Постанова

від 19.09.2017 по справі 906/1080/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"19" вересня 2017 р. Справа № 906/1080/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Василишин А.Р. ,

суддя Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Житомирської області від 10.07.2017 р. у справі №906/1080/16

за позовом ОСОБА_1

до товариства з додатковою відповідальністю фабрика "Восход"

про зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_2, Шахрая В.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.07.2017 року у справі №906/1080/16 (суддя Тимошенко О.М.) відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю фабрика "Восход" про зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування рішення суд зазначив, зокрема, що в позовній заяві позивач вказує, що він є учасником товариства та головою ревізійної комісії товариства. Оскільки, виходячи з положень ст.1 та ст.12 ч.1 п.4 ГПК України голова ревізійної комісії не може бути суб'єктом звернення до господарського суду, даний позов розцінюється судом як позов учасника товариства до товариства.

Також суд першої інстанції при прийнятті рішення виходив з того, що права учасника господарського товариства визначені в ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" та ст.116 ЦК України. Вказані закони містять норму про те, що учасник товариства може мати також інші права, встановлені установчим документом товариства. В даному випадку статут вказує на право учасника товариства вимагати проведення перевірки директора товариства. Разом з тим статут не містить норми про спосіб реалізації цього права, тому для визначення способу його реалізації мають бути застосовані відповідні норми закону. Такими нормами є ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" та ст.116 ЦК України, де серед інших прав визначено право учасника на участь в управлінні товариством. Оскільки ревізійна комісія є органом управління товариства, то учасник товариства має право вимагати від ревізійної комісії виконання її функцій. Однак, це право учасник може реалізовувати виключно через участь у загальних зборах товариства шляхом висування пропозицій щодо порядку денного, висування кандидатур на посадових осіб товариства, на членів ревізійної комісії, голосування, ініціювання проведення перевірки ревізійною комісією діяльності директора товариства і т.п. В подальшому, якщо учасник товариства буде не задоволений рішенням загальних зборів, він може звернутися до суду з відповідним позовом в порядку ст.12.ч.1 п.4 ГПК України. Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність в учасника товариства права вимагати у товариства надавати голові ревізійної комісії доступ до документів та майна товариства, з огляду на вказане суд відмовив в задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 10.07.2017 року у справі №906/1080/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі. Зобов'язати товариство з додатковою відповідальністю фабрика "Восход" надати ОСОБА_1 первинні облікові документи бухгалтерського обліку товариства з додатковою відповідальністю фабрика "Восход" за період з 01.11.2013 року по 01.11.2016 року, та інші необхідні документи за вимогою ОСОБА_1, та надати ОСОБА_1 разом з залученими ним спеціалістами безперешкодний доступ на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення за адресою: АДРЕСА_2, для їх обстеження та з'ясування питань, пов'язаних з ревізією та інвентаризацією матеріальних цінностей товариства з додатковою відповідальністю фабрика "Восход".

В обґрунтування апеляційної скарги, позивач зазначає, що висновки суду першої інстанції про відсутність рішення ревізійної комісії товариства щодо проведення ревізії, як колегіального органу, не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, зокрема, положенням Закону України "Про господарські товариства". Скаржник вказує, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції порушив норми ч.ч.1, 2 ст. 63, ч. 3 ст. 65 Закону України "Про господарські товариства".

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

Позивач (апелянт) не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до абз.1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що позивач був належним чином повідомлений про дату та час розгляду даної справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення (а. с. 134), судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутності представника апелянта.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представників відповідача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 (позивач) є учасником товариства з додатковою відповідальністю фабрика "Восход" (відповідач) (далі - товариство) з часткою в статутному капіталі відповідача в розмірі 49,858355 %, що підтверджується п.п. 2.1., 7.1. статуту товариства та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, та громадських формувань № 21777334 від 15.03.2016 року (а.с.10, 26).

Відповідно до ч.4 ст.151 ЦК України до товариства з додатковою відповідальністю застосовуються положення цього Кодексу про товариство з обмеженою відповідальністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і законом.

Відповідно до ч.3 ст.65 Закону України "Про господарські товариства" до товариства з додатковою відповідальністю застосовуються норми статей 4, 11, 52-64 цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених даною статтею.

Відповідно до ст. 146 ЦК України контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється у порядку, встановленому статутом та законом. Загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю можуть формувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу. Порядок створення та повноваження контрольного органу встановлюються загальними зборами учасників товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про господарські товариства" контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб.

Установчими зборами товариства 22.12.2010 року обрано членів ревізійної комісії товариства у кількості трьох осіб, головою якої обрано ОСОБА_1, членами комісії ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується протоколом № 1 від 22.12.2010 року (а.с.8).

Таким чином, у відповідності до ст. 146 ЦК України та ч.1 ст. 63 Закону України "Про господарські товариства", зборами учасників ТДВ фабрика "Восход" було сформовано колегіальний (у кількості трьох осіб) контролюючийний орган - ревізійну комісію.

Матеріали справи містять копію рішення від 21.10.2016 року за змістом якого голова ревізійної комісії товариства з додатковою відповідальністю фабрика "Восход" - ОСОБА_1, вирішив за власною ініціативою провести перевірку фінансової та господарської діяльності товариства за період з 01.11.2013 по 21.10.2016 року. Вказане рішення підписане одноособово головою ревізійної комісії товариства ОСОБА_1 (а. с. 84). Суд приймає до уваги те, що доказів прийняття вказаного рішення колегіально ревізійною комісією суду надано не було.

21.10.2016 року позивач та двоє інших громадян, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прибули на фабрику для проведення ревізії та інвентаризації матеріальних цінностей товариства, однак вказаних осіб не було допущено до майна та документів товариства, про що складено акт від 21.10.2016 року. Вказаний акт підписаний ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.31).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 зазначає, що в результаті неправомірних дій відповідача відбулося порушення прав позивача як засновника товариства з обмеженою відповідальністю фабрика "Восход", так і голови ревізійної комісії вказаного товариства.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості (підсудності) справ, що виникають із корпоративних відносин, слід керуватися поняттям корпоративних прав, наведеним у ч. 1 ст. 167 ГК - корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У разі якщо суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним у п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК справам, що виникають із корпоративних відносин, то відповідно до ст. 1 ГПК господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Таким чином з аналізу ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК, ч. 1 ст. 167 ГК вбачається, що господарським судам підвідомчі спори, що виникають із корпоративних відносин, при цьому законодавством чітко визначено суб'єктний склад осіб, які можуть звернутися до господарського суду за захистом своїх корпоративних прав, при цьому ревізійна комісія господарського товариства або її члени, в тому числі і голова ревізійної комісії, не наділені правом звернення до суду з метою вирішення корпоративних спорів.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції було вірно надано правову оцінку тому, що голова ревізійної комісії не може бути суб'єктом звернення до господарського суду, а тому даний позов розглядався місцевим господарським судом як позов учасника товариства до товариства.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом одержувати інформацію про діяльність товариства.

Частиною 1 статті 88 Господарського кодексу України унормовано, що учасники господарського товариства мають право одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства.

Водночас, як зазначено Верховним Судом України у постанові від 18.11.2014 р. у справі №3-174гс14, учасники господарського товариства відповідно до ст. 88 ГК України мають право одержувати інформацію про діяльність товариства, а саме: річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства та інформацію, що міститься в установчих документах товариства, а не будь-яку інформацію щодо господарської діяльності товариства , якщо інше не передбачено установчими документами товариства. Тобто господарське товариство зобов'язане надавати учаснику (акціонеру) на його вимогу лише документи звітного характеру.

Пунктом 6.1.6 статуту товариства визначено, що на вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Таким чином ні норми чинного законодавства (п. 5 ч. 1 ст. 116 ЦК України, ч. 1 ст. 88 ГК Україні), ні положення статуту товариства (п. 6.1.6 статуту) не містять обов'язку товариства надавати учаснику товариства на його вимогу первинні документи бухгалтерського обліку, а також допускати учасників товариства до виробничих приміщень з метою їх обстеження, з'ясування питань пов'язаних з проведенням ревізії чи інвентаризації матеріальних цінностей.

Натомість пунктом 10.8.6. статуту товариства визначено, що контроль за фінансовою та господарською діяльністю товариства здійснюється ревізійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників товариства. Ревізійна комісія вправі вимагати від посадових осіб товариства подання усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів, особистих пояснень.

Наведене також узгоджується з положенням ч.ч. 1, 2 ст. 63 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до яких контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб. Перевірка діяльності дирекції (директора) товариства проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу учасників товариства. Ревізійна комісія вправі вимагати від посадових осіб товариства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та особистих пояснень.

Враховуючи вищенаведене, саме ревізійна комісія є контролюючим органом, який вправі здійснювати перевірку діяльності дирекції товариства, вимагати надання бухгалтерських чи інших документів з метою проведення ревізії та інвентаризації.

При цьому ч.1 ст. 63 Закону України "Про господарські товариства" чітко визначає підстави проведення такої перевірки ревізійною комісією, а саме: за дорученням зборів товариства; з власної ініціативи ревізійної комісії; на вимогу учасників товариства.

З аналізу вказаної статті вбачається, що позивач з метою реалізації своїх прав як учасника товариства, для проведення перевірки діяльності товариства повинен звернутися до контролюючого органу - ревізійної комісії або винести вказане питання на вирішення зборів товариства. Наведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині порушення прав позивача як учасника товариства.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про наявність в матеріалах справи рішення ревізійної комісії про проведення перевірки фінансової та господарської діяльності товариства, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що рішення від 21.10.2016 року (а. с. 84) не є належним та допустимим доказом, в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, прийняття рішення колегіальним органом - ревізійною комісією товариства, так як рішення, на яке посилається позивач як доказ, підписане ним одноособово та не відображає волевиявлення всіх членів комісії та не є підставою, в розумінні ч.1 ст. 63 Закону України "Про господарські товариства", для проведення перевірки діяльності товариства.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Також враховуючи подане в судовому засіданні 19.09.2017 року клопотання відповідача про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу.

За приписами статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Так, пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

У відповідності до ч.1 та 2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

31.08.2017р. між відповідачем ТДВ фабрика "Восток" (клієнт), та адвокатом Шахраєм Володимиром Володимировичем було укладено договір про надання правової допомоги, згідно п.1. якого предметом договору є надання правової допомоги клієнту в Рівненському апеляційному господарському суді у справі №906/1080/16.

Вартість наданих послуг складає 2000 грн., які були сплачені згідно платіжного доручення №407 від 18.09.2017 р..

Також представником відповідача в судовому засіданні 19.09.2017 року надано суду належним чином засвідчену копію посвідчення адвоката №169, яке підтверджує право Шахрая В.В. на зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. № 6-рп/2013 у справі №1-4/2013, можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Колегія суддів дійшла висновку, що факт здійснення оплати послуг адвоката за умовами договору про надання правової допомоги, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником, підтверджений належними доказами, що є визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат з оплати послуг адвоката за представництво в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 10.07.2017 р. у справі №906/1080/16 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з додатковою відповідальністю фабрика "Восход" (13400, Житомирська обл., Андрушівський район, місто Андрушівка, вул. Вобяна, 49, код 03058492) 2000 (дві тисячі) грн. витрат на правову допомогу.

Господарському суду Волинської області видати відповідний судовий наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи №906/1080/16 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Олексюк Г.Є.