Ухвала

від 18.09.2017 по справі 177/1549/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/1143/17 Справа № 177/1549/17 Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2017 року м.Дніпро

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді-доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 на ухвалу слідчого судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2017 року,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор Криворізької місцевої прокуратури №2 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Криворізького РВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області про накладення арешту на майно задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги посилається на те, що слідчим суддею допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, не забезпечені цілі та принципи вирішення питання про накладення арешту на майно. Звертає увагу на те, що земельна ділянка, яка розташована на території Червоненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та посів соняшнику, засіяний на вказаній земельній ділянці, визнано в якості речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Криворізького РВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017040450000698 від 16 серпня 2017 року за ч.1 ст.197-1 КК України.

Мотивуючи ухвалене рішення слідчий суддя посилався на те, що прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності ризиків, визначених ч.1 ст.170 КПК України, а також не доведено розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, прокурора ОСОБА_6 , який підтримав вимоги апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально- протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З наданих матеріалів вбачається, що слідчий звернувся з клопотанням до слідчого судді, в якому зазначив, що в провадженні Криворізького РВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області, перебуває кримінальне провадження № 12017040450000698 від 16.08.2017, за фактом самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 29,8578 га, кадастровий номер 1221887000:05:001:1014, що відноситься до земель запасу Червоненської сільської ради Дніпропетровської області, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

В силу вимог ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Слідчий суддя в порушення зазначених вимог кримінального процесуального закону необґрунтовано дійшов висновку про те, що слідчим не доведено необхідність арешту майна в кримінальному провадженні та безпідставно відмовив в задоволенні його клопотання.

Наявними матеріалами встановлено, що 15 серпня 2017 року слідчим за участю спеціаліста-землевпорядника Червоненської сільської ради ОСОБА_7 проведено огляд місця події - самовільно зайнятої земельної ділянки. Оглядом встановлено, що земельна ділянка знаходиться за межами населених пунктів, на території Червоненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. Земельна ділянка загальною площею 29,8578 га, кадастровий номер №1221887000:05:001:1014, відноситься до земель запасу Червоненської сільської ради. На момент огляду на земельній ділянці виявлено посіви сільськогосподарської культури - соняшнику, який перебуває у задовільному стані, у стадії дозрівання, висота рослин сягає 150-180 см.

В той же час, відповідно до довідки, наданої відділом у Криворізькому районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, встановлено, що на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого Криворізьким міськрайонним виробничим відділом ДРФ ДП Центр ДЗК, 14 вересня 2015 року здійснена реєстрація земельної ділянки площею 29,8578 га, якій присвоєно кадастровий номер №1221887000:05:001:1014 та відомості про неї внесені до автоматизованої системи Державного земельного кадастру. За даними, що були отримані за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру в порядку інформаційної взаємодіє від органів та суб`єктів, що здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав, речове право на вищезазначену земельну ділянку не зареєстровано.

Постановою слідчого Криворізького РВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 від 16 серпня 2017 року земельну ділянку та посіви соняшнику визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Завданнями застосування арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).

Арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. ч. 1, 2 ст. 131 КПК України).

Враховуючи, що вказана земельна ділянка є безпосереднім об`єктом злочину по кримінальному провадженню, на якій відбулась подія злочину, і підтверджується незаконна обробка та використання даної земельної ділянки та посів сільськогосподарської культури, засіяний на зазначеній земельній ділянці, також являється доказом кримінального правопорушення і підтверджує факт використання земельної ділянки без законних на те підстав, колегія судів приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, а саме: посів соняшнику, засіяний на земельній ділянці кадастровий номер №1221887000:05:001:1014, що розташована на території Червоненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Криворізького РВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040450000698 від 16 серпня 2017 року за ч.1 ст.197-1 КК України скасувати.

Постановити нову ухвалу Апеляційного суду, якою клопотання слідчого СВ Криворізького РВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області про накладення арешту на майно задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме посів соняшнику, засіяний на земельній ділянці кадастровий номер №1221887000:05:001:1014, що розташована на території Червоненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, яка належить державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, шляхом заборони будь-кому розпоряджатись будь-яким чином та використовувати його до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні та/або скасування арешту, окрім слідчого та прокурора.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4