Постанова

від 30.05.2007 по справі 7/363пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

7/363пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

                                                                                   №   

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого  судді      Дроботової Т.Б.,

суддів :Мачульського Г.М.,Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачаПлітана А.О. дов. №15901 від 23.05.2007 р.

відповідачів: І-гоне з'явився

ІІ -гоне з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні:

касаційну скаргуЄнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 28.02.2007 р.

у справі№7/363пд господарського суду Донецької області

за позовомЄнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції

до1.          Приватного підприємства "Караван"2.          Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс ЛТД"

провизнання договору недійсним та стягнення 36 642,15 грн..

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2006 року Єнакієвська об'єднана державна податкова інспекція (надалі Єнакієвська ОДПІ) звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства "Караван" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс ЛТД" про визнання недійсним на підставі ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України ряду укладеного між відповідачами  договору №904/10 від 10.09.2004 року та стягнення 36 642,15 грн..

Позовні вимоги мотивовані посиланням на те, що вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30.12.2005 року директор ТОВ "Фенікс ЛТД"  Поповіч Р.В. був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України. Зазначений вирок набув законної сили. Вказаним вироком встановлено, що Поповіч Р.В., перебуваючи на посаді директора товариства, здійснював "фіктивне" підприємництво з метою приховування доходу та ухилення від оподаткування.

Доповідач: Шаргало В.І.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.01.2007 року (суддя Малашкевич С.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2007 року (судді: Запорощенко М.Д., Акулова Н.В., Волков Р.В.) в позові відмовлено з огляду на те, що позивачем не доведено наявності умислу у відповідачів, спрямованого на ухилення від оподаткування, при укладенні спірних угод.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями,   Єнакієвська ОДПІ  звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, ст. ст. 208, 250 Господарського кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Крім того скаржник зазначає про те, що справа мала вирішуватись за правилами  Кодексу адміністративного судочинства України, а не за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, розглянувши  матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга  підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданнями органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі –податки, інші платежі).

Згідно з вказаною нормою державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку функцію: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

З матеріалів справи вбачається, що Єнакієвська ОДПІ   звернулася до господарського суду з позовом саме як державний орган на який покладено здійснювати відповідні функції, зокрема, контроль  за сплатою податків до бюджету, тобто  інспекція виступала не як суб'єкт господарювання, а як орган виконавчої влади, який діє на підставі Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, виконуючі при цьому завдання та функції органів державної податкової служби.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі –адміністративна справа) –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пункту  4 частини першої статті 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Виходячи з наведених норм матеріального та процесуального   права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що дана справа є справою адміністративною юрисдикції (адміністративною справою), оскільки стороною (позивачем) у ній є орган виконавчої влади –Єнакієвська ОДПІ, який здійснює владні управлінські функції на основі Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та який звернувся до суду у випадку, встановленому вказаним законом.

Частина перша п. 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення”  КАС України встановлює, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що дана справа має вирішуватись у першій та апеляційних інстанціях господарськими судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Господарські суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, помилково прийняли до провадження, розглянули дану  справу та прийняли рішення за правилами  Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, тому прийняті у справі рішення  підлягають скасуванню,  а справа –поверненню до суду першої інстанції на новий розгляд.

З  огляду  на  зазначене, керуючись   статтями      1115 ,   1117 ,  1119,  11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу  України, Вищий  господарський суд  України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу  Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 09.01.2007р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2007р. у справі №7/363пд  скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Головуючий  суддя

Дроботова Т.Б.

Суддя

Мачульський Г.М.

Суддя

Шаргало В.І.