Постанова

від 20.09.2017 по справі 911/103/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 року Справа № 911/103/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідача), Алєєвої І.В., Данилової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуОб'єднання співвласників Багатоквартирного будинку "Академіка Кримського, 10" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі№911/103/17 Господарського судуКиївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" доОб'єднання співвласників Багатоквартирного будинку "Академіка Кримського, 10" простягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" (далі - позивач) просило стягнути з Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку "Академіка Кримського, 10" (далі - відповідач) 24 051,88 грн. заборгованості, 1 995,40 грн. пені, 208,24 грн. три відсотки річних, 1 576,48 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг за договором, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість, на яку позивач нарахував відповідачу пеню відповідно до умов договору, а також три відсотки річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.02.2017 (суддя Ярема В.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Суховий В.Г., судді Коротун О.М., Хрипун О.О.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 24 051,88 грн. заборгованості, 1 685,61 грн. пені, 175,01 грн. три відсотки річних, 1 299,54 грн. інфляційних втрат, 1 347,30 грн. судового збору, в іншій частині відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на їх відповідність вимогам чинного законодавства.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх уповноважених представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 111 11 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Київської області від 02.06.2016 у справі №911/895/16, яке набрало законної сили, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" до Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку "Академіка Кримського, 10" про визнання укладеним договору №6055 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення задоволено, визнано укладеним з дня набрання чинності рішення суду договір №6055 між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) у редакції, яка викладена у резолютивній частині рішення, відповідно до умов п.1.1 якого виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачу послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (далі - послуги) у необхідних обсягах та відповідної якості, а споживач зобов'язався своєчасно і у повному обсязі оплачувати отримані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.4, 4.1, 4.3 договору вартість наданих послуг визначається за встановленими тарифами. У разі зміни тарифів, нормативів (норм) споживання, що діяли на час укладення договору, оплата послуг здійснюється за новими тарифами, нормативами (нормами) споживання з часу їх введення. Надані за даним договором послуги оплачуються споживачем щомісячно на підставі виписаного виконавцем рахунку. Рахунок за надані послуги виписується виконавцем, як правило, один раз на місяць і в ньому зазначається період надання послуг, що відповідає місяцю, на який припадає дата останнього зняття показників будинкових приладів обліку. Розрахунковим періодом, за який виписується рахунок, є період між попереднім та останнім зняттям показників приладів обліку. Термін оплати рахунків за надані послуги протягом 5-ти банківських днів з дати отримання споживачем рахунків.

Згідно пункту 11.1 договору він набирає чинності з дня його підписання сторонами. Умови договору застосовуються до відносин у сфері надання, споживання та оплати послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, які виникли між сторонами з 01 січня 2016 року.

Судами встановлено, що на виконання умов договору, за період з лютого, квітня - жовтня 2016 року позивач надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, які відповідач отримував з метою утримання будинку та прибудинкової території, у зв'язку з чим направляв відповідачу рахунки на оплату за надані послуги, але він їх не оплачував через незгоду щодо кількості та вартості отриманих послуг. Оскільки відповідач свої зобов'язання з оплати наданих послуг за вказаний період належним чином не виконав, так як за них не розрахувався, у нього утворилась заборгованість у розмірі 24 051,88грн.

На підтвердження наведених обставин позивачем надано суду акти про зняття показників з приладів обліку з січня по листопад 2016 року, рахунки на оплату та докази їх отримання відповідачем.

Також встановлено, що позивач вказував на те, що оскільки в договорі визначено, що його умови застосовуються до правовідносин, що виникли між сторонами з 01.01.2016, а в період з березня по червень 2016 року справа №911/895/16 знаходилась на розгляді у господарському суді, рахунки за лютий, квітень - серпень 2016 року були направлені відповідачу цінним листом 19.08.2016 та отримані ним 26.08.2016. При цьому, рахунки за січень, березень 2016 року не включені до розрахунку заборгованості, оскільки були сплачені відповідачем. Рахунок за вересень 2016 року був направлений відповідачу 23.09.2016, проте за відсутності інформації про його вручення 22.11.2016 направлений повторно та отриманий представником відповідача 29.12.2016. Рахунок за жовтень 2016 року був направлений відповідачу 17.10.2016, а рахунки за листопад та грудень 2016 року не виставлялись у зв'язку з відсутністю показників лічильника через недопуск до нього відповідачем.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання з оплати наданих послуг належним чином не виконував, позивачем нараховано 24 051,88 грн. заборгованості, 1 995,40 грн. пені, 208,24 грн. три відсотки річних, 1 576,48 грн. інфляційних втрат.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що оскільки відповідач порушив договірні зобов'язання, заявлена до стягнення сума заборгованості є такою, що підлягає стягненню, а нарахування позивачем пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат на заборгованість, що не сплачувалась відповідачем, є частково правомірним та випливає із характеру правовідносин сторін, перевіривши розрахунки, суд здійснив власний перерахунок заявлених сум до стягнення, зокрема в частині стягнення пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат, та частково відмовив у їх стягненні, визначивши періоди, за які ці суми мали нараховуватися, відповідно до періоду прострочення.

Підстави для скасування судових рішень відсутні з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, які виникли між сторонами врегульовано договором, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до приписів статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1).

Згідно зі статтею 629 цього кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статей 525, 526 вказаного кодексу, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою статті 22 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" передбачено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 5.5.1 договору визначено, що відповідач зобов'язаний оплачувати послуги згідно отриманих від позивача рахунків та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пункту 6.1 договору споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором, зокрема, за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в розрахунковий період, від простроченої суми. Нарахування пені здійснюється за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати.

Судами встановлено, що позивач надав відповідачу послуги, які обумовлені договором, при цьому акти за жовтень та листопад 2016 року відповідачем не підписані та містять відмітки позивача про недопуск відповідачем до лічильника.

Також встановлено, що отримання відповідачем 26.08.2016, 02.12.2016 та 29.12.2016 рахунків на оплату отриманих у лютому, квітні-жовтні 2016 року послуг з постачання холодної води та водовідведення, підтверджує належне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань та свідчить про виникнення у відповідача обов'язку по оплаті вартості наданих послуг у повному обсязі у передбачені договором строки, шляхом сплати:

- вартості наданих послуг у лютому, квітні-серпні 2016 року по 02.09.2016;

- вартості наданих послуг у вересні 2016 року по 06.01.2017;

- вартості наданих послуг у жовтні 2016 року по 09.12.2016.

При цьому встановлено, що листом від 18.08.2016 № 1-04/13-2073 позивач повідомляв відповідача про зміну тарифів.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що відповідач в порушення наведених вимог чинного законодавства та умов договору, вчасно не оплатив позивачу вартість наданих послуг, отже доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків апеляційного суду не спростовують, тому стягнення з відповідача відповідних сум заборгованості, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, які відповідач оскаржує в касаційному порядку, було правомірним.

Посилання відповідача на те, що договір укладений в судовому порядку не охоплював спірний період правовідносин, були предметом дослідження апеляційним судом, який дав їм належну оцінку та обґрунтовано відхилив, оскільки згідно пункту 11.1 договору умови договору застосовуються до відносин у сфері надання, споживання та оплати послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, які виникли між сторонами з 01 січня 2016 року. При цьому суд касаційної інстанції зазначає, що ці умови договору відповідачем не оспорювалися, а згідно із приписами статті 631 частини 3 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Отже такі доводи не можуть бути підставою для скасування судових рішень.

Твердження відповідача з посиланням на відповідне рішення Європейського суду з прав людини про те, що даний спір не підвідомчий господарському суду, оскільки правовідносини, які склалися між сторонами мають характер житлових, а тому повинні розглядатися у порядку цивільного судочинства, є безпідставними, оскільки спір у даній справі виник між юридичними особами при виконанні господарського договору, а тому він підпадає під ознаки частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при виконанні господарського договору.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржених рішень немає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників Багатоквартирного будинку "Академіка Кримського, 10" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі Господарського суду Київської області №911/103/17, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді І.В. Алєєва

М.В. Данилова