Постанова

від 18.09.2017 по справі 926/2770/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2017 р. Справа № 926/2770/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Марка Р.І.

суддів Желіка М.Б.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кобзар О.В.

за участю представників:

від позивача : не з'явився;

від відповідача-1 : не з'явився;

від відповідача-2: ОСОБА_2 - представник (довіреніть б/н від 09.06.2017р.);

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Імоб» , м. Чернівці, б/н від 03.07.2017р. (вх. № 01-05/3259/17 від 11.07.17)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.11.2016р.

у справі № 926/2770/16, суддя Ніколаєв М.І.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-К» , м. Чернівці

до відповідача-1: Глибоцької селищної ради, смт. Глибока Глибоцького району Чернівецької області;

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Імоб» , м. Чернівці;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» , м. Київ

про: визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту про право власності на земельну ділянку

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25.11.2016р. у справі № 926/2770/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-К» до Глибоцької селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Імоб» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту про право власності на земельну ділянку - задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу №ВСХ 610498 земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що укладений 02.08.2006р. між Глибоцькою селищною радою і Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал-Імоб» , посвідчений в.о. державного нотаріуса Глибоцької державної нотаріальної контори ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №2215.

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №434658 від 04.08.2006р., що виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Глобал-Імоб» на земельну ділянку площею 9,3650 га (кадастровий № 7321055100:01:001:0168), яка розташована за адресою смт. Глибока, вул. Д. Галицького (колишня Радгоспна) 6-Б.

У решті позову відмовлено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Імоб» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-К» 2 756 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване зокрема тим, що здійснити захист свого порушеного права в межах загального строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, позивач об'єктивно був позбавлений можливості, адже лише у травні 2016 року, після багаторічних судових процесів за ТОВ «Глобал-К» зареєстровано право власності на нерухоме майно - будівлі та споруди, розташовані по вул. Д.Галицького,6Б в смт. Глибока, які були незаконно відчужені за договором купівлі-продажу нежитлових будівель від 28.07.2006 року, який визнано недійсним у судовому порядку. Відповідач-2, набувши право власності на об'єкти нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 28.07.2006 року, ініціював розгляд Глибоцькою селищною радою питання про передачу йому у власність шляхом викупу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 9,365 га для обслуговування та реконструкції придбаного майна. Враховуючи факт визнання недійсним у судовому порядку договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна від 28.07.2006 року, суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення №ВСХ№610498 від 02.08.2006 року підлягає визнанню недійсним, оскільки підставою укладення вказаного правочину слугував недійсний договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна від 28.07.2006 року. Відтак, саме Позивачу, як законному власнику об'єктів нерухомого майна, належить виключне право на викуп (оренду) земельної ділянки, на якій це майно розташоване. Оскільки Державний акт серії ЯГ №434658 від 04.08.2006 року на право власності на земельну ділянку видано на підставі визнаного судом недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення №ВСХ№610498 від 02.08.2006 року, то вищевказаний Акт також слід визнати недійсним, так як його існування фактично унеможливлює реалізацію передбаченого законодавством права Позивача отримати у власність (оренду) землю, на якій знаходиться належне йому нерухоме майно. У задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним рішення 4 сесії Глибоцької селищної ради Чернівецької області 5 скликання за №55-4/06 від 01.08.2006 року судом відмовлено з покликанням на правову позицію Верховного Суду України, викладену, зокрема, у постанові від 11.11.2014 року у справі №21-405а14.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25.11.2016р. у справі № 926/2770/16, відповідач-2 звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 03.07.2017р. (вх. № 01-05/3259/17 від 11.07.17), в якій просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає дане рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, фактичним обставинам справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Крім того, апелянт зазначає, що даний спір не повинен розглядатися господарським судом, оскільки дані правовідносини повинні розглядатися в адміністративному судочинстві. Також, скаржник стверджує, що ТзОВ Глобал-Імоб дотримав всю процедуру передбачену ЗК України, надано заяву на купівлю земельної ділянки, отримано рішення сесії Глибоцької селищної ради, укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки та оримано акт на право власності на земельну ділянку. Апелянт зазначає, що відновити свої права на викуп земельної ділянки під вищевказаними будівлями та спорудами позивач мав можливість з 20.12.2012р, коли Господарським судом Чернівецької області було винесено рішення у справі № 5027/720/2012, а не у 2016 році , тому відповідач 2 вважає, що позивач пропустив строк позовної давності та підстави для поновлення такого є безпідставними.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями КП «Документообіг господарських судів» , 11.07.2017р. справу за № 926/2770/16 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Желіка М.Б. та Костів Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2017р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Імоб» , м. Чернівці, б/н від 03.07.2017р. прийнято до провадження та справу № 926/2770/16 призначено до розгляду на 07.08.2017р.

На виконання вимог п.3 резолютивної частини ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2017р. відповідачем до суду подано клопотання (вх. № 01-04/5054/17 від 26.07.17) про долучення до матеріалів справи оригіналу квитанції № 72 від 24.07.2017р. про доплату судового збору у розмірі 1 515,80 грн.

Відповідачем 1 до суду подано відзив на позовну заяву №02-07/1270 від 24.07.2017р. (вх. № 01-04/5018/17 від 25.07.17) в якому просить при вирішенні спору по суті Львівським апеляційним господарським судом прийняти рішення про відмову в задоволені позовних вимог повністю.

На адресу суду від позивача надійшло заперечення на апеляційну скаргу вих. № 18 від 01.08.2017р., в якому останній просить рішення господарського суду Чернівецької області від 25.11.2016р по даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2017р. розгляд апеляційної скарги в поряду ст. 77 ГПК України відкладено на 11.09.2017р. з підстав. зазначених у даній ухвалі суду.

Відповідачем-2 (скаржником) до суду подано додаткові пояснення до апеляційної скарги б/н від 05.09.2017р. (вх. № 01-04/5912/17 від 05.09.17).

На вимогу представників позивача - ТзОВ «Глобал-К» здійснюється фіксування процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2017р. в порядку ст. 69,77 ГПК України розгляд апеляційної скарги у даній справі відкладено на 18.09.2017р. з підстав, зазначених у даній ухвалі суду.

В судовому засіданні 18.09.2017 року представник відповідача 2, надав пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Позивач, відповідач 1 та третя особа участі своїх уповноважених представників у судове засідання 07.08.2017р. не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що ухвалами суду про призначення справи до розгляду та про відкладення розгляду справи явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, сторони належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не були позбавлений конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 18.09.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення господарського суду Чернівецької області у даній справі - залишити без змін , виходячи з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом і як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2005 року між Закритим акціонерним товариством «Чернівецький машинобудівний завод» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал-К» (покупець) було укладено договір №1 купівлі-продажу заводу дослідного машинобудування, що розташований за адресою: Чернівецька область, смт. Глибока, вул. Радгоспна, 6.

Ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 03.07.2006 року затверджено мирову угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал К» , Глибоцькою селищною радою, Глибоцьким бюро технічної інвентаризації та ОСОБА_4 за якою сторони визнали право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-К» на наступне майно: складську будівлю літери А, допоміжні будівлі під літ. Б,В,Г,Д, Е загальною площею 12476,4 кв. метрів, огорожу-1, каналізацію №1-7, що розташовані в смт. Глибока, вул. Радгоспна, 6-Б.

21 липня 2006 року, на підставі вищевказаної ухвали, Глибоцьким бюро технічної інвентаризації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал-К» зареєстровано право власності на вищевказане майно по вул. Радгоспній 6-Б, в смт. Глибока, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11296403.

28 липня 2006 року між ТОВ «Глобал-К» (продавець) та ТОВ «Глобал-Імоб» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого продавець продав, а покупець, купив будівлі, що знаходяться в селищі Глибока на вул. Радгоспній за номером 6/Б.

За вказаним договором позивач продав, а відповідач-2 купив наступні приміщення:

- складська будівля, площею - 12103, 7 кв. м. (Літ. А);

- допоміжна будівля, площею - 248.2 кв. м. (Літ. Б);

- допоміжна будівля, площею - 45,8 кв. м. (Літ. В);

- допоміжна будівля, площею - 45,8 кв. м. (Літ. Г);

- допоміжна будівля, площею - 12,4 кв. м. (Літ. Д);

- допоміжна будівля, площею - 20,5 кв. м. (Літ. Е);

- огорожа, бетонні плити, відмічені в плані Літ - І;

- каналізація, бетонні труби, відмічені в плані № 1 - 7. Загальна площа будівель та споруд, що відчужено за цим договором становила 12476,1 кв. м.

28 липня 2006 року ТОВ «Глобал -Імоб» , як новий власник нерухомого майна, звернулося із заявою до Глибоцької селищної ради з проханням про викуп земельної ділянки для обслуговування та реконструкції складських та допоміжних будівель загальною площею 12476, 4 кв. м. по вул. Радгоспна, 6-Б.

1 серпня 2006 року 4 сесією Глибоцької селищної ради Чернівецької області 5 скликання було прийнято рішення за № 55-4/06, яким зокрема, вирішено питання продажу ТОВ «Глобал -Імоб» (шляхом викупу) земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 9,365 га, без ПДВ, в смт. Глибока, вул. Радгоспна, 6Б за ціною 374600 грн. ( без ПДВ) з відстрочкою платежу.

На підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування, 02.08.2006 року між Глибоцькою селищною радою Чернівецької області та ТОВ «Глобал - Імоб» було укладено договір купівлі - продажу № ВСХ 610498 земельної ділянки несільськогосподарського призначення, кадастровий номер 7321055100:01:001:0168, посвідчений в.о. державного нотаріуса Глибоцької державної нотаріальної контори ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 2215 .

4 серпня 2006 року на підставі договору купівлі - продажу № ВСХ 610498 земельної ділянки, відповідач-2 отримав Державний акт серії ЯГ № 434658 на право власності на зазначену земельну ділянку .

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 20.12.2012 року № 5027/720/2012, залишеним без змін Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2013 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28.07.2006 року, на підставі якого ТОВ «Глобал -Імоб» отримав у власність будівлі по вул. Радгоспній. 6Б в смт. Глибока, застосовано до недійсного правочину правові наслідки шляхом зобов'язання кожної із сторін повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Приймаючи рішення зі спору у справі № 5027/720/2012, місцевий господарський суд виходив з того, зокрема, що вчинення директором ТОВ «Глобал-К» правочину, спрямованого на відчуження незавершеного будівництвом заводу дослідного машинобудування на користь ТОВ «Глобал Імоб» з дозволу вищого органу товариства з перевищенням представником «АТ «Мароне ГМБХ» ОСОБА_5 своїх повноважень, за свідомого сприяння вчиненню саме такого правочину ОСОБА_6 і ОСОБА_7 підпадає під визначення такого правочину як вчиненого в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною , оскільки вчинення правочину по відчуженню незавершеного будівництвом заводу дослідного машинобудування на стадії прийняття рішення про укладення договору купівлі-продажу здійснювалося не уповноваженим на дану дію представником АТ «Мароне ГМБХ» , представниками ТОВ «Глобал-К» та ТОВ «Глобал Імоб» як керівникіами підприємств-контрагентів та учасниками вищого органу товариства і вищого органу товариства-контрагента. Стаття 232 ЦК України є спеціальною нормою, яка передбачає єдиний спосіб захисту порушеного права юридичної особи внаслідок укладення її представником правочину на умовах зловмисної домовленості з представником іншої сторони, шляхом визнання цього правочину недійсним в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 24.06.2015 року по справі №5027/720/2012 змінено спосіб виконання пункту 4 резолютивної частини рішення суду від 20.12.2012р., а саме: застосовано до недійсного правочину правові наслідки передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України, шляхом вилучення у ТОВ «Глобал - Імоб» нежитлових приміщень, що знаходяться в смт. Глибока по вул. Радгоспній, 6-Б.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.09.2015 року у справі № 824/2004/15а скасовано:

- рішення державного реєстратора від 28.07.2006 року та запис від 28.07.2006 року, номер запису 254, стор. 32 в книзі:2 про реєстрацію права власності ТОВ «Глобал -Імоб» на будівлі загальною площею 12476,4 кв. м.:складська будівлі Літ А, загальною площею 12103,7 кв. м., допоміжних будівель Літ Б, В, Г, Д, Е, огорожі -1, каналізації № 1-7, що розташовані по вул. Радгоспній, 6Б в смт. Глибока на підставі договору купівлі - продажу від 28.07.2006 року , за реєстраційним номером нерухомого майна 12301092;

- рішення державного реєстратора від 21.08.2008 року та запис в державному реєстрі нерухомого майна номер 254 від 21.08.2008 року, стор. 32 в книзі: 2 про реєстрацію права власності ТОВ «Глобал -Імоб» на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 12301092, тип майна - фабрика по виготовленню акрилової пряжі, адреса нерухомого майна - смт. Глибока, вул. Радгоспна, 6Б, загальною площею 19701,30 кв. .м, а саме: будівля цеха (Літ А), площею 15850,4 кв. м., виробничо - побутова будівля (Літ Б), площею 3,297 кв. м., вбиральня (Літ В), площею 5, 2 кв. м., прохідна (Літ Г), площею 20,7 кв. м., гараж (Літ Д), площею 33,4 кв. м., пожежний резервуар (Літ Е) площею 45, 8 кв. м., пожежний резервуар (Літ. Є) площею 45,8 кв. м., насосна (Літ Ж) площею 245, 2 кв. м., допоміжна будівля (Літ З), площею 124 кв. м., допоміжна будівля (Літ И), площею 20,5 кв. м., прохідна (Ш), площею 13,3 кв. м.

Зобов'язано Реєстраційну службу Глибоцького РУЮ внести відповідні зміни до державного реєстру права власності на нерухоме майно щодо скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Глобал -Імоб» (копія рішення додається).

Вказане судове рішення не оскаржувалось і набуло законної сили.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.12.2015 року у справі № 824/2303/15а визнано протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Глибоцького РУЮ Чернівецької області, які полягають у проведення державної реєстрації права власності ТОВ «Глобал -Імоб» на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою смт. Глибока, вул. Д. Галицького , 6Б, скасовано рішення державного реєстратора № 23766273 від 19.08.2015 року про реєстрацію права власності ТОВ «Глобал -Імоб» на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер 706061173210 - будівлі та споруди фабрики по виробництву акрилової пряжі, розташовані в смт. Глибока, вул. Д. Галицького (колишня Радгоспна), будинок 6Б, скасовано свідоцтво про право власності ТОВ «Глобал -Імоб» на нерухоме майно індексний номер 42481521 від 19.08.2015 р. на будівлі та споруди фабрики по виробництву акрилової пряжі, розташовані в смт. Глибока, вул. Данили Галицького, 6Б і зобов'язано орган державної реєстрації скасувати запис про право власності № 10851711 відповідно до якого ТОВ «Глобал - Імоб» є власником об'єкту нерухомого майна реєстраційний номер 706061173210 - будівлі та споруди фабрики по виробництву акрилової пряжі.

Постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.12.2015 року набула законної сили на підставі Ухвали апеляційного адміністративного суду № 824/2303/15а від 24.02.2016 року та Ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.06.2016 року № К/800/10291/16.

На підставі наведених вище судових рішень, які набули законної сили, 25.05.2016 року до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено зміни щодо об'єкта та власника нерухомого майна, розташованого за адресою: смт. Глибока, вул. Данила Галицького, 6Б.

Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 59917120 від 26.05.2016 року, об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 706061173210 (нежитлові будівлі та споруди загальною площею 12476,4 кв. м., які складаються з складської будівлі Літ А, допоміжних будівель Літ Б, В, Г, Д, Е загальною плою 12476,4 кв. м., огорожа - 1, каналізація № 1 - 7) зареєстрований за рішенням державного реєстратора від 25.05.2016р. №29743768 як власність позивача - ТОВ «Глобал - К» .

Позивач, вважаючи порушеним своє право, як власника нерухомості, на користування спірною земельною ділянкою, звернувся до суду з позовом у даній справі.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному судовому акті, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Реалізація права на захист в суді здійснюється в межах самостійного процесуального правовідношення, яке виникає у особи з моменту звернення до суду за захистом порушеного цивільного права (інтересу) з певною матеріально-правовою вимогою адресованою особі, яка за суб'єктивним уявленням позивача має нести відповідальність у спірних правовідносинах - відповідачу у справі.

Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов. Подати позов - означає звернутися до господарського суду із заявою, в якій повинно міститися прохання, адресоване суду, про розгляд спору про право, що виник. Позов визначається у правовій літературі як вимога особи про захист свого або чужого права чи охоронюваного законом інтересу. Звернення до господарського суду здійснюється у формі позовної заяви у спорах, які виникають із господарських/цивільних правовідносин.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Загальні положення про право власності, а також підстави та порядок його набуття та реалізації встановлені цивільним кодексом України .

Так, відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України ). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту (стаття 267 ЦК України ).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, відповідно до наведених норм позовна давність це строк для захисту особою свого суб'єктивного матеріального права, якщо воно порушено.

Перебіг цього строку починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

З врахуванням характеру спірних правовідносин, стосовно вимог, заявлених у даному спорі перебіг позовної давності пов'язано з моментом, коли Позивач міг дізнатися не лише про факт вчинення розпорядження земельною ділянкою та оспорюваного правочину щодо спірної земельної ділянки, але й що внаслідок такого розпорядження та правочину порушуються його (Позивача) права щодо земельної ділянки.

Визнаючи початок перебігу позовної давності для вимог даного спору з 2016 року, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що лише з моменту реєстрації права власності на нерухомість, відчужену за недійсним правочином, у Позивача виникло право на володіння/користування земельною ділянкою, на якій це майно розміщене.

Таким чином, Позивач не міг вимагати захисту права, що пов'язане зі спірною земельною ділянкою до моменту, коли у нього не виникли визначені законом повноваження на володіння належним йому майном.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції, щодо визнання поважними причини пропущення позовної давності, тож порушене право позивача підлягає захисту.

Виходячи зі змісту позовних вимог вбачається, що Позивач фактично оспорює право власності ТОВ "Глобал - Імоб" на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку.

Однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним, є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до пункту 2 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до приписів ст.393 ЦК України правовий акт органу місцевого самоврядування , який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним і скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення становища, що існувало до видання цього акту.

Враховуючи, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28.07.2006 року, на підставі якого ТОВ «Глобал-Імоб» отримав у власність будівлі по вул. Радгоспній. 6-Б в смт. Глибока, судом визнано недійсним, відповідно до норм чинного земельного законодавства України, саме позивачу, як законному власнику об'єктів нерухомого майна, належало і належить виключне право на викуп земельної ділянки, на якій це майно розташовано.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Таким чином, у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 11.11.2014 року у справі №21-405а14.

У свою чергу, рішення 4 сесії Глибоцької селищної ради Чернівецької області 5 скликання за №55-4/06 від 01.08.2006 року сторонами реалізовано, адже відповідачу-2 на підставі спірного рішення продано земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 9,365 га по вул. Радгоспній, 6Б в смт. Глибока та видано Державний акт серії ЯГ № 434658 на право власності на зазначену земельну ділянку, відтак суд виходячи з правової позиції Верховного Суду України вважає, що позивачем не правильно обрано спосіб захисту порушеного права щодо визнання недійсним рішення Глибоцької селищної ради, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення .

Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 20.12.2012 року № 5027/720/2012, залишеним без змін Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2013 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28.07.2006 року, на підставі якого ТОВ «Глобал -Імоб» отримав у власність будівлі по вул. Радгоспній. 6Б в смт. Глибока.

Відтак, оскільки підставою для укладення договору купівлі - продажу № ВСХ 610498 спірної земельної ділянки слугував договір купівлі-продажу нерухомого майна, який визнано недійсним у судовому порядку, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення вимог Позивача про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки № ВСХ 610498 від 02.08.2006 року та виданого на його підставі Державного акта серії ЯГ №434658 від 04.08.2006 року на право власності на земельну ділянку, так як у даному випадку збереження за ТОВ «Глобал -Імоб» спірної земельної ділянки позбавлене належної правової підстави.

Крім того, судова колегія зазначає наступне.

При переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинного до цієї дати ЗК (ст.30) до набувача від відчужувача автоматично переходило право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження, з необхідністю подальшого оформлення переходу права власності.

Відчуження об'єктів нерухомого майна в період з 1 січня 2002 р. по 20 червня 2007 р. (під час дії ст.120 ЗК в редакції від 25.10.2001) не тягло за собою автоматичного переходу права власності на земельну ділянку під будівлями та спорудами. У таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до ст.120 ЗК 2001 р. на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

До особи, яка придбавала житловий будинок, будівлю або споруду, з 1 січня 2004 р. (з моменту введення в дію ЦК) згідно з ст.377 ЦК, а з часу внесення змін до ст.120 ЗК законом Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу Украї ни від 27.04.2007 №997-V - і згідно з ст.120 ЗК переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, установлених договором; а якщо договором цього не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. При переході права власності на будинок або його частину за договором довічного утримання до набувача переходило право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу. У разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалося пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою.

Чинною редакцією ст.120 ЗК передбачено, що з 1 січня 2010 р. до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, установлених для попереднього землевласника (землекористувача) (ст.377 ЦК і ст.120 ЗК в редакції закону Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю від 5.11.2009 №1702-VІ).

У даному випадку, за попередніми власниками нерухомого майна, яким володіє Позивач, право власності чи право користування спірною земельною ділянкою оформлене не було.

Однак, враховуючи закріплений наведеними нормами принцип єдності юридичної долі об'єкта нерухомості та земельної ділянки, на якій такий об'єкт розташований , а також беручи до уваги, що об'єкт нерухомості належить на праві власності Позивачу, Відповідач-2 фактично втратив своє право володіння та користування земельною ділянкою. Разом з тим, Позивач, набувши право власності на об'єкти нерухомості, набув одночасно право врегулювати відносини землекористування з власником земельної ділянки - Глибоцькою селищною радою.

Таким чином, доводи Позивача та висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову є правомірними.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні з огляду на наступне.

Питання підвідомчості господарському суду справи у спорі, що виник із земельних правовідносин вирішується залежно від того, який характер мають спірні правовідносини - чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України . Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Виходячи з положень статей 13 і 14 Конституції України , статей 177 , 181 , 324 , глави 30 Цивільного кодексу України , статті 148 Господарського кодексу України , земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. З положень статей 13 , 14 , 140 , 142 , 143 Конституції України , статей 11 , 16 , 167 , 169 , 374 Цивільного кодексу України , статей 2 , 8 , 48 , 133 , 148 , 152 , 197 Господарського кодексу України , статей 80 , 84 , 123 , 124 , 127 , 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі господарським судам.

Отже, заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватно-правовий характер, а тому органи місцевого самоврядування в цих відносинах виступають як суб'єкти права власності, а не як суб'єкти владних повноважень, що вказує на безпідставність доводів апелянта про непідвідомчість даного спору господарським судам.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваного рішення у даній справі.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.11.2016р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Чернівецької області від 25.11.2016р. у справі №926/2770/16 залишити без змін.

2.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал-Імоб» , м. Чернівці, б/н від 03.07.2017р. залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено 21.09.2017.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Костів Т.С.