Постанова

від 27.11.2017 по справі 903/446/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"27" листопада 2017 р. Справа № 903/446/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Василишин А.Р. ,

суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОРЛЕЯ-ОЙЛ"

на рішення господарського суду Волинської області від 19.09.2017 р.

у справі № 903/446/17 (суддя Дем'як В.М.)

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТЕМІРТРАНС - ЗАХІД"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОРЛЕЯ-ОЙЛ"

про стягнення 559 697, 76 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2;

від відповідача - ОСОБА_3,ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 19.09.2017 р. у справі № 903/446/17 задоволено позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТЕМІРТРАНС - ЗАХІД" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОРЛЕЯ-ОЙЛ" про стягнення 559 697, 76 грн.

При винесені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що 30.09.2015 р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТЕМІРТРАНС - ЗАХІД» (постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОРЛЕЯ-ОЙЛ» (покупець) було укладено договір поставки № DО 09-15/28, відповідно до якого постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати нафтопродукти, далі «Товар» , загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена у Додатках або в рахунках, накладних.

Місцевий господарський суд встановив, що позивач взяті на себе зобов'язання по поставці і передачі продукції виконав в повному обсязі на загальну суму 35755039 грн. 06 коп., а відповідач лише частково виконав зобов'язання по проведенню розрахунків у зв'язку із чим на день розгляду справи у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 434793 грн. 56 коп.

Також позивачем було заявлено до стягнення пеню в розмірі 72441 грн. 51 коп., 3% річних в сумі 7244 грн. 16 коп. та 45218 грн. 53 коп. інфляційних витрат за період з 10.08.2016 р. по 11.07.2017 р.

Проаналізувавши обставини справи та положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволенню, у зв'язку із чим прийняв рішення про задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОРЛЕЯ-ОЙЛ" звернулося з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Волинської області від 19.09.2017р. у справі № 903/446/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Судом не було з'ясовано момент виникнення у відповідача обов'язку здійснити розрахунок за поставлений згідно з Договором поставки № DО 09-15/28 від 30.09.2015 р. товар, оскільки відповідно до п. 3.1. Договору поставки розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку по 100% передоплаті у термін 1-ого банківського дня з моменту отримання рахунку, якщо інше не передбачено додатками до цього договору.

Відповідач не отримував, а позивач не надавав рахунки на сплату 434793 грн. 56 коп. вартості дизельного палива, а тому у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОРЛЕЯ-ОЙЛ" не виникло обов'язку негайно оплатити вказаної заборгованості в розумінні ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Судом не було взято до уваги, що Договір про відступлення права вимоги №12/05-2017-00 від 12.05.2017р., оскільки за цим договором до відповідача відійшло право вимоги до позивача заборгованості у розмірі 347382 грн. 76 коп. за Договором поставки № 0704-16 від 07.04.2016 р., у зв'язку із чим відповідач направив позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позивачем було неправильно нарахована пеня за Договором поставки № DО 09-15/28 від 30.09.2015 р., оскільки період її нарахування більше ніж шість місяців, що суперечить положенням ч. 6 ст. 232 ГК України та ставка 30% не відповідає положенню ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , якою передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом не було перевірено розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних витрат.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що вищевказане судове рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Від позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТЕМІРТРАНС - ЗАХІД" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує на таке:

- заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар по Договору поставки № DO 09- 15/28 від 30.09.2015р. складає 434793 гривні 56 коп.;

- доводи відповідача про те, що строк виконання зобов'язання не настав з посиланням на п. 3.1 Договору спростовується умовами п. 3.3 Договору, який визначає порядок оплати уже поставленого товару, що має місце у даній справі: розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі відповідної накладної на постачання партії товару та/або належним чином оформлених акту прийомки-передачі товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних та/або залізничних накладних (в залежності від умов поставки Товару) і рахунків-фактур постачальника (в залежності від умов поставки). Також пунктом 3.1 встановлено що, розрахунки за кожну поставлену партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника (у разі транспортування товару за рахунок Постачальника) здійснюються в безготівковому порядку по 100% попередньої оплаті, у терміни 1-го банківського дня з моменту отримання рахунку, якщо інше не передбачено Додатками до даного Договору;

- з врахуванням дати поставки за накладною №1045 від 09.08.2016р. та №1052 від 09.08.2016р. строк виконання зобов'язання настав 10.08.2016р.;

- набуття відповідачем права вимоги до позивача згідно з Договором відступлення права вимоги № 12/05-2017-00 від 12.05.2017 р. відбулося з порушенням ч.1 ст. 2303 ЦК України та ч. 1 ст. 516 ЦК України;

- наявна в матеріалах справи заява про зарахування зустрічних однорідних вимог № 182 від 12.06.2017 року відповідачем не надавалась позивачу, не містить інформації про попереднє письмове повідомлення боржника (позивача) про заміну кредитора у зобов'язанні (матеріали справи також не містять належних доказів на підтвердження таких обставин). Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (договір відступлення права вимоги та акта прийому-передачі права вимоги). Аналогічна позиція викладене в Постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23.07.2014 р. у справі № 6-22306св14;

- на момент розгляду справи в суді першої інстанції, не було надано суду доказів на підтвердження існування боргу позивача в сумі 347382 грн. 78 коп. по Договору поставки №0704-16 від 07.04.2016р.;

- правові висновки місцевого господарського суду щодо стягнення, 3 % річних, пені та інфляційних втрат зроблені на підставі норм законодавства, що регулюють дію штрафних санкцій за порушення господарського зобов'язання та з врахуванням фактичних обставин справи.

За наведеного вище, позивач вважає, що оскаржене рішення є цілком законним, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

27 листопада 2017 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представники скаржника підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджують, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважають, що рішення господарського суду Волинської області від 19.09.2017 р. у справі № 903/446/17 належить скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. Зауважив, що позивачем не було отримано заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 30.09.2015 р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТЕМІРТРАНС - ЗАХІД» (постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОРЛЕЯ-ОЙЛ» (покупець) було укладено договір поставки № DО 09-15/28 (далі - Договір) (т.1 а. с.13-15).

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник (позивач) зобов'язується передавати у власність (поставляти), а Покупець (відповідач) приймати та оплачувати нафтопродукти, далі «Товар» , загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена у Додатках або в рахунках, накладних.

Пунктом 1.7. Договору передбачено, що кількість і якість товару (ціна за одиницю товару), що поставляється за даною угодою, визначаються між сторонами в специфікаціях і додатках, що є невід'ємною частиною договору. Як додатки сторони приймають:

- Рахунки (рахунки-фактури), сплачені Покупцем, згідно п. 4.1 Договору;

- Видаткові накладні за товар;

- Інші письмові додаткові угоди сторін до договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунки за кожну поставлену партію Товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат Постачальника (у разі транспортування Товару за рахунок Постачальника) здійснюються в безготівковому порядку по 100% попередньої оплаті, у терміни 1-го банківського дня з моменту отримання рахунку, якщо інше не передбачено Додатками до даного Договору.

Згідно із п. 3.3 Договору розрахунок за фактично одержану партію Товару здійснюється Покупцем на підставі відповідної накладної на постачання партії Товару та/або належним чином оформлених ОСОБА_3 прийомки-передачі Товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних та/або залізничних накладних (в залежності від умов поставки Товару) і рахунків-фактур Постачальника (в залежності від умов поставки).

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється окремими партіями залізничними цистернами або автомобільним транспортом Покупця. За домовленістю Сторін поставка Товару може здійснюватись автомобільним транспортом Постачальника (конкретизується у відповідному Замовленні).

Відповідно до п. 5.1 договору право власності на Товар виникає у Покупця у випадку поставки автотранспортом Постачальника (базис поставки СРТ) - в момент передачі Товару Покупцю, що фіксується накладною про прийомну товару або ОСОБА_3 прийомки-передачі товару.

Згідно до п. 6.3. Договору у випадку прострочення оплати за поставлену партію Товару покупець сплачує постачальнику пеню із розрахунку за кожен день прострочи 30% річних від простроченої неоплаченої суми. Сплата пені не звільняє покупця від зобов'язань по оплаті.

На виконання умов договору, позивач взяті на себе зобов'язання по поставці і передачі продукції, що підтверджується наявними в матеріалах справи копій видаткових накладних (т. 1 а. с. 61-156, 164-204)

Однак, відповідач взяті на себе, згідно договору, зобов'язання в частині проведення розрахунків за поставку товару виконав частково, що підтверджується карткою рахунку 361 за період 17.09.2016р. включно по 07.04.2017р., довідкою платежів відповідача за поставлений Товар на суму 35320245 грн. 50 коп. (т.1 а. с.16-37, 40-41).

Заборгованість на день розгляду справи становить 434793 грн. 56 коп., що підтверджується карткою рахунку 361 за період 17.09.2016р. включно по 07.04.2017р.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.

В силу приписів ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать встановлені обставини у даній справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення Договору поставки № DO 09-15/28.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містяться і у ст. 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що ціна товару, зазначається в додатках або в рахунках, накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказувалося вище, згідно із п. 3.3 Договору розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі відповідної накладної на постачання партії Товару та/або належним чином оформлених ОСОБА_3 прийомки-передачі Товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних та/або залізничних накладних (в залежності від умов поставки Товару) і рахунків-фактур Постачальника (в залежності від умов поставки).

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений товар, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 434793 грн. 56 коп.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на необхідність проведення взаємозаліку на підставі Договору про відступлення права вимоги №12/05-2017-00 від 12.05.2017р.

Як вбачається із матеріалів справи, 07.04.2016 р. між ПП "Лімекс Інвест" та ТОВ "Теміртранс-Захід" було укладено Договір поставки № 0704-16 (т. 1 а. с. 215-216).

В подальшому, 12.05.2017 р. між ПП "Лімекс Інвест" та ТОВ "ОРЛЕЯ-ОЙЛ" було укладено Договір про відступлення права вимоги №12/05-2017-00 від 12.05.2017р., відповідно до якого ПП "Лімекс Інвест" відступив ТОВ "ОРЛЕЯ-ОЙЛ" право вимагати на свою користь від ТОВ "Теміртранс-Захід" оплати заборгованості за Договором поставки №0704-16 від 07 квітня 2016 року, укладеного між Приватним підприємством "Лімекс Інвест" та ТОВ "Теміртранс-Захід" (т. 1 а. с. 211).

Згідно ст.ст.202, 203 ГК України зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що відповідно до п. 9.4. Договору поставки № 0704-16 від 07.04.2016 р., укладеного між ПП "Лімекс Інвест" та ТОВ "Теміртранс-Захід" жодна зі сторін не має права передавати свої права і зобов'язання за цим договором будь-якій третій стороні без письмової згоди іншої сторони.

Матеріалами справи не підтверджується, що позивачем було погоджено передачу прав і зобов'язань від ПП "Лімекс Інвест" до ТОВ "ОРЛЕЯ-ОЙЛ" право вимоги від ТОВ "Теміртранс-Захід" оплати заборгованості за Договором поставки №0704-16 від 07 квітня 2016 року.

Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (договір відступлення права вимоги та акта прийому-передачі права вимоги).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не приймається до уваги Договір про відступлення права вимоги №12/05-2017-00 від 12.05.2017р., як підстава зменшення розміру заборгованості відповідача, шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Окрім того, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що відповідно до п. 3.1. Договору поставки розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку по 100% передоплаті у термін 1-ого банківського дня з моменту отримання рахунку, якщо інше не передбачено додатками до цього договору, а враховуючи, що позивачем не було надано відповідачу рахунок, то строк оплати за накладними №1045 від 09.08.2016р. та №1052 від 09.08.2016р. не настав, спростовується наступним.

Відповідно до п. 3.1. Договору розрахунки за кожну поставлену партію Товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат Постачальника (у разі транспортування Товару за рахунок Постачальника) здійснюються в безготівковому порядку по 100% попередньої оплаті, у терміни 1-го банківського дня з моменту отримання рахунку, якщо інше не передбачено Додатками до даного Договору.

Даний пункт Договору передбачає проведення розрахунків в порядку попередньої оплати, в той же час згідно із п. 3.3. Договору розрахунок за фактично одержану партію Товару здійснюється Покупцем на підставі відповідної накладної на постачання партії Товару та/або належним чином оформлених ОСОБА_3 прийомки-передачі Товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних та/або залізничних накладних (в залежності від умов поставки Товару) і рахунків-фактур Постачальника (в залежності від умов поставки), а тому розрахунку в даному випадку слід було виконувати на підставі п. 3.3. Договору

Враховуючи зазначене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 434793 грн. 56 коп. основної заборгованості, підставна та підлягає до задоволення.

Також відповідачем було заявлено до стягнення 3 % річних, та інфляційні втрати та пеня.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивачем неодноразово подавалися письмовими пояснення з розрахунками 3% річних, інфляційних витрат та пені (т. 1 а. с. 8-10, т. 2 а. с. 8-10, 91-93, 140-142).

Вказані розрахунки різняться між собою, оскільки рахунки, долучені до матеріалів справи після позовної заяви мають різний початок перебігу заборгованості, а як наслідок і суми 3% річних, інфляційних витрат та пені. Дані розрахунки були додані позивачем до позовної заяви та пояснень, в яких скаржник просив стягнути заборгованість відповідно до доданого до позовної заяви/пояснення розрахунку.

Також позивачем було подано клопотання про вихід за межі позовних вимог, відповідно до ст. 83 ГПК України, однак вищезазначені письмові пояснення не можна оцінювати як заяву про збільшення позовних вимог, оскільки до заяви про збільшення позовних вимог має бути долучено квитанцію про сплати судового збору у відповідному розмірі. Такої квитанції не було додано позивачем.

Таким чином, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду розглядає позовні вимоги визначені у позовній заяві.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до накладних №1045 від 09.08.2016р. та №1052 від 09.08.2016р., поставка відбулася 09.08.2016р., а тому враховуючи п. 3.3. Договору, термін виконання зобов'язань настав 10.08.2016 р.

Перевіривши розрахунки надані позивачем, колегія суддів встановила, що до стягнення з відповідача підлягає 7244 грн. 16 коп. 3% річних за період 17.09.2016р. по 07.04.2017р. та 42444 грн. 94 коп. інфляційних витрат за період з 17.09.2017р. по 07.04.2017р., однак суд першої інстанції суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимоги в цій частині повністю.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3. Договору у випадку прострочення оплати за поставлену партію Товару покупець сплачує постачальнику пеню із розрахунку за кожен день прострочи 30% річних від простроченої неоплаченої суми. Сплата пені не звільняє покупця від зобов'язань по оплаті.

Враховуючи вищевикладене та перевіривши правильність розрахунку наданого позивачем, колегія суддів прийшла до висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 61224 грн. 62 коп. пені за період з 17.09.2016 р. по 16.03.2017 р., тоді як суд першої інстанції помилково задоволив позовні вимоги в цій частині повністю.

Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до невірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки розрахунки надані позивачем, котрі суд визнав правильними, насправді є помилковим.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апелянта, що у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову повністю, а позов підлягав частковому задоволенню є обґрунтованими, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Волинської області від 19.09.2017 р. у справі № 903/446/17 в частині стягнення 11216 грн. 89 коп. пені, 2773 грн. 59 коп. слід скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові в цій частині, а врешті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОРЛЕЯ-ОЙЛ" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 19.09.2017 р. у справі № 903/446/17 скасувати в частині стягнення 11216 грн. 89 коп. пені, 2773 грн. 59 коп. інфляційних витрат інфляційних витрат та 209 грн. 89 коп. повернення витрат по сплаті судового збору.

Прийняті в цій частині нове рішення про відмову в позові, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Орлея-Ойл» (43010, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Рівненська, 26, код 39849781) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Теміртранс-Захід» (89600, м. Мукачево, вул. Пушкіна, буд.24, корп. А, код 34197267) 434793 грн. 56 коп. - основної заборгованості, 61224 грн. 62 коп. - пені, 7244 грн. 16 коп. - 3% річних, 42444 грн. 94 коп. - інфляційних витрат та 8185 грн. 58 коп. - витрат по оплаті судового збору за подання позову.

В позові в частині стягнення 11216 грн.89 коп. пені та 2773 грн. 59 коп. інфляційних витрат відмовити.

3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТЕМІРТРАНС - ЗАХІД" (89600, м. Мукачево, вул. Пушкіна, буд.24, корп. А, код 34197267) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Орлея-Ойл» (43010, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Рівненська, 26, код 39849781) 230 грн. 88 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Волинської області видати накази на виконання даної постанови.

5. Справу № 903/446/17 повернути в господарський суд Волинської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Олексюк Г.Є.