Рішення

від 20.09.2017 по справі 913/700/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

20 вересня 2017 року Справа № 913/700/17

Провадження № 9/913/700/17

за позовом Комунального підприємства Щастинська теплова енергетична компанія , м. Щастя Новоайдарський район Луганської області

до Луганської міської станції швидкої медичної допомоги , м. Старобільськ Луганської області

про стягнення 39 059 грн. 11 коп.

суддя Ворожцов А.Г.,

секретар судового засідання Богуславська Є.В.,

у засіданні брали участь :

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 3 від 10.01.2017,

від відповідача - представник не прибув,

в с т а н о в и в:

суть спору : позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 22511,59 грн., 3% річних в сумі 999,51 грн. та пені в розмірі 15548,01 грн., загалом - 39059,11 грн. за договором про надання послуг з централізованого опалення № 190912-06/11 від 27.09.2012.

У судове засідання прибув повноважний представник позивача у справі.

Відповідач , Луганська міська станція швидкої медичної допомоги, письмовим відзивом № 671 від 07.09.2017 проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві.

Доводи відповідача полягають у наступному.

Через проведення антитерористичної операції факт наявності або відсутності заборгованості перед позивачем відповідач підтвердити не має можливості, у зв'язку з тим, що усі документи, що стосуються цього спору перебувають на непідконтрольній Україні території.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, приймаючи позицію відповідача щодо спірних відносин, суд встановив такі фактичні обставини.

27 вересня 2012 року між сторонами у справі був укладений договір про надання послуг централізованого опалення № 190912-06/11 (а.с. 13-18) (далі - договір), згідно з яким позивач, як виконавець, зобов'язався надавати відповідачу, як споживачу, послуги з централізованого опалення, а останній, в свою чергу, зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги, за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачені договором.

Матеріали справи містять затверджені виконавчим комітетом Щастинської міської ради тарифи з централізованого опалення (а.с. 22, 23).

Відповідно до пп. 3.1 договору розрахунки за надані послуги повинні здійснюватися відповідачем на підставі актів про надання послуг, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, у строк до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

За умовою пп. 4.2.11 договору відповідач повинен у строк до 5 числа кожного місяця передавати позивачу оформлений та підписаний акт наданих послуг.

Позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу послуги з централізованого опалення, однак направлені позивачем акти за період з жовтня 2014 року по грудень 2015 року відповідачем не повернуті.

Позивачем надані докази надання ним відповідачу актів наданих послуг (а.с. 24-33).

У порушення умов договору відповідач свої зобов'язання з своєчасної оплати наданих позивачем послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 15548,01 грн.

Відповідно до умов п. 5.2 договору, а також з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з порушенням відповідачем строків розрахунків за надані послуги, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 15548,01 грн., за період з 21.11.2014 по 16.07.2017, що підтверджено розрахунком позивача, наявним у матеріалах справи (а.с. 9-11).

Крім того, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні збитки за період з жовтня 2014 року по грудень 2015 року у загальній сумі 6963,58 грн., а також 3 % річних за період з 21.11.2014 по 16.07.2017 в сумі 999,51 грн., що також підтверджено розрахунками позивача (а.с. 8-9, 11-12).

Письмовим відзивом на позовну заяву відповідач проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві.

Під час судового розгляду справи доказів повної або часткової сплати суми боргу відповідачем надано не було.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір виник через порушення грошового зобов'язання за договором про надання послуг з центрального опалення.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергопостачальником і споживачем.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору.

Обов'язок з оплати наданих позивачем послуг з централізованого опалення відповідачем своєчасно та у повному обсязі виконаний не був.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що позивачем обґрунтовано нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річні в сумі 999,51 грн.

В той час, як розрахунок інфляційних збитків за період з жовтня 2014 року по грудень 2015 року у загальній сумі 6963,58 грн. (а.с.11-12), є неправильним, оскільки невірно визначено періоди їх нарахування.

Підпунктом 3.2 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань передбачено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки оплата отриманих послуг відповідач мав здійснювати до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, то рахунок за жовтень 2014 року відповідач мав сплатити до 20-го листопада, а право нараховувати інфляцію за цим рахунком у позивача виникло лише з грудня 2014 року по червень 2017 року (як вбачається з наданого позивачем розрахунку), а не з листопада, як це зробив позивач, нарахувавши інфляцію за неповний місяць.

Ця помилка під час розрахунку інфляції стосується кожного розрахункового періоду, що призвело до невірно заявленої у позові загальної суми інфляційних збитків.

Розмір інфляційних втрат за рахунком за жовтень 2014 року, виходячи з суми боргу 722,83 грн., має бути визначений за період з грудня 2014 року по червень 2017 року і становити 571,34 грн.

Розмір інфляційних втрат за рахунком за листопад 2014 року, виходячи з суми боргу 1684,28 грн., має бути визначений за період з січня 2015 року по червень 2017 року і становити 1243,46 грн.

Розмір інфляційних втрат за рахунком за грудень 2014 року, виходячи з суми боргу 2298,35 грн., має бути визначений за період з лютого 2015 року по червень 2017 року і становити 1576,68 грн.

Розмір інфляційних втрат за рахунком за січень 2015 року, виходячи з суми боргу 2045,70 грн., має бути визначений за період з березня 2015 року по червень 2017 року і становити 220,94 грн.

Розмір інфляційних втрат за рахунком за лютий 2015 року, виходячи з суми боргу 1635,16 грн., має бути визначений за період з квітня 2015 року по червень 2017 року і становити 228,92 грн.

Розмір інфляційних втрат за рахунком за березень 2015 року, виходячи з суми боргу 1698,31 грн., має бути визначений за період з травня 2015 року по червень 2017 року і становити 37,36 грн.

Розмір інфляційних втрат за рахунком за квітень 2015 року, виходячи з суми боргу 593,0 грн., має бути визначений за період з червня 2015 року по червень 2017 року і становити 2,37 грн.

Розмір інфляційних втрат за рахунком за жовтень 2015 року, виходячи з суми боргу 968,46 грн., має бути визначений за період з грудня 2015 року по червень 2017 року і становити 214,43 грн.

Розмір інфляційних втрат за рахунком за листопад 2015 року, виходячи з суми боргу 1614,11 грн., має бути визначений за період з січня 2016 року по червень 2017 року і становити 343,68 грн.

Розмір інфляційних втрат за рахунком за грудень 2015 року, виходячи з суми боргу 2287,81 грн., має бути визначений за період з лютого 2016 року по червень 2017 року і становити 462,37 грн.

Загальний розмірі інфляції становить 4 901,55 грн .

Розрахунок інфляційних збитків судом здійснено за допомогою програми "Законодавство".

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 21.11.2014 по 16.07.2017 в розмірі 15548 грн. 01 коп. суд дійшов наступного висновку.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установлених законом та договором розмірах.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с. 9-11), господарський суд прийшов до висновку про те, що позивачем невірно визначено періоди їх нарахування, оскільки позивач не врахував вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Разом з тим, оскільки розмір пені обмежений 100% загальної суми боргу, помилка позивача у визначенні періоду нарахування не призвела до заявлення позивачем неправильної суми у позові.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

За правилом ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зроблено до винесення ним рішення.

Оскільки відповідачем не надана заява про застосування позовної давності, щодо вимоги про стягнення пені, суд не застосовує цей строк під час розгляду цієї справи.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами частково, а тому підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з централізованого опалення в сумі 15548,01 грн., інфляційних втрат в сумі 4901,55 грн., 3 % річних в сумі 999,51 грн. та пені у розмірі 15548,01 грн., з віднесенням на відповідача витрат зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, Луганської міської станції швидкої медичної допомоги , 92700, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Монастирська, буд. 67, код 01986931, на користь позивача, Комунального підприємства Щастинська теплова енергетична компанія , 91480, Луганська область, Новоайдарський район, м. Щастя, вул. Донєцкая, буд. 36, код 37629272, борг за надані послуги з централізованого опалення в сумі 15548,01 грн., інфляційні втрати в сумі 4901,55 грн., 3 % річних в сумі 999,51 грн. та пеню в розмірі 15548,01 грн., загалом - 36997,08 грн., крім того, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1515,54 грн., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.09.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 25.09.2017.

Суддя А.Г. Ворожцов