Постанова

від 04.06.2018 по справі 913/700/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 913/700/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т.Б. - головуючого, Краснова Є.В., Чумака Ю.Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 (судді: Стойко О.В., Марченко О.А., Татенко В.М.)

за касаційною скаргою Комунального підприємства "Щастинська теплова енергетична компанія" у справі № 913/700/17

за позовом Комунального підприємства "Щастинська теплова енергетична компанія"

до Луганської міської станції швидкої медичної допомоги

про стягнення 39 059,11 грн,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року Комунальне підприємство "Щастинська теплова енергетична компанія" (далі - КП "Щастинська теплова енергетична компанія") звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Луганської міської станції швидкої медичної допомоги про стягнення 22 511,59 грн заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, 999,51 грн - 3 % річних, 15 548,01 грн пені на підставі статей 526, 599, 611, 622, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 202, 232, 234 Господарського кодексу України.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань зі сплати вартості послуг, отриманих за договором про надання послуг з централізованого опалення від 27.09.2012 № 190912-06/11т (далі - договір від 27.09.2012), за жовтень 2014 року-квітень 2015 року, жовтень-грудень 2015 року.

У відзиві на позов Луганська міська станція швидкої медичної допомоги просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що у жовтні 2014 року у зв'язку з проведенням антитерористичної операції її було переміщено до м. Старобільська Луганської області; будь-яких первинних документів у відповідача немає, оскільки вони перебувають на тимчасово непідконтрольній території; крім того, жодних актів наданих послуг і рахунків упродовж 2014-2015 років від позивача Луганська міська станція швидкої медичної допомоги не отримувала. Наразі, як зазначає відповідач, ним укладено із позивачем договір про надання послуг централізованого опалення від 18.11.2016 № 140316-06/98, який повністю виконується.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 20.09.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 15 548,01 грн боргу, 4 901,55 грн інфляційних втрат, 999,51 грн - 3 % річних, 15 548,01 грн пені та 1515,54 грн судового збору. В решті позову відмовлено через помилковість здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості за договором від 27.09.2012 у спірному періоді.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 рішення господарського суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у позові у повному обсязі, здійснено розподіл судових витрат.

Апеляційний господарський суд виходив із недоведеності матеріалами справи факту надання позивачем відповідачеві спірних послуг за договором від 27.09.2012. Суд установив, що за умовами спірного договору підставою для оплати послуг є акти виконаних робіт (наданих послуг), підписані сторонами, проте таких актів у матеріалах справи немає; доказів направлення позивачем відповідачеві цих актів матеріали справи також не містять; не надано позивачем і проектів зазначених актів і розрахунку обсягу наданих послуг у кожному розрахунковому періоді. Крім того, немає у матеріалах справи і рахунків, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог.

Не погоджуючись із висновками апеляційного господарського суду, КП "Щастинська теплова енергетична компанія" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017, а рішення Господарського суду Луганської області від 20.09.2017 залишити в силі.

Підставами для скасування оскарженої постанови у справі скаржник вважає неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, посилаючись, зокрема на те, що положення статей 901, 903 Цивільного кодексу України не передбачають процедури приймання наданої послуги, оскільки послуга споживається замовником у процесі її надання і не потребує прийняття її на підставі акта, та наголошуючи, що факт отримання відповідачем спірних послуг підтверджується листом головного лікаря Комунального закладу "Щастинська міська лікарня Новоайдарського району Луганської області" від 25.07.2017 № 279. Крім того, відповідач не повідомляв позивачеві про своє переміщення до м. Старобільська Луганської області.

Луганська міська станція швидкої медичної допомоги у відзиві на касаційну скаргу просила залишити її без задоволення, а постанову у справі - без змін, посилаючись на недоведеність факту надання позивачем відповідачеві послуг із централізованого опалення за договором від 27.09.2012 у спірному періоді.

Переглянувши оскаржену у справі постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскарженої у справі постанови, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судом, виходячи із такого.

Довід скаржника про те, що надання спірних послуг у цьому випадку підтверджується листом від 25.07.2017 № 279, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки йому вже надано оцінку судом апеляційної інстанції і цей довід було мотивовано відхилено судом. Апеляційний господарський суд встановив, що цей лист за підписом головного лікаря Комунального закладу "Щастинська міська лікарня Новоайдарського району Луганської області" щодо надання послуг терапевтичному відділенню цієї юридичної особи, він не стосується відповідача і спірного договору, а отже не є належним доказом на підтвердження надання спірних послуг.

Водночас не може бути підставою для скасування оскарженої постанови у справі і довід скаржника про необов'язковість оформлення актів наданих послуг у зв'язку з тим, що такі послуги споживаються у процесі їх надання, оскільки за умовами спірного договору (пункт 3.1) сторони погодили, що розрахунки за надані послуги здійснюються споживачем на підставі складеного виконавцем акта наданих послуг, шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок виконавця до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, при цьому в пункті 4.2.11 договору визначено обов'язок споживача у строк до 5 числа кожного місяця передати виконавцеві оформлений та підписаний акт наданих послуг. Проте, як установив суд апеляційної інстанції, позивачем не надано, та матеріали справи не містять актів наданих послуг, складених і підписаних сторонами, чи їх проектів; немає і доказів звернення позивача до відповідача щодо їх підписання.

Окрім того, колегія зазначає, що наведені скаржником у поданій касаційній скарзі доводи стосуються оцінки доказів у справі, однак повторна оцінка доказів, на підставі яких господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновків про встановлення тих чи інших обставин справи, за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених судом апеляційної інстанції обставинах справи та відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що оскаржену у справі постанову ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому вона підлягає залишенню без змін із таких підстав.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до положень статті 101 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, та скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності факту надання позивачем відповідачеві спірних послуг за жовтень 2014 року - квітень 2015 року, жовтень - грудень 2015 року за договором від 27.09.2012; належних та допустимих доказів зворотного позивач не надав.

Апеляційним господарським судом в процесі розгляду спору установлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.09.2012 між Луганською міською станцією швидкої медичної допомоги - споживачем і КП "Щастинська теплова енергетична компанія" - виконавцем було укладено договір про надання послуг централізованого опалення № 190912-06/11, за умовами якого виконавець зобов'язався надавати замовникові послуги з централізованого опалення, а останній своєчасно оплачувати надані послуги, за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених договором.

Відповідно до пункту 3.1 договору від 27.09.2012 розрахунки за надані послуги здійснюються споживачем на підставі складеного виконавцем акта наданих послуг, шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок виконавця до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

При цьому в пункті 4.2.11 договору передбачено, що споживач зобов'язаний у строк до 5 числа кожного місяця передати виконавцеві оформлений та підписаний акт наданих послуг.

Позивач направляв відповідачеві претензію від 01.12.2016 № 405 щодо сплати заборгованості за договором, яку було відповідачем залишено без задоволення.

Позивач в обґрунтування позову послався на те, що він на виконання умов договору протягом жовтня 2014 року-квітня 2015 року, жовтня-грудня 2015 року надавав відповідачеві послуги із централізованого опалення та надсилав акти наданих послуг і рахунки на оплату за цей період, які відповідачем оплачено не було, що і стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 626 цього ж Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом апеляційної інстанції установлено, що за своєю правовою природою спірний договір є договором про надання послуг, а отже доведенню, зокрема, підлягає факт надання таких послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 903 цього Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 4 3 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 зазначеного Кодексу (у відповідній редакції) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши усі обставини справи та зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам договору, укладеного між сторонами у справі, апеляційний господарський суд на підставі повного та всебічного розгляду справи установив, що позивачем не надано та, відповідно, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, котрі б підтверджували факт надання позивачем відповідачеві спірних послуг упродовж жовтня 2014 року-квітня 2015 року, жовтня-грудня 2015 року за договором від 27.09.2012. Апеляційний господарський суд установив, що підставою для оплати послуг за договором є складені сторонами акти наданих послуг, проте такі акти у матеріалах справи відсутні та відсутні докази звернення позивача до відповідача щодо їх підписання; не містять матеріали справи і розрахунку обсягу наданих послуг у кожному розрахунковому періоді. Крім того, як установив апеляційний господарський суд, відсутні в матеріалах справи і рахунки, на які позивач посилався в обґрунтування своїх вимог. Водночас, надавши оцінку, у тому числі, наданому позивачем переліку споживачів, які знаходяться з ним у договірних відносинах, апеляційний господарський суд визнав цей документ неналежним доказом у справі, зазначивши, що він є внутрішнім документом позивача, складений ним одноосібно та містить підпис невідомих осіб в графах "акт пред. услуг", "податкова накладна", а тому не доводить факт надання послуг у спірному періоді та їх вартості.

Отже, апеляційний господарський суд при розгляді даного спору не установив факту надання позивачем відповідачеві послуг за договором від 27.09.2012 у спірному періоді, а тому визнав безпідставним стягнення з відповідача вартості ненаданих послуг та нарахованих сум інфляційних втрат, відсотків річних і пені.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом апеляційної інстанції, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів зазначає, що оскаржену постанову у справі ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права; доводи касаційної скарги цього не спростовують; підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає.

Оскільки підстав для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги скаржника не вбачається, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Щастинська теплова енергетична компанія" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 913/700/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: Є.В. Краснов

Ю.Я. Чумак