Рішення

від 20.09.2017 по справі 910/19797/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2017Справа №910/19797/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТІАНА до про Товариства з обмеженою відповідальністю ДМТ-ЦЕНТР стягнення заборгованості у розмірі 623 038 грн. 14 коп. Представники:

від Позивача: Кізік А.М. (представник за довіреністю);

від Відповідача: Суткович М.А. (представник за довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю ТІАНА (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДМТ-ЦЕНТР (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 623 038 грн. 14 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 06.10.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТІАНА (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДМТ-ЦЕНТР (Покупець) було укладено Договір поставки №Д002, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, за замовленням Покупця здійснювати поставку визначеного цим Договором товару, а Покупець зобов'язався на умовах та в порядку, визначених цим Договором, прийняти товар та оплатити його вартість. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він поставив товар на загальну суму в розмірі 599 194 грн. 04 коп., що підтверджується видатковими накладними, проте Відповідач всупереч умовам Договору здійснив оплату за отриманий товар лише частково. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю ТІАНА в розмірі 557 021 грн. 80 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДМТ-ЦЕНТР 3% річних у розмірі 4 880 грн. 31 коп., інфляційні у розмірі 5 702 грн. 58 коп. та пеню у розмірі 55 433 грн. 45 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.11.2016 року порушено провадження у справі № 910/19797/16, судове засідання призначено на 16.11.2016 року.

16.11.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 01.11.2016 року.

16.11.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 01.11.2016 року не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження оплати заборгованості за Договором №Д 002 від 06.10.2015 року у розмірі 557 021,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року відкладено розгляд справи на 30.11.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

16.11.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію), після судового засідання, від Відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, яке призначено на 16.11.2016 року.

28.11.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

30.11.2016 року в судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд зазначає, що клопотання Відповідача про відкладення судового засідання, яке призначено на 16.11.2016 року фактично задоволено, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року розгляд справи було відкладено.

В судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позовну заяву та клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Суд на місці ухвалив - відкласти розгляд клопотання представника відповідача про призначення почеркознавчої експертизи до встановлення фактичних обставин по справі.

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача:

- надати оригінали видаткових накладних, долучених до матеріалів позовної заяви;

- надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР";

- надати письмові пояснення щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР" про призначення експертизи, а саме: надати обґрунтовані пояснення щодо необхідності призначення експертизи чи відсутності такої необхідності, визначитися з колом питань для експерта та експертною установою.

2) Відповідача надати вільні зразки підпису генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР" ОСОБА_3.

Також, Суд приходить до висновку щодо необхідності виклику в судове засідання для дачі пояснень генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР" ОСОБА_3, оскільки, відповідно до ст. 30 ГПКУ в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.11.2016 року відкладено розгляд справи на 14.12.2016 року, у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання, витребуванням додаткових доказів по справі, викликом в судове засідання для дачі пояснень директора Відповідача.

12.12.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли письмові пояснення у справі та письмові пояснення генерального директора ОСОБА_3, а також, вільні зразки підпису на виконання вимог ухвали суду від 30.11.2016 року.

14.12.2016 року в судове засідання з'явились представники сторін. Генеральний директор Відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, а представник відповідача повідомив, що останній знаходиться на лікарняному та подав виписку в амбулаторної карти.

В судовому засіданні представники позивача заперечили проти клопотання про призначення експертизи по справі, подали додаткові пояснення та документи для долучення до матеріалів справи, а також надали для огляду оригінали видаткових накладних, долучених до матеріалів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав клопотання про призначення експертизи, а проти виклику в судове засідання генерального директора Відповідача ОСОБА_3 заперечив, оскільки останній подав всі письмові пояснення.

Суд зазначає, що статтею 30 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів. Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 року викликано в судове засідання для дачі пояснень генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР" ОСОБА_3.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Положеннями статті 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від генерального директора ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення у справі.

Однак, враховуючи, що дані пояснення подані в письмовій формі, Господарський суд міста Києва позбавлений можливості встановити справжність підпису генерального директора ОСОБА_3 з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 78 Закону України "Про нотаріат" нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, начальник установи виконання покарань засвідчують справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини. Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.

Пунктом 4 глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 встановлено, що при вчиненні нотаріальних дій, що потребують прикладення власноручного підпису осіб, нотаріус перевіряє справжність підпису цих осіб шляхом здійснення ними підпису у його присутності. Встановлення їх особи здійснюється за документами, визначеними Законом України "Про нотаріат".

Суд зазначає, що письмові пояснення генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР", які надійшли через канцелярію суду 12.12.2016 року, не містять нотаріального засвідчення справжності підпису ОСОБА_3, а тому не є належними та допустимими доказами у справі в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням того, що представники відповідача стверджують, що підписи у видаткових накладних від імені генерального директора Відповідача вчинені іншою особою, Суд вважає за необхідне повторно викликати генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР" ОСОБА_3 особисто, для дачі пояснень в судовому засіданні щодо належності чи неналежності йому підписів на видаткових накладних, які долучені до позовної заяви.

Крім того, Суд зазначає, що саме представником відповідача заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Відповідно до Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5) основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису.

Для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Відбирати експериментальні зразки почерку необхідно у два етапи. На першому етапі особа, почерк якої підлягає ідентифікації, виконує текст за тематикою, близькою до досліджувального об'єкта, у звичних умовах (сидячи за столом, із звичним приладдям письма, при денному освітленні). На другому етапі зразки відбираються під диктовку тексту, аналогічного за змістом тому, що досліджується, або спеціально складеного тексту, який містить фрази, слова і цифри, узяті з рукописного тексту, що досліджується. На цьому етапі зразки відбираються в умовах, що максимально наближаються до тих, у яких виконувався рукописний текст, що досліджується, тобто в тій самій позі (лежачи, стоячи тощо), таким самим приладдям письма та на папері того самого виду (за розміром, лінуванням, характером поверхні тощо), що й документ, який досліджується.

Враховуючи вищевикладене, у випадку задоволення клопотання Відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи, ОСОБА_3 буде зобов'язаний надати експериментальні зразки підпису в судовому засіданні, що також є підставою для виклику його в судове засідання.

Також, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати статутні документи Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР" у новій редакції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 року відкладено розгляд справи на 28.12.2016 року, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі, повторним викликом в судове засідання для дачі пояснень директора Відповідача.

12.12.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про мотивування виклику генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР".

12.12.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про відвід головуючого судді Чинчин О.В., яку вмотивовано тим, що генеральний директор перебуває на лікарняному й не зміг прибути у судове засідання 14.12.2016 року, надав письмові пояснення по суті спору, проте суд наполягає на виклик його у судове засідання. Зазначає, що суд не може за власною ініціативою збирати докази, оскільки це порушує принципи змагальності, диспозитивності та рівності сторін, що свідчить про упередженість судді Чинчин О.В.

28.12.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи податкових накладних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2016 року в задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР" про відвід судді Чинчин О.В. від участі у справі № 910/19797/16 відмовлено.

В судовому засіданні 28 грудня 2016 року директор Відповідача надав пояснення по справі, якими зазначив, що підпис на деяких видаткових накладних, що визначені в якості підстави позову, містять підпис, схожий на його, інші видаткові накладні містять не його підпис. Також зазначив, що печатка підприємства знаходиться на всіх складах та філіях Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР", а бухгалтерія товариства користується факсиміле його підпису та печаткою. В судовому засіданні представник Відповідача підтримав клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи. В судовому засіданні представник Позивача заперечив проти задоволення клопотання Відповідача та призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України остаточне коло питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом, встановлюється господарським судом в ухвалі.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2016 року з метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, ідентифікації підписів, всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань, Суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання Відповідача та призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручив Київському науково - дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6), а провадження у справі №910/19797/16 зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

31.07.2017 року на адресу господарського суду міста Києва від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експертів за результатами проведення судово - почеркознавчої експертизи №6219/17-32/6220/17-33 від 14.07.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 року поновлено провадження у справі №910/19797/16, продовжено строк розгляду спору на 15 днів, судове засідання призначено на 20.09.2017 року.

20.09.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 20 вересня 2017 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях по справі, проси суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 20 вересня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

06.10.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТІАНА (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДМТ-ЦЕНТР (Покупець) було укладено Договір поставки №Д002, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, за замовленням Покупця здійснювати поставку визначеного цим Договором товару, а Покупець зобов'язався на умовах та в порядку, визначених цим Договором, прийняти товар та оплатити його вартість.

У п.1.2 Договору зазначено, що предметом поставки за цим Договором є товари медичного призначення, перелік, характеристики та вартість яких визначена у Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Під час передачі товару Сторони оформлюють та підписують видаткову накладну, у якій зазначається номенклатура, кількість та вартість фактично переданої партії товару. (п.2.10 Договору)

Відповідно до п.2.12-2.14 Договору право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі товару. Товар вважається переданим з моменту підписання Покупцем видаткової накладної. Днем поставки товару вважається день передачі товару Постачальником Покупцю.

Згідно з п.4.3 Договору Покупець зобов'язаний оплатити вартість поставленого товару протягом 90 календарних днів з дня поставки товару у розмірі, передбаченому відповідною видатковою накладною на відповідну партію товару.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що за прострочення Покупцем строків оплати товару, вказаних в цьому Договорі, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2017 р. (п.6.1 Договору)

Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору поставки №Д002 від 06.10.2015 року він у період з 23.11.2015 року по 17.06.2016 року поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №404 від 23.11.2015 р. на суму 59 525 грн. 17 коп., №535 від 10.12.2105 р. на суму 26 008 грн. 94 коп., №567 від 16.12.2015 р. на суму 46 816 грн. 31 коп., №585 від 18.12.2015 р. на суму 14 730 грн. 66 коп., №82 від 14.01.2016 р. на суму 49 795 грн. 99 коп., №226 від 25.01.2016 р. на суму 20 278 грн. 67 коп., №364 від 04.02.2016 р. на суму 12 912 грн. 39 коп., №367 від 05.02.2016 р. на суму 41 458 грн. 23 коп., №403 від 09.02.2016 р. на суму 6005 горн. 98 коп., №460 від 16.02.2016 р. на суму 6 048 грн. 09 коп., №482 від 17.02.2016 р. на суму 13 506 грн. 06 коп., №603 від 25.02.2016 р. на суму 23 325 грн. 93 коп., №615 від 26.02.2016 р. на суму 8 949 грн. 07 коп., №626 від 26.02.2016 р. на суму 8 862 грн. 40 коп., №808 від 14.03.2016 р. на суму 5 354 грн. 25 коп., №854 від 17.03.2016 р. на суму 12 103 грн. 57 коп., №856 від 23.03.2016 р. на суму 69 796 грн. 91 коп., №969 від 24.03.2016 р. на суму 20 787 грн. 60 коп., №1047 від 24.03.2016 р. на суму 6 448 грн. 00 коп., №1224 від 11.04.2016 р. на суму 13 888 грн. 65 коп., №1400 від 22.04.2016 р. на суму 51 753 грн. 39 коп., №1490 від 29.04.2016 р. на суму 14 466 грн. 65 коп., №1616 від 11.05.2016 р. на суму 9 440 грн. 65 коп., №1750 від 23.05.2016 р. на суму 25 518 грн. 37 коп., №2285 від 17.06.2016 р. на суму 31 412 грн. 10 коп., а загалом на суму в розмірі 599 194 грн. 03 коп., проте Відповідачем було частково сплачено за отриманий товар лише в розмірі 42 172 грн. 24 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю ТІАНА в розмірі 557 021 грн. 80 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДМТ-ЦЕНТР 3% річних у розмірі 4 880 грн. 31 коп., інфляційні у розмірі 5 702 грн. 58 коп. та пеню у розмірі 55 433 грн. 45 коп.

12.08.2016 року Позивачем направлена на адресу Відповідача вимога №71 про сплату заборгованості за договором у розмірі 629 801 грн. 82 коп., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 15.08.2016 року уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТІАНА підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки №Д002 від 06.10.2015 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору поставки №Д002 від 06.10.2015 року він у період з 23.11.2015 року по 17.06.2016 року поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №404 від 23.11.2015 р. на суму 59 525 грн. 17 коп., №535 від 10.12.2105 р. на суму 26 008 грн. 94 коп., №567 від 16.12.2015 р. на суму 46 816 грн. 31 коп., №585 від 18.12.2015 р. на суму 14 730 грн. 66 коп., №82 від 14.01.2016 р. на суму 49 795 грн. 99 коп., №226 від 25.01.2016 р. на суму 20 278 грн. 67 коп., №364 від 04.02.2016 р. на суму 12 912 грн. 39 коп., №367 від 05.02.2016 р. на суму 41 458 грн. 23 коп., №403 від 09.02.2016 р. на суму 6005 горн. 98 коп., №460 від 16.02.2016 р. на суму 6 048 грн. 09 коп., №482 від 17.02.2016 р. на суму 13 506 грн. 06 коп., №603 від 25.02.2016 р. на суму 23 325 грн. 93 коп., №615 від 26.02.2016 р. на суму 8 949 грн. 07 коп., №626 від 26.02.2016 р. на суму 8 862 грн. 40 коп., №808 від 14.03.2016 р. на суму 5 354 грн. 25 коп., №854 від 17.03.2016 р. на суму 12 103 грн. 57 коп., №856 від 23.03.2016 р. на суму 69 796 грн. 91 коп., №969 від 24.03.2016 р. на суму 20 787 грн. 60 коп., №1047 від 24.03.2016 р. на суму 6 448 грн. 00 коп., №1224 від 11.04.2016 р. на суму 13 888 грн. 65 коп., №1400 від 22.04.2016 р. на суму 51 753 грн. 39 коп., №1490 від 29.04.2016 р. на суму 14 466 грн. 65 коп., №1616 від 11.05.2016 р. на суму 9 440 грн. 65 коп., №1750 від 23.05.2016 р. на суму 25 518 грн. 37 коп., №2285 від 17.06.2016 р. на суму 31 412 грн. 10 коп., а загалом на суму в розмірі 599 194 грн. 03 коп., проте Відповідачем було частково сплачено за отриманий товар лише в розмірі 42 172 грн. 24 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що видаткові накладні підписані невідомою особою від імені генерального директора ОСОБА_3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2016 року з метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, ідентифікації підписів, всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору й вирішення питань, що потребують спеціальних знань, Суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання Відповідача та призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручив Київському науково - дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6).

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Висновком експертів Київського науково - дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово - почеркознавчої експертизи №6219/17-32/6220/17-33 від 14.07.2017 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 у видаткових накладних №404 від 23.11.2015 року, №535 від 10.12.2015 року, №585 від 18.12.2015 року, №226 від 25.01.2016 року, №364 від 04.02.2016 року, №403 від 09.02.2016 року, №460 від 16.02.2016 року, №603 від 25.02.2016 року, №969 від 24.03.2016 року, №1047 від 24.03.2016 року, №1616 від 11.05.2016 року виконані за допомогою рельєфного кліше штампу із зображенням підпису, тобто не рукописним приладом (ручкою), а являє собою відтиск, нанесений факсиміле. Підписи від імені ОСОБА_3 у видаткових накладних №808 від 14.03.2016 р., №854 від 17.03.2016 р. виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів.

Питання щодо виконання підпису від імені ОСОБА_3 у видаткових накладних №404 від 23.11.2015 року, №535 від 10.12.2015 року, №585 від 18.12.2015 року, №226 від 25.01.2016 року, №364 від 04.02.2016 року, №403 від 09.02.2016 року, №460 від 16.02.2016 року, №603 від 25.02.2016 року, №969 від 24.03.2016 року, №1047 від 24.03.2016 року, №1616 від 11.05.2016 року не вирішувалось з причин, вказаних у п.1 дослідницької частини висновку експертів (згідно з розділом 1 методики дослідження підписів, відбитки підписів (факсиміле), не є об'єктом почеркознавчого дослідження).

Підпис від імені ОСОБА_3 у видатковій накладній №808 від 14.03.2016 р. на суму 5 354 грн. 25 коп. від Покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю ДМТ-ЦЕНТР генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю ДМТ-ЦЕНТР виконаний ОСОБА_3.

Підпис від імені ОСОБА_3 на видатковій накладній №854 від 17.03.2016 року на суму 12 103 грн. 57 коп. від Покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю ДМТ-ЦЕНТР генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю ДМТ-ЦЕНТР виконаний ОСОБА_3.

За приписами ст.1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких підстав, Суд приймає до уваги висновки експертів за результатами проведення судово - почеркознавчої експертизи №6219/17-32/6220/17-33 від 14.07.2017 року, складені Київським науково - дослідним інститутом судових експертиз, які були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (п. 1 ст. 384, п. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України), оскільки висновки судової експертизи узгоджені між собою, обґрунтовані, не суперечать іншим матеріалам справи і не викликають сумнівів у їх неправильності. Крім того, Суд зазначає, що проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу", а тому за таких підстав, вказані висновки експертів є належними та допустимими доказами відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що дія по передачі товару є правочином, а видаткова накладна є юридичним оформленням цього, є первинним фінансовим документом, підтверджує факт вчинення юридичних дій - виконання господарської операції (передача товару). Саме правочин (дії) по передачі товару (зафіксований у вигляді накладної) тягне певні правові наслідки - обов'язок оплати.

Порядок оформлення первинних документів (в тому числі видаткових накладних) регулюється Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 (далі - Положення №88).

Так, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У ст. 9 Закону № 996 встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. У зв'язку з цим у видатковій накладній варто вказувати посадових осіб, які її складають. Зазначення цих реквізитів дозволить у майбутньому визначити, чи мала право особа, що поставила факсимільний підпис на видатковій накладній, на вчинення таких дій.

Законом № 996 застосування факсиміле для підпису первинних документів не передбачено. Зазначені документи підписуються особисто та/або із застосуванням електронного підпису відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Проте, відповідно до п. 2.5. Положення № 88 документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію.

Згідно з п. 2.5 Положення № 88 використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Має бути присутня угода сторін зі зразками власноручних підписів.

Відповідно до п. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Таким чином, Суд зазначає, що у разі використання факсимільного підпису сторони повинні були або у Договорі або у додатковій угоді до Договору письмово узгодити можливість такого підпису.

Однак, Суд зазначає, що у Договорі поставки №Д002 від 06.10.2015 року Сторонами не було передбачено можливість використання факсиміле при підписанні спірних видаткових накладних.

Проте, Суд зазначає, що спірні видаткові накладні, які підписані від імені ОСОБА_3. від Покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю ДМТ-ЦЕНТР скріплені печатками підприємства Відповідача.

Згідно з п. 65, 68, 72, 73 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 року № 1893, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин сторін та втратила чинність на підставі постанови КМУ від 19.10.2016 року, особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій.

Печатки і штампи повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах. Бланки дозволяється зберігати у шафах, що надійно замикаються та опечатуються.

Печатки і штампи, виготовлені з дозволу органів МВС, здаються для знищення цим органам за місцезнаходженням організацій.

Перевірка наявності печаток, штампів і бланків здійснюється щорічно комісією, призначеною наказом керівника організації.

У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків комісія проводить службове розслідування, результати якого оформляються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації.

У разі втрати печаток і штампів керівники організацій зобов'язані негайно повідомити про це органи МВС та вжити заходів для їх розшуку.

Відповідно до п.101 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію №736 від 19.10.2016 року документи і справи з грифом "Для службового користування" зберігаються у шафах, сейфах, що розташовані у службових приміщеннях або сховищах архіву. Шафи, сейфи, службові приміщення, сховища архіву повинні надійно замикатися і опечатуватися металевими печатками. Порядок виготовлення, ведення обліку, використання металевих печаток та порядок ведення обліку шаф, сейфів і ключів від них визначаються керівником установи. Зберігання документів і справ із грифом "Для службового користування" здійснюється працівниками, які безпосередньо отримали їх під розписку, у спосіб, що унеможливлює доступ до них сторонніх осіб.

Враховуючи вищевикладене, саме Відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, накладних, а тому за відсутності доказів втрати печатки Товариством з обмеженою відповідальністю ДМТ-ЦЕНТР , Суд приходить до висновку, що спірні видаткові накладні скріплені печаткою підприємства Відповідача.

Крім того, Суд зазначає, що видаткові накладні №808 від 14.03.2016 р., №854 від 17.03.2016 р., які від імені ОСОБА_3 від Покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю ДМТ-ЦЕНТР підписані ОСОБА_3, були підписані після скріплення інших видаткових накладних відтиском, нанесеним факсиміле, що засвідчує факт використання Відповідачем різних способів нанесення підписів на спірних видаткових накладних з врахуванням конкретної ситуації. Крім того, Суд звертає увагу, що в судовому засіданні 28.12.2016 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю ДМТ-ЦЕНТР ОСОБА_3 пояснив, що він особисто видав факсиміле, яке знаходиться на підприємстві у бухгалтера, а тому факт використання факсиміле Відповідачем за наявності згоди директора підтверджується поясненнями посадової особи відповідно до статті 30 Господарського процесуального кодексу України, наданими в судовому засіданні.

Також, як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, у період з 29.06.2016 року по 17.08.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю ДМТ-ЦЕНТР було здійснено часткову оплату на загальну суму в розмірі 46 220 грн. 30 коп. за отриманий товар, що підтверджується виписками по рахунку Позивача із зазначенням призначення платежу: за медтовар зг.дог. 24 від 20.03.2015 . При цьому, суму в розмірі 4048 грн. 06 коп., яка була сплачена Відповідачем 29.06.2016 року, було зараховано в рахунок оплати за попередньою видатковою накладною, за якою станом на момент звернення до суду з вказаним позовом заборгованість була відсутня.

Судом встановлено, що 20.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТІАНА (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДМТ-ЦЕНТР (Покупець) було укладено Договір поставки №24. В подальшому, у зв'язку з укладенням між Сторонами Договору поставки №Д002 від 06.10.2015 року, що визначений Позивачем в якості підстави позову, попередній договір припинив свою дію, а тому здійснення оплати за отриманий товар із зазначенням призначення платежу: за медтовар зг.дог. 24 від 20.03.2015 підтверджує факт здійснення поставки товару саме за Договором поставки №Д002 від 06.10.2015 року. Більше того, Відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження існування будь - яких інших договірних відносин між Сторонами із здійснення поставки товарів медичного призначення ніж тих, що виникли на підставі Договору поставки №Д002 від 06.10.2015 року.

Також між Товариством з обмеженою відповідальністю ТІАНА та Товариством з обмеженою відповідальністю ДМТ-ЦЕНТР було складено та підписано Акт звірки взаєморозрахунків за 1 квартал 2016 року за Договором №Д002 від 06.10.2015 року, за яким станом на 31.03.2016 року заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТІАНА становить 538 003 грн. 37 коп. Вказаний Акт оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю ДМТ-ЦЕНТР своїми конклюдентними діями із здійснення часткової оплати за отриманий товар за Договором поставки №Д002 від 06.10.2015 року та шляхом підписання Акту звірки взаєморозрахунків за 1 квартал 2016 року за Договором №Д002 від 06.10.2015 року підтвердило факт поставки Товариством з обмеженою відповідальністю ТІАНА товару на виконання умов спірного договору та факт отримання вказаного товару Відповідачем.

Крім того, оскільки згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

На підтвердження своїх вимог, Позивачем були надані до матеріалів справи копії податкових накладних, що складені ним на спірні господарські операції за Договором поставки №Д002 від 06.10.2015 року.

Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до частин 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Враховуючи вищенаведене, Судом встановлено, що зі спірних господарських операцій Позивачем виписано Відповідачу податкові накладні та сплачено податок на додану вартість в доход Державного бюджету України, а Відповідачем сформовано податковий кредит. Копії податкових накладних з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів наявні в матеріалах справи і так само засвідчують факт поставки Позивачем на визначених умовах договору товару.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх з врахуванням поданих сторонами вищенаведених та оцінених Судом доказів, Господарський суд міста Києва приходить до висновку, що на виконання умов Договору поставки №Д002 від 06.10.2015 року Позивач у період з 23.11.2015 року по 17.06.2016 року поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №404 від 23.11.2015 р. на суму 59 525 грн. 17 коп., №535 від 10.12.2105 р. на суму 26 008 грн. 94 коп., №567 від 16.12.2015 р. на суму 46 816 грн. 31 коп., №585 від 18.12.2015 р. на суму 14 730 грн. 66 коп., №82 від 14.01.2016 р. на суму 49 795 грн. 99 коп., №226 від 25.01.2016 р. на суму 20 278 грн. 67 коп., №364 від 04.02.2016 р. на суму 12 912 грн. 39 коп., №367 від 05.02.2016 р. на суму 41 458 грн. 23 коп., №403 від 09.02.2016 р. на суму 6005 горн. 98 коп., №460 від 16.02.2016 р. на суму 6 048 грн. 09 коп., №482 від 17.02.2016 р. на суму 13 506 грн. 06 коп., №603 від 25.02.2016 р. на суму 23 325 грн. 93 коп., №615 від 26.02.2016 р. на суму 8 949 грн. 07 коп., №626 від 26.02.2016 р. на суму 8 862 грн. 40 коп., №808 від 14.03.2016 р. на суму 5 354 грн. 25 коп., №854 від 17.03.2016 р. на суму 12 103 грн. 57 коп., №856 від 23.03.2016 р. на суму 69 796 грн. 91 коп., №969 від 24.03.2016 р. на суму 20 787 грн. 60 коп., №1047 від 24.03.2016 р. на суму 6 448 грн. 00 коп., №1224 від 11.04.2016 р. на суму 13 888 грн. 65 коп., №1400 від 22.04.2016 р. на суму 51 753 грн. 39 коп., №1490 від 29.04.2016 р. на суму 14 466 грн. 65 коп., №1616 від 11.05.2016 р. на суму 9 440 грн. 65 коп., №1750 від 23.05.2016 р. на суму 25 518 грн. 37 коп., №2285 від 17.06.2016 р. на суму 31 412 грн. 10 коп., а загалом на суму в розмірі 599 194 грн. 03 коп., проте Відповідачем було частково сплачено за отриманий товар лише в розмірі 42 172 грн. 24 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю ДМТ-ЦЕНТР перед Товариством з обмеженою відповідальністю ТІАНА за Договором поставки №Д002 від 06.10.2015 року становить 557 021 грн. 79 коп., а не 557 021 грн. 80 коп., як зазначає Позивач, оскільки невірно визначив суму поставки за видатковою накладною. №1490 від 29.04.2016 року, а саме замість 14 466 грн. 65 коп. зазначив 14 466 грн. 66 коп.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю ТІАНА в розмірі 557 021 грн. 79 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості отриманого й прийнятого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 557 021 грн. 79 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 22.02.2016 р. по 12.09.2016 р. у розмірі 4 880 грн. 31 коп. та інфляційні у розмірі 5 702 грн. 58 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором поставки №Д002 від 06.10.2015 року за загальний період прострочки з 22.02.2016 р. по 12.09.2016 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача. Так, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 4 873 грн. 05 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 23.02.2016 року по 12.09.2016 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов язання в зв язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 5 702 грн. 58 коп. за загальний період з 22.02.2016 р. по 12.09.2016 р. підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача, а тому до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні за загальний період прострочки з 23.02.2016 р. по 12.09.2016 р. у розмірі 5 061 грн. 43 коп.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 22.02.2016 р. по 12.09.2016 р. у розмірі 55 433 грн. 45 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що за прострочення Покупцем строків оплати товару, вказаних в цьому Договорі, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 22.02.2016 р. по 12.09.2016 р. у розмірі 55 433 грн. 45 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача. Так, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Крім того, Позивачем не враховані приписи частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, за накладними №404 та №535. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 23.02.2016 р. по 12.09.2016 р. у розмірі 55 007 грн. 86 коп.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю ДМТ-ЦЕНТР на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТІАНА підлягає стягненню заборгованість у розмірі 557 021 грн. 79 коп., 3% річних у розмірі 4 873 грн. 05 коп., інфляційні у розмірі 5 061 грн. 43 коп. та пеня у розмірі 55 007 грн. 86 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТІАНА - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДМТ-ЦЕНТР (01010, м.Київ, ВУЛ.СІЧНЕВОГО ПОВСТАННЯ, будинок 3, К.197, Ідентифікаційний код юридичної особи 34529098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТІАНА (03179, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 123, Ідентифікаційний код юридичної особи 37588850) заборгованість у розмірі 557 021 (п'ятсот п'ятдесят сім тисяч двадцять одна) грн. 79 (сімдесят дев'ять) коп., 3% річних у розмірі 4 873 (чотири тисячі вісімсот сімдесят три) грн. 05 (п'ять) коп., інфляційні у розмірі 5 061 (п'ять тисяч шістдесят одна) грн. 43 (сорок три) коп., пеню у розмірі 55 007 (п'ятдесят п'ять тисяч сім) грн. 86 (вісімдесят шість) коп. та судовий збір у розмірі 9 329 (дев'ять тисяч триста двадцять дев'ять) грн. 46 (сорок шість) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 25 вересня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин