Рішення

від 12.09.2017 по справі 910/10276/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2017Справа №910/10276/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Концерн Ксімекс до Товариство з обмеженою відповідальністю Глобал Бізнес Сістемс простягнення 254001,38 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

від позивачаМолодецький Р.А. - представник від відповідачаБалабан І.А. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Концерн Ксімекс звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АВК Електронік 254001,38 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки №КС-ОД/16-48 від 27.04.2016 позивач сплатив на користь відповідача попередню оплату у розмірі 364621,82 грн, однак відповідачем в порушення умов договору поставлено товар лише на суму 179117,57 грн. Оскільки решта товару поставлена не була, позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 185504,25 грн. Крім того, за порушення умов поставки та прострочення виконання зобов'язання з повернення суми попередньої оплати з посиланням на п.п. 9.4 договору №КС-ОД/16-48 від 27.04.2016, позивач також просить стягнути з відповідача 27% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 41441,14 грн та штраф у розмірі 27055,99 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/10276/17 та призначено розгляд справи на 20.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 розгляд справи було відкладено на 02.08.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 за клопотанням відповідача продовжено строк вирішення спору у справі №910/10276/17 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 07.09.2017.

В судовому засіданні 07.09.2017 оголошувалась перерва до 12.09.2017.

В судове засідання, призначене на 12.09.2017, представник позивача з'явився, позов підтримав.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 41441,14 грн та штрафних санкцій у розмірі 27055,99 грн. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що договір поставки №КС-ОД/16-48 від 27.04.2016 між сторонами не укладався, а правовідносини поставки виникли внаслідок виставлення відповідачем рахунку-фактури №СФ-0000075 від 06.05.2017 та оплати даного рахунку позивачем. Крім того, відповідачем заперечується факт отримання претензії про повернення сплачених позивачем коштів.

Із відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що після порушення провадження у даній справі найменування відповідача було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю Глобал Бізнес Сістемс , що враховується судом при розгляді справи.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.05.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю АВК Електронік (після зміни найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю Глобал Бізнес Сістемс ) було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю Концерн Ксімекс рахунок-фактуру №СФ-0000075 на оплату товару, а саме: 52.22.038 Аналізатор Janitza UMG 96RM у кількості 32 шт., 52.22.036 Аналізатор Janitza UMG 96RM-Е у кількості 2 шт., на загальну суму 364621,82 грн.

10.05.2016 позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 364621,82 грн, що підтверджується платіжним дорученням №14208 від 10.05.2016. Призначенням вказаного платежу було визначено: передоплата за аналізатори по рахунку №75 від 06.05.2016, у тому числі ПДВ 60770,30 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України).

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що 27.04.2016 між сторонами був укладений договір поставки №КС-ОД/16-48 від 27.04.2016 і саме на виконання даного договору позивачем здійснено попередню оплату у розмірі 364621,82 грн, а відповідачем, в свою чергу, порушено зобов'язання щодо поставки обумовленого даним договором товару.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи суд неодноразово зобов'язував позивача надати для огляду оригінал підписаного уповноваженими представниками сторін договору поставки №КС-ОД/16-48 від 27.04.2016.

Проте, оригіналу договору поставки №КС-ОД/16-48 від 27.04.2016 позивачем надано не було, а відповідачем факт підписання даного договору заперечується.

Електронне листування (з огляду на наявність заперечень відповідача з цього приводу) не є належним та допустимим доказом укладення між сторонами такого договору.

Більш того, у платіжному дорученні №14208 від 10.05.2016 зазначено, що кошти перераховуються як передоплата за аналізатори по рахунку №75 від 06.05.2016, а жодних посилань на договір №КС-ОД/16-48 від 27.04.2016 у вказаному платіжному документі відсутні. Так само, не містить посилань на договір №КС-ОД/16-48 від 27.04.2016 і виставлений відповідачем рахунок рахунок-фактура №СФ-0000075 від 06.05.2016.

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України факту укладення між сторонами договору поставки №КС-ОД/16-48 від 27.04.2016 не доведено, а тому суд дійшов висновку, що внаслідок виставлення Товариством з обмеженою відповідальністю АВК Електронік рахунку-фактури №СФ-0000075 від 06.05.2017 та оплати даного рахунку Товариством з обмеженою відповідальністю Концерн Ксімекс між позивачем як покупцем та відповідачем як продавцем було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, 18.07.2016 відповідачем було поставлено позивачу товар на суму 179117,57 грн, а саме: 52.22.038 Аналізатор Janitza UMG 96RM у кількості 14 шт. та 52.22.036 Аналізатор Janitza UMG 96RM-Е у кількості 2 шт (факт чого підтверджується видатковою накладною №РН-0000023 від 18.07.2016). Решта визначеного у рахунку-фактурі №СФ-0000075 товару (на суму 185504,25 грн) поставлена відповідачем не була.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, оскільки позивачем здійснено оплату товару на суму 364621,82 грн, а відповідачем поставлено продукцію лише на суму 179117,57 грн, то з огляду на положення ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, суму попередньої оплати у розмірі 185504,25 грн відповідач зобов'язаний повернути на користь позивача.

Факт недопоставки товару на суму 185504,25 грн та наявності обов'язку з повернення вказаної суми на користь позивача підтверджується наявними у справі документами та відповідачем визнається.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 185504,25 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 27% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 41441,14 грн та штрафу у розмірі 27055,99 грн суд відзначає таке.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, що передбачено Цивільним кодексом України.

При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, в силу наведених положень законодавства штраф може бути стягнуто саме в разі, якщо відповідальність у вигляді штрафу та його розмір передбачені договором (встановлено за згодою сторін) або законом.

Так само, відповідно до положень ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Тобто, підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 Цивільного кодексу України (на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог в частині стягнення 27% річних за користування чужими грошовими коштами) є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Аналогічна правова позиція наведена в п.6.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

Таким чином, оскільки позивачем не доведено факту укладення між сторонами договору поставки №КС-ОД/16-48 від 27.04.2016 (як про те зазначено в позовній заяві), а відповідальність у вигляді штрафу та розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, які б підлягали застосуванню до правовідносин, що складись між сторонами, законодавством не встановлені, вимоги позивача про стягнення з відповідача 27% річних за користування чужими грошовими коштами та штрафу є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Концерн Ксімекс підлягає частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 185504, 25 грн.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Бізнес Сістемс (40021, Сумська обл., місто Суми, вулиця Кірова, будинок 181, ідентифікаційний код 38403864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Концерн Ксімекс (65114, Одеська обл., місто Одеса, Люстдорфська дорога, будинок 140-В, ідентифікаційний код 01295813) суму попередньої оплати у розмірі 185504 (сто вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот чотири) грн 25 коп. та судовий збір у розмірі 2782 (дві тисячі сімсот вісімдесят дві) грн 46 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 20.09.2017

Суддя Ю.М. Смирнова