Рішення

від 21.09.2017 по справі 904/7573/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.09.2017 Справа № 904/7573/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металобаза Металан", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омгрупп", м. Дніпро

про стягнення 29040,00 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

27.07.2017 до господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Металан" (далі - позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омгрупп" (далі - відповідач), з вимогами про стягнення 24200,00 грн передплати, отриманої відповідачем за разовим договором-заявкою на здійснення транспортного перевезення № 99/0307 від 03.07.2017 та 20% штрафу вартості перевезення у сумі 4840,00 грн.

Суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та призначив її розгляд на 07.09.2017.

01.09.2017 позивач подав заяву, у якій просив замінити позивача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Металан" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Металобаза Металан" відповідно до укладеного між сторонами 29.08.2017 договору про відступлення права вимоги.

Ухвалою суду від 07.09.2017 заяву позивача задоволено та здійснено заміну позивача у справі.

13.09.2017 на електронну поштову скриньку суду надійшло клопотання позивача - ТОВ "Металобаза Металан" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції через господарський суд Харківської області.

У задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено через зайнятість майданчика для проведення відеоконференції обраного позивачем суду, про що винесено ухвалу від 13.09.2017.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, але 20.09.2017 надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через зайнятість його в іншому судовому засіданні та проведення наступного судового процесу в режимі відеоконференції.

Суд не вбачає підстав для задоволення цього клопотання, оскільки обмежений двохмісячним строком розгляду справи, встановленим ст. 69 Господарського процесуального суду України, який добігає кінця 27.09.2017, клопотання ж про його продовження не заявлялось сторонами, а тому відкладення розгляду справи не є можливим.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Від відповідача рекомендовані повідомлення повернулися на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення про отримання поштового відправлення.

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Аналогічна позиція викладена у п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

03.07.2017 між ТОВ "Омгрупп" (далі - відповідач, виконавець) та ТОВ "ІБК "Металан", правонаступником якого за договором про відступлення права вимоги від 29.09.2017 є ТОВ "Металобаза Металан", (далі - замовник, позивач) було укладено разовий договір-заявку на здійснення транспортного перевезення № 99/0307 (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язується виконати транспортне перевезення металевих форм у кількості 9 шт. вагою 37т та об'ємом 29,5м / 0,3м - 4,1м з м. Мелітополя Запорізької області до смт Новопокровка Харківської області у строк до 04.07.2017, а замовник зобов'язується оплатити послуги з перевезення, здійснивши 100% передплату в день укладення цього договору. Вартість договору складає 24200,00 грн.

На виконання умов вказаного договору позивач здійснив 100% передплату послуг з перевезення у сумі 24200,00 грн за виставленим відповідачем рахунком-фактурою № 99 від 03.07.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 1488 від 03.07.2017.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов'язань не здійснив доставку та розвантаження вантажу.

07.07.2017 позивач надіслав відповідачу вимогу про повернення суми передплати за невиконання умов договору та сплати штрафу у розмірі 20% вартості перевезення, яка останнім отримана 10.07.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, але залишена без відповіді та задоволення.

Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову повністю з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором перевезення, до якого слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу України та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363.

Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач був зобов'язаний здійснити транспортне перевезення вантажу до 04.07.2017, але цього не зробив, - тобто він достеменно обізнаний з приводу того, що термін доставки та розвантаження є таким, що настав.

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що у даному випадку сторони досягли домовленості про попередню оплату замовником товару, при цьому замовник фактично вчинив такі дії.

Пунктом 14.3. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, визначено, якщо перевізник не виконав перевезення відповідно до заявки (замовлення), то одержана передоплата має бути повернена замовнику не пізніше триденного терміну у робочі дні кредитної установи.

З обставин справи відомо, що відповідач не виконав умови договору щодо перевезення вантажу та грошові кошти на користь позивача не повернув.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами разового договору-заявки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Матеріалами справи доведено той факт, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, сплативши відповідачу передплату у сумі 24200,00 грн, натомість відповідач не здійснив перевезення та розвантаження вантажу, чим порушив погоджені домовленості, а відтак має місце неналежне виконання останнім свого договірного зобов'язання, що тягне за собою повернення замовнику отриманої 100% передплати.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача передплати у сумі 24200,00 грн обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1 та 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи викладені правові норми, суд не вбачає підстав для задоволення 20% штрафу нарахованого позивачем у сумі 4840,00 грн, оскільки такий вид відповідальності за невиконання перевізником свого зобов'язання сторони не визначили умовами разового договору-заявки, а отже вимоги останнього щодо стягнення з відповідача заявленого штрафу є безпідставними та недоведеним.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обов'язку щодо транспортного перевезення, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення попередньої оплати у сумі 24200,00 грн з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні; в решті позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача, як на сторону з вини якої виник спір, пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1333,33 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омгрупп" (м. Дніпро, вул. Військова, буд. 19; ідентифікаційний код 36181479) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металобаза Металан" (м. Харків, вул. Зернова, буд. 4В; ідентифікаційний код 41373065) попередню оплату у сумі 24200,00 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 1333,33 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 22.09.2017.

Суддя ОСОБА_1