Рішення

від 21.09.2017 по справі 415/3032/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Назарова М.В.

Справа № 415/3032/16-ц

Провадження № 22ц/782/583/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Назарової М.В.,

суддів Стахової Н.В., Яреська А.В.,

за участю секретаря Подрябінкіна Я.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3

на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 липня 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Євролізінг Холдінг про захист права споживачів ,

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю Євролізинг Холдінг (далі ТОВ Євролізинг Холдінг , відповідач) із вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 18 квітня 2016 року між ним як лізингоодержувачем та ТОВ Євролізинг Холдінг як лізингодавцем було укладено Договір фінансового лізингу №000246 (далі Договір №000246), за умовами якого товариство зобов'язалось придбати у свою власність та передати йому в користування автомобіль Mazda CX-5 DRIVE, а відповідач - сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору. Того ж дня, як передбачено умовами договору, він здійснив платіж у розмірі 68900,00 грн. на рахунок відповідача, але предмет договору йому передано не було. Позивач зазначив, що умови договору фінансового лізингу не відповідають чинному законодавству, є несправедливими та порушують його права як споживача, а саме - п.п. 8.6, 8.10, 8.11, 8.12, 8.13, 8.14, 10.2, 10.3, 12.11, 5.4, 8.2.3. Договору фінансового лізингу, оскільки за умовами вищезазначеного договору до отримання автомобілю позивач має сплатити товариству не менше половини його вартості, зокрема, комісійну винагороду у розмірі 5% вартості предмета лізингу, аванс у розмірі не менше 50% вартості предмета лізингу, викупну вартість у розмірі 10335,00 грн., сплатити відсоткову ставку за користування предметом лізингу в розмірі 22% та комісію за супроводження договору. Обов'язок сплатити 50% вартості автомобіля у вигляді авансу є фактичним залученням коштів для його придбання, що потребує ліцензії як для залучення фінансових активів від фізичних осіб, яка відсутня. Також позивач посилався на нікчемність спірного договору, оскільки в силу статті 19 Закону України Про захист прав споживачів відповідач застосував нечесну підприємницьку практику.

Тому посилаючись на зазначені обставини та положення статей 203, 215, 806, 808 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 18, 19, 21 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII Про захист прав споживачів (далі - Закон № 1023-XII) та статей 1, 6 Закону України від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР Про фінансовий лізинг (далі - Закон № 723/97-ВР), ст. 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг позивач ОСОБА_2 просив визнати договір фінансового лізингу №000246 від 18 квітня 2016 року недійсним зі всіма додатками до нього і стягнути з відповідача сплачені кошти.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 06 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права просив рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги фактично є підстави позову, яким суд, на думку апелянта, дав невірну оцінку.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд серед інших вирішує питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Так, у справі яка переглядається, встановлено, що 18 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ Євролізинг Холдінг було укладено Договір фінансового лізингу №000246, який посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий №923 (а.с. 14-18).

Предметом Лізингу по договору є транспортний засіб Mazda CX-5 DRIVE (п. 3.1. Договору).

Згідно з додатком №1 до цього договору вартість предмета лізингу - 689000,00 грн.; відсоток платежів - 50,00%; сума виплат - 344500,00 грн.; щомісячний платіж 28708,33 грн.; комісія за організацію(10%) - 68900,00 грн.; комісія за передачу (3%) - 20670,00 грн. (а.с. 19).

Згідно з додатком №2 вартість предмета лізингу визначено в сумі 689000,00 грн., авансовий платіж визначено в сумі - 50%, сума лізингу - 344500, 00 грн., викупна вартість - 10335,00 грн., відсоткова ставка - 22%, комісія - 5%, період лізингу - 60 місяців, щомісячний платіж - 10519,42 грн. (а.с. 20).

На виконання умов договору відповідно до квитанції №23 від 18 квітня 2016 року позивач сплатив на користь відповідача 68900,00 грн., призначення платежу - оплата за договором фінансового лізингу (а.с. 22).

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання нікчемним договору з підстав відсутності у відповідача ліцензії для надання послуг з фінансового лізингу, суд виходив з наявності у ТОВ Євролізинг Холдінг чинної Довідки №546 від 18.02.2015 року про взяття на облік відповідача як юридичної особи, що має право надавати послуги з фінансового лізингу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Оскільки умови оспорюваного договору визначені і погоджені сторонами на власний розсуд, і є обов'язковими до виконання згідно актів цивільного законодавства, позивачем не зазначено, в чому саме полягає нечесна підприємницька практика відповідача та яким чином вона вплинула на позивача при укладенні договору, і останнім не надані докази введення його в оману відповідачем, тому позов про визнання правочину недійсним з цих підстав суд вважав також необґрунтованим.

Проте, такі висновку суду не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом № 723/97-ВР.

Стаття 18 Закону №1023-XII містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання несправедливим окремого положення договору, включаючи ціну договору, може бути визнано недійсним або змінено таке положення, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону №1023-XII).

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи цю норму, можна зробити висновок, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону №1023-XII є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2- 4) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Положеннями укладеного договору передбачено, що лізингодавець зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові й інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 1.1. договору).

У разі збільшення вартості предмета лізингу до моменту повної сплати авансового платежу лізингоодержувачем останній повинен одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем з метою відповідності відсоткового розміру авансового платежу, визначеного в додатку 1 до цього договору, фактичній вартості предмета лізингу на момент його купівлі у продавця, а також одноразово сплатити різницю комісії за організацію до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем. У разі зменшення вартості предмета лізингу на момент його передачі лізингоодержувачу різниця комісії за організацію поверненню не підлягає (пункт 5.4 договору).

У випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни (пункт 8.3 договору).

Коригування розміру лізингових платежів у випадках, передбачених цим договором, не призводить до збільшення загальної вартості предмета лізингу. Відповідно також не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості предмета лізингу. Зазначене коригування індексує частину лізингових платежів - комісію (винагороду) лізингодавця в частині витрат на фінансування предмета лізингу (пункт 8.8 договору).

Розмір лізингової плати може індексуватися залежно від конвертації гривні в іноземну валюту та від зміни ситуації на грошовому ринку (пункт 8.13 договору).

Крім того, за змістом пунктів 5.4, 8.3, 8.8, 8.13 договору розмір лізингової плати може індексуватися та змінюватися залежно від зміни законодавства, розміру податків і прирівняних до них платежів, зміни ситуації на грошовому ринку, що впливає на вартість предмета лізингу, проте формули перерахунку не передбачає.

Лізингодавець залишив за собою право на односторонню зміну лізингових платежів. Зокрема, у пункті 8.3 договору зазначено, що у випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни. Лізингодавець може письмово повідомити лізингоодержувача про суму лізингового платежу (пункт 8.4 договору).

Також у разі відмови лізингоотримувача від підписання додаткової угоди про коригування розміру платежів та вартості предмета лізингу лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір, вимагати повернення предмета лізингу, а сплачені споживачем платежі не повертаються (пункт 8.15 договору).

Згідно з пунктом 8.14 дострокове погашення може відбуватися не раніше ніж через 12 календарних місяців після підписання акта приймання-передачі предмета лізингу між лізингодавцем та лізингоодержувачем. За дострокову сплату лізингових платежів у термін, визначений пунктом 4.4.1 цього договору, лізингоодержувач сплачує штраф за дострокове погашення в розмірі 10 % від суми дострокового погашення.

За змістом частини п'ятої статті 11 Закону №1023-XII до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору фінансового лізингу, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за дострокове його погашення.

Також, аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 18 квітня 2016 року, укладеного між сторонами, дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом (розділ 12 Договору Відповідальність сторін ), звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України Про фінансовий лізинг , положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Згідно пункту 3.5 Договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Оскільки за умовами договору вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 3.5 договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та іншого суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Таким чином, довід апеляційної скарги про те, що судом не дана належна оцінка договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами, які не відповідають чинному законодавству та порушують права апелянта як споживача, заслуговують на увагу.

Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 18 квітня 2016 року, укладеного між сторонами, дає підстави дійти висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки та значно розширені права лізингодавця, зокрема виконання зобов'язань забезпечено лише відповідальністю лізингоодержувача; у пунктах 12.1, 12.2, 12.3, 12.7, 12.10, 12.11, 12.12 договору передбачена сплата лізингоодержувачем штрафів, пені, при цьому адекватного захисту його прав від неналежного виконання договірних зобов'язань лізингодавцем умови договору не передбачають; договором установлено право лізингодавця змінювати та розривати договір в односторонньому порядку, однак таке право не передбачається для лізингоодержувача, якому встановлено жорсткі зобов'язання та непропорційно великий розмір штрафу.

Наведене повністю узгоджується з позиціями, висловленими Верховним Судом України у справах 6-3020цс15 від 11 травня 2016 року та №6-2766цс15 від 16 грудня 2015 року, які з огляду на вимоги ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для застосування судами вказаних норм права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд зазначеного вище не врахував та дійшов помилкового висновку про укладення між сторонами цивільно-правового договору з дотриманням усіх передбачених чинним законодавством вимог.

Тому доводи апеляційної скарги в наведеній частині є слушними.

Крім того, згідно частини 1 ст. 1 Закону України №723/97-ВР Про фінансовий лізинг фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем

специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (частина друга вказаної норми).

Згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії, яку видає Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в межах своєї компетенції.

Послуга з фінансового лізингу є фінансовою послугою (пункт 5 статті 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Таким чином, довід апеляційної скарги про обов'язковість ліцензування вказаного виду діяльності ґрунтується на вимогах закону.

Визначальним для спірних правовідносин є саме залучення фінансових активів від фізичної особи, якою є позивач, тому зроблений судом висновок про достатність для вказаного виду діяльності Довідки №546 від 18.02.2015 року про взяття на облік відповідача як юридичної особи, що має право надавати послуги з фінансового лізингу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (а.с. 42), є помилковим.

Так само є слушним і довід апеляційної скарги про те, що позивачем в позовній заяві було чітко вказано пункти Договору фінансового лізингу, які на його думку є несправедливими та створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивачу, порушують принцип добросовісності, чого суд не взяв до уваги та зробив помилковий висновок про відсутність обґрунтування позову.

Натомість відповідно до положень статей 10 та 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

При цьому, підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, а зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.06.2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду .

Суд не може самостійно змінювати підставу та предмет позову.

Позовна заява не містить жодного посилання на введення позивача в оману відповідачем під час укладення договору фінансового лізингу, проте суд вдався до оцінки недоведеності вказаних обставин позивачем ОСОБА_2

Оскільки суд припустився невідповідності своїх висновків обставинам справи, наведене з огляду на вимоги п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з наведених вище підстав і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог та визнання недійсним договору фінансового лізингу (із додатками за №№ 1, 2, 3 до нього, які є невід'ємною й складовою частиною цього правочину) із стягненням із відповідача сплачених позивачем грошових коштів в сумі 68900,00 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 79, 80, 88 ЦПК України, Закону України Про судовий збір (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підлягає стягненню з відповідача на користь позивача як сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, сплачений останнім судовий збір - 551,21 грн. за подання позову та 110% за подання апеляційної скарги - 607,21 грн., а також за подання заяви про роз'яснення судового рішення - 320 грн., а загалом 1478,42 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 липня 2017 року

скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Євролізінг Холдінг про захист права споживачів задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу №000246 зі всіма додатками до нього, укладений 18 квітня 2016 року між ОСОБА_2 Всеволодовічем та Товариством з обмеженою відповідальністю Євролізинг Холдінг .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Євролізинг Холдінг на користь ОСОБА_2 68900,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Євролізинг Холдінг судові витрати: на користь ОСОБА_2 - 1478,42 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.

Головуючий

Судді: