Постанова

від 19.09.2017 по справі 916/2886/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2017 р.Справа № 916/2886/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів: Головея В.М., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання Селиверстова М.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 19.09.2017:

від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю

від відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства "Одеський м'ясокомбінат"

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2017

по справі № 916/2886/16

за позовом: Ізмаїльської міської ради

до відповідача: ОСОБА_3 акціонерного товариства "Одеський м'ясокомбінат"

про визнання укладеним договору оренди,

У судовому засіданні 19.09.2017 згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Ізмаїльська міська рада (далі також - позивач, Рада) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_3 акціонерного товариства "Одеський м'ясокомбінат" (далі також - відповідач, ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат", Товариство) про визнання укладеним договору оренди землі.

У правове обґрунтування позову Рада послалась на ст.ст. 13, 142 Конституції України, ст.ст. 6, 16 Закону України Про оренду землі , ст. 641 ЦК України, ст.ст. 116, 124, 125, 134 ЗК України, ст.ст. 179, 181, 187 ГК України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.06.2017 по справі № 916/2886/16 (головуючий суддя Степанова Л.В., судді: Д`яченко Т.Г., Малярчук І.А.) позов Ізмаїльської міської ради до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Одеський м'ясокомбінат" про визнання укладеним договору оренди землі задоволено у повному обсязі: визнано укладеним договір оренди земельної ділянки загальною площею 8,0000 га, кадастровий номер 5110600000:01:007:0093, яка розташована за адресою: Україна, 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Перемоги, для розміщення, експлуатації та обслуговування сонячних батарей між Ізмаїльською міською радою Одеської області та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Одеський м'ясокомбінат" та таким, що відповідає вимогам Закону України „Про оренду землі» та умовам Типового договору оренди землі, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 за №220 в запропонованій позивачем редакції. Рішення суду мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з даним рішенням суду, ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому, скаржник послався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування та недоведеність обставин справи, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Серед доводів апеляційної скарги наведені, зокрема, наступні:

- Товариство не може бути орендарем спірної земельної ділянки, так як на ній розміщені споруди, що не належать відповідачу, що не було враховано судом при ухваленні рішення;

- Радою незаконно визначено в спірному проекті договору розмір орендної плати - 4,95 % від нормативної грошової оцінки землі, оскільки, на думку скаржника, застосуванню підлягав розмір - 3% від нормативної грошової оцінки землі;

- на момент ухвалення позивачем рішень №1931-VI від 30.03.2012 та №881-VII від 31.05.2016 земельної ділянки не існувало як об'єкту права (вона не була зареєстрована у встановленому законом порядку);

- проект договору, запропонований Радою, не відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому Кабінетом Міністрів України, оскільки не містить переліку, характеристики і стану будинків, будівель, споруд та інших об'єктів, що знаходяться на земельній ділянці;

- позивачем невірно обрано спосіб захисту.

У відзиві на апеляційну скаргу Ізмаїльська міська рада вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні 13.09.2017 представник Товариства надав письмове клопотання про витребування у Ізмаїльського БТІ КМП інформації про те, кому та на підставі чого належать споруди загальною площею 3,7456 га, розташовані по вул. Перемоги, б/н у м. Ізмаїл Одеської області (кадастровий номер земельної ділянки 5110600000:01:007:0093).

Вказане клопотання відхилено судовою колегією з огляду на наступне.

Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України, покладено на сторони та інших учасників судового процесу.

Разом з тим, частинами 1-3 ст. 38 ГПК України визначено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього (ч. 1 ст. 101 ГПК України).

У п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК України, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду.

З вищевикладеного слідує, що витребування доказів є правом, а не обов'язком суду та, звертаючись з відповідним клопотанням до суду апеляційної інстанції, заявник, повинен обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду.

Розглянувши вищезгадане клопотання відповідача про витребування доказів, колегія суддів дійшла висновку про те, що заявником не обґрунтовано неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду, у зв'язку з чим дане клопотання не підлягає задоволенню.

У засіданнях суду апеляційної інстанції від 13.09.2017 та від 19.09.2017 представники сторін підтримали свої правові позиції щодо оскаржуваного рішення.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі перегляду справи апеляційним господарським судом, що 19.03.2012 (вих.№19) ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" звернулось до міського голови м. Ізмаїла з клопотанням про розгляд на найближчій сесії Ізмаїльської міської ради питання про надання дозволу на розробку проекту відводу у довгострокову оренду строком на 49 років, зокрема, земельної ділянки площею 7,9666 га по вул. Перемоги у м. Ізмаїлі для розміщення сонячних батарей (земля енергетики).

Розглянувши вказану заяву, Ізмаїльська міська рада 30.03.2012 прийняла рішення №1931-VI "Про надання дозволу приватному акціонерному товариству "Одеський м'ясокомбінат" на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у довгострокову оренду терміном на 49 (сорок дев'ять) років у м. Ізмаїл Одеської області", яким було надано дозвіл ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" на розробку проектів землеустрою щодо відведення, у тому числі земельної ділянки площею 8,0 га для будівництва, експлуатації та обслуговування сонячних батарей по вул. Перемоги, б/н у довгострокову оренду терміном на 49 років у м. Ізмаїл Одеської області.

06.05.2016 відповідач звернувся до позивача із заявою про видачу рішення міської ради щодо затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки площею 8,0000 га у довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва, експлуатації та обслуговування сонячних батарей за адресою: вулиця Перемоги, б/н у м. Ізмаїл Одеської області та додав до цієї заяви проект землеустрою щодо відведення Товариству зазначеної земельної ділянки у довгострокову оренду терміном на 49 років.

Вказаний проект землеустрою було затверджено рішенням Ради № 881-VIІ від 31.05.2016 "Про надання ОСОБА_3 акціонерному товариству "Одеський м'ясокомбінат" земельної ділянки у довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва, експлуатації та обслуговування сонячних батарей за адресою: вулиця Перемоги, б/н у м. Ізмаїл Одеської області» ; Товариству було надано земельну ділянку площею 8,0000 га у довгострокову оренду на 49 років для будівництва, експлуатації та обслуговування сонячних батарей по вул. Перемоги, б/н у м. Ізмаїл Одеської області, а також встановлено орендну плату в розмірі 4,95% від нормативної грошової оцінки землі в рік із щорічним збільшенням на 0,05% в рік.

Вказане рішення є чинним та, відповідно до статті 73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні» , є обов'язковим для виконання всіма розташованими на території міста органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на території міста.

На виконання зазначеного рішення Радою був підготовлений проект договору оренди землі, датований 01.06.2016, у 2-х примірниках та розрахунок орендної плати на 2016 рік, обчислений з урахуванням цільового призначення земельної ділянки. Зазначені документи були передані ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" 06.06.2016 для погодження та підписання, про що свідчить запис у журналі видачі договорів оренди землі із підписом про отримання. Крім того, вказані документи разом із пропозицією щодо укладення договорів оренди землі (вих. №01/13-1507 від 23.08.2016) направлено ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" із проханням розглянути цю пропозицію та підписати договори оренди в 20-ти денний строк після отримання даної пропозиції, після чого повернути підписані документи до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради.

Однак, як вказав позивач, і вказане не було спростовано під час судового розгляду, ані примірника підписаного договору, ані заперечень чи протоколу розбіжностей до договору Товариство на адресу Ради не направило, заходів щодо укладення договору оренди не вжило.

У відповідності до ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Як зазначено у п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2012 N 01-06/1821/2012, у разі якщо особа звернулася до органу місцевого самоврядування із заявою про передачу їй в оренду земельної ділянки та радою прийнято відповідне рішення про укладення договору оренди земельної ділянки, однак у подальшому ця особа ухиляється від укладення такого договору (проект якого відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" та типовій формі договору оренди земельної ділянки), зазначене свідчить про те, що між сторонами виник переддоговірний спір, який згідно з частиною першою статті 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України) може бути предметом розгляду в суді, оскільки виник при укладенні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону (постанова від 25.09.2012 N 19/074-11).

У матеріалах справи відсутні докази підписання відповідачем запропонованого позивачем проекту договору оренди або надання протоколу розбіжностей в порядку ст.181 ГК України, а тому між сторонами виник переддоговірний спір, який, враховуючи положення Закону України «Про оренду землі» , було правомірно передано на вирішення господарського суду.

Відповідно до ст.ст. 142-145 Конституції України матеріальною основою органів місцевого самоврядування є, наряду з іншими об'єктами, земля, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, управління якою здійснюють територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права місцевого самоврядування захищаються у судовому порядку.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно ст. 116 названого Кодексу юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За положенням частини 3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 ст. 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм матеріального права, які регулюють земельні правовідносини, вбачається, що надання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду шляхом укладення відповідного договору здійснюється на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої відповідно до ст. 123 ЗК України.

Відтак, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про передачу земельної ділянки в оренду.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанцій, рішення Ради від 31.05.2016 №881-VIІ "Про надання ОСОБА_3 акціонерному товариству "Одеський м'ясокомбінат" земельної ділянки у довгострокову оренду терміном на 49 років для будівництва, експлуатації та обслуговування сонячних батарей за адресою: вулиця Перемоги, б/н у м. Ізмаїл Одеської області» є чинним, а отже, обов'язковим до виконання.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Відповідно до ч. 3 цієї статті при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У силу ч.ч. 2-4, 8 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Таким чином, на виконання ст.181 ГК України відповідач повинен був в двадцятиденний строк підписати запропонований проект договору оренди або надати Раді два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором, проте вимог наведеної статті Товариство не виконало.

Згідно ст. 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Проаналізувавши умови запропонованого позивачем проекту договору оренди землі від 01.06.2016, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанцій про дотримання позивачем усіх істотних умов договору, визначених Законом України "Про оренду землі" та Типовою формою договору оренди землі, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220.

Щодо посилань скаржника на те, що на момент ухвалення позивачем вищезгаданих рішень земельної ділянки не існувало як об'єкту права (вона не була зареєстрована у встановленому законом порядку), судова колегія зазначає наступне.

Частиною 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час прийняття Радою рішення №881- VII від 31.05.2016) встановлено, що рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування зокрема про передачу земельної ділянки у користування можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

Стосовно тверджень скаржника про те, що Радою незаконно визначено в спірному проекті договору розмір орендної плати - 4,95 % від нормативної грошової оцінки землі, оскільки, на думку скаржника, застосуванню підлягав розмір - 3% від нормативної грошової оцінки землі, колегія суддів зауважує, що вказаний розмір орендної плати передбачений чинним та обов'язковим до виконання рішенням ради №881-VII від 31.05.2016, що узгоджується з приписами п.п. 288.5.1., 288.5.2. ст.288 ПК України (в редакції, чинній на час прийняття вказаного рішення), згідно яких розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Отже, наведені твердження не приймаються до уваги колегією суддів.

Щодо доводів відповідача про те, що Товариство не може бути орендарем спірної земельної ділянки, так як на ній розміщені споруди, що не належать відповідачу, суд апеляційної інстанції зауважує, що докази, які б підтверджували розміщення на вказаній вище земельній ділянці споруд, які перебувають у власності, користуванні іншої особи, ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" не були надані.

Інші доводи, викладені Товариством в апеляційній скарзі, не спростовують висновку суду про наявність підстав для задоволення позову.

Як слушно зазначив місцевий господарський суд, звернення Ізмаїльської міської ради до суду з позовними вимогами щодо укладення договору оренди земельної ділянки направлене на захист прав власника земельної ділянки шляхом припинення бездоговірного (належно неоформленого права) використання земельної ділянки. Так, враховуючи існування прямої вказівки закону щодо обов'язковості укладання договору оренди землі із земель державної або комунальної власності, яка встановлена положеннями Закону України „Про оренду землі» та Земельного кодексу України, суд дійшов вірного висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді звернення до суду з вимогою про визнання укладеним договору оренди відповідає приписам статей 15, 16 ЦК України та статей 20, 179, 187 ГК України.

Отже, прийнявши до уваги обставини справи та положення чинного законодавства, оцінивши надані докази та врахувавши існування чинного рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду, наявність прямої вказівки закону щодо обов'язковості укладання договору оренди землі із земель державної або комунальної власності, а також відповідність вимогам чинного законодавства обраного позивачем способу захисту прав власника земельної ділянки, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання укладеним між Ізмаїльською міською радою та ПрАТ "Одеський м'ясокомбінат" договору оренди земельної ділянки загальною площею 8,0000 га, кадастровий номер 5110600000:01:007:0093, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Перемоги, б/н в редакції позивача.

З огляду на викладене, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2017 по справі № 916/2886/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 22.09.2017.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: В.М. Головей

Суддя: Я.Ф. Савицький