Рішення

від 19.09.2017 по справі 910/3922/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2017Справа №910/3922/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний логістичний транспортний центр "Леопорт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп"

про стягнення заборгованості 98 011,66 грн.,

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача Назаренко Є.О. за дов.

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний логістичний транспортний центр "Леопорт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" про стягнення заборгованості 111 243,96 грн. з яких: 86 439,69 грн. основного боргу, 1314,00 грн. проценти за користування коштами, 7 498,93 грн. інфляційних втрат, 15 991,34 грн. пені за неналежне виконання зобов'язань відповідно до Договору оренди №10/01-10 від 01.10.2015.

Ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.03.2017 призначено розгляд справи на 18.04.2017.

Представник відповідача до початку судового засідання 18.04.2017 подав через загальний відділ діловодства суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить повністю відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 відкладено розгляд справи до 23.05.2017.

В судовому засіданні 23.05.2017 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 30.05.2017.

В судовому засіданні 23.05.2017 суд зобов'язував позивача надати докази настання строку оплати відповідно до п. 4.2. Договору оренди № 10/01-10, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Однак позивач в судове засідання не з'явився та не надав суду докази настання строку оплати відповідно до п. 4.2. Договору оренди № 10/01-10.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2017 відкладено розгляд справи до 29.06.2017 та повторно зобов'язав позивача надати суду докази настання строку оплати відповідно до п. 4.2. Договору оренди № 10/01-10.

В судовому засіданні 29.06.2017 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 13.07.2017.

Представник позивача до початку судового засідання 11.07.2017 подав через загальний відділ діловодства суду заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 13.07.2017 відкладено розгляд справи до 25.07.2017, для надання часу, як суду так і відповідачу на ознайомлення з поданою до початку судового засідання заявою про уточнення позовних вимог.

Подана позивачем 11.07.2017 заява про уточнення позовних вимог приймається судом до розгляду, з огляду на наступне

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

З поданої заяви вбачається, що позивачем не змінено предмет позову, а зменшує позовні вимоги, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 98 011,66 грн., з яких: 86 439,00 грн. основного боргу (80 616,29грн. орендної плати + 5 823,40грн. компенсація за комунальні послуги), 7 239,57 грн. пені, 831,00 грн. 3% річних, 3 502,09 грн. інфляційних втрат.

Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Відповідно до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про доповнення або уточнення позовних вимог, або заявлення додаткових позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

З огляду на викладене та враховуючи зміст раніше пред'явлених вимог майнового характеру, слід вважати нову ціну позову в розмірі 98 011,66 грн., з яких: 86 439,00 грн. основного боргу (80 616,29грн. орендної плати + 5 823,40грн. компенсація за комунальні послуги), 7 239,57 грн. пені, 831,00 грн. 3% річних, 3 502,09 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача 25.07.2017 подав через загальний відділ діловодства суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 25.07.2017 відкладено розгляд справи до 12.09.2017, у зв'язку з не з'явленням позивача в судові засідання та не ознайомленням з поданим відповідачем відзивом на позовну заяву.

08.09.2017 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечує проти позову.

В судовому засіданні 12.09.2017 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 19.09.2017.

Представник позивача в судове засідання 19.09.2017 не з'явився, проте подав через загальний відділ діловодства суду клопотання в якому просить суд розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.09.2017 заперечив проти позовних вимог в повному обсязі та надав усні пояснення у справі.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України суд здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний логістичний транспортний центр "Леопорт" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Манго-Груп (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди №10/01-10 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати за плату орендарю у строкове користування, назване в п. 1.2. договору (далі - оренда), а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування цілісний майновий комплекс (ЦМК), і зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату. Об'єктом оренди за цим договором, є: Автозаправна станція (надалі АЗК), що знаходиться за адресою: 81033, смт. Краковець, вул. Вербицького, 48, Яворівський р-н, Львівської області (далі - майно), склад, характеристики та вартість якого з урахуванням індексації вказані в додатках до даного договору, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 1.2. договору, орендар приймає майно в оренду з метою використання його у власній господарський діяльності за цільовим призначенням майна, що визначено технічною документацією на майно.

Відповідно до п. 2.1. договору, орендар вступає у тимчасове платне користування майном з дати підписання обома сторонами акту прийому-передачі майна.

Згідно з п. 4.1. договору, розмір щомісячної орендної плати за цим договором з урахуванням індексації за користування майном за перші 12 місяців становить: 35 000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що орендна плата перераховується орендарем на поточний банківський рахунок орендодавця, визначений у цьому договорі, щомісяця, не пізніше 05 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку орендодавця та акту прийому-передачі наданих послуг. Рахунок вручається орендарю під розпис або надсилається кур'єром з відміткою про вручення.

На виконання умов договору 01.10.2015 було підписано акт приймання-передачі до договору оренди №10/01-10 від 01.10.2015.

На підтвердження факту надання послуг позивач надав суду копії актів надання послуг: №1196 від 30.06.2016 на суму 35 000,00 грн.,№1199 від 30.06.2016 на суму 2 333,08 грн., №1531 від 31.07.2016 на суму 35 000,00 грн., №1532 від 31.07.2016 на суму 2 771,88 грн., №1729 від 09.08.2016 на суму 718,44 грн., №1718 від 09.08.2015 на суму 10 616,29 грн.

Згідно з даних бухгалтерського обліку станом на 15.03.2017та відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 22.09.2016 загальна заборгованість за договором становить 86 439,69 грн. (80 616,29грн. орендної плати + 5 823,40грн. компенсація за комунальні послуги).

Рекомендованим листом №8103300034937 від 08.02.2017 позивач направив претензію щодо погашення заборгованості на адресу відповідача, однак відповідач ніяким чином не відреагував, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" та просив стягнути, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог 98 011,66 грн. з яких: 86 439,00 грн. основного боргу, 7 239,57 грн. пені, 831,00 грн. 3% річних, 3 502,09 грн. інфляційних втрат, у зв'язку неналежним виконань своїх зобов'язань відповідно до договору оренди №10/01-10 від 01.10.2015.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Договір оренди №10/01-10 від 01.10.2015 за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Позивач в позовній заяві зазначив, що ним 08.02.2017 було направлено на адресу відповідача претензію та рахунки на оплату відповідно до п.4.5. договору.

Проте судом встановлено, що позивач направив рахунки: №199 від 30.06.2016 на суму 35000,00 грн., №200 від 30.06.2016 на суму 2333,08 грн., №277 від 31.07.2016 на суму 35 000,00 грн., №278 від 31.07.2016 на суму 2771,88 грн., №324 від 09.08.2016 на суму 10616,29 грн., №328 від 09.08.2016 на суму 718,44 грн., на оплату відповідно до п.4.5. договору, на адресу відповідача лише 30.05.2017, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та квитанцією ПАТ Укрпошта №215600426655 від 30.05.2017 (копії в матеріалах справи).

Отже, матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування ним Відповідачем, а також існування у Відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів за період з червня 2016 по серпень 2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.5. Договору встановлено, що орендна плата перераховується орендарем на поточний банківський рахунок орендодавця, визначений у цьому договорі, щомісяця, не пізніше 05 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку орендодавця та акту прийому-передачі наданих послуг. Рахунок вручається орендарю під розпис або надсилається кур'єром з відміткою про вручення.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.4., Договору Відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 5-го числа поточного місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку орендодавця та акту прийому-передачі наданих послуг.

Між позивачем та відповідачем підписані Акти наданих послуг, щодо орендної плати за приміщення:

- №1718 від 09.08.2016 найменування робіт, послуг: оренда приміщення за період 01.08.2016 - 09.08.2016 на суму 10 616,29 грн.;

- №1196 від 30.06.2016 найменування робіт, послуг: оренда приміщення за червень 2016 на суму 35 000,00 грн.;

- №1531 від 31.07.2016 найменування робіт, послуг: оренда приміщення за липень на суму 35 000,00 грн.,

на загальну суму 80 616,29 грн. за оренду приміщення.

Відповідно до п. 4.6. договору, витрати на утримання території, на які розташовано майно, вода-, газо-, електропостачання, опалення та послуги зв'язку сплачується орендодавцем самостійно, орендар компенсує орендодавцю вартість фактичного спожитих комунальних послуг на підставі виставлених йому орендодавцем рахунків протягом 5 робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку, за умови надання документів, що підтверджують такі витрати.

Судом встановлено, що між сторонами підписані також Акти надання послуг, щодо комунальних платежів:

- №1729 від 09.08.2016 найменування робіт, послуг: компенсація комунальних послуг за період 01.08.2016 - 09.08.2016 на суму 718,44 грн.;

- №1199 від 30.06.2016 найменування робіт, послуг: компенсація комунальних послуг за червень на суму 2 333,08 грн.;

- №1532 від 31.07.2016 найменування робіт, послуг: компенсація комунальних послуг за липень на суму 2 771,88 грн.;

на загальну суму 5 823,40 грн. компенсації за комунальні послуги.

Однак, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази оплати Позивачем рахунків, які підтверджують такі витрати за комунальні послуги, тобто в порушення п. 5.6 договору Позивач не надав документів, що підтверджують вартість фактичного спожитих комунальних послуг.

У зв'язку з чим суд відмовляє позивачу в частині стягнення 5 823,40 грн. компенсації за комунальні послуги.

Сума заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 80 616,29 грн, а строк виконання грошового зобов'язання на момент винесення рішення у справі в цій частині настав.

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у Відповідача за Договором оренди від 01.10.2015 №01/10-10 у сумі 80 616,29 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з Відповідача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, Позивач також нарахував Відповідачу борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 3 502,09 грн. за весь час прострочення оплати орендних платежів, а також три проценти річних від простроченої суми в сумі 831,00 грн. за весь час прострочення оплати орендних платежів, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Однак судом встановлено, що Позивачем в Розрахунку невірно визначена сума боргу на яку необхідно нараховувати індекс інфляції та 3% річних та період для стягнення.

Згідно здійсненого судом розрахунку (80 616,29грн. х 3% х 22 : 365 :100) з Відповідача підлягає стягненню 218,66 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України.

В частині стягнення індексу інфляції в сумі 3 502,09 грн. за період заявлений позивачем з березня по червень 2017 суд відмовляє, у зв'язку з тим, що період оплати основного боргу по орендним платежам на час подання позову до суду не наступив, а наступів лише після порушення провадження у справі, 30.05.2017 коли позивач направив на адресу відповідача рахунки, відповідно до п.4.5. договору.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з Відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до Договору.

Відповідно до п. 10.4. Договору за несвоєчасну оплату орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,1 % від несплаченої суми заборгованості за кожен день простроченні.

Розмір встановленої сторонами договору пені перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, оскільки 0,1 % перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, то згідно ст. 4 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , неустойка за невиконання боржником своїх зобов'язань розраховується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Отже, порушення Відповідачем строків оплати, передбачених п. 10.4. Договору, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки (штрафу та/або пені).

Однак суд задовольняє вимогу Позивача про стягнення з Відповідача пені за порушення терміну оплати виконаних робіт частково, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення.

Судом встановлено, що на час звернення до суду у позивача були відсутні підстави нарахування пені за період з 15.03.17 по 07.06.2017, так як відповідно до п. 4.5. договору період нарахування наступив лише тоді, коли позивач направив рахунки на адресу відповідача (30.05.2017), що були останнім отриманні 07.06.2017, у зв'язку з чим період нарахування пені наступає з 08.06.2017 по 10.07.2017.

Враховуючи вищезазначене, суд задовольняє вимогу Позивача про стягнення пені частково, а саме в розмірі 1822,15 грн. (80 616,29грн. х 365 х (2х12,5) х 33 :100) за період з 08.06.2017 по 10.07.2017.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, Відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення 80 616,29грнборггу за орендні платежі, 218,66грн. 3% річних та 1822,15 грн. пені.

Позивач в судовому засіданні довів суду, що його вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 82 657,10 грн., в решті частині вимоги суд відмовляє, з підстав вище зазначених.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" (01010, м.Київ, Хрестовий провулок, будинок 2, офіс 405, код ЄДРПОУ 39039648) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний логістичний транспортний центр "Леопорт" (81033, Львівська обл., Яворівський район, смт. Краковець, вул. Шухевича, будинок 4, код ЄДРПОУ 35232915) 80 616 (вісімдесят тисяч шістсот шістнадцять) грн. 29 коп. основного боргу за несплату орендної плати, 1822 (одна тисяча вісімсот двадцять дві) грн. 15коп. пені, 218 (двісті вісімнадцять) грн. 66 коп. 3% річних та 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн. 63 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

У решті частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.09.2017

Суддя Борисенко І.І.