Рішення

від 19.09.2017 по справі 903/446/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 вересня 2017 р. Справа № 903/446/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Теміртранс-Захід» , м. Мукачево

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлея-Ойл» , м. Луцьк

про стягнення 559 697,76 грн.

Суддя Дем'як В. М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 07.03.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність від 06.12.2016р., ОСОБА_3 - довіреність від 25.07.2017р.

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Теміртранс-Захід» звернувся з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлея-Ойл» та просить стягнути з відповідача 559697,76грн., з них: 434793,56грн. заборгованості за переданий на підставі договору поставки №DО 9-15/28 від 30.09.2015р. товар, 72441,51 грн. пені за період з 17.09.2016р. по 07.04.2017р., 7244,16 грн. процентів річних за період з 17.09.2016р. по 07.04.2017р., 45218,53грн. збитків, завданих інфляцією, за період з 17.09.2016р. по 07.04.2017р.

В підтвердження позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №DО 9-15/28 від 30.09.2015р. щодо повного та своєчасного розрахунку за переданий товар.

Представник позивача через канцелярію суду подав наступні документи:

1.)пояснення за вх. №01-54/8498/17 від 19.09.2017р., в яких просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлея-Ойл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теміртранс-Захід» 559697,76грн., з них: 434793,56грн. заборгованості за переданий на підставі договору поставки №DО 9-15/28 від 30.09.2015р. товар, 72441,51 грн. пені за період з 17.09.2016р. по 07.04.2017р., 7244,16 грн. процентів річних за період з 17.09.2016р. по 07.04.2017р., 45218,53грн. збитків, завданих інфляцією, за період з 17.09.2016р. по 07.04.2017р.

Враховуючи заперечення відповідача пояснює наступне:

- як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, Позивач поставив Відповідачу, згідно видаткової накладної № 1045 від 09.08.2016р. та видаткової накладної № 1052 від 09.08.2016р., які є невід'ємною частиною Договору поставки № РО 9-15/28 від 30.09.2015р., товар на суму 558 720,20 грн. Видаткові накладні містять відомості про їх номер та дату складання, сторони господарських операцій, у тому числі відомості про уповноважену особу покупця, найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну, загальну вартість відпущеного товару. Видаткові накладні скріплені зі сторони продавця (Позивача) підписом особи, яка уповноважена на передачу Товару, зі сторони покупця (Відповідача) - підписом особи, яка уповноважена на отримання матеріальних цінностей від покупця.

- відповідно до положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий Товар.

- зазначає, що строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 №9/252-10).

- доводить, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар до Договору поставки № РО 9- 15/28 від 30.09.2015р. складає 434 793,56грн.

- доводить, що набуття Відповідачем права вимоги до Позивача згідно Договору відступлення права вимоги № 12/05-2017-00 від 12 травня 2017 року, відбулось з порушенням ч. 1 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 516 ЦК України.

- зазначає, що наявна в матеріалах справи Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог № 182 від 12.06.2017 року Відповідачем не надавалась Позивачу, не містить інформації про попереднє письмове повідомлення боржника (Позивача) про заміну кредитора у зобов'язанні (матеріали справи також не містять належних доказів на підтвердження таких обставин). Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (договір відступлення права вимоги та акта прийому-передачі права вимоги).

- також, матеріали справи не містять підтвердження про те, що саме вказані документи були направлені Відповідачем Позивачу так як не містять штрихкодових ідентифікаторів (номер поштового відправлення), які передбачені Законом України "Про поштовий зв'язок". Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку та Наказ/Порядок від 12.05.2006 року № 211 Про затвердження та введення в дію Порядку пересилання поштових відправлень при відправленні рекомендованих поштових відправлень з описом.

- вказує, що на момент розгляду спору Відповідачем не надано Суду підтвердження існування боргу Позивача в сумі 347 382,76 грн. в т.ч. ПДВ по Договору поставки № 0704-16 від 07 квітня 2016 року, Відповідачем не надано Суду акту звірки взаєморозрахунків в якому було б вказано підставу для проведення такого зарахування зустрічних грошових вимог, Відповідач не надав жодного первинного документа, на підставі якого у сторін виникли взаємні зобов'язання, розмір таких взаємних зобов'язань теж не обґрунтовано. Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

- доводить, що відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК недійсним, оскільки він суперечить положенням ч. 1 ст. 516 ЦК (постанова Верховного Суду України від 15 квітня 2015 р, у справі N 3-43гс15).

- договором поставки № 0704-16 від 07 квітня 2016 року укладеним між Приватним підприємством Лімекс Інвест (код ЄДРПОУ 33170459) та Позивачем, пунктами 9.1 та 9.4 визначено, що будь-які зміни і доповнення до цього Договору мають силу тільки в тому випадку, якщо вони оформлені письмово, підписані обома Сторонами та скріплені печатками. Жодна зі Сторін не має права передавати свої права і зобов'язання за цим Договором будь-якій третій Стороні без письмової згоди іншої Сторони.

- посилання Відповідача на відсутність у Договорі поставки № 0704-16 від 07 квітня 2016 року урегульованого порядку надання письмової згоди боржника на заміну кредитора є безпідставними, оскільки ця обставина для застосування положень ч. 1 ст. 516 ЦК України значення не має (постанова Верховного Суду Укуаїни від 15 квітня 2015 р. у справі N 3-43гс15).

- отже, укладений Договір відступлення права вимоги № 12/05-2017-00 від 12 травня 2017 року між Відповідачем та Приватним підприємством Лімекс Інвест є недійсним, оскільки його укладання відбулось с порушенням ч. 1 ст. 203 ЦК України та він суперечить положенням ч. 1 ст. 516 ЦК України.

- вважає, що заявлене Відповідачем застосування механізму передбаченого статтею 601 ЦК України з метою припинення взаємних зобов'язань на суму 347 382,76грн. в т.ч. ПДВ між Позивачем та Відповідачем є не можливим.

2.) клопотання за вх. №01-81/130/17 від 19.09.2017р., в якому просить суд зупинити провадження по справі до вирішення господарським судом справи №903/710/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теміртранс-Захід» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлея-Ойл» .

Представник відповідача подав клопотання за вх. №01-81/129/17, в якому також просить зупинити провадження по справі №903/446/17 до вирішення справи №903/710/17 та набрання рішення законної сили, оскільки відповідачем було подано заяву про зарахування однорідних зустрічних вимог №182 від 12.06.2017 року;

- доводить, що відповідно до Договору відступлення права вимоги №12/05-2017-00 від

12.05.2017 року, Приватне підприємство Лімекс Інвест відступив ТОВ ОРЛЕЯ-ОЙЛ право вимагати на свою користь від ТзОВ Теміртранс-Захід оплати заборгованості за Договором поставки №0704-16 від 07 квітня 2016 року, укладеного між Приватним підприємством Лімекс Інвест та ТзОВ Теміртранс-Захід на загальну суму 347 382,76 грн.

- частиною першою статті 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

- статтею 203 ГК України передбачено припинення господарського зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони.

- зазначає, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша боржником, а в другому навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

- доводить, що зобов'язання сторін за Договором поставки №00 9-15/28 від 30 вересня 2015 року та за Договором відступлення від 12 травня 2017 є грошовими, тобто однорідними, що виникли на їх підставі. Однорідність них вимог випливає із їх юридичної природи і матеріального змісту та не залежить від підстав виникнення зобов'язань.

- згідно зі статтею 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

- зазначає, що випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачених статтею 602 ЦК України, за даних обставин відсутні.

- разом з тим, наголошує, на тому, що ТОВ Теміртранс - Захід було подано позовну заяву до господарського суду Волинської області про визнання Договору відступлення права вимоги №12/05-2017-00 від 12.05.2017 року недійсним. Ухвалою господарського суду Волинської області від 12.09.2017р. було порушено провадження №05/903/710/17 у справі та призначено до слухання на 04.10.2017 р.

- статтею 79 ПІК встановлено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Клопотання позивача за вх. №01-81/130/17 від 19.09.2017р. та відповідача за вх. №01-81/129/17 від 18.09.2017р. про зупинення провадження по справі судом відхилене, оскільки у п. 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

За змістом названої норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Як слідує із матеріалів справи предметом позову у ній є стягнення заборгованості за договором поставки №DО 9-15/28 від 30.09.2015р. в сумі 559697,76грн., підставою є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка у даній справі ґрунтується на цивільних правовідносинах з договору поставки, що регулюється ст. 712 ЦК України.

Водночас, сторони просять зупинити провадження до вирішення судом справи №903/710/17 де надається правова оцінка договору відступлення права вимоги №12/05-2017-00и від 12.05.2017р., що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ОРЛЕЯ-ОЙЛ та Приватним підприємством Лімекс Інвест , відповідно до якого відповідач просить суд здійснити взаємозалік заборгованості із позивачем.

Водночас, позивач такий взаємозалік заперечує, оскільки відсутнє письмове повідомлення боржника (Позивача) про заміну кредитора у зобов'язанні, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (договір відступлення права вимоги та акта прийому-передачі права вимоги).

Крім того, заява про здійснення взаємозаліку за договором поставки №DO 09-15/28 від 30.09.2015р. на адресу суду не надходила.

За таких обставин, суд вважає, що у сторін за даним договором існують самостійні зобов'язання, що врегульовані Цивільним кодексом України.

Отже, справа №903/710/17 та справа №903/446/17 не пов'язані , а тому у суду відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

30 вересня 2015року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕМІРТРАНС - ЗАХІД (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОРЛЕЯ-ОЙЛ (покупець) було укладено договір поставки № DО 09-15/28. (т.1; а.с.13-15), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник (позивач) зобов'язується передавати у власність (поставляти), а Покупець (відповідач) приймати та оплачувати нафтопродукти, далі Товар , загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена у Додатках або в рахунках, накладних.

Згідно з умовами п. 1.7. договору кількість і якість товару ( ціна за одиницю товару), що поставляється за даною угодою, визначаються між сторонами в специфікаціях і додатках, що є невідємною частиною договору. Як додатки сторони приймають:

• Рахунки (рахунки-фактури), сплачені Покупцем, згідно п. 4.1 Договору;

• Видаткові накладні за товар;

• Інші письмові додаткові угоди сторін до договору.

Пунктом 3.3 договору встановлено що, розрахунок за фактично одержану партію Товару здійснюється Покупцем на підставі відповідної накладної на постачання партії Товару та/або належним чином оформлених ОСОБА_3 прийомки-передачі Товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних та/або залізничних накладних (в залежності від умов поставки Товару) і рахунків-фактур Постачальника (в залежності від умов поставки). Також пунктом 3.1 встановлено що, розрахунки за кожну поставлену партію Товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат Постачальника (у разі транспортування Товару за рахунок Постачальника) здійснюються в безготівковому порядку по 100% попередньої оплаті, у терміни 1-го банківського дня з моменту отримання рахунку, якщо інше не передбачено Додатками до даного Договору.

Поставка Товару здійснюється окремими партіями залізничними цистернами або автомобільним транспортом Покупця. За домовленістю Сторін поставка Товару може здійснюватись автомобільним транспортом Постачальника (конкретизується у відповідному Замовленні), що обумовлено умовами п. 4.3 Договору.

Відповідно до п. 5.1 договору право власності на Товар виникає у Покупця у випадку поставки автотранспортом Постачальника (базис поставки СРТ) - в момент передачі Товару Покупцю, що фіксується накладною про прийомну товару або ОСОБА_3 прийомки-передачі товару.

Згідно до п. 6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному договору винна Сторона несе відповідальність згідно чинному законодавству України, а також відповідно до п. 6.3. Договору у випадку прострочення оплати за поставлену партію Товару покупець сплачує постачальнику пеню із розрахунку за кожен день прострочи 30% річних від простроченої неоплаченої суми. Сплата пені не звільняє покупця від зобов'язань по оплаті.

На виконання умов договору, позивач взяті на себе зобов'язання по поставці і передачі продукції виконав в повному обсязі на загальну суму 35755039,06грн. Даний факт підтверджено видатковими накладними за період з 17.09.2016р. по 07.04.2017р., які підписані сторонами та скріплені печатками.

Проте, відповідач взяті на себе, згідно договору, зобов'язання в частині проведення розрахунків за поставку товару виконав частково, що підтверджується карткою рахунку 361 за період 17.09.2016р. включно по 07.04.2017р., довідкою платежів відповідача за поставлений Товар на суму 35320245,50грн. (т.1; а.с.16-37, 40-41).

Як встановлено, частково оплаченою залишилась поставка нафтопродуктів за накладними №1045 від 09.08.2016р., №1052 від 09.08.2016р., кошти на оплату яких були перераховані у сумі 290000,00грн., що підтверджується випискою з банку (т.2; а.с. 11-24).

Заборгованість на день розгляду справи становить 434793,56 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між позивачем та відповідачем виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору поставки №DO 09-15/28 від 30.09.2015р.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст.610, п. 1 ст. 611, п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, позовна вимога про стягнення з відповідача 434793,56грн. основної заборгованості, підставна та підлягає до задоволення.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, нараховані позивачем 3% річних за період 10.08.2016р. по 11.07.2017р. в сумі 7244,16грн. та інфляційні витрати за період з 10.08.2016р. по 11.07.2017р. в сумі 45218,53грн. нараховані підставно.

Між тим, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, нарахована позивачем пеня на підставі п.6.3 договору підлягає до задоволення в розмірі 72441,51грн. за уточнений період з 10.08.2016р. по 07.02.2017р.

Доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення заборгованості з посиланням на необхідність проведення взаємозаліку на підставі договору про відступлення права вимоги №12/05-2017-00 від 12.5.2017р. не взято до уваги суду.

За умовами даного договору, який підписаний зі сторони Приватного підприємства Лімекс Інвест (первісний кредитор) та зі сторони ТОВ ОРЛЕЯ-ОЙЛ (новий кредитор), первісний кредитор відступив новому кредитору право вимагати на свою користь від ТзОВ Теміртранс-Захід оплати заборгованості за Договором поставки №0704-16 від 07 квітня 2016 року, укладеного між Приватним підприємством Лімекс Інвест та ТзОВ Теміртранс-Захід .

Згідно п. 2.1. договору новий кредитор набуває та користується усіма правами сторони в справі у господарському, цивільному, адміністративному, кримінальному та інших процесах, а також у виконавчому провадженні.

Відповідно до п. 2.2 договору до нового кредитора переходить зазначене вище право вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на дату укладення даного договору.

При цьому, судом враховано, що згідно приписів ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Згідно ст.ст.202, 203 ГК України зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом названих правових норм залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Отже, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

Частиною 2 ст. 602 Цивільного кодексу України передбачено можливість направлення однією із сторін зобов'язань заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. За своєю природою така заява є одностороннім правочином, який не потребує волевиявлення іншої сторони. У випадку, якщо інша сторона зустрічних зобов'язань заперечує проти зарахування вимог, вона може оскаржити таку заяву лише у судовому порядку. Крім того, з огляду на Постанову ВГСУ від 30.07.2014 у справі №909/1094/13, зарахування вважається проведеним у випадку, якщо воно відбувається на підставі направленої заяви про зарахування вимог, після отримання іншою стороною такої заяви.

З огляду на постанову ВГСУ від 30.07.2014р. у справі №909/1094/13, зарахування вважається проведеним у випадку, якщо воно відбувається на підставі направленої заяви про зарахування вимог після отримання іншою стороною такої заяви.

Як слідує з матеріалів справи, докази які підтверджують зарахування зустрічних однорідних вимог відсутні.

В судовому засіданні представник позивача такий взаємозалік заперечує, оскільки відсутнє письмове повідомлення боржника (Позивача) про заміну кредитора у зобов'язанні, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (договір відступлення права вимоги та акта прийому-передачі права вимоги).

Крім того, заяви від відповідача про зарахування вимог позивачем отримано не було.

Наявна в матеріалах справи Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог № 182 від 12.06.2017 року Відповідача до Позивача не містить інформації про попереднє письмове повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні (матеріали справи також ке містять належних доказів на підтвердження таких обставин). Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту надання боржникові доказів переходу до нового кредитора трав у зобов'язанні (договір відступлення права вимоги та акта прийому-передачі права вимоги).

Разом з тим, підписання договору про відступлення права вимоги №12/05-2017-00 від 12.05.2017р. суд оцінює як доказ визнання відповідачем боргу перед позивачем згідно саме цього договору, що є предметом даного судового спору.

За таких обставин, договір про відступлення права вимоги №12/05-2017-00 від 12.05.2017р. є додатковим доказом у справі.

Доводи відповідача про те, що строк виконання зобов'язання не настав з посиланням на п.3.1 договору спростовується умовами п.3.3 договору , який визначає порядок оплати уже поставленого товару, що має місце у даній справі: розрахунок за фактично одержану партію Товару здійснюється Покупцем на підставі відповідної накладної на постачання партії Товару та/або належним чином оформлених ОСОБА_3 прийомки-передачі Товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних та/або залізничних накладних (в залежності від умов поставки Товару) і рахунків-фактур Постачальника (в залежності від умов поставки). Також пунктом 3.1 встановлено що, розрахунки за кожну поставлену партію Товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат Постачальника (у разі транспортування Товару за рахунок Постачальника) здійснюються в безготівковому порядку по 100% попередньої оплаті, у терміни 1-го банківського дня з моменту отримання рахунку, якщо інше не передбачено Додатками до даного Договору.

З врахуванням дати поставки за накладною №1045 від 09.08.2016р. та №1052 від 09.08.2016р. строк виконання зобов'язання настав 10.08.2016р.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договором поставки №DО 9-15/28 від 30.09.2015р. підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 559697,76грн., з них: 434793,56грн. основної заборгованості, 72441,51 грн. пені, 7244,16 грн. 3% річних, 45218,53грн. інфляційних витрат.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 8395,47грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлея-Ойл» (43010, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Рівненська,26, код ЄДРПОУ 39849781) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теміртранс-Захід» (89600, м.Мукачево, вул. Пушкіна, буд.24, корп. А, код ЄДРПОУ 34197267) 559697,76грн., з них: 434793,56грн. основної заборгованості, 72441,51 грн. пені, 7244,16 грн. 3% річних, 45218,53грн. інфляційних витрат та 8395,47грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено

25.09.2017р.

Суддя В. М. Дем`як