Ухвала

від 20.09.2017 по справі 820/2007/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 р.Справа № 820/2007/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Калиновського В.А. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю факторингова компанія "ВЕКТОР ПЛЮС" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2017р. по справі № 820/2007/17

за позовом ОСОБА_3

до Державного реєстратора Максименко Марини Олександрівни філії Комунального підприємства "Комунально-реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю факторингова компанія "ВЕКТОР ПЛЮС"

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_5, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора Максіменко Марина Олександрівна філії Комунального підприємства "Комунально-реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю факторингова компанія ВЕКТОР ПЛЮС , в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Максіменко Марини Олександрівни Філії Комунального підприємства Комунально-реєстраційні послуги Великобугаївської сільської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 34831462 від 19.04.2017 року, згідно якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс код ЄДРПОУ 38004195.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №86347525 від 04.05.2017 року власником квартири зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор Плюс . Позивач вважає, що рішення державного реєстратора Максіменко М.О. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 індексний номер: 34831462 від 19.04.2017 року за ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс є незаконним та протиправним з огляду на невідповідність вимогам діючого на час його прийняття законодавства що регулює питання державної реєстрації права власності, таким, що порушує її права, а отже підлягає скасуванню через те, що станом на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права власності, відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 16.02.2017 року у справі № 922/558/17, постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова ГТУЮ у Харківській області накладено арешт. Отже реєстрація права власності проведена за наявності відповідного обмеження - арешту такого нерухомого майна.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2017 року у справі № 820/2007/17 задоволено адміністративний позов ОСОБА_5 до Державного реєстратора Максіменко Марина Олександрівна філії Комунального підприємства "Комунально-реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю факторингова компанія ВЕКТОР ПЛЮС , про визнання протиправним та скасування рішення.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора Максіменко Марини Олександрівни Філії Комунального підприємства Комунально-реєстраційні послуги Великобугаївської сільської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 34831462 від 19.04.2017 року, згідно якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс код ЄДРПОУ 38004195.

Третя особа не погодилася із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника третьої особи, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, на підставі договору дарування від 14.05.2004 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Компанієць І.Ю. за № 339, позивач є власником відповідного нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1

Відповідно до копії іпотечного договору №2001/0808-98-018-Z-1 від 08.08.2008 року, на забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором №2001/0808/98-018 від 08.08.2008 позивач, в якості майнового поручителя, передала в іпотеку ВАТ Сведбанк вказану квартиру.

19.04.2017 року державним реєстратором Максіменко Мариною Олександрівною Філії Комунального підприємства Комунально-реєстраційні послуги Великобугаївської сільської ради прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 34831462 від 19.04.2017 року, згідно якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс код ЄДРПОУ 38004195.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 проведена державним реєстратором без дотримання положень чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Частиною 4 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з положеннями п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно положень статті 13 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстр прав складається з розділів, а у свою чергу Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: 1) нерухоме майно; 2) право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права; 3) інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав; 4) обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих обтяжень.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 6 ч.1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, станом на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права власності індексний номер: 34831462 від 19.04.2017 року на вказане нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_3, відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 16.02.2017 року у справі № 922/558/17, постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Харкова ГТУЮ у Харківській області було накладено арешт.

Відповідно до копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, наданої відповідачем в межах реєстраційної справи, вбачається, що станом на 19.04.2017 року вказаний запис про арешт нерухомого майна був наявний, отже державному реєстратору було відомо про наявність вказаного обтяження.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державний реєстратор, встановивши наявність відповідного обтяження - арешту нерухомого майна, у відповідності до вимог п.6 ч.1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зобов'язаний був відмовити у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 19 травня 2015 року у справі №21-121а15, де визначено, що аналіз наведених норм матеріального права дає колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України підстави для висновку про те, що наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11 листопада 2014 року (справа № 21-357а14).

Також, Верховний Суд України у постанові від 09.02.2016 року по справі №803/74/15-а зазначив: що "Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вже вирішувала питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права у спорах цієї ж категорії. Так, у постановах, на які посилається у своїй заяві Товариство, міститься правовий висновок, відповідно до якого наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте"

Відповідно до положень ч.2 ст.161 КАС України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Щодо доводів третьої особи про необхідність закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що вказаний спір не є публічно-правовим, а пов'язаний з невиконанням умов цивільно-правової угоди та випливає з договірних відносин, посилаючись на постанову Верховного Суду України від 14.06.2016 року по справі №826/4858/15, колегія судді зазначає, що у вказаній третьою особою справі предметом позову так само є визнання протиправним та скасування про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, проте підставою позову є недотримання стягувачем порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, який передбачено договором. Натомість в даному випадку, підставою позову є недотримання посадовою особою норм законодавства під час здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, вказаний спір є публічно-правовим, оскільки виник між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень під час здійснення ним своїх повноважень, а тому підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку із тим, що відповідачем не дотримано вимог п.6 ч.1 ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під час прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2017 року у справі № 820/2007/17 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю факторингова компанія "ВЕКТОР ПЛЮС" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2017р. по справі № 820/2007/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М. Судді (підпис) (підпис) Калиновський В.А. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 25.09.2017 р.