Рішення

від 18.09.2017 по справі 277/768/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №277/768/16-ц Головуючий у 1-й інст. Гресько В. А.

Категорія 47 Доповідач Коломієць О. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Коломієць О.С.,

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Реєстраційного сектору Ємільчинської районної державної адміністрації про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов'язання її повернути

за апеляційною скаргою заступника прокурора Житомирської області на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2017 року

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2016 року заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району звернувся з даним позовом, в якому просив визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-1275/14/14-сг від 26.08.2014р., яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2; скасувати рішення реєстраційної служби Ємільчинського районного управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку ОСОБА_2 № 15511771 від 02.09.2014 р.; витребувати із незаконного володіння на користь держави у ОСОБА_3 та зобов'язати його повернути вказану земельну ділянку до земель запасу Барашівської сільської ради Ємільчинського району; судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області № 6-1275/14-14-сг від 26 серпня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Ємільчинського району за межами населеного пункту Барашівської сільської ради з кадастровим номером1821780400:05:000:0011. На підставі даного наказу ОСОБА_2 видано свідоцтво на право власності на земельну ділянку, здійснено державну реєстрацію речових прав на земельну.

08 червня 2016 року спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу № 512 ОСОБА_2 відчужено на користь ОСОБА_3, рішення про державну реєстрацію № 29958110 від 08.06.2016.

Передача земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 проведена без агрохімічного паспорту земельної ділянки.

Відповідно до положень чинного законодавства надання агрохімічного паспорту земельної ділянки для затвердження проекту землеустрою є обов'язковим, тому прокурор вважає, що надання земельної ділянки без виготовлення агрохімічного паспорту земельної ділянки є порушенням закону. А враховуючи, що ОСОБА_2 відчужено вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_3, то вона підлягає витребуванню із незаконного володіння.

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2017 року позов задоволено частково. Визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області № 6-1275/14-14-сг від 26.08.2014р. про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_2 на території Ємільчинського району за межами населеного пункту Барашівської сільської ради з кадастровим номером 1821780400:05:000:0011; скасовано державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку ОСОБА_2 № 15511771 від 02.09.2014 р. В решті вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, де просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення по суті позовних вимог, а також покласти на відповідачів судові витрати. В обґрунтування скарги посилається на те, що суд, відмовляючи у задоволені вказаних позовних вимог, порушив норми матеріального та процесуального права. При ухваленні рішення судом не враховано ту обставину, що позивачем заявлено віндикаційний позов на підставі ст. 388 ЦК України щодо витребування земельної ділянки. Враховуючи те, що земельна ділянка надана ОСОБА_2 з порушенням вимог земельного законодавства, він не вправі був її відчужувати. Таким чином, ОСОБА_3 є її добросовісним набувачем за договором купівлі-продажу, тому земельна ділянка може бути витребувана тільки шляхом подання віндикаційного позову, а не за правилами реституції, про що суд зазначає у рішенні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення із таких підстав.

Судом встановлено, що на звернення ОСОБА_2, наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області № 6-1275/14-14-СГ від 26 серпня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Ємільчинського району за межами населеного пункту Барашівської сільської ради з кадастровим номером 1821780400:05:000:0011 та надано у власність земельну ділянку, загальною площею 2,0 га із земель сільсьгосподарського призначення державної власності.

Реєстраційною службою Ємільчинського районного управління юстиції Житомирської області ОСОБА_2 видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно №26336451 від 03.09.2014 р., здійснено державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 512 від 08.06.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу ОСОБА_4 земельну ділянку, загальною площею 2 га, кадастровий номер 1821780400:05:000:0011 із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області у ОСОБА_2 придбав відповідач ОСОБА_3

Цього ж дня, 08.06.2016 р., нотаріусом ОСОБА_4 зареєстровано рішення про державну реєстрацію права власності на дану земельну ділянку за ОСОБА_3 № 29958110.

Відмовляючи в задоволенні вимог щодо витребування земельної ділянки від добросовісного набувача ОСОБА_3 суд виходив з того, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1821780400:05:000:0011 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.06.2016 р., який позивачем не оспорюється.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з ч.2 та 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частиною 1 ст. 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки також на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Статтями 125, 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджених постановою КМ України від 17 жовтня 2013 року № 868, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону.

Згідно положень ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 328 ЦК України передбачено, право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. ст. 387, 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Особа, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, порушені права може захистити шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом наведених правових норм та відповідно до вимог ст.ст.213, 214 ЦПК України, розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суд першої інстанції повинен був встановити всі юридичні факти, які визначені в статтях 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо (Постанова судових палат у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 17 грудня 2014 р. у справі № 6- 140цс14).

Так, свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку, на підставі якого був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1821780400:05:000:0011, за яким право власності на спірну земельну ділянку перейшло від ОСОБА_2 до ОСОБА_3, не визнано в судовому порядку недійсним та є чинним.

Визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 26.08.2014 року № 6-1275/14-14-СГ та скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку ОСОБА_2, без визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку №26336451 від 03.09.2014 р., не є підставою для витребування у ОСОБА_3 в порядку ст. 388 ЦК України вказаної земельної ділянки.

Тому вимоги заступника прокурора області про витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 та повернення спірної земельної ділянки на користь держави є передчасними, оскільки рішення про скасування права власності на нерухоме майно не ухвалювалось.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції, зробив висновки, що не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з вищевказаних підстав.

Рішення в іншій частині в апеляційному порядку не оскаржено, тому не перевіряється судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області задовольнити частково.

Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району щодо витребування із незаконного володіння ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2 га за кадастровим номером № 1821780400:05:000:0011 на користь держави скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні даної вимоги з інших підстав.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : Судді :