Рішення

від 20.09.2017 по справі 713/115/17

ВИЖНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 713/115/17

Провадження №2/713/155/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2017 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Кибич І.А.

з участю секретаря Мірчева О.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вижниця цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії до ОСОБА_4

В позові зазначає, що є власником земельної ділянки, площею 0,25 га, що розташована в с.Слобода-Банилів, Вижницького району Чернівецької області. Відповідно до Плану меж земельної ділянки, кадастровий номер якої 7320585300:01:001:0257, технічної документації щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку, земельна ділянка від точки А до точки Б межує із земельною ділянкою ОСОБА_4, на якій від його межі висаджені в ряд дерева горіхи, сливи, яблуні, які затіняють його земельну ділянку, що зменшує врожайність в місці такого затінення. Крім того, гілки дерев постійно звисають на його земельну ділянку, чим заважають обробляти дану земельну ділянку. Після встановлення межових знаків йому стало відомо, що ОСОБА_4 побудував бетонний паркан, який заступає на його земельну ділянку. Побудований ОСОБА_4 паркан призводить до конфліктів, оскільки перешкоджає йому обробляти належну йому на праві власності земельну ділянку.

Уточнивши позовні вимоги просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_3, яка належить йому на праві власності згідно Державного акту серія ЯБ №643098 від 15.02.2006 року за кадастровим номером 7320585300:01:001:0257 в с.Слобода-Банилів, Вижницького району Чернівецької області, зобов'язати ОСОБА_4, звільнити від паркану захоплену ним частину земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_3, площею 0,0016 га. (16 м.кв.), а саме, демонтувати паркан між точками 1 та 2 (позначення поворотних точок окружної межі згідно державного акту серія ЯБ №643098 від 15.02.2006 року) на ширину від 0,09 м. (9 см.) до 0,39 м. (39 см.) та клиноподібне накладення на відрізку між точками 2 та 3 шириною від 0,39 м. (39 см.) до 0,00 м. (0 см.); зобов'язати ОСОБА_4, зрізати дерева в кількості 12 шт., що розташовані на відстані 1,62 м., 1,54 м., 0,85 м., 0,58 м., 0,76 м., 0,75 м., 0,54 м., 0,58 м., 0,57 м., 0,41 м., 0,75 м., 0,37 м., 2,63 м. від межі земельних ділянок, які знаходяться у власності ОСОБА_4. і ОСОБА_3 відповідно до правовстановлюючих документів на земельні ділянки (проектної документації) та стягнути судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали, посилались на обставини викладені в позові, просили позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, надав заперечення, де зазначив, що плодові дерева ростуть на його земельній ділянці і всі вони розміщені на відстані 1,5-2 метри від межі ОСОБА_3, дерева не створюють затінок, гілля дерев та їх коріння за межі його земельної ділянки не виступають, посилання на норми ДБН з приводу висадки дерев на відстані 5-ти метрів не стосуються насаджень плодових дерев. При виготовленні ОСОБА_3 технічної документації для оформлення державного акту на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_3 не було погоджено меж земельної ділянки, він такої згоди не давав. Просив відмовити в задоволені позову.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, посилався на обставини, викладені в запереченні, просив відмовити в задоволені позову.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що є дружиною ОСОБА_4 разом з яким у 1988 році почали будівництво житлового будинку в с.Слобода-Банилів. У 1992 році закінчили будівництво житлового будинку, того ж року встановили огорожу. Зазначила, що земельні ділянки їм виділили з цільовим призначенням - для будівництва житлового будинку та для ведення особистого селянського господарства, коли почали будувати житловий будинок та обробляти земельну ділянку, то ОСОБА_3 ще не отримав земельну ділянку, а отримав земельну ділянку у 1993 році. Між ними не було суперечок до 2015 року з приводу межі земельних ділянок. У 2015 році ОСОБА_3 зрізав дерева, які вона висадила на своїй земельній ділянці, із того часу між ними виникають суперечки з приводу межі. Огорожа встановлена на їхній земельній ділянці.

Суд, заслухавши позивача та його представника, відповідача ОСОБА_4 та його представника, свідка, дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, яка розташована у межах згідно з планом, в с.Слобода-Банилів, Вижницького району Чернівецької області, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер земельної ділянки 7320585300:01:001:0257, земельна ділянка ОСОБА_3 від А до Б межує із земельною ділянкою відповідача ОСОБА_4, що підтверджується копією державного акту Серія ЯБ №643098, виданого 15 лютого 2006 року на підставі рішення 11 сесії 1 скликання Слобода-Банилівської сільської ради від 24 грудня 1993 року, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010681000007.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7301547902016 від 01.07.2016 року вбачається, що ОСОБА_3Г є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, яка розташована у межах згідно з планом, в с.Слобода-Банилів, Вижницького району Чернівецької області, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер земельної ділянки 7320585300:01:001:0257.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №33872686 від 19.02.2015 року та свідоцтва про право власності Серія СТА 732095 вбачається, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, площею 0,25 га., яка розташована в с.Слобода-Банилів по вул.Н.Яремчука, 257, Вижницького району Чернівецької області, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 7320585300:01:001:0632.

Відповідно до ст.13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Відповідно до вимог ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. В числі передбачених способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Спірні правовідносини стосуються порядку здійснення права власності та права користування земельними ділянками та регулюються положеннями Цивільного Кодексу України щодо режиму права власності та Земельного Кодексу України. Земельний Кодекс України визначає дві форми законного користування земельною ділянкою право власності або право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст.125 ЗК України (в редакції 2006 року), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.126 ЗК України (в редакції 2006 року), право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.125 ЗК України (в редакції 06.09.2014 року), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.126 ЗК України (в редакції 06.09.2014 року), право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (державна реєстрація прав)- офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Відповідно до п.8-1 ст.18 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається: фізичним та юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Таким чином, аналізуючи положення закону встановлено, що захисту в судовому порядку підлягають права та законні інтереси фізичної особи, яка на законних підставах володіє та користується земельною ділянкою, тобто є власником або користувачем земельної ділянки при наявності відповідних документів на підтвердження права на землю. Позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 є власниками земельних ділянок, які межують між собою від точки А до Б та розташовані в с.Слобода-Банилів по вул.Н.Яремчука, Вижницького району Чернівецької області.

З довідки Слобода-Банилівської сільської ради №248 від 21.12.2015 року вбачається, що згідно запису в погосподарській книзі №6, номера об'єкта по господарського обліку 0254-1, стор. 37 за ОСОБА_4 числиться присадибна ділянка площею 0,50 га, яка приватизована (є в наявності державний акт на землю) та знаходиться по вул.Н.Яремчука; згідно запису в по господарській книзі №3, номер об'єкта по господарського обліку 0103-1, стор.28 за ОСОБА_3, числиться присадибна ділянка площею 0,50 га, яка приватизована (є в наявності державний акт на землю) та знаходиться по вул.Н.Яремчука; земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 межуються, межею присадибної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є огорожа ОСОБА_4 При обстеженні встановлено, що на присадибній ділянці ОСОБА_4 на відстані 1,5 м. від межі присадибної ділянки ОСОБА_3 висаджені в ряд дерева - горіхи, сливи, яблуні.

З довідки Слобода-Банилівської сільської ради №24 від 01.02.2017 року вбачається, що 11.12.2015 року п/п ОСОБА_6 при винесенні земельної ділянки в натурі ОСОБА_3, яка розташована по вул.Н.Яремчука, що в с.Слобода-Банилів, Вижницького району і межує з присадибною ділянкою ОСОБА_4, було встановлено, що паркан який належить ОСОБА_4 частково знаходиться на присадибній ділянці ОСОБА_3, про що складено відповідний акт.

Ухвалою суду від 13.03.2017 року по справі за клопотанням позивача та його представника призначено судову земельно-технічну експертизу.

З висновку судової земельно-технічної експертизи №600 від 29 серпня 2017 року вбачається, що:

1.Розмір (площа) земельної ділянки ОСОБА_3 за адресою с.Слобода-Банилів, Вижницького району Чернівецької області, за її фактичним користуванням (на місцевості) 0,2839 га, конфігурація даної ділянки наближена до прямокутної та має наступні лінійні проміри відрізків ділянок окружної межі: 57,79 м; 15,01 м; 3,12 м; 13,70м; 15,01м; 30,54 м; 41,10 м; 65,65м та 27,73 м.;

2. Розмір (площа) земельної ділянки ОСОБА_3 в с. Слобода- Банилів, Вижницького району Чернівецької області за її фактичним користуванням (на місцевості) на (0,2839га - 0,2500га) 0,0339га більша від розміру (площі) ділянки згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 643098 від 15.02.2006 року кадастровий номер 7320585300:01:001:0257; конфігурація земельної ділянки ОСОБА_3 в с. Слобода-Банилів, Вижницького району Чернівецької області за її фактичним користуванням (на місцевості) подібна до конфігурації ділянки згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 643098 від 15.02.2006 року кадастровий номер 7320585300:01:001:0257, проте наявні невідповідності лінійних промірів окружної межі на відрізках згідно Таблиці.

4. Розмір (площа) земельної ділянки ОСОБА_4 за адресою с. Слобода-Банилів, Вижницького району Чернівецької області за її фактичним користуванням (на місцевості) 0,2510 га, конфігурація даної ділянки наближена до прямокутної та має наступні лінійні проміри відрізків ділянок окружної межі: 31,49 м; 40,62 м; 36,30 м; 29,55 м; 13,70 м; 3,12 м; 15,01 м та 57,79 м.

5. Розмір (площа) земельної ділянки ОСОБА_4 в с. Слобода- Банилів, Вижницького району Чернівецької області за її фактичним користуванням (на місцевості) на (0,2510га - 0,2500га) 0,0010га більша від розміру (площі) ділянки згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно СТА 732095 від 19.02.2015 року кадастровий номер 7320585300:01:001:0632; конфігурація земельної ділянки ОСОБА_4 в с. Слобода-Банилів, Вижницького району Чернівецької області за її фактичним користуванням (на місцевості) подібна до конфігурації ділянки згідно кадастрового пану (а.с. 68), що є частиною проектної документації з складання Свідоцтва про право власності на нерухоме майно СТА 732095 від 19.02.2015 року кадастровий номер 7320585300:01:001:0632 (проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки), проте наявні невідповідності згідно Таблиці.

7. Відсутнє накладання земельних ділянок, які надані у власність ОСОБА_3 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 643098 від 15.02.2006 року кадастровий номер 7320585300:01:001:0257 та ОСОБА_4 згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно СТА 732095 від 19.02.2015 року кадастровий номер 7320585300:01:001:0632 в с.Слобода-Банилів, Вижницького району Чернівецької області

8. Паркан встановлений ОСОБА_4 вздовж межі земельної ділянки якою він фактично користується в с. Слобода-Банилів, Вижницького району Чернівецької області, зі сторони земельної ділянки якою фактично користується ОСОБА_4 дійсно знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_3 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка належить йому на праві власності відповідно до Державного акту серія ЯБ № 643098 від 15 лютого 2006року (вздовж межі земельної ділянки від А до Б згідно державного акту.

Площа накладання земельної ділянки якою фактично користується ОСОБА_4 та земельної ділянки, яка згідно Державного акту серія ЯБ № 643098 від 15 лютого 2006 року (межа від А до Б на відрізках між точками 1-2 та 2-3 згідно державного акту (а.с. 56)) знаходиться у власності ОСОБА_3, становить - 0,0016 га.

Конфігурація накладання земельної ділянки якою фактично користується ОСОБА_4 та земельної ділянки, яка згідно Державного акту серія ЯБ № 643098 від 15 лютого 2006року знаходиться у власності ОСОБА_3 - трапецевидне накладання на відрізку між точками 1 та 2 (позначення поворотних точок окружної межі згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 643098 від 15.02.2006 року кадастровий номер 7320585300:01:001:0257 а.с. 56) шириною від 0,09 м (9 см) до 0,39 м (39 см) та клиноподібне накладання на відрізку між точками 2 та 3 шириною від 0,39 м (39 см) до 0,00 м (0 см).

9. Відстані від межі між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в с. Слобода-Банилів, Вижницького району Чернівецької області, по фактичному користуванню до дерев розташованих на земельній ділянці ОСОБА_4, що розміщені вздовж спільної межі різні, відстань від фактичної межі між досліджуваними земельними ділянками (центральної осі огорожі) до найближче розташованого дерева (центру стовбура) становить 0,75 м (75 см); відстань від межі між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в с.Слобода-Банилів, Вижницького району Чернівецької області, згідно правоустановчих документів (проектної документації по їх виготовленню) до найближче розташованого дерева становить 0,41 м (41 см).

Відповідно до ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а ч.2 ст.10 ЦПК України передбачає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.66 ЦПК України, висновок експерта докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені в результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з'ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами у справі доказів, суд приймає до уваги висновок судової земельно-технічної експертизи №600 від 29.08.2017 року, згідно якого вбачається, що площа накладання земельної ділянки відповідача ОСОБА_4 на земельну ділянку позивача ОСОБА_3, які розташовані в с.Слобода-Банилів по вул.Н.Яремчука, Вижницького району Чернівецької області становить 0,0016 га. Інших доказів, які б спростували встановлені висновком експерта обставини, сторонами не надано.

Відповідно до положень ч.1 ст.319, ст.321 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ч.4ст.373 ЦК України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до положень ст.91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок і дотримуватися правил добросусідства.

Згідно із ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 152 ЗК України, визначено способи захисту прав на земельні ділянки та, зокрема, передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до ст.7 Постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ №7 від 16.04.2004 року, із змінами внесеними згідно з постановою пленуму ВСУ №2 від 19.03.2010 року, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

З досліджених в судовому засіданні наданих стонами доказів встановлено, що відповідачем ОСОБА_4 встановлено на земельній ділянці ОСОБА_3 бетонну огорожу, тим самим ОСОБА_4 порушив його право на користування земельною ділянкою. Таким чином, на думку суду, позивач ОСОБА_3, як власник земельної ділянки, правомірно звернувся до суду з даним позовом, тому суд вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_3 шляхом звільнення частини земельної ділянки площею 0,0016 га. (16 м.кв.), а саме, демонтувати паркан трапецевидне накладення на відрізку між точками 1 та 2 (позначення поворотних точок окружної межі згідно державного акту серія ЯБ №643098 від 15.02.2006 року) на ширину від 0,09 м. (9 см.) до 0,39 м. (39 см.) та клиноподібне накладення на відрізку між точками 2 та 3 шириною від 0,39 м. (39 см.) до 0,00 м. (0 см.).

Що стосується вимоги щодо зобов'язання ОСОБА_4, зрізати дерева в кількості 12 шт., судом встановлено наступне.

З матеріалів справи суд вбачає, що від межі земельних ділянок, які знаходяться у власності ОСОБА_4. і ОСОБА_3 відповідно до правовстановлюючих документів на земельні ділянки (проектної документації) розташовані плодові дерева на відстані 1,62 м., 1,54 м., 0,85 м., 0,58 м., 0,76 м., 0,75 м., 0,54 м., 0,58 м., 0,57 м., 0,41 м., 0,75 м., 0,37 м., 2,63 м. Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Позивач звертаючись із даною вимогою посилається на вимоги ДБН Б.2.4-1-94, затверджених Міністерством України у справах будівництва і архітектури від 1994 року щодо правил висадки земельних насаджень.

Відповідно до п 4.11. ДБН Б.2.4-1-94, зелені насадження на території сільських Рад і населених пунктів підрозділяються на такі категорії: спільного користування (на території парку, скверу, бульварів); обмеженого користування (на територіях безсадибної житлової забудови, виробничої зони, ділянок установ громадського призначення, приквартирних і присадибних ділянок); спеціального призначення (санітарно-захисні, в тому числі шумо-, вітро-, і снігозахисні, протиерозійні, меліоративні).

Відповідно до п. 4.13. ДБН Б.2.4-1-94, відстань від будинків і споруд до дерев і чагарників належить приймати за табл. 4.1.

Відповідно до п.1 Таблиці 4.1, відстань від зовнішніх стін, будівель та споруд, меж сусідніх ділянок до осі стовбура дерев повинна становити 5 (п'ять) метрів, чагарника - 1,5 м.

Тобто п.4.13. ДБН Б.2.4-1-94 стосується особливостей висадження дерев і чагарників саме на території сільських Рад і населених пунктів. В пунктах 1.1, 1.2 Правил зазначено, що при розвитку та реконструкції існуючих і проектуванні нових сільських населених пунктів України належить дотримуватись Державних будівельних норм з питань планування і забудови сільських поселень. Ці норми обов'язкові для всіх державних, кооперативних і громадських підприємств, організацій і установ, незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, які здійснюють проектування, будіництво і благоустрій на території сільських населених пунктів, а також для фермерських (селянських) господарств та індивідуальних забудовників.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про благоустрій населених пунктів , до об'єктів благоустрою населених пунктів належать: 1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам'ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору. 2. До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Таким чином, системний аналіз положень Закону та норм ДБН свідчить про те, що п.4.13. ДБН Б.2.4-1-94 на які посилається позивач, регулюють порядок висадження зелених насаджень на території сільських Рад і населених пунктів.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про благоустрій населених пунктів благоустрій присадибної ділянки проводиться її власником або користувачем цієї ділянки.

Аналіз положень розділу ДБН Б.2.4-1-94 та інших положень вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що ДБН, мають предмет регулювання, щодо відстаней від дерев та споруд до будівель і споруд ці нормативні відстані встановлені для висадження вказаних зелених насаджень на територіях сільських поселень.

Відповідно до п.10 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1045 від 01.08.2006 року видалення зелених насаджень на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності, та на присадибній ділянці здійснюється за рішенням власника земельної ділянки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги вказаних ДБН Б.2.4-1-94 не поширюються на висадження та утримання особою зелених насаджень на своїй присадибній земельній ділянці, яка перебуває у її приватній власності.

На переконання суду, до спірних правовідносин сторін повинні застосовуватися положення Земельного кодексу України щодо правил добросусідства.

Відповідно до ч.4 ст.373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст.103, ст.105 Земельного кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них. При цьому, необхідність дотримання правил добросусідства покладається як на власників земельних ділянок так і на землекористувачів.

Відповідно до ст.105 ЗК України у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перешкодою у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК, позивачу роз'яснювалось право на подання доказів, які б свідчили про затінення деревами земельної ділянки, розмір затінення, його тривалість та вчинення ними іншого негативного впливу на вирощування сільськогосподарських культур на городі.

Позивач не надав суду належних і допустимих доказів підтверджуючих необхідність такого крайнього заходу як зобов'язання до повного зрізання плодових дерев, у тому числі висновки спеціалістів, експертизи, клопотань про призначення судової експертизи не надійшло. Таким чином дана вимога позивача ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 3 статті 158 Земельного кодексу України спори щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні громадян, вирішують органи місцевого самоврядування, якими відповідно до Закону України „Про місцеве самоврядування України є сільські та міські ради.

У разі незгоди власників або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, спір вирішується судом (частина 5 ст.158 ЗК України).

За змістом ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п.4 ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать також витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_4 необхідно стягнути на користь позивача ОСОБА_3 понесені судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 640,00 грн. та витрати за проведення судової земельно-технічної експертизи в сумі 5961,00 грн., а всього в розмірі 6601,00 грн.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.91, 103, 105, 125, 126, 152 ЗК України, 319, 321, 373, 378, 391 ЦК України, ст.ст.16, 319, 321, 373, 391, ЦК України, ст.7 Постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ №7 від 16.04.2004 року, із змінами внесеними згідно з постановою пленуму ВСУ №2 від 19.03.2010 року, ст.ст.10, 11,16, 57-61, 66, 88, 154, 212-215, 218 ЦПК України, Суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН-2254306598), зареєстрованого та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, (ІПН-2477815331), зареєстрованого та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, яка належить йому на праві власності згідно Державного акту серія ЯБ №643098 від 15.02.2006 року за кадастровим номером 7320585300:01:001:0257 в с.Слобода-Банилів, Вижницького району Чернівецької області, шляхом звільнення частини земельної ділянки площею 0,0016 га. (16 м.кв.), а саме, демонтувати паркан трапецевидне накладення на відрізку між точками 1 та 2 (позначення поворотних точок окружної межі згідно державного акту серія ЯБ №643098 від 15.02.2006 року) на ширину від 0,09 м. (9 см.) до 0,39 м. (39 см.) та клиноподібне накладення на відрізку між точками 2 та 3 шириною від 0,39 м. (39 см.) до 0,00 м. (0 см.)

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН-2254306598), зареєстрованого та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, (ІПН-2477815331), зареєстрованого та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, судові витрати, судовий збір в сумі 640,00 грн. та витрати за проведення судової земельно-технічної експертизи в сумі 5961,00 грн., а всього в розмірі 6601,00 (Шість тисяч шістсот одну) гривню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення - з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд Чернівецької області.

Суддя: І. А. Кибич