Постанова

від 20.09.2017 по справі 805/2231/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2017 р. Справа №805/2231/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В.,

за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Аннтей-В

до Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 травня 2017 року № 0000051400, № 0000061400, № 0000071400

за участю представників:

від позивача: Коротенко О.І. - за дов.

від відповідача: Пономарьов А.О. - за дов.

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством Аннтей-В заявлено позов до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 травня 2017 року № 0000051400, № 0000061400, № 0000071400.

Позивач не погоджується з висновками, фактами та даними, викладеними в акті перевірки, вважає його таким, що містить в собі невірні тлумачення фактичних обставин його господарської діяльності та чинного законодавства України, а тому прийняті на його основі податкові повідомлення-рішення від 11 травня 2017 року № 0000051400, № 0000061400, № 0000071400 є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню. Також позивач зазначає про наявність усіх первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю СТИМОІЛ КОМПАНІ та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-торгово-транспортна компанія .

Відповідач у письмових запереченнях заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, зазначає про відповідність спірних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, вважає відсутнім підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю СТИМОІЛ КОМПАНІ та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-торгово-транспортна компанія .

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне підприємство Аннтей-В зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 35152080, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на податковому обліку у Мар'їнській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Судом встановлено, що з 27 березня 2017 року по 7 квітня 2017 року відповідно до наказу від 23 березня 2017 року № 188 та на підставі заяви позивача, яка була подана до податкового органу 14 березня 2017 року, відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, на підставі якою було складено акт від 24 квітня 2017 року № 110/05-99-14-06/35152080 (надалі - акт перевірки).

За результатами перевірки (висновок акту стор. 87) відповідачем встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, зокрема, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України, внаслідок неправомірного визначення показників податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2015 року № 897 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1415/27860, враховуючи інформацію викладену в акті перевірки згідно з пунктом 3.1, наслідком чого стало заниження об'єкта оподаткування за 2015 рік на суму 2168856 грн. та податку прибуток за 2015 рік на 390394 грн. пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, пункту 5 розділу III, підпункту 1 пункту 4 розділу V, підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №13), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 року за № 1267/26044, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289 внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності, завищення показника задекларованої суми від'ємного значення у рядках 19 Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду , 21 Сума від'ємного значення, що зарахується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду всього у сумі 18672 грн., в тому числі березень 2016 року в сумі 18672 грн., заниження показників у рядку 25.1 Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного та сплачується до державного бюджету , 18.1 Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду та сплачується до державного бюджету всього в сумі 966819 грн., в тому числі період серпень 2015 року - 455455 грн., вересень 2015 року - 360762 грн., грудень 2015 року - 54473 грн., січень 2016 року - 13850 грн., лютий 2016 року - 7865 грн., березень 2016 року - 74414 грн.

Згідно з письмовими поясненнями відповідача встановлені порушення призвели до заниження показників у р.25.1 Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного та сплачується до державного бюджету / 18.1 Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету всього у сумі 966819 грн.: в т.ч. період серпень 2015 року - 455455 грн., вересень 2015 року - 360762 грн., грудень 2015 року - 54473 грн.(у грудні 2015року перевіркою зменшено податковий кредит у розмірі 169274грн., але у зв'язку з тим , що згідно наданої декларації за грудень 2015року, у рядку 19 задекларовано Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 114 801 грн., то за результатами перевірки донараховано Г1ДВ в розмірі 54473грн. (169274- 114801)). При поданні декларацій з ПДВ за січень 2016, лютий 2016 та березень 2016року підприємство скористалося сумою неправомірно сформованого від'ємного значення на 31.12.2015р. у розмірі 114801грн. через включення до рядка 16.1 Від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду .

За висновками акту перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рiшення від 11 травня 2017 року № 0000071400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 487992 грн., з яких за податковим зобов'язанням на суму 390394 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 97598 грн. за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України.

Крім того, 11 травня 2017 року за висновками акту перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рiшення № 0000051400, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 18672 грн. за порушення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України та № 0000061400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із виготовлених в Україні товарів на суму 1208524 грн., з яких за податковим зобов'язанням на суму 966819 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 241705 грн. за порушення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України.

Так, судом встановлено, що 1 грудня 2015 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-торгово-транспортна компанія як продавцем укладено договір купівлі-продажу товарів № 0112-11. Відповідно до умов договору продавець, в разу наявності необхідної кількості товару, зобов'язується поставити та передати товар, покупець зобов'язується прийняти та здійснити оплату такого товару на умовах визначених у цьому договорі. Відповідно до специфікацій на грудень 2015 року до договору від 1 грудня 2015 року позивачем було придбано товару на суму 764212 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ на суму 127368 грн. 80 коп., а саме було придбано: шпала д. 1,5 м т. 120-140 мм, рудолгіття д. 10-13 см довж. 4,0 м, низько якісна деревина, деревина необроблена д. 10-18 см довж. 2-4 м. та на суму 251433 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ на суму 41905 грн. 60 коп. було придбано стойки рудничні д. 14-19 см довж. 2.0 м, пиловочник д. 18-24 см д. 3,0 м, деревина необроблена д. 10-18 см довж. 2-4 м. На виконання умов договору від 1 грудня 2015 року позивачем були отримані податкові, видаткові накладні від 10 грудня 2015 року на суму 96597 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ на суму 16099 грн. 60 коп., від 9 грудня 2015 року на суму 231727 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ на суму 38621 грн. 20 коп., від 1 грудня 2015 року на суму 46560 грн., у тому числі ПДВ на суму 7760 грн., від 3 грудня 2015 року на суму 61320 грн., у тому числі ПДВ на суму 10220 грн., від 5 грудня 2015 року на суму 4800 грн., у тому числі ПДВ на суму 800 грн., від 9 грудня 2015 року на суму 98475 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ на суму 16412 грн. 60 коп., від 10 грудня 2015 року на суму 40278 грн., у тому числі ПДВ на суму 6713 грн. Крім того, факт виконання умов договору від 1 грудня 2015 року підтверджується актами здачі-прийняття товару від 10 грудня 2015 року. Згідно даних оборотної відомості по рах.631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за грудень 2015 року відображено запис: Д.рах.281 Товари Кт.рах.631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками -846372,0 грн., Д.рах. 641/2 Податковий кредит Кт.рах.631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками - 169274,40 грн., Д.рах.631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками Кт.рах.685 Розрахунки з іншими кредиторами -500000,0 грн. Сальдо розрахунків на 01.12.2015р. - 2565486,14 грн., обороти по Д-ту рах. 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками - 500000,0 грн., по кредиту - 1015646,40 грн., сальдо на 31.12.2015р. - 3081132,54 грн.(Кт).

20 серпня 2015 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-торгово-транспортна компанія як продавцем укладено договір купівлі-продажу товарів № 200815. Відповідно до умов договору продавець, в разу наявності необхідної кількості товару, зобов'язується поставити та передати товар, покупець зобов'язується прийняти та здійснити оплату такого товару на умовах визначених у цьому договорі. Відповідно до специфікацій на серпень 2015 року до договору від 20 серпня 2015 року позивачем було придбано товару на суму 2732729 грн. 16 коп., у тому числі ПДВ на суму 455454 грн. 86 коп., а саме було придбано: дошка обрізна, рудо стойка, шпала, низько якісна деревина, пиловочник, ліс будівельний, руддолгіття, затяжка н/о докова, дошка, брус крепіжний, брус дубовий обрізний. На виконання умов договору від 20 серпня 2015 року позивачем були отримані податкові, видаткові накладні від 31 серпня 2015 року на суму 587985 грн., у тому числі ПДВ на суму 97997 грн. 50 коп., від 28 серпня 2015 року на суму 382458 грн., у тому числі ПДВ на суму 63476 грн., від 26 серпня 2015 року на суму 292678 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ на суму 48779 грн. 80 коп., від 27 серпня 2015 року на суму 294556 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ на суму 49092 грн. 80 коп., від 25 серпня 2015 року на суму 596883 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ на суму 99480 грн. 60 коп., від 22 серпня 2015 року на суму 246246 грн. 96 коп., у тому числі ПДВ на суму 41041 грн. 16 коп., від 21 серпня 2015 року на суму 295173 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ на суму 49195 грн. 60 коп., від 20 серпня 2015 року на суму 36746 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ на суму 6124 грн. 40 коп. Згідно даних оборотної відомості по рах.631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 2015року відображено запис: Д.рах.281 Товари Кт.рах.631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками -2277274,30 грн., Д.рах.641/2 Податковий кредит Кт.рах.631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками - 455454,86 грн. Сальдо розрахунків на 01.09.2015р. - 0 грн., обороти по Д-ту рах. 631 Розрахунки з постачальниками - 0 грн., по кредиту-2732729,16 грн., сальдо на 31.08.2015р. - 2332729,16 грн.(Кт).

Судом також встановлено, що 1 вересня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю СТИМОІЛ-КОМПАНІ як продавцем та позивачем як покупцем було укладено договір купівлі-продажу № 0109/23. Відповідно до умов договору продавець, в разу наявності необхідної кількості товару, зобов'язується поставити та передати товар, покупець зобов'язується прийняти та здійснити оплату такого товару на умовах визначених у цьому договорі. Відповідно до специфікації на вересень 2015 року до договору від 1 вересня 2015 року позивачем було придбано товару на суму 2164570 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ на суму 360761 грн. 80 коп., а саме було придбано: рудостойка, шпала, руддолгіття, рудостійка, затяжка н/о докова, ліс будівельний, дошка, брус крепіжний. На виконання умов договору від 1 вересня 2015 року позивачем були отримані податкові, видаткові накладні від 11 вересня 2015 року на суму 834836 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ на суму 139139 грн. 40 коп., від 18 вересня 2015 року на суму 97383 грн. 60 коп.,у тому числі ПДВ на суму 16230 грн. 60 коп., від 14 вересня 2015 року на суму 414667 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ на суму 69111 грн. 20 коп., від 17 вересня 2015 року на суму 391096 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ на суму 65182 грн. 80 коп., від 15 вересня 2015 року на суму 93787 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ на суму 15631 грн. 20 коп., від 16 вересня 2015 року на суму 259246 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ на суму 43207 грн. 80 коп., від 19 вересня 2015 року на суму 73552 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ на суму 12258 грн. 80 коп. Розрахунок за отриманий товар було здійснено у безготівковій формі, що підтверджується звітом про дебітові та кредитові операції по рахунку позивача за вересень 2015 року. Згідно даних оборотної відомості по рах.631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за вересень 2015 року відображено запис: Кт.рах.631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками -1803809,0 грн., Кт.рах.631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками -360761,80 грн., Кт.раз.311 Поточні рахунки в національній валюті платіжне доручення № 887 від 25 вересня 2015 року на суму 198787,0 грн. Сальдо розрахунків на 01.09.2015р. - 0 грн., обороти по Дту рах. 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками - 198787,0грн., по кредиту - 2164570,80 грн., сальдо на 30.09.2015р. - 1965783,80грн. (Кт).

Факт подальшої реалізації позивачем придбаного від вищенаведених контрагентів товару підтверджується наявними в матеріалах справи договорами поставки від 9 січня 2015 року № 09/01-11, від 11 грудня 2014 року № 1682-ДУ, від 19 листопада 2014 року № 1625-ПУ, від 11 грудня 2014 року № 1615-ШБ, від 25 листопада 2013 року № 243-РА, від 4 листопада 2014 року № 4/11-1, від 2 листопада 2015 року № 192, від 1 жовтня 2015 року № 179, від 1 вересня 2015 року № 157, від 20 жовтня 2015 року № 85/10., від 1 вересня 2015 року № 79/09, видатковими накладними від 9 грудня 2015 року № 34, від 10 грудня 2015 року № 42, від 5 грудня 2015 року № 14, від 1 грудня 2015 року № 3, від 7 грудня 2015 року № 19, від 7 грудня 2015 року № 20, від 3 грудня 2015 року № 8, від 4 грудня 2015 року № 10, від 28 серпня 2015 року № 98, від 22 серпня 2015 року № 73, від 21 серпня 2015 року № 99, від 22 серпня 2015 року № 75, № 74, від 27 серпня 2015 року № 91, від 20 серпня 2015 року № 65, від 21 серпня 2015 року № 70, від 25 серпня 2015 року № 78, від 28 серпня 2015 року № 92, від 20 серпня 2015 року № 76, від 25 серпня 2015 року № 77, від 26 серпня 2015 року № 87, від 26 серпня 2015 року № 88, від 27 серпня 2015 року № 89, № 90, від 28 серпня 2015 року № 93, № 96, № 97, від 31 серпня 2015 року № 100, № 101, № 102, № 103, № 104, № 105, від 21 серпня 2015 року № 71, № 72, від 22 серпня 2015 року № 84, від 25 серпня 2015 року № 79, № 80, № 81, № 82, № 83, № 85, від 26 серпня 2015 року № 86, № 94, № 95, від 16 вересня 2015 року № 56, від 15 вересня 2015 року № 53, від 14 вересня 2015 року № 57, від 19 вересня 2015 року № 72, від 11 вересня 2015 року № 73, від 14 вересня 2015 року № 52, від 11 вересня 2015 року № 45, від 14 вересня 2015 року № 55, № 54, від 18 вересня 2015 року № 68, № 69, від 17 вересня 2015 року № 59, № 60, № 64, № 65, № 66, № 67, від 16 вересня 2015 року № 58, № 63, від 15 вересня 2015 року № 49, від 14 вересня 2015 року № 48, № 50, № 51, № 46, № 47.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996). Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Долучені до матеріалів справи податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підтверджують право позивача і правильність формування ним податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що податковими органами взагалі не перевірялися первинні документи контрагента позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.

Відповідно до статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15 травня 2003 року № 755-ІV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням в розумінні статті 70 КАС України у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Факт декларування податкових зобов'язань контрагентами позивача по взаємовідносинам з позивачем підтверджуються додатками 5 до декларацій з податку на додану вартість за спірні податкові періоди, надані суду відповідачем.

Суд не приймає посилання відповідача на наявність недоліків у видаткових накладних, порушення щодо форми укладання договорів, актів приймання-передачі, відсутність документів щодо якості товару, документів, що підтверджують транспортування. Суд зазначає, що дані документи ніяким чином не впливають на формування платником податку податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України, та не свідчать про відсутність реального характеру господарських операцій по придбанню позивачем товару у Товариства з обмеженою відповідальністю СТИМОІЛ КОМПАНІ та Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-торгово-транспортна компанія .

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов'язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Суд не приймає посилання відповідача на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 березня 2017 року № 757/14486/17-к, якою надано прокурору Генеральної прокуратури України Іванову Д.В. дозвіл на проведення позапланової документальної перевірки у кримінальному провадженні № 42016000000000345 від 01 лютого 2016 року відносно, зокрема, ПП "АННТЕЙ-В" (код 35152080) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, у тому числі при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із контрагентами за період з 01 січня 2015 року по 22 березня 2017 року, з огляду на те, що вона не стосується предмету спору, оскільки перевірка відповідачем, за наслідками якої складений акт та спірні податкові повідомлення-рішення, була проведена за заявою ПП "Аннтей-В".

Судом також були досліджені вироки, на які посилається відповідач в акті перевірки, а саме 10 травня 2016 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області був винесений вирок № 428/1898/16-к, яким затверджено угоду від 27 січня 2016 року про визнання винуватості між обвинуваченими ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (по ТОВ СТИМОІЛ КОМПАНІ ) та прокурором Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області Гордієнко Б.А. Дані особи були визнані винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27, частини 2 статті 28, частини 1 статті 205 та частини 3 статті 27, частини 2 статті 28, частини 2 статті 205 Кримінального кодексу України; вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2016 року № 337/3539/16-к затверджено угоду про визнання винуватості від 07 вересня 2016 року між прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Ковальчуком О.П., та обвинуваченим ОСОБА_12 (по ТОВ Будівельно-торгово-транспортна компанія ), визнано винуватим ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 частини 1 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 8500 грн.

Частиною четвертою статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 КАС України, відповідно до зазначеної норми, поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо вироком у кримінальній справі або постановою про адміністративний проступок, відповідно обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (у постанові про закриття кримінальної справи), не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України. В межах спірних правовідносин у даній справі не розглядається справа про правові наслідки дій чи бездіяльності осіб, щодо яких ухвалені вироки суду.

При дослідженні вищенаведених вироків судом встановлено, що в них не міститься жодного посилання на взаємовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю СТИМОІЛ КОМПАНІ та ПП Аннтей-В , а також Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-торгово-транспортна компанія та ПП Аннтей-В , не досліджені обставини господарської діяльності по взаємовідносинам даних підприємств із позивачем, та не досліджено доказів на підтвердження таких обставин, а отже, дані вироки не стосуються предмету спору. Суд зазначає, що покупець не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень. Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що його контрагенти порушують вимоги податкового законодавства, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до зловживань контрагентів у системі оподаткування. Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди. Дана правова позиція суду узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Суд також зазначає, що в акті перевірки відповідач посилається на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області навіть без ідентифікації посадових осіб підприємства, стосовно яких він винесений, що свідчить про допущення припущень з боку податкового органу при проведенні перевірки та формальний підхід.

Вищевказані обставини та докази, які суд оцінює у їх сукупності відповідно до статті 86 КАС України, спростовують посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень від 11 травня 2017 року № 0000051400, № 0000061400, № 0000071400 в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у загальній сумі 25727 грн. 82 коп. відповідно до квитанцій від 9 червня 2017 року № 204 та від 20 травня 2017 року № 130.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства Аннтей-В до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 травня 2017 року № 0000051400, № 0000061400, № 0000071400 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 11 травня 2017 року № 0000051400, яким визначена сума від'ємного значення у розмірі 18672 грн., № 0000061400, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1208524 грн., № 0000071400, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 487992 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства Аннтей-В витрати по сплаті судового збору у розмірі 25727 грн. 82 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 вересня 2017 року. Постанова у повному обсязі складена 25 вересня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.