відхилити.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 21 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: