Ухвала

від 21.09.2017 по справі 814/333/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/333/17

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді : Бойка А.В.,

суддів : Димерлія О.О.

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року по справі за позовом приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Злагода" до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання нечинним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

17.02.2017 року приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Злагода" звернулося до суду з адміністративним позовом до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання нечинним та скасування рішення про неможливість перебування позивача платником єдиного податку четвертої групи у 2017 році.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про неможливість перебування приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Злагода" платником єдиного податку четвертої групи у 2017 році, викладене у листі від 10.02.2016 року №16/10/14-24-12.

Не погоджуючись з вказаною постановою, 09.06.2017 року Баштанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, обґрунтовану порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам відповідача про порушення позивачем вимог переходу на спрощену систему оподаткування, зокрема, що у картці особового рахунку з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки нежитлової нерухомості КБК 18010400 станом на 01.01.2017 року існує заборгованість в сумі 1291,89 грн., у зв'язку з чим підприємство не може бути платником єдиного податку четвертої групи у 2017 році.

У зв'язку з цим, апелянтом ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.05.2017 року та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду апелянт в судове засідання не прибув, представник приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Злагода" подав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, протягом 2016 року у власності приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Злагода", згідно свідоцтва про право власності, перебували житлові та нежитлові об'єкти нерухомості.

Відповідно до Класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Мінфіну від 14.01.2011 року №11 із змінами та доповненнями, за кодом бюджетної класифікації - 18010100, сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості; за кодом бюджетної класифікації - 18010400, сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.

Згідно податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, поданої позивачем до ОДПІ, узгоджена сума грошового зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно становить 3937,30 грн., з поквартальною розбивкою суми самостійно визначеного податкового зобов'язання в розмірі 981,83 грн.

Згідно акту №92482-14 від 08.02.2017 звірки розрахунків платника за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року за кодом бюджетної класифікації 18010100 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості) позитивне сальдо на 31.12.2016 року становить 3240,86 грн. Згідно акту №92480-14 від 08.02.2017 звірки розрахунків платника за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року за кодом бюджетної класифікації 18010400 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості) станом на 31.12.2016 року наявне від'ємне сальдо розрахунків (недоїмка) в розмірі 1291,89 грн.

З наданих позивачем платіжних доручень №176 від 10.03.2016 року, №614 від 14.07.2016 року, №749 від 19.10.2016 року вбачається, що підприємством перераховано грошове зобов'язання в загальній сумі 2945,66 грн. на розрахунковий рахунок Новоюріївської СР за кодом бюджетної класифікації 18010100 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості).

Оскільки позивачем перераховано грошове зобов'язання не за належним кодом бюджетної класифікації по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010400) станом на 31.12.2016 року рахувалась заборгованість в сумі 1291,89 грн.

У зв'язку з цим, листом №16/10/14-24-12 від 10.02.2016 року Баштанська ОДПІ повідомила позивача, що оскільки підприємством порушено вимоги переходу на спрощену систему оподаткування, а саме по картці особового рахунку з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки нежитлової нерухомості КБК 18010400 станом на 01.01.2017 року існує заборгованість у сумі 1291,89 грн., останнє не може бути платником єдиного податку четвертої групи у 2017 році.

Правомірність зазначеного листа є предметом даного позову.

Вирішуючи спірне питання та визнаючи зазначений лист контролюючого органу протиправним, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що Податковим кодексом визначається, що юридичні особи, які є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, повинні сплачувати цей податок до відповідно бюджету, в даному випадку - Новоюріївської сільської ради. Оскільки підприємство сплатило податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до місцевого бюджету, сплата цього податку за різними кодами бюджетної класифікації не може вважатись податковим боргом та, як наслідок, не може призвести до втрати позивачем статусу платника єдиного податку четверної групи.

Відповідач в апеляційної скарзі зазначає, що враховуючи факт наявності у позивача станом на 01.01.2017 року податкового боргу на загальну суму 1291,89 грн., ОДПІ, на підставі положень пп. 291.5-1.3 п.291.5-1 ст.291, пп.1 п. 299.6 ст. 299 Податкового кодексу України, правомірно відмовила підприємству у реєстрації (підтверджені статусу) платника єдиного податку четвертої групи.

Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта та погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Злагода".

Відповідно до частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Частиною 5 статті 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.

В свою чергу, податкове законодавство не пов'язує факт сплати податкового платежу з правильністю зазначення платником коду бюджетної класифікації у відповідній графі платіжного документа.

Надходження грошових коштів за призначенням досягається шляхом правильного міжбюджетного розподілення коштів органами державного казначейства. Усі надходження у вигляді сплати загальнодержавних податків зараховуються на відповіді рахунки державного казначейства та в подальшому розподіляються між загальним та спеціальним фондами Державного бюджету.

У даній справі відповідачем не заперечується, що перерахована підприємством сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (код платежу 18010100), в яку також увійшла сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010400), надійшла до бюджетної системи на рахунок Державного казначейства.

Тому, оскільки така сума зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання та належним чином свідчити про наявність податкового боргу.

Щодо твердження апелянта про правомірність дій контролюючого органу колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку.

Згідно довідки Баштанської ОДПІ позивач в 2016 році являвся платником єдиного податку четвертої групи (сільськогосподарський товаровиробник).

Згідно п.п.291.5-1.3 п.291.5-1 ст.291 Податкового кодексу України не може бути платником єдиного податку четвертої групи суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

У разі ж наявності в контролюючого органу підстав вважати, що позивач не може бути платником єдиного податку, він, згідно з пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, може прийняти рішення про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, що відповідачем зроблено не було.

Колегія суддів вважає, що наявність боргу на перше січня поточного року є підставою для відмови у набутті статусу платника єдиного податку лише для тих, хто вперше набуває цей статус. Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу (пункту 299.10. статті 299 ПК України).

Отже, оскільки, позивач є платником єдиного податку четвертої групи, норми підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 щодо відмови у такій реєстрації за наявності податкового боргу до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Для тих суб'єктів господарювання, які вже були платниками єдиного податку, відповідно до вимог п.8 ст. 298.2.3 Податкового кодексу України, податковий борг може бути підставою для втрати цього статусу лише у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка. Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко