Постанова

від 18.12.2017 по справі 910/19797/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2017 р. Справа№ 910/19797/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Кізік А.М., довіреність № б/н від 01.09.2016;

від відповідача - Панченко О.В., довіреність № б/н від 02.11.2017,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ - ЦЕНТР" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі №910/19797/16 (суддя Чинчин О.В., м. Київ, повний текст складено - 25.09.2017) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТІАНА" до товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ - ЦЕНТР" про стягнення заборгованості у розмірі 623 038 грн. 14 коп.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІАНА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР" про стягнення заборгованості у розмірі 623 038 грн. 14 коп., з яких: основний борг у розмірі 557 021 грн. 80 коп., 3% річних у розмірі 4 880 грн. 31 коп., інфляційні у розмірі 5 702 грн. 58 коп. та пеня у розмірі 55 433 грн. 45 коп.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі №910/19797/16 позов задоволено частково: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 557 021 грн. 79 коп., 3% річних у розмірі 4 873 грн. 05 коп., інфляційні у розмірі 5 061 грн. 43 коп., пеню у розмірі 55 007 грн. 86 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання з оплати вартості поставленого товару.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі №910/19797/16 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що видаткові накладні не були підписані уповноваженою особою покупця, а використання на деяких накладних факсимільного підпису не може підтвердити обставин отримання товару відповідачем, оскільки сторони використання факсиміле не узгоджували одна з одною.

Також, апелянт посилається на відсутність підпису отримувача у видатковій накладній №1224 від 11.04.2016.

Крім цього, скаржник вказує, що акт звірки та податкові накладні не можуть бути доказами поставки товару.

Позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає свої вимоги доведеними належними засобами доказування.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача у справі в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Слід зазначити, що 15.12.2017 набрали чинності зміни внесені у Господарський процесуальний кодекс України Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Підпунктом 9 пунктом 1 Перехідних Положень установлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присуджених до стягнення сум основного боргу, пені та 3% річних, з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ТІАНА" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР" (Покупець) 06.10.2015 року було укладено Договір поставки №Д002, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, за замовленням Покупця здійснювати поставку визначеного цим Договором товару, а Покупець зобов'язався на умовах та в порядку, визначених цим Договором, прийняти товар та оплатити його вартість.

У п. 1.2 Договору зазначено, що предметом поставки за цим Договором є товари медичного призначення, перелік, характеристики та вартість яких визначена у Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Під час передачі товару Сторони оформлюють та підписують видаткову накладну, у якій зазначається номенклатура, кількість та вартість фактично переданої партії товару (п. 2.10 Договору).

Відповідно до п.2.12 - 2.14 Договору право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі товару. Товар вважається переданим з моменту підписання Покупцем видаткової накладної. Днем поставки товару вважається день передачі товару Постачальником Покупцю.

Згідно з п. 4.3 Договору Покупець зобов'язаний оплатити вартість поставленого товару протягом 90 календарних днів з дня поставки товару у розмірі, передбаченому відповідною видатковою накладною на відповідну партію товару.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що за прострочення Покупцем строків оплати товару, вказаних в цьому Договорі, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2017 р. (п.6.1 Договору)

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що він на виконання умов Договору поставки №Д002 від 06.10.2015 року у період з 23.11.2015 року по 17.06.2016 року поставив, а відповідач в свою чергу прийняв товар на загальну суму 599 194 грн. 04 коп., що підтверджується видатковими накладними №404 від 23.11.2015 р. на суму 59 525 грн. 17 коп., №535 від 10.12.2105 р. на суму 26 008 грн. 94 коп., №567 від 16.12.2015 р. на суму 46 816 грн. 31 коп., №585 від 18.12.2015 р. на суму 14 730 грн. 66 коп., №82 від 14.01.2016 р. на суму 49 795 грн. 99 коп., №226 від 25.01.2016 р. на суму 20 278 грн. 67 коп., №364 від 04.02.2016 р. на суму 12 912 грн. 39 коп., №367 від 05.02.2016 р. на суму 41 458 грн. 23 коп., №403 від 09.02.2016 р. на суму 6005 горн. 98 коп., №460 від 16.02.2016 р. на суму 6 048 грн. 09 коп., №482 від 17.02.2016 р. на суму 13 506 грн. 06 коп., №603 від 25.02.2016 р. на суму 23 325 грн. 93 коп., №615 від 26.02.2016 р. на суму 8 949 грн. 07 коп., №626 від 26.02.2016 р. на суму 8 862 грн. 40 коп., №808 від 14.03.2016 р. на суму 5 354 грн. 25 коп., №854 від 17.03.2016 р. на суму 12 103 грн. 57 коп., №856 від 23.03.2016 р. на суму 69 796 грн. 91 коп., №969 від 24.03.2016 р. на суму 20 787 грн. 60 коп., №1047 від 24.03.2016 р. на суму 6 448 грн. 00 коп., №1224 від 11.04.2016 р. на суму 13 888 грн. 65 коп., №1400 від 22.04.2016 р. на суму 51 753 грн. 39 коп., №1490 від 29.04.2016 р. на суму 14 466 грн. 65 коп., №1616 від 11.05.2016 р. на суму 9 440 грн. 65 коп., №1750 від 23.05.2016 р. на суму 25 518 грн. 37 коп., №2285 від 17.06.2016 р. на суму 31 412 грн. 10 коп.

За доводами позивача відповідачем було частково виконано зобов'язання з оплати вказаного товару на суму 42 172 грн. 24 коп., у зв'язку з чим утворився борг на загальну суму 557 021,80 грн., з позовом про стягнення якого позивач і звернувся з до суду.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог, задовольнив позов в частині стягнення основного боргу на суму 557 021 грн. 79 коп. (менше на суму в 01 коп. ніж була заявлена до стягнення), оскільки позивач невірно визначив суму поставки за видатковою накладною №1490 від 29.04.2016 року, а саме замість 14 466 грн. 65 коп. зазначив 14 466 грн. 66 коп.

В обґрунтування заперечень як на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі відповідач заперечує отримання товару за вказаними вище накладними.

Так, скаржник вказує, що видаткові накладні не були підписані уповноваженою особою покупця, а використання на деяких накладних факсимільного підпису не може підтвердити обставин отримання товару відповідачем, оскільки сторони використання факсиміле не узгоджували одна з одною.

Також, апелянт посилається на відсутність підпису отримувача у видатковій накладній №1224 від 11.04.2016.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, дійшла висновку про часткову обґрунтованість вимог скаржника, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.3 Договору Покупець зобов'язаний оплатити вартість поставленого товару протягом 90 календарних днів з дня поставки товару у розмірі, передбаченому відповідною видатковою накладною на відповідну партію товару.

Відповідно до п. 2.10 Договору під час передачі товару Сторони оформлюють та підписують видаткову накладну, у якій зазначається номенклатура, кількість та вартість фактично переданої партії товару.

Суд першої інстанції, враховуючи заперечення відповідача проти підписання спірних видаткових накладних уповноваженою особою покупця ухвалою від 28.12.2016 року призначив у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив Київському науково - дослідному інституту судових експертиз.

Висновком експертів Київського науково - дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово - почеркознавчої експертизи №6219/17-32/6220/17-33 від 14.07.2017 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 у видаткових накладних №404 від 23.11.2015 року, №535 від 10.12.2015 року, №585 від 18.12.2015 року, №226 від 25.01.2016 року, №364 від 04.02.2016 року, №403 від 09.02.2016 року, №460 від 16.02.2016 року, №603 від 25.02.2016 року, №969 від 24.03.2016 року, №1047 від 24.03.2016 року, №1616 від 11.05.2016 року виконані за допомогою рельєфного кліше штампу із зображенням підпису, тобто не рукописним приладом (ручкою), а являє собою відтиск, нанесений факсиміле. Підписи від імені ОСОБА_4 у видаткових накладних №808 від 14.03.2016 р., №854 від 17.03.2016 р. виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів.

Питання щодо виконання підпису від імені ОСОБА_4 у видаткових накладних №404 від 23.11.2015 року, №535 від 10.12.2015 року, №585 від 18.12.2015 року, №226 від 25.01.2016 року, №364 від 04.02.2016 року, №403 від 09.02.2016 року, №460 від 16.02.2016 року, №603 від 25.02.2016 року, №969 від 24.03.2016 року, №1047 від 24.03.2016 року, №1616 від 11.05.2016 року не вирішувалось з причин, вказаних у п.1 дослідницької частини висновку експертів (згідно з розділом 1 методики дослідження підписів, відбитки підписів (факсиміле), не є об'єктом почеркознавчого дослідження).

Підпис від імені ОСОБА_4 у видатковій накладній №808 від 14.03.2016 р. на суму 5 354 грн. 25 коп. від Покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР" генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР" виконаний ОСОБА_4.

Підпис від імені ОСОБА_4 на видатковій накладній №854 від 17.03.2016 року на суму 12 103 грн. 57 коп. від Покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР" генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР" виконаний ОСОБА_4.

Апелянт вказує, що оскільки сторони використання факсиміле не узгоджували одна з одною, видаткові накладні, які містять факсимільний підпис не можуть підтвердити обставин отримання товару відповідачем.

Колегія суддів не погоджується із наведеними доводами апелянта, з огляду на наступне.

Так, в судовому засіданні суду першої інстанції 28.12.2016 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР" ОСОБА_4 пояснив, що він особисто видав факсиміле, яке знаходиться на підприємстві у бухгалтера, та відповідно бухгалтерія користується факсиміле його підпису та печаткою підприємства.

Таким чином, факт використання факсиміле відповідачем за наявності згоди директора підтверджується поясненнями посадової особи відповідно до статті 30 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній станом на час прийняття оскаржуваного рішення), наданими в судовому засіданні суду першої інстанції.

При цьому, слід зазначити, що як видаткові накладні виконані за допомогою рельєфного кліше (№404 від 23.11.2015 року, №535 від 10.12.2015 року, №585 від 18.12.2015 року, №226 від 25.01.2016 року, №364 від 04.02.2016 року, №403 від 09.02.2016 року, №460 від 16.02.2016 року, №603 від 25.02.2016 року, №969 від 24.03.2016 року, №1047 від 24.03.2016 року, №1616 від 11.05.2016 року), так і накладні (№567 від 16.12.2015 р., №482 від 17.02.2016 р., №856 від 23.03.2016 р., №1750 від 23.05.2016 р., №2285 від 17.06.2016 р.), які апелянт вважає підписаними невідомими особами, містять відбиток печатки товариства відповідача.

Зважаючи на те, що відбиток печатки особи, яка його поставила, є способом підтвердження підпису особи на документі, а відповідно до положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідачем не доведено того, що печатка вибула з його володіння і її відтиск нанесений на документи у протиправний спосіб.

При цьому, судом враховуються (про що вже було зазначено) пояснення директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР" ОСОБА_4, надані суду першої інстанції, про те, що печатка товариства знаходиться на всіх його складах та філіях, а бухгалтерія товариства відповідача користується цією печаткою.

Колегія суддів зазначає, що іншими доказами у справі додатково підтверджуються обставини поставки товару відповідачу за договором.

Так, у період з 29.06.2016 року по 17.08.2016 року товариством з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР" було здійснено часткову оплату товару на загальну суму в розмірі 46 220 грн. 30 коп., що підтверджується виписками по рахунку позивача із зазначенням призначення платежу: "за медтовар зг.дог. 24 від 20.03.2015".

При цьому, суму в розмірі 4048 грн. 06 коп., яка була сплачена відповідачем 29.06.2016 року, було зараховано в рахунок оплати за попередньою видатковою накладною, за якою станом на момент звернення до суду з вказаним позовом заборгованість була відсутня.

Щодо зазначення у призначеннях вказаних платежів "за медтовар зг.дог. 24 від 20.03.2015", слід вказати наступне.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що 20.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІАНА" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР" (Покупець) укладено Договір поставки №24 (т.1, а.с.150-152).

В подальшому, у зв'язку з укладенням між Сторонами Договору поставки №Д002 від 06.10.2015 року, на підставі якого позивачем пред'явлено вимоги у даній справі, попередній договір припинив свою дію, а тому здійснення оплати за отриманий товар із зазначенням призначення платежу: "за медтовар зг.дог. 24 від 20.03.2015" підтверджує факт здійснення поставки товару саме за Договором поставки №Д002 від 06.10.2015 року.

Більше того, Відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження існування будь - яких інших договірних відносин між Сторонами із здійснення поставки товарів медичного призначення ніж тих, що виникли на підставі Договору поставки №Д002 від 06.10.2015 року.

Таким чином, відповідач своїми подальшими діями схвалив правочини, що оформлені спірними накладними.

Слід зазначити, що факт поставки товару може бути підтверджений не тільки видатковими накладними, а й іншими доказами.

Так, факт існування заборгованості за договором поставки №Д002 від 06.10.2015 року в розмірі 538 003,78 грн. сторони визначили в акті звірки взаєморозрахунків (т.1, а.с. 185).

При цьому, суми, зазначені в акті звірки, відповідають сумам спірних видаткових накладних, підписання яких заперечує відповідач.

Отже, підписавши акт звірки відповідач тим самим підтвердив факт поставки спірного товару.

Аналогічної правової позиції про те, що акт звірення розрахунків може бути належним доказом поставки товару, дотримується і Вищий господарський суд України в постанові від 20.02.2013 по справі № 5011-25/7453-2012.

Крім того, факт поставки товару відповідачу у сукупності з іншими доказами може підтверджуватися також й податковими накладними.

Про те, що факт поставки товару може бути підтверджений також податковими накладними зазначається і в постанові Вищого господарського суду України від 22.10.2012 по справі № 5028/5/18/2012.

Враховуючи викладене, доводи апелянта про те, що акт звірки та податкові накладні не можуть бути доказами поставки товару відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю, оскільки такі документи оцінені судом в сукупності з іншими, зокрема, видатковими накладними.

В свою чергу, колегія суддів погоджується із доводами скаржника про необґрунтованість стягнення із відповідача 13 888, 65 грн. основного боргу з огляду на відсутність підпису отримувача у видатковій накладній №1224 від 11.04.2016.

Так, вказана накладна не містить підпису з боку отримувача.

При цьому, слід також зазначити, що сума за непідписаною відповідачем накладною у акті звірки не відображена, а тому не може вважатися, що підписавши акт звірки відповідач тим самим підтвердив факт поставки товару на суму 13 888, 65 грн.

З огляду на відсутність підпису відповідача у видатковій накладній №1224 від 11.04.2016 та не підтвердження позивачем іншими засобами доказування обставин поставки товару ТОВ "ДМТ-ЦЕНТР" на суму 13 888, 65 грн., колегія суддів дійшла висновку про зміну оскаржуваного рішення в частині присудження до стягнення вказаної суми основного боргу.

Так, обґрунтованою сумою основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 543 133 грн. 14 коп. (557 021 грн. 79 коп. - сума заявлена до стягнення за вирахуванням 01 коп., оскільки позивач невірно визначив суму поставки за видатковою накладною №1490 від 29.04.2016 року, а саме замість 14 466 грн. 65 коп. зазначив 14 466 грн. 66 коп. - 13 888, 65 грн. - сума за непідписаною відповідачем накладною №1224 від 11.04.2016).

Позивачем, окрім суми основного боргу, також було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4 880 грн. 31 коп., інфляційні у розмірі 5 702 грн. 58 коп. та пеню у розмірі 55 433 грн. 45 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що за прострочення Покупцем строків оплати товару, вказаних в цьому Договорі, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

Судом першої інстанції було здійснено перерахунок, заявлених позивачем до стягнення сум та вказані вимоги задоволено частково.

Колегія суддів погоджується із обґрунтованістю здійсненого судом першої інстанції перерахунку інфляційних, оскільки позивачем було невірно визначено початок перебігу строку прострочення відповідача, а тому за правильним висновком місцевого господарського суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні за загальний період з 23.02.2016 р. по 12.09.2016 р. у розмірі 5 061 грн. 43 коп.

При цьому, зміна апеляційним судом рішення суду першої інстанції в частині визначення суми основного боргу не може бути підставою для зміни присудженої суми інфляційних, оскільки позивачем до розрахунку інфляційних нарахувань не було включено заборгованість за вказаною непідписаною відповідачем накладною.

Таким чином, сума інфляційних, що задоволена судом першої інстанції, не підлягає зміні.

Разом з тим, з урахуванням зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення суми основного боргу підлягають зміні також і присуджені до стягнення суми пені та 3% річних.

Так, за розрахунком апеляційного суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 4 801 грн. 13 коп. та пеня у розмірі 54 253 грн. 85 коп.

Таким чином, позовні вимоги є частково обґрунтованими та відповідно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 543 133 грн. 14 коп., 3% річних у розмірі 4 801 грн. 13 коп., інфляційні у розмірі 5 061 грн. 43 коп. та пеня у розмірі 54 253 грн. 85 коп. У задоволенні решти вимог відмовляється.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення позовних вимог за не підписаною відповідачем видатковою накладною.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присуджених до стягнення сум основного боргу, пені та 3% річних. В решті рішення залишається без змін.

Враховуючи обґрунтованість позовних вимог витрати за проведеною судовою експертизою покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ -ЦЕНТР" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі №910/19797/16 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі №910/19797/16 змінити в частині присуджених до стягнення сум основного боргу, пені та трьох процентів річних.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТІАНА" до товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ - ЦЕНТР" про стягнення заборгованості у розмірі 623 038 грн. 14 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР" (01010, м. Київ, ВУЛ.СІЧНЕВОГО ПОВСТАННЯ, будинок 3, К.197, Ідентифікаційний код юридичної особи 34529098) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТІАНА" (03179, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 123, Ідентифікаційний код юридичної особи 37588850) заборгованість у розмірі 543 133 грн. 14 коп., 3% річних у розмірі 4 801 грн. 13 коп., інфляційні у розмірі 5 061 грн. 43 коп., пеню у розмірі 54 253 грн. 85 коп. та судовий збір у розмірі 9 108 грн. 19 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. .

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТІАНА" (03179, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 123, Ідентифікаційний код юридичної особи 37588850) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-ЦЕНТР" (01010, м. Київ, ВУЛ.СІЧНЕВОГО ПОВСТАННЯ, будинок 3, К.197, Ідентифікаційний код юридичної особи 34529098) 261 грн. 13 коп. судового збору за апеляційною скаргою.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 22.12.2017 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко