Постанова

від 13.09.2017 по справі 923/1397/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 року Справа № 923/1397/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівДанилової М.В., Поляк О.І. розглянувши матеріали касаційної скаргиРегіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Херсон на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 року у справі господарського суду Херсонської області за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Херсон доКаховської міської ради Херсонської області, м. Каховка, Херсонська обл. провизнання права власності на земельну ділянку пл. 0,6 га

за участю представників

позивача: Лисий В.І.,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі за текстом - РВ Фонду державного майна в Херсонській області, АРК та м. Севастополі) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Каховської міської ради Херсонської області про визнання права власності держави в особі позивача на земельну ділянку площею 0,6 га, яка знаходиться під об'єктом незавершеного будівництва державної форми власності "35-ти квартирний житловий будинок" по вул. П. Морозова в м. Каховка, Херсонської області.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.02.2017 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 року у позові відмовлено повністю.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що позивачем не надано доказів, що до нього перейшло право власності на земельну ділянку площею 0, 6 га, з огляду на те, що об'єкт нерухомого майна "35-квартирний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0, 3412 га", а також набуття такого права відповідно до вимог земельного законодавства України.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, РВ Фонду державного майна в Херсонській області, АРК та м. Севастополі звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 23.02.2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Каховською міською радою відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Херсонської області від 23.02.2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 року - скасувати, і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача та приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.01.2003 року РВ Фондом державного майна України по Херсонській області (продавець державного майна) та Товариством з обмеженою відповідальність "Геліос-1" (далі за текстом - ТОВ "Геліос-1") (покупцем) в процесі приватизації укладено Договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва державної форми власності під забудову "35-квартирний житловий будинок" за адресою: Херсонська область, м. Каховка, вул. П. Морозова.

Згідно п. 1.1. Договору площа земельної ділянки під забудову становить 0,6 га.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.11.2013 року у справі № 923/343/13 за позовом РВ Фонду державного майна в Херсонській області до ТОВ "Геліос-1" зазначений Договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва державної форми власності під забудову "35-квартирний житловий будинок" від 23.01.2003 року розірвано у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань, зобов'язано товариство повернути державі вказаний об'єкт.

На виконання рішення суду ТОВ "Геліос-1" за актом приймання-передачі від 24.09.2014 року повернуло, а позивач прийняв вказаний об'єкт.

Позивач звертаючись до господарського суду з даним позовом свої вимоги обґрунтував тим, що факт повернення будівлі нерухомого майна незавершеного будівництва житлового будинку автоматично породжує право власності на земельну ділянку, у зв'язку з чим вимагає визнати за ним право власності на земельну ділянку 0,6 га.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" установлено, що державній реєстрації прав підлягають, право власності та речові права, похідні права від права власності, у тому числі право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

В силу приписів ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивачем не надано суду належних доказів державної реєстрації об'єкта нерухомого майна "35-квартирний житловий будинок" за адресою: вул. П. Морозова, м. Каховка, Херсонська область у відповідних державних реєстрах.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до Закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

За приписами ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для реєстрації права власності на неї.

Отже, право власності на земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, може виникнути лише за наявності відповідного рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування і тільки в межах, вказаних у цих рішеннях.

Господарським судом вірно встановлено, що об'єкт нерухомого майна "35-квартирний житловий будинок" розташований на земельній ділянці площею 0, 3412 га, яка в Державному земельному кадастрі зареєстрована як земля житлової та громадської забудови комунальної власності Каховської міської ради, кадастровий номер 6510400000:05:008:0145, дата державної реєстрації - 15.10.2010 року. В той же час, суду не надано доказів, що земельна ділянка площею 0, 6 га є сформованою, межі її встановлено, кадастровий номер присвоєно.

За змістом ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

В супереч вищенаведеним правовим положенням, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна "35-квартирний житловий будинок", як і того, що до нього перейшло право власності на земельну ділянку площею 0, 6 га, при тому, що об'єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці площею 0, 3412 га, у зв'язку з чим господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків щодо відмови у задоволенні позову про визнання права власності держави в особі РВ Фонду державного майна в Херсонській області, АРК та м. Севастополі на земельну ділянку площею 0, 6 га, яка знаходиться під об'єктом незавершеного будівництва державної форми власності "35-ти квартирний житловий будинок" по вул. П. Морозова в м. Каховка, Херсонської області з огляду на те, що законодавством чітко визначений порядок набуття права власності на земельну ділянку, натомість позивачем у встановленому законом порядку обставин набуття відповідних прав не доведено, а відтак висновок про відмову в позові правомірний.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що інші доводи РВ Фонду державного майна в Херсонській області, АРК та м. Севастополі, викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій. Крім того, такі доводи скаржника вже були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, їм дана належна правова оцінка і вони правомірно були відхилені як необґрунтовані.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 року у справі № 923/1397/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова О.І. Поляк