Рішення

від 14.09.2017 по справі 910/3858/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2017Справа №910/3858/17

За первісним позовом Київської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі:

1. Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації

2. Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації

До Товариства з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів

Київська міська рада

Про виселення

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп

До 1. Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації

2. Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної

адміністрації

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Київська міська рада

Про зобов'язання укласти додаткову угоду та провести незалежну оцінку вартості нерухомого

майна

За участю Київської місцевої прокуратури № 5

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу (за первісним позовом):

Від прокуратури: Артем'єва - по посв.

Від позивача-1: Палій Є.В. - по дов.

Від позивача-2: Циганок А.Ю. - по дов.

Від відповідача: Дев'ятка О.Г. - по дов., Сандуляк П.І. - по дов.

Від третьої особи: Ваховська І.Б. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська місцева прокуратура № 5 звернулась до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп про виселення відповідача з нежилого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 13-А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2017р. порушено провадження у справі № 910/3858/17 та призначено її до розгляду на 10.04.2017р.

05.04.2017р. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

06.04.2017р. позивачем-2 через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по суті спору.

10.04.2017р. позивачем-1 через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по суті спору.

За результатами судового засідання 10.04.2017р. було залучено до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Київську міську раду, розгляд справи було відкладено на 11.05.2017р., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

24.04.2017р. прокуратурою через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по суті спору.

11.05.2017р. третьою особою через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 11.05.2017р. позивачем-1 було подано додаткові письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 11.05.2017р. було оголошено перерву до 08.06.2017р.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.17. було продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

06.06.2017р. до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп надійшла зустрічна позовна заява до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про:

- зобов'язання Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп додаткову угоду № 1 до Договору № 16733 від 23.10.2013р. про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду в редакції, запропонованій позивачем;

- зобов'язання Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації провести незалежну оцінку вартості нерухомого майна (нежитлові приміщення), яке належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 13-А, загальною площею 664,2 кв.м згідно з викопіюванням з поповерхового плану.

В судовому засіданні 08.06.17. позивачем-1 було подано письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2017р. розгляд справи відкладено на 13.07.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2017р. прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов'язання укласти додаткову угоду та провести незалежну оцінку вартості нерухомого майна, до розгляду з первісним позовом; залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів за зустрічним позовом - Київську міську раду.

06.07.2017р/ Київською міською радою подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 13.07.2017р. Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією та Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації подано письмові відзиви на зустрічну позовну заяву, в яких вони проти зустрічного позову заперечують з підстав, викладених у відзивах.

В судовому засіданні 13.07.2017р. оголошено перерву до 26.07.2017р.

25.07.2017р., 26.07.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп через відділ діловодства суду подано заперечення щодо права прокурора на звернення із позовом та письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2017р. на підставі ст. 38 Господарського процесуального кодексу України були витребувані документи по справі від Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, та на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 29.08.2017р.

31.07.2017р. прокуратура через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подала заяву про уточнення позовних вимог.

Суд приймає до розгляду дану заяву, оскільки прокуратура незначним чином стилістично переформулювала пред'явлені позовні вимоги без зміни їх змісту.

Представник відповідача 29.08.2017р. подав клопотання, в якому просить суд витребувати у Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації належним чином засвідчені копії наступних документів: регламент Оболонської районної в м. Києві держаної адміністрації; розпорядження Про тимчасовий розподіл обов'язків між головою, першим заступником голови та керівником апарату Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації , затвердженого головою Оболонської РДА., в редакції чинної на момент підписання листа від 13.07.16. та за1ви від 20.10.16.

У зв'язку з витребуванням доказів відповідач просив суд відкласти розгляд справи.

Представники прокуратури та позивачів заперечували проти задоволення вказаного клопотання.

Розглянувши в судовому засіданні 29.08.17. подане відповідачем клопотання про витребування доказів, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Приписами ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

В пункті 2.1 постави Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вказано, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Проте, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, останній не звертався до позивача-1 з проханням надати зазначені в клопотанні докази, та, як наслідок, не довів неможливості самостійно надати витребувані докази.

Представник третьої особи в судове засідання 29.08.2017р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 29.08.2017р. у відповідності до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 14.09.2017р.

Судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп , поданих 08.09.2017р. та від 14.09.2017р. про залишення позовної заяви без розгляду. При цьому, суд виходив з наступного.

За приписами п.1 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з абзацом четвертим частини першої та частиною другою статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. Статтею 24 Закону України "Про прокуратуру" визначено права прокурора стосовно подання позовної заяви (заяви) в порядку господарського судочинства, внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення господарських судів, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України. Аналогічну позицію наведено у п.1 Постанови №17 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам .

За приписами ч.ч.1, 3 ст.23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Системний аналіз приписів статей 23, 24 Закону України Про прокуратуру і норм Господарського процесуального кодексу України (зокрема, статті 29 та пункту 6 частини першої статті 81) свідчить про наявність у прокурора права на звернення до господарського суду з позовом в інтересах громадянина (в тому числі фізичної особи-підприємця) за наявності підтверджених належними доказами підстав, передбачених частиною другою статті 23 названого Закону, та з урахуванням правил статті 12 Господарського процесуального кодексу України стосовно підвідомчості справ господарському суду.

Згідно рішення №3-рп/99 від 08.04.1999р. Конституційного Суду України представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

Право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб'єктом владних повноважень , до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р., види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.

Для розуміння поняття охоронюваний законом інтерес важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття охоронюваний законом інтерес у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Статтею 1, ч.2 ст.5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно із ст. 41 Конституції України передбачено, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить нерухоме майно, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За приписами ч.ч.1, 3, 4, 5 ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 2 ст. 11 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ у районах міста Києва діють районні в місті Києві державні адміністрації, які підпорядковуються Київській міській державній адміністрації, а в разі утворення районних у місті Києві рад також є підзвітними і підконтрольними відповідним радам як виконавчі органи таких рад.

Відповідно до Розпорядження №96 від 25.02.2011р. Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації Про закріплення майна за управліннями, відділами та службами Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації закріплено майно, що передано до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

Згідно додатку №3 до означеного розпорядження дошкільний навчальний заклад, розміщений за адресою: м.Київ, вул.Полярна, 13а, закріплюється на праві оперативного управління за Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

Рішенням №258/9746 від 23.10.2013р. Київської міської ради Про передачу в оренду нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва єдиним претендентам на право оренди доручено Оболонській районній в місті Києві державній адміністрації укласти в установленому порядку договори оренди нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва, в тому числі, з Товариством з обмеженою відповідальністю Колегіум ОЛІМП щодо об'єкта нерухомого майна, розміщеного за адресою: м.Київ, вул.Полярна, 13-а.

Таким чином, приймаючи до уваги, що на момент звернення до суду з розглядуваним позовом саме Оболонській районній в місті Києві державній адміністрації надано повноваження щодо передання спірного об'єкту нерухомого майна в оренду, який фактично закріплено на праві оперативного управління за Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, суд дійшов висновку, що звернення прокурора в інтересах держави в особі Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації до господарського суду з розглядуваним позовом відповідало функціям позивачів та направлено на захист охоронюваних законом інтересів держави та територіальної громади міста Києва.

При цьому, суд звертає увагу у даному випадку, що у позові прокурором вказано, що підставою для здійснення представництва є те, що фактично позивачами неналежно виконуються функції держави у спірних правовідносинах, що в повному обсязі відповідає приписам ст.23 Закону України Про прокуратуру . Наразі, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази самостійного звернення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації до суду з позовом про виселення відповідача з приміщення, розташованого за адресою: м.Київ, вул.Полярна, 13-а.

У даному випадку обставини стосовно того, що позов було подано саме за ініціативи прокурора з огляду на невиконання позивачами своїх владних повноважень та не вчинення дій щодо виселення відповідача за первісним позовом з приміщення, розташованого за адресою: м.Київ, вул.Полярна, 13-а, також вказує те, що Київською місцевою прокуратурою №5 листом №43-1872вих-17 від 09.03.2017р. було повідомлено Оболонську районну в місті Києві державну адміністрацію та Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про складання позову та подання його до Господарського суду міста Києва.

Одночасно, посилання прокурора на відсутність у позивачів грошових коштів на оплату судового збору для звернення до суду з відповідним позовом не нівелює права останніх на судовий захист та не може бути підставою, достатньою для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі означених вище осіб, оскільки останні є самостійними юридичними особами, які мають право без залучення інших осіб захищати свої порушені права. Проте, наведені обставини не нівелюють наведених вище висновків суду щодо відповідності звернення до суду прокурора з розглядуваним позовом вимогам ст.23 Закону України Про прокуратуру .

За таких обставин, виходячи з належної обґрунтованості звернення прокурора до суду інтересах держави в особі Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації з розглядуваним позовом, клопотання відповідача за первісним позовом про залишення первісного позову без розгляду задоволенню не підлягає.

14.09.2017р. Фізичною особою ОСОБА_7 через відділ діловодства суду було подано клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Товариства з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп .

Представником відповідача за первісним позовом вказане клопотання було підтримано.

Представники прокуратури та позивачів проти задоволення клопотання ОСОБА_7 надали заперечення.

Представником Київської міської ради вирішення означеного клопотання було залишено на розсуд суду.

Клопотання Фізичної особи ОСОБА_7 було розглянуто судом та відмовлено в його задоволенні з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

За змістом п.1.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського кодексу України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Наразі, заявником не наведено належного обґрунтування впливу рішення по даній справі на права та обов'язки Фізичної особи ОСОБА_7 При цьому, за висновками суду, внаслідок прийняття судового рішення по розглядуваній справі на вказану особу не буде покладено нових обов'язків та не виникне нових прав.

За таких обставин, враховуючи все наведене вище, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку, що клопотання Фізичної особи ОСОБА_7 не підлягає задоволенню.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп 14.09.2017р. було подано клопотання про колегіальний розгляд справи.

Представники прокуратури та позивачів та Київської міської ради проти задоволення клопотання відповідача за первісним позовом надали заперечення.

Судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні вказаного клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп , про що винесено ухвалу від 14.09.2017р.

Прокурором та представниками позивачів у судовому засіданні 14.09.2017р. було надано усні пояснення по суті спору, відповідно до яких первісний позов підтримано в повному обсязі, проти задоволення зустрічних позовних вимог було надано заперечення.

Представники відповідача за первісним позовом проти задоволення первісного позову надали заперечення, зустрічний позов підтримали в повному обсязі.

Представником Київської міської ради позов прокурора було підтримано в повному обсязі.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 14.09.2017р.

В судовому засіданні 14.09.2017р. на підставі приписів ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення всіх учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ч.1 ст.2 Закону України Про оренду державного та комунального майна зазначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 23.10.2013р. між Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією (Орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп (Орендар) та Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (Балансоутримувач) було укладено договір №16733 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, відповідно до п.1.1 якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради №258/9746 від 23.10.2013р. передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Полярна, 13-А, для розміщення дошкільного навчального закладу.

За умовами п.2.1 договору №16733 від 23.10.2013р. об'єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 644,2 кв.м, згідно з викопіюванням з поверхневого плану, що складає невід'ємну частину цього договору.

Пунктом 2.2 вказаного правочину передбачено, що вартість об'єкту оренди згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 31.05.2012р. становить 5629400 грн. без урахування податку на додану вартість.

Згідно п.3.1 договору №16733 від 23.10.2013р. за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням №34/6250 від 22.09.2011р. Київської міської ради, та на дату підписання договору, згідно розрахунку орендної плати та графіка, що є невід'ємною частиною цього договору, без податку на додану вартість становить 7,28 грн. за один кв.м орендованої площі, що в цілому складає 4691,17 грн.

У розділі 7 договору №16733 від 23.10.2013р. сторонами визначено умови відновлення об'єкту оренди та його повернення.

Договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє з 23.10.2013р. до 20.10.2016р. (п.9.1 договору №16733 від 23.10.2013р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №16733 від 23.10.2013р. про передачу майна територіальної громади міста Києва як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивачів 1 та 2 й відповідача за первісним позовом взаємних цивільних прав та обов'язків з оренди майна територіальної громади міста Києва.

Відповідно до ст.765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Частиною 1 ст.13 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

За умовами п.4.1 договору №16733 від 23.10.2013р. Орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а Орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. Акт приймання передачі об'єкта оренди підписується відповідно Орендодавцем, Орендарем та підприємством (Балансоутримувачем).

Як свідчать матеріали справи, 23.10.2013р. Орендодавцем було передано, а Орендарем прийнято у строкове платне користування нежитлові приміщення, розмішені за адресою: м.Київ, вул.Полярна, 13-А, про що позивачами та відповідачем за первісним позовом складено відповідний акт прийому (передачі) нежитлового приміщення.

З огляду на закінчення строку дії договору №16733 від 23.10.2013р. Київська місцева прокуратура № 5 звернулась до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп про виселення відповідача з нежилого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 13-А.

Заперечуючи проти задоволення первісного позову та обґрунтовуючи зустрічний позов Товариством з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп зазначено, що останній у відповідності до приписів ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна підлягає продовженню на умовах наведеної вказаним учасником судового процесу додаткової угоди.

Виходячи з принципу повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп зустрічного позову про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору №16733 від 23.10.2013р. та зобов'язання вчинити дії. При цьому, суд зазначає наступне.

За приписом ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Статтею 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Стаття 764 Цивільного кодексу України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору (ч.3 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

Таким чином, для продовження дії договору оренди на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору про припинення або зміну умов договору.

Наведена норма Закону визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах без проведення конкурсу. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди державного та комунального майна передбачена особливість - відсутність заяви однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. При цьому, такі заперечення можуть бути висловлені останнім, як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення дії цього строку. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 16.06.2015р. Вищого господарського суду України по справі №925/2355/14.

Зі змісту приписів статей 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна вбачається, що продовження дії договору оренди (за відсутності заперечень) означає продовження дії договору на тих же умовах, тобто, волевиявлення щодо пролонгації договору за своєю правовою природою повинно бути безумовним (повинні бути відсутні будь-які заперечення повні або часткові щодо продовження дії договору на тих же умовах, в тому числі щодо строку дії, розміру орендної плати тощо та повинні бути відсутні будь-які додаткові умови зі сторони орендодавця для такої пролонгації).

Як вказувалось вище, за умовами п.9.1 договору №16733 від 23.10.2013р. договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє з 23.10.2013р. до 20.10.2016р.

Пунктом 9.7 вказаного правочину визначено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Як свідчать матеріали справи, листом №1941 від 07.07.2016р. позивачем 2 повідомлено відповідача за первісним позовом про закінчення терміну дії договору №16733 від 23.10.2013р. 20.10.2016р.

Листом № 104-4928 від 13.07.2016р. Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією було повідомлено відповідача про намір використовувати орендоване за договором № 16733 від 23.10.2013р. майно для власних потреб.

На підтвердження направлення вказаного листа на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп до матеріалів справи представлено реєстр відправки поштової кореспонденції Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації за липень 2016р., в якому вказано, що лист № 104-4928 від 13.07.2016р. було скеровано адресату 13.07.2016р.

25.10.2016р. Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією було скеровано на адресу Орендаря лист №104-7459 від 20.10.2016р. про припинення дії договору оренди, в якому Орендодавцем заявлено про припинення договору №16733 від 23.10.2013р. у строк, визначений п.9.1 договору №16733 від 23.10.2013р., та необхідність повернення об'єкту оренди. Судом прийнято до уваги, що означений лист було підписано першим заступником голови Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_8, повноваження якого на вчинення означених дій підтверджуються змістом розділу ІІ Тимчасового розподілу обов'язків між головою, першим заступником, заступником голови та керівником апарату Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, який затверджено Розпорядженням №206 від 12.04.2016р. Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

На підтвердження направлення листа № 104-7459 від 20.10.2016р. на адресу відповідача за первісним позовом до матеріалів справи представлено поштове повідомлення № 0420522255083, опис вкладення у цінний лист з відтиском печатки відділення поштового зв'язку. До того ж, судом враховано, що Товариством з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп у відзиві на первісний позов обставини щодо отримання листа № 104-7459 від 20.10.2016р. було підтверджено.

Листом № 2210 від 01.11.2016р. Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп про закінчення 20.10.2016р. строку дії договору № 16733 від 23.10.2013р. на необхідність повернути об'єкт оренди.

У листі № 75 від 28.04.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп висловлено вимогу до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації щодо продовження строку дії договору № 16733 від 23.10.2013р. та направлено проект відповідної додаткової угоди.

Аналогічні вимоги відповідачем за первісним позовом висунуто до позивача 1 у листі № 79 від 04.05.2017р.

Суд зазначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно зі ст.34 вказаного нормативно-правового акту господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи (п.2.5 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Отже, суд приймає вказані вище листи позивачів 1 та 2 за первісним позовом в якості належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів висловлення Орендодавцем та Балансоутримувачем за договором №16733 від 23.10.2013р. заперечень з приводу продовження строку його дії у строки, що передбачені ч.2 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна та п.9.7 спірного правочину.

За таких обставин, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги, що орендодавцем за договором №16733 від 23.10.2013р. було у передбаченому чинним законодавством України порядку висловлено заперечення проти пролонгації договору, суд дійшов висновку, щодо відсутності підстав для продовження вказаного правочину у відповідності до ч.2 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , укладений між сторонами правочин не був, а отже, строк договору закінчився у відповідності до п.9.1 договору №16733 від 23.10.2013р.

Одночасно, посилання Товариства з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп на приписи ч.3 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна суд вважає юридично неспроможними з огляду на ступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

При цьому Закон України Про оренду державного та комунального майна уточнює, за яких саме обставин орендар може скористатися таким правом, а саме: за наявності інших рівних умов, що свідчить про обов'язкову участь такого орендаря в конкурсі разом з іншими претендентами, однак при певній перевазі.

Отже, для застосування ч. 3 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна та визнання за орендарем переважного права на укладення договору оренди на новий строк необхідно встановити такі юридичні факти: закінчення терміну договору оренди; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; власник майна не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору не повідомив орендаря про намір використовувати майно для власних потреб. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 17.01.2017р. Вищого господарського суду України по справі №910/7003/16.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/24433/14 за позовом заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі: Київської міської ради, Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп про стягнення заборгованості в сумі 95 066,55 грн.

Рішенням від 13.01.2015р. Господарського суду міста Києва по справі №910/24433/14 позов заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі: Київської міської ради, Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації було задоволено в повному обсязі та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп заборгованість в сумі 95 066,55 грн.

27.01.2015р. на виконання вказаного судового рішення було видано наказ.

Наразі, суд зазначає, що статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції .

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі № 5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі № 910/11595/13.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі № 5020-660/2012, від 06.03.2014р. по справі № 910/11595/13, від 23.02.2016р. по справі № 910/16120/14.

Отже, рішення по справі №910/24433/14, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доказування не потребують.

У вказаному рішенні судом було встановлено факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп станом на 12.01.2015 року заборгованості з внесення орендної плати період з січня 2014 року по 01 жовтня 2014 року за договором №16733 від 23.10.2013р. в розмірі 36 356,72 грн.

Тобто, з наведеного вбачається, що фактично позивачем за зустрічним позовом протягом строку дії договору № 16733 від 23.10.2013р. належним чином свої обов'язки, зокрема, щодо внесення орендної плати, не виконувались, що виключає можливість захисту права орендаря на переважне укладання договору оренди на новий строк у відповідності до ч.3 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

При цьому, суд зазначає, що обставини щодо подальшого погашення заборгованості після винесення судового рішення по справі №910/24433/14 не нівелюють обставин неналежного виконання його умов з огляду на фактичне внесення орендної оплати з порушенням строків, визначених у правочині.

Крім того, судом прийнято до уваги, що порушення переважного права Орендаря на укладення договору на новий строк, яке підлягає захисту відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України, матиме місце після закінчення терміну договору, коли договір не був продовжений на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , зокрема при укладенні договору: з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у разі недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах і укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладенні договору оренди з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю в поновленні договору оренди було повідомлення власника майна про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Одночасно, у даному випадку наявність рішення №28/283-405вих від 27.04.2017р. Київської міської ради, в якій третьою особою доручено позивачу 1 за первісним позовом продовжити з Товариством з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп строк дії договору оренди нежитлових приміщень на вул.Полярній, 13, не нівелює висновків суду щодо відсутності підстав продовження договору №16733 від 23.10.2013р. на новий строк шляхом зобов'язання орендодавця укласти додаткову угоду до договору, а також захисту переважного права орендаря, передбаченого ч.3 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

За таких обставин у даному випадку суд не приймає до уваги посилання заявника на приписи ч.3 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна в якості належного обґрунтування заявленого зустрічного позову.

Таким чином, виходячи з наведеного вище у сукупності, з огляду на те, що суд дійшов висновку, що укладений між Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією, Товариством з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп та Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №16733 від 23.10.2013р. припинився у зв'язку із закінченням строку його дії та наявністю заперечень Орендодавця щодо продовження його строку його дії, висловлених Орендодавцем та Балансоутримувачем у відповідності до ч.2 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна та п.9.7 договору, зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп про зобов'язання позивачів 1 та 2 за первісним позовом укласти додаткову угоду до договору в редакції викладеній заявником.

Зустрічні позовні вимоги про зобов'язання Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації провести оцінку нерухомого майна, яке є об'єктом оренди за договором №16733 від 23.10.2013р. , підлягають залишенню без задоволення як похідні.

До того ж, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що посилання позивача за зустрічним позовом на те, що повідомлення про припинення договору №16733 від 23.10.2013р. та наявність необхідності використання об'єкту оренди для власних потреб направлене Товариству з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп позивачем 1 за первісним позовом фактично складено не уповноваженою особою, також не спростовують висновків суду щодо відсутності підстав для зобов'язання Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації укласти додаткову угоду до договору №16733 від 23.10.2013р., оскільки у даному випадку спірні правовідносини стосуються саме продовження строку дії правочину, а не укладання договору оренди на новий строк.

Стосовно первісних позовних вимог Київської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп про виселення відповідача з нежилого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 13-А, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 291 Господарського кодексу України та ст.26 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що договір оренди припиняється, в тому числі, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

У ст.785 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (ст.27 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

За умовами п.4.15 договору №16733 від 23.10.2013р. орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем на підприємством. У разі невиконання цього пункту, орендар сплачує неустойку у розмірі орендної плати.

Пунктом 7.6 договору №16733 від 23.10.2013р. передбачено, що у разі закінчення строку дії договору або його розірвання, орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди підприємству у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

За таких обставин, враховуючи, що термін дії №16733 від 23.10.2013р. закінчився 20.10.2016р., суд дійшов висновку, що строк повернення Товариством з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп об'єкта оренди, а саме нежитлових приміщень площею 644,2 кв.м, розташованих за адресою: м.Київ, вул.Полярна, 13-А, настав.

Проте, за твердженнями прокурора та позивачів за первісним позовом, які з боку відповідача підтверджені, орендарем після закінчення строку дії договору об'єкт оренди не звільнено.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов Київської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп є обґрунтованим та правомірними.

Стосовно обраного способу захисту за первісним позовом суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Разом з цим, господарський суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України .

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.05.2012 р. у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

У даному випадку, суд зауважує, що під виселенням слід розуміти звільнення приміщення, зазначеного у відповідному документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, тощо та у забороні даній особі користуватись приміщенням.

Норми ст.20 ГК України та ст.16 Цивільного кодексу України визначають такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як присудження виконання обов'язку в натурі та примусове виконання обов'язку, а отже, коли колишній орендар не звільнив приміщення після закінчення договору оренди, вимога орендодавця або визначеної ним особи виконати такий обов'язок шляхом виселення є обґрунтованою, законною та направлена саме на дійсне відновлення прав орендодавця та балансоутримувача.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Київської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп про виселення з нежилого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 13-А.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

З огляду на приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання первісного позову покладається на відповідача. Судовий збір за подання зустрічного позову залишається за відповідачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп (04201, м. Київ, вул. Полярна, будинок 13-А, ЄДРПОУ 33635570) з нежилого приміщення загальною площею 644,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полярна 13-а шляхом передання на користь Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (04211, м. Київ, вул. Йорданська, будинок 11-А, ЄДРПОУ 37445442).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Колегіум Олімп (04201, м. Київ, вул. Полярна, будинок 13-А, ЄДРПОУ 33635570) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, будинок 45/9, ЄДРПОУ 02910019) судовий збір в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.09.2017р.

Суддя Т.М. Ващенко