Постанова

від 19.09.2017 по справі 821/1221/17

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/1221/17

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Вітічак О.Р.,

за участю:

представників позивача - Шевченка О.А., Надточія М.П.,

представників відповідача - Хуснутдінової Н.Ч., Вчерашнюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватно-орендного кооперативу "Зоря" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.08.2017 р. № 0002231422,

встановив:

Приватно-орендний кооператив "Зоря" (далі - позивач, ПОК "Зоря") звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.08.2017 р. № 0002231422, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 453097,50 грн., з яких за основним платежем на 363038 грн., за штрафними санкціями на 90759,50 грн.

Свої вимоги мотивує протиправністю висновків контролюючого органу стосовно неправомірності формування податкового кредиту від ПП "КФ "Агроресурс" внаслідок визнання господарських операцій із цим контрагентом безтоварними та документально не підтвердженими, оскільки ці висновки спростовуються належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами, які є підставою для формування показників податкової звітності з податку на додану вартість. Зазначає, що податковий кредит по відносинах з ПП "КФ "Агроресурс" сформовано на підставі податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних і до змісту яких відповідач не має жодних зауважень. ПП "КФ "Агроресурс" є діючим підприємством та не перебуває в стані припинення. Звертає увагу на те, що контролюючим органом не доведено негативну податкову історію цього контрагента, відсутні докази щодо його фіктивної діяльності.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з вказаних підстав.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог, оскільки факт поставки позивачу товару від ПП "КФ "Агроресурс" не підтверджений належним чином складеними первинними документами. Так, надані позивачем до перевірки видаткові накладні не відповідають вимогам первинного документу, так як складені з порушенням ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: видаткові накладні не містять інформації щодо посади та ПІБ особи, що отримувала товар, відсутні реквізити довіреностей (дата, номер). Відсутність вищевказаної інформації у видаткових накладних унеможливлює перевірити достовірність отримання товару. За результатами дослідження ланцюга постачання ядохімікатів та запчастин встановлено, що постачальник - ПП "КФ "Агроресурс" не придбавав ядохімікати в березні 2017 року, а придбає йогурти, булки, хліб, рис, борошно, насіння, цукор, сіль, оливу моторну, фарбу, будівельні матеріали, металовироби, підвіконня у різних постачальників. Таким чином ПОК "Зоря" документує придбання ядохімікатів невідомого походження. Проведеними заходами також встановлено, що вказаний у товарно-транспортних накладних водій не здійснював перевезення, а зазначений у них автомобіль знаходиться у розібраному стані, тому підтвердити фактичне здійснення фінансово-господарських операцій ПОК "Зоря" з ПП "КФ "Агроресурс" неможливо. Крім того, ні ПОК "Зоря", ні ПП "КФ "Агроресурс" не отримувало ліцензій на перевезення ядохімікатів. Враховуючи вищевикладене, вбачається проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій для отримання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. Просять відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 17.07.2017 р. по 19.07.2017 р. посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПОК "Зоря" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за березень 2017 року по взаємовідносинах з контрагентом постачальником ПП "КФ "Агроресурс" та подальшого використання (продажу) придбаного товару, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої складено акт від 20.07.2017 р. № 171/21-22-14-06/24756352.

У висновках акту перевірки вказано, що встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період березень 2017 року на загальну суму 363038 грн., в результаті чого занижено суму позитивного значення різниці між сумою ПЗ та ПК поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до Державного бюджету (ряд.18.1) на суму 363038 грн.

Дані висновки ґрунтуються на тому, що позивачем документувалися безтоварні господарські операції з ПП "КФ "Агроресурс", оскільки відсутні належним чином оформлені первинні документи. Зокрема, у видаткових накладних від 06.03.2017 р. № РН-0000057, від 07.03.2017 р. № РН-0000058, від 09.03.2017 р. № РН-0000059, від 15.03.2017 р. № РН-0000065, від 17.03.2017 р. № РН-0000125, від 21.03.2017 р. № РН-0000126 відсутня інформація щодо посади та ПІБ особи, що отримувала товар, реквізити довіреностей (дата, номер); у товарно-транспортних накладних від 06.03.2017 р. № РН-0000057, від 07.03.2017 р. № РН-0000058, від 15.03.2017 р. № РН-0000065 зазначено водія, який не здійснював перевезення, а вказаний у ТТН автомобіль знаходиться у розібраному стані.

Крім того, ПП "КФ "Агроресурс" згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних у березні 2017 року не придбавав ядохімікати, одержання яких від цього контрагента у березні 2017 року декларує ПОК "Зоря", а тому позивач документує придбання ядохімікатів невідомого походження. Нереальність придбання ідентифікованого товару, введення в обіг якого (первинний продаж) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга його продажу.

У зв'язку з вищевикладеним, контролюючий орган вказує на відсутність об'єкта оподаткування при придбанні товару ПОК "Зоря" у березні 2017 року, який підпадає під визначення п.185.1 ст.185 ПК України, укладення угоди без мети настання реальних наслідків, оформлення нереальних господарських операцій з метою штучного формування податкового кредиту.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2017 р. № 0002231422, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 453097,50 грн., з яких за основним платежем на 363038 грн., за штрафними санкціями на 90759,50 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача ПОК "Зоря" звернувся до суду з позовом про його скасування.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступних приписів законодавства та встановлених під час розгляду фактичних обставин справи.

Приписами пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування, серед іншого, є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом п.198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.

Приписами п.198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.3 ст.44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999 р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15, 2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

З викладеного слідує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг), тощо), мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Також, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції. За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів (робіт, послуг) однією стороною, та їх отримання іншою стороною, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Судом встановлено, основним видом діяльності ПОК "Зоря" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11).

З метою здійснення господарської діяльності позивач у березні 2017 року придбавав у ПП "КФ "Агроресурс" ядохімікати та запчастини.

Так, 01.03.2017 р., 02.03.2017 р., 03.03.2017 р. між ПОК "Зоря" та ПП "КФ "Агроресурс" укладено бартерні договори № ДГ-43, № ДГ-44, № ДГ-45, відповідно до п.п.1.1, 1.2 яких ПП "КФ "Агроресурс" зобов'язується передати у власність ПОК "Зоря" товар: венцедор т.к.с., дімевіт КЕ (Бі 58), Альфа-Стар (гранстар-про), наповал, селефіт КС, хортус КЕ, фалькон, а ПОК "Зоря" зобов'язується в порядку взаєморозрахунку передати пшеницю 3 класу.

Також 03.01.2017 р. між ПП "КБ "Агроресурс" та ПОК "Зоря" укладено договір поставки № 03/01-17, згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар, а саме запчастини в асортименті партіями на умовах даного договору.

Крім того, 13.03.2017 р. між ПП "КФ "Агроресурс" та ПОК "Зоря" укладено договір поставки № ДГ-0000050, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити засоби захисту рослин.

На виконання умов даних договорів ПП "КФ "Агроресурс" у березні 2017 року продало позивачу товар (ядохімікати, запчастини) на загальну суму 2178228,42 грн., в тому числі ПДВ - 363038,07 грн., що підтверджується рахунками-фактурами від 06.03.2017 р. № СФ-0000122, від 07.03.2017 р. № СФ-0000123, від 09.03.2017 р. № СФ-0000124, від 13.03.2017 р. № СФ-0000128, від 16.03.2017 р. № СФ-0000190, від 21.03.2017 р. № СФ-0000191, видатковими накладними від 06.03.2017 р. № РН-0000057, від 07.03.2017 р. № РН-0000058, від 09.03.2017 р. № РН-0000069, від 15.09.2017 р. № РН-0000065, від 17.03.2017 р. № РН-0000125, від 21.03.2017 р. № РН-0000126, податковими накладними від 06.03.2017 р. № 13, від 07.03.2017 р. № 16, від 09.03.2017 р. № 17, від 15.03.2017 р. № 26, від 17.03.2017 р. № 105, від 21.03.2017 р. № 106, сальдовою відомість по рахунку 201 за квітень 2017 року, приходними накладними від 17.03.2017 р. № 0000125, від 21.03.2017 р. № 0000126.

Також позивачем надано копії сертифікатів якості гербіциду "Хортус" № 201612/032-01, гербіциду "Селефіт" № 201601/086-01, Альфа-Стару, фунгіциду "Ті Рекс" (фалькон) № 201703/055-02, наповалу, фалкону, інсекто-акарициду "Димевіт" КЕ № 201703/017-01, фунгіциду "Тезис" № 2017.05-318, венцедору.

Частину отриманого від вказаного контрагента товару позивач використав у власній господарській діяльності, а саме для обробки полів, озимої пшениці, ячменя, соняшника, кукурудзи, території механізованого току, про що свідчать вимоги-розпорядження про відпуск ядохімікатів бригадам № 1, № 2, механізований тік, акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, ядохімікатів та гербіцидів від 20.03.2017 р., від 04.04.2017 р., накладна від 17.03.2017 р. № 124.

Решта ядохімікатів станом на 01.05.2017 р. на суму 236374,90 грн. знаходилася на складі позивача, про що вказано на стор.13 акту перевірки від 20.07.2017 р. № 171/21-22-14-06/24756352.

На виконання вищевказаних бартерних договорів ПОК "Зоря" передало ПП "КФ "Агроресурс" пшеницю 3 класу, на підтвердження чого надано податкові накладні від 09.03.2017 р. №№ 79, 80, 81, товарно-транспортні накладні від 14.03.2017 р. №№ 081352, 081353, 081354, 081355, 081356, 081357, 081360, від 15.03.2017 р. №№ 081358, 081359, 081361, 081362, 081364.

Тобто позивачем надано документи, які підтверджують постачання ядохімікатів, запчастин від ПП ""КФ "Агроресурс", їх отримання ПОК "Зоря" та використання їх у власній господарській діяльності.

Вказуючи на документальне не підтвердження цих господарських операцій, ГУ ДФС у Херсонській області зазначає про дефекти видаткових накладних від 07.03.2017 р. № РН-0000058, від 09.03.2017 р. № РН-0000059, від 15.03.2017 р. № РН-0000065, від 17.03.2017 р. № РН-0000125, від 21.03.2017 р. № РН-0000126 - відсутність інформації щодо посади та ПІБ особи, що отримала товар, відсутні реквізити довіреностей (дата, номер).

У судовому засіданні було досліджено вищевказані видаткові накладні та встановлено, що у видаткових накладних від 06.03.2017 р. № РН-0000057, від 07.03.2017 р. № РН-0000058, від 09.03.2017 р. № РН-0000059, від 17.03.2017 р. № РН-0000125, від 21.03.2017 р. № РН-0000126 міститься підпис особи, яка отримала товар, а у видатковій накладній від 15.03.2017 р. № РН-0000065 - підпис та ПІБ особи, яка отримала товар, - "ОСОБА_5 за довіреністю від 09.03.2017 р. № 37".

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що працює в ПОК "Зоря" на посаді агронома-ентомолога. У березні 2017 року ПОК "Зоря" отримував від ПП "КФ "Агроресурс" ядохімікати та запчастини, які ним особисто оприбутковувалися по складу. В подальшому ці товари використовувалися для обробки полів з сільськогосподарськими культурами, що вирощуються ПОК "Зоря". Ядохімікати та запчастини перевозилися ОСОБА_6, який працює в ПОК "Зоря" інженером-експедитором, на власному автомобілі. Видаткові накладні від 06.03.2017 р. № РН-0000057, від 07.03.2017 р. № РН-0000058, від 09.03.2017 р. № РН-0000059, від 15.03.2017 р. № РН-0000065 підписані ним згідно виданої довіреності.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6, який працює в ПОК "Зоря" на посаді інженера-експедитора, підтвердив, що у березні 2017 року на підставі довіреності на власному автомобіля забирав від ПП "КФ "Агроресурс" придбані ПОК "Зоря" ядохімікати та запчастини. Зазначив, що видаткові накладні від 17.03.2017 р. № РН-0000125 та від 21.03.2017 р. № РН-0000126 підписано ним.

На підтвердження наявності транспортного засобу у ОСОБА_6 до суду надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (Mitsubishi L 200, пікап) серії НОМЕР_1, а дослідженим у судовому засіданні журналом реєстрації довіреностей за 2017 рік встановлено виписку на ім'я ОСОБА_5. та ОСОБА_6 довіреностей на отримання товару від ПП "КФ "Агроресурс".

З ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підписані договори про повну матеріальну відповідальність за передані їм під звіт матеріальні цінності від 22.01.2003 р. та від 13.03.1991 р.

Таким чином судом встановлено осіб, які отримували ядохімікати та запчастини від ПП "КФ "Агроресурс" та здійснювали їх перевезення.

Крім того, у отриманих 07.06.2017 р. від директора ПП "КФ "Агроресурс" ОСОБА_7 поясненнях, які надані до суду відповідачем, останній підтвердив факт взаємовідносин з ПОК "Зоря" у березні 2017 року з продажу ядохімікатів та запчастин.

Суд зазначає, що окремі дефекти видаткових накладних (відсутність посади, ПІБ, номеру та дати довіреності) не є свідченням нездійснення поставки товару, оскільки в умовах дії принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності їх юридичного оформлення та документування, у податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов'язує зміни у податковому обліку платника. Власне не заповнення у документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку. А відтак, відповідач безпідставно посилається на дефекти заповнення видаткових накладних, адже недоліки документів не є свідченням нездійснення господарської операції взагалі.

Дану правову позицію неодноразово висловлював Вищий адміністративний суд України, зокрема, в ухвалах від 13.09.2017 р. по справі № К/800/11082/17, від 05.09.2017 р. по справі № К/23776/16, від 05.09.2017 р. по справі № К/800/18426/17, від 23.08.2017 р. по справі № К/800/29731/16, від 23.08.2017 р. по справі № К/800/10773/16, від 22.08.2017 р. по справі № К/800/23758/16, від 16.08.2017 р. по справі № К/800/9628/17.

Разом з тим, надані ПОК "Зоря" документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеним контрагентом, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт поставки товарів. Видані контрагентом позивачу податкові накладні не ставились під сумнів під час проведення перевірки, а тому не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Що стосується тверджень контролюючого органу про відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на перевезення товару від ПП "КФ "Агроресурс", порушення правил перевезення ядохімікатів, суд вказує наступне.

Як вже зазначалося, в судовому засіданні встановлено, що перевезення товару від ПП "КФ "Агроресурс" здійснювалося інженером-експедитором ПОК "Зоря" ОСОБА_6 на власному автомобілі. Дані факти підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які приведенні судом до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. Показання свідків співпадають зі змістом первинних документів, зокрема видаткових накладних.

Жодних доказів, які б спростовували показання свідків, відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р. (далі 0 Правила), передбачено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Тобто, оформлення товарно-транспортних накладних здійснюється при отриманні послуг з перевезення та є обов'язковим первинним документом, що свідчить про реалізацію товарно-матеріальних цінностей та на підставі якого формуються доходи та податкові зобов'язання з податку на додану вартість платника податку при операціях з реалізації/ постачання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно п.11.4 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). При цьому, відповідно до п.11.6 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. Водночас у Правилах вказані терміни вживаються в такому значенні: замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Як встановлено судом, товар перевозився безпосередньо працівником ПОК "Зоря" ОСОБА_6, тобто, до господарських операцій з придбання ядохімікатів та запчастин не залучався перевізник, у зв'язку з чим ПОК "Зоря" не здійснювалось організації перевезень товарів, які ним придбавались. При цьому, позивачем надано до суду копії видаткових накладних та рахунків-фактур.

З наведеного слідує, що в даному випадку позивач не є учасником транспортних відносин, у зв'язку з чим наявність у нього транспортних документів не є обов'язковою.

Крім того, слід зазначити, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічну правову позицію неодноразово висловлено Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 27.10.2015 р. по справі № К/800/68235/14, від 13.01.2015 р. по справі № К/800/50432/13.

Порушення правил перевезення ядохімікатів є окремим видом відповідальності і не може свідчити про порушення позивачем правил бухгалтерського обліку та податкової звітності та мати наслідком позбавлення права ПОК "Зоря" на податковий кредит за наявності належним чином складених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність отримання від ПП "КФ "Агроресурс" товару, його рух та використання у господарській діяльності ПОК "Зоря".

Надані позивачем документи мають всі необхідні реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та на підставі даних первинних документів можливо ідентифікувати контрагентів, зміст та обсяг проведених господарських операцій.

Також суд зазначає, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, видаткові та податкові накладні, транспортні накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

У той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ГУ ДФС у Херсонській області повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товару у ПП "КФ "Агроресурс" в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту та заниження доходу без фактичного отримання від цього контрагента товару. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства. Однак відповідач не посилається на факти вчинення представниками позивача чи ПП "КФ "Агроресурс" таких дій і не надав докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

У судовому засіданні представники відповідача зазначили про відсутність порушених кримінальних проваджень стосовно посадових осіб контрагента позивача та судових рішень щодо вказаних осіб.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ПП "КФ "Агроресурс" є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

На час здійснення господарських операцій із позивачем, ПП "КФ "Агроресурс" мало свідоцтво платника податку на додану вартість, що не заперечується контролюючим органом, а тому мало право на виписку податкових накладних. Виписані ПП "КФ "Агроресурс" податкові накладні від 06.03.2017 р. № 13, від 07.03.2017 р. № 16, від 09.03.2017 р. № 17, від 15.03.2017 р. № 26, від 17.03.2017 р. № 105, від 21.03.2017 р. № 106 зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується змістом акту перевірки.

Відповідачем не надано до суду доказів того, що на час здійснення господарських операцій із позивачем в ЄДРПОУ були в наявності записи про скасування державної реєстрації ПП "КФ "Агроресурс", визнання його банкрутом чи припинення юридичної особи.

Тобто, у судовому засіданні підтверджено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем ПП "КФ "Агроресурс" мало належну правосуб'єктність.

Таким чином контролюючим органом не встановлено дефектів у юридичному статусі ПП "КФ "Агроресурс".

Стосовно тверджень відповідача про нереальність господарських операцій між позивачем та ПП "КФ "Агроресурс", суд також зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки.

Укладення договорів купівлі-продажу в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, ст.215 ЦК України визначено підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, ч.1 ст.204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів ст.228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано до суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та ПП "КФ "Агроресурс", недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Як на час перевірки, так і станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПП "КФ "Агроресурс", пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Стосовно доводів контролюючого органу про те, що ПП "КФ "Агроресурс" не декларує придбання ядохімікатів, внаслідок чого не могло їх продати ПОК "Зоря", суд зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагента, або зобов'язували б платника податків контролювати дотримання контрагентом норм законодавства. Статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому ПОК "Зоря" не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства постачальником товару. Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 р. по справі № 21-47а10, та Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії" (2009 рік. заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії" (2010 рік, заява № 6689/03). Так, у рішенні по справі "Булвес"АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини зазначено, що Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій з ПП "КФ "Агроресурс", а тому позовні вимоги ПОК "Зоря" про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.08.2017 р. № 0002231422 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому сплачений ПОК "Зоря" судовий збір у сумі 6807 грн. підлягає стягнення з ГУ ДФС у Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.8, 9, 11, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 03.08.2017 р. № 0002231422.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватно-орендного кооперативу "Зоря" (код ЄДРПОУ 24756352) судовий збір у сумі 6807 (шість тисяч вісімсот сім) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 вересня 2017 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.3.3