Постанова

від 07.12.2017 по справі 910/3922/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2017 р. Справа№ 910/3922/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Станіка С.Р.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Даниленко Т.О.

від позивача не з'явився

від відповідача (апелянта) Рибалка К.О. - за дов. № 27 від 02.12.2016

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2017

у справі № 910/3922/17 (суддя Борисенко І.І.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний логістичний транспортний центр "Леопорт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Манго-Груп

про стягнення заборгованості 98 011,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 позовні вимоги задоволені частково, а саме, стягнуто з відповідача на користь позивача 80 616,29 грн. основного боргу за несплату орендної плати, 1 822,15 грн. пені, 218,66 грн. 3% річних.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва в повному обсязі та прийнятим нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені частково, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Станіка С.Р., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" прийнято до провадження та призначено на 07.12.2017.

В судовому засіданні 07.12.2017 представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 у справі №910/3922/17 скасувати.

В судове засідання 07.12.2017 позивач свого представника не направив, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний логістичний транспортний центр "Леопорт" (надалі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" (надалі - орендар, відповідач) 01.10.2015 було укладено договір оренди №10/01-10 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати за плату орендарю у строкове користування, назване в п. 1.2. договору (далі - оренда), а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування цілісний майновий комплекс (ЦМК), і зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату. Об'єктом оренди за цим договором, є: Автозаправна станція (надалі АЗК), що знаходиться за адресою: 81033, смт. Краковець, вул. Вербицького, 48, Яворівський р-н, Львівської області (далі - майно), склад, характеристики та вартість якого з урахуванням індексації вказані в додатках до даного договору, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 1.2. договору, орендар приймає майно в оренду з метою використання його у власній господарський діяльності за цільовим призначенням майна, що визначено технічною документацією на майно.

Відповідно до п. 2.1. договору, орендар вступає у тимчасове платне користування майном з дати підписання обома сторонами акту прийому-передачі майна.

Згідно з п. 4.1. договору, розмір щомісячної орендної плати за цим договором з урахуванням індексації за користування майном за перші 12 місяців становить: 35 000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що орендна плата перераховується орендарем на поточний банківський рахунок орендодавця, визначений у цьому договорі, щомісяця, не пізніше 05 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку орендодавця та акту прийому-передачі наданих послуг. Рахунок вручається орендарю під розпис або надсилається кур'єром з відміткою про вручення.

На виконання умов договору 01.10.2015 було підписано акт приймання-передачі до договору оренди №10/01-10 від 01.10.2015.

В матеріалах справи, на підтвердження факту надання послуг позивачем, наявні копії актів надання послуг: №1196 від 30.06.2016 на суму 35 000,00 грн.,№1199 від 30.06.2016 на суму 2 333,08 грн., №1531 від 31.07.2016 на суму 35 000,00 грн., №1532 від 31.07.2016 на суму 2 771,88 грн., №1729 від 09.08.2016 на суму 718,44 грн., №1718 від 09.08.2015 на суму 10 616,29 грн.

У відповідності до даних бухгалтерського обліку станом на 15.03.2017 та відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 22.09.2016 загальна заборгованість за договором становить 86 439,69 грн. (80 616,29грн. орендної плати + 5 823,40грн. компенсація за комунальні послуги).

Позивач, рекомендованим листом №8103300034937 від 08.02.2017 направив претензію щодо погашення заборгованості на адресу відповідача, однак відповідач ніяким чином не відреагував, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду та просив стягнути, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог 98 011,66 грн. з яких: 86 439,00 грн. основного боргу, 7 239,57 грн. пені, 831,00 грн. 3% річних, 3 502,09 грн. інфляційних втрат, у зв'язку неналежним виконань своїх зобов'язань відповідно до договору оренди №10/01-10 від 01.10.2015.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Договір №10/01-10 від 01.10.2015 за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України та є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З позовної заяви вбачається, що позивачем 08.02.2017 було направлено на адресу відповідача претензію та рахунки на оплату відповідно до п.4.5. договору.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач направив рахунки: №199 від 30.06.2016 на суму 35 000,00 грн., №200 від 30.06.2016 на суму 2 333,08 грн., №277 від 31.07.2016 на суму 35 000,00 грн., №278 від 31.07.2016 на суму 2771,88 грн., №324 від 09.08.2016 на суму 10616,29 грн., №328 від 09.08.2016 на суму 718,44 грн., на оплату відповідно до п.4.5. договору, на адресу відповідача лише 30.05.2017, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та квитанцією ПАТ "Укрпошта" №215600426655 від 30.05.2017.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування ним Відповідачем, а також існування у Відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів за період з червня 2016 по серпень 2016.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як встановлено пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.5. Договору встановлено, що орендна плата перераховується орендарем на поточний банківський рахунок орендодавця, визначений у цьому договорі, щомісяця, не пізніше 05 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку орендодавця та акту прийому-передачі наданих послуг. Рахунок вручається орендарю під розпис або надсилається кур'єром з відміткою про вручення.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.4., Договору Відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 5-го числа поточного місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку орендодавця та акту прийому-передачі наданих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем підписані Акти наданих послуг, щодо орендної плати за приміщення:

- №1718 від 09.08.2016 найменування робіт, послуг: оренда приміщення за період 01.08.2016 - 09.08.2016 на суму 10 616,29 грн.;

- №1196 від 30.06.2016 найменування робіт, послуг: оренда приміщення за червень 2016 на суму 35 000,00 грн.;

- №1531 від 31.07.2016 найменування робіт, послуг: оренда приміщення за липень на суму 35 000,00 грн.,

на загальну суму 80 616,29 грн. за оренду приміщення.

Згідно з п. 4.6. договору, витрати на утримання території, на якій розташовано майно, вода-, газо-, електропостачання, опалення та послуги зв'язку сплачується орендодавцем самостійно, орендар компенсує орендодавцю вартість фактичного спожитих комунальних послуг на підставі виставлених йому орендодавцем рахунків протягом 5 робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку, за умови надання документів, що підтверджують такі витрати.

Місцевим господарським судом також встановлено, що між сторонами підписані Акти надання послуг, щодо комунальних платежів:

- №1729 від 09.08.2016 найменування робіт, послуг: компенсація комунальних послуг за період 01.08.2016 - 09.08.2016 на суму 718,44 грн.;

- №1199 від 30.06.2016 найменування робіт, послуг: компенсація комунальних послуг за червень на суму 2 333,08 грн.;

- №1532 від 31.07.2016 найменування робіт, послуг: компенсація комунальних послуг за липень на суму 2 771,88 грн.;

на загальну суму 5 823,40 грн. компенсації за комунальні послуги.

Проте, матеріали справи не містять доказів оплати Позивачем рахунків, які підтверджують такі витрати за комунальні послуги, тобто в порушення п. 5.6 договору Позивач не надав документів, що підтверджують вартість фактичного спожитих комунальних послуг.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 5 823,40 грн. компенсації за комунальні послуги.

Заборгованісті Відповідача перед Позивачем складає 80 616,29 грн., а строк виконання грошового зобов'язання настав.

Частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Як визначено ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт наявності боргу у Відповідача за Договором оренди від 01.10.2015 №01/10-10 у сумі 80 616,29 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця вимога підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач, також нарахував Відповідачу борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 3 502,09 грн. за весь час прострочення оплати орендних платежів, а також три проценти річних від простроченої суми в сумі 831,00 грн. за весь час прострочення оплати орендних платежів, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем в Розрахунку невірно визначена сума боргу на яку необхідно нараховувати індекс інфляції та 3% річних та період для стягнення.

За вірним розрахунком суду першої інстанції (80 616,29грн. х 3% х 22 : 365 :100) з відповідача підлягає стягненню 218,66 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

В частині стягнення індексу інфляції в сумі 3 502,09 грн. за період заявлений позивачем з березня по червень 2017 місцевий господарський суд вірно відмовив, у зв'язку з тим, що період оплати основного боргу по орендним платежам на час подання позову до суду не наступив, а наступив лише після порушення провадження у справі, 30.05.2017 коли позивач направив на адресу відповідача рахунки, відповідно до п.4.5. договору.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до Договору.

Згідно з п. 10.4. Договору за несвоєчасну оплату орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,1 % від несплаченої суми заборгованості за кожен день простроченні.

Розмір встановленої сторонами договору пені перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, оскільки 0,1 % перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, то згідно ст. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", неустойка за невиконання боржником своїх зобов'язань розраховується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, порушення Відповідачем строків оплати, передбачених п. 10.4. Договору, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки (штрафу та/або пені).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені за порушення терміну оплати виконаних робіт, виходячи з наступного:

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що на час звернення до суду у позивача були відсутні підстави нарахування пені за період з 15.03.2017 по 07.06.2017, так як відповідно до п. 4.5. договору період нарахування наступив лише тоді, коли позивач направив рахунки на адресу відповідача (30.05.2017), що були останнім отриманні 07.06.2017, у зв'язку з чим період нарахування пені наступає з 08.06.2017 по 10.07.2017.

Тому, позовні вимоги підлягають задоволенню розмірі 1822,15 грн. за період з 08.06.2017 по 10.07.2017.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано вимог позивача, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 80 616,29 грн. боргу за орендні платежі, 218,66 грн. 3% річних та 1822,15 грн. пені.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 у справі №910/3922/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 у справі №910/3922/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 у справі №910/3922/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3922/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.Р. Станік

С.А. Гончаров