Постанова

від 20.03.2019 по справі 713/115/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 713/115/17

провадження № 61-4032 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 11 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Яремка В. В., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована в с. Слобода-Банилів, Вижницького району, Чернівецької області. Належна йому земельна ділянка від точки А до точки Б межує із земельною ділянкою ОСОБА_2, на якій вздовж межі висаджені дерева: горіхи, сливи, яблуні, що затіняють його земельну ділянку та призводить до зменшення врожайності на його земельній ділянці. Крім того, гілки дерев постійно звисають на його земельну ділянку, чим заважають її обробляти. Після встановлення межових знаків йому стало відомо, що ОСОБА_2 звів бетонний паркан, який заступає на його земельну ділянку.

Посилаючись на наведене, просив усунути перешкоди в користуванні його земельною ділянкою, зобов'язати ОСОБА_2 звільнити від огорожі захоплену ним частину земельної ділянки, площею 0,0016 га (16 кв.м), демонтувавши паркан між точками 1 та 2 (позначення поворотних точок окружної межі згідно державного акту серія НОМЕР_2 від 15 лютого

2006 року) на ширину від 0,09 м (9 см) до 0,39 м (39 см) та клиноподібне накладення на відрізку між точками 2 та 3 шириною від 0,39 м (39 см) до 0,00 м. (0 см); зрізати дерева в кількості 12 шт, що розташовані на відстані 1,62 м, 1,54 м, 0,85 м, 0,58 м, 0,76 м, 0,75 м, 0,54 м, 0,58 м, 0,57 м, 0,41 м, 0,75 м, 0,37 м, 2,63 м від межі земельних ділянок.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 вересня

2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1, яка належить йому на праві власності згідно державного акту серія НОМЕР_2 від 15 лютого 2006 року, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована в с. Слобода-Банилів, Вижницького району, Чернівецької області, шляхом звільнення частини земельної ділянки, площею 0,0016 га. (16 кв.м), а саме: демонтувати паркан, трапецевидне накладення на відрізку між точками 1 та 2 (позначення поворотних точок окружної межі згідно державного акту серія НОМЕР_2 від 15 лютого

2006 року) на ширину від 0,09 м (9 см) до 0,39 м (39 см) та клиноподібне накладення на відрізку між точками 2 та 3 шириною від 0,39 м (39 см) до 0,00 м (0 см).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 11 грудня 2015 року при виділенні ОСОБА_1 земельної ділянки в натурі, що розташована по

АДРЕСА_1, і межує з присадибною ділянкою ОСОБА_2, було встановлено, що побудований ОСОБА_2 паркан частково знаходиться на присадибній ділянці ОСОБА_1, про що складено відповідний акт. У висновку судової земельно-технічної експертизи від 29 серпня 2017 року №600 зазначено, що площа накладання земельної ділянки, якою фактично користується

ОСОБА_2, та земельної ділянки, яка згідно державного акту серія НОМЕР_3 від 15 лютого 2006 року знаходиться у власності ОСОБА_1, становить - 0,0016 га. Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог щодо зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування паркану. У задоволенні позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_2 зрізати плодові дерева, які знаходяться на відстані 1,62 м, 1,54 м, 0,85 м, 0,58 м, 0,76 м, 0,75 м, 0,54 м, 0,58 м, 0,57 м, 0,41 м, 0,75 м, 0,37 м, 2,63 м від межі земельних ділянок, суд відмовив з тих підстав, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності такого крайнього заходу, як зобов'язання зрізання плодових дерев. Суд відхилив посилання позивача на пункт 4.13 ДБН Б.2.4-1-94, затверджених Міністерством України у справах будівництва і архітектури від 1994 року правил висадки земельних насаджень, посилаючись на те, що вони регулюють порядок висадження зелених насаджень на території сільських рад і населених пунктів, а не на земельних ділянках, що перебувають у приватній власності.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 11 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, апеляційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 вересня 2017 року в частині задоволення позовних у ОСОБА_1 про звільнення земельної ділянки шляхом демонтування огорожі скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у його задоволенні.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 20 вересня

2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом видалення дерев скасовано. Позов у цій частині задоволено частково.

Усунено перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована в с. Слобода-Банилів, Вижницького району, Чернівецької області, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 видалити гілки дерев, які знаходяться на його земельній ділянці в с. Слобода-Банилів, Вижницького району, Чернівецької області, кадастровий номер НОМЕР_4, вздовж огорожі, що межує із земельною ділянкою ОСОБА_1, які проникають на земельну ділянку ОСОБА_1, а саме: чотирьох яблунь, сливи, вишні, горіха, черешні, вишні, двох слив, черешні.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спірна огорожа, яка фактично є межею між земельними ділянками сторін, існувала, як на час отримання позивачем земельної ділянки у користування, так і на час набуття ним права власності на неї. Відповідно до пункту 3.10 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18 травня 2010 № 376, середньоквадратична похибка місцезнаходження межового знака відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення, міських геодезичних мереж не повинна перевищувати у селах - 0,3 м. Згідно з висновком земельно-технічної експертизи від 29 серпня 2017 року №600, який уточнено експертом в судовому засіданні, експертом відображено лише одну точку перевищення середньоквадратичної похибки місцезнаходження огорожі - на 0,39 м. При цьому площа зайнята огорожею по всій її довжині складає 13,87 кв.м, а тому апеляційний суд, з урахуванням давності встановлення відповідачем огорожі, незначного розміру відхилення від нормативу її встановлення, а також користування позивачем більшою земельною ділянкою, ніж належна йому на праві власності, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. Оскільки гілки дерев, посаджених на земельній ділянці відповідача, проникають на земельну ділянку позивача, що чинить йому перешкоди при її обробітку, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача видалити гілки дерев, що проникають на земельну ділянку позивача. У задоволенні позовних вимог про повне видалення дерев апеляційний суд відмовив, вказавши на те, що перешкоди чиняться не самим існуванням дерев на земельній ділянці відповідача, а проникненням гілок дерев на земельну ділянку позивача.

Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у січні 2018 року, ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про зобов'язання відповідача демонтувати огорожу та залишити в силі у цій частині рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 29 серпня 2017 року № 600 земельна ділянка, якою фактично користується відповідач, накладається на 0,0016 га на земельну ділянку, яка перебуває у приватній власності позивача. Апеляційний суд, зазначивши, що площа накладення земельних ділянок складає 13,87 кв.м, послався на уточнення експертом в судовому засіданні висновку експертизи, що є порушенням вимог статті 189 ЦПК України 2004 року, яка не передбачає можливості уточнення висновку експерта в судовому засіданні. Для роз'яснення та доповнення висновку експерту можуть йому бути поставлені питання, письмово викладені та підписані експертом роз'яснення і доповнення приєднуються до матеріалів справи, а тому, якщо у апеляційного суду були сумніви щодо повноти та правильності висновку експерта, він зобов'язаний був роз'яснити сторонам право на подання клопотання про призначення повторної чи додаткової експертизи. Про факт користування ним більшою земельною ділянкою, ніж зазначено у державному акті на право власності, він дізнався лише під час проведення експертизи, при цьому таке збільшення відбулося за рахунок земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_3 та земель загального користування, а тому даний факт не впливає на вирішення спору з ОСОБА_2 Апеляційний суд встановив факт зведення спірної огорожі у 1992 році на підставі пояснень представників відповідача та технічного паспорту на його житловий будинок, що був наданий лише до суду апеляційної інстанції без наведення відповідачем поважності причин неподання зазначеного документа до суду першої інстанції. Разом з тим, такі твердження відповідача спростовуються державним актом про право власності на його земельну ділянку та технічною документацією із землеустрою. З урахуванням наведеного вважав, що апеляційний суд незаконно позбавив його права власності на частину земельної ділянки та не вирішив питання про стягнення з відповідача на його корить компенсації вартості цієї частини земельної ділянки.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначав, що суд апеляційної інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, ухвалив у справі законне та обгрунтоване судове рішення, а тому відсутні підстави для його скасування.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права в частині вирішення позовних вимог про зобов'язання відповідача видалити гілки дерев, які знаходяться на його земельній ділянці, вздовж огорожі, що межує із земельною ділянкою позивача, та які проникають на його земельну ділянку, а тому рішення апеляційного суду в цій частині у касаційному порядку не переглядається.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

ОСОБА_1 на підставі державного акту серія НОМЕР_2 від 15 лютого 2006 року є власником земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована в с. Слобода-Банилів, Вижницького району, Чернівецької області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка у межах від А до Б межує із земельною ділянкою, що належить відповідачу

ОСОБА_2

ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_5 від

19 лютого 2015 рокує власником земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_6, що розташована по

АДРЕСА_2, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка була йому надана у користування у 1989 році. У 1990 році на зазначеній земельній ділянці зведено житловий будинок, а у 1992 році спірну огорожу, що підтверджується технічним паспортом.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 29 серпня 2017 року № 600, розмір (площа) належної ОСОБА_1 земельної ділянки за її фактичним користуванням (на місцевості) на 0,0339 га більша від розміру (площі) ділянки згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7 від 15 лютого 2006 року; розмір (площа) належної

ОСОБА_2 земельної ділянки за її фактичним користуванням (на місцевості) на 0,0010 га більша від розміру (площі) ділянки згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_5 від 19 лютого 2015 року.

Паркан встановлений ОСОБА_2 вздовж межі земельної ділянки, якою він фактично користується, знаходиться на належній ОСОБА_1 земельній ділянці (вздовж межі земельної ділянки від А до Б згідно державного акту). Площа накладання земельної ділянки, якою фактично користується

ОСОБА_2, та земельної ділянки, яка згідно державного акту серії НОМЕР_3 від 15 лютого 2006 року (межа від А до Б на відрізках між точками 1-2 та 2-3 згідно державного акту) знаходиться у власності ОСОБА_1, становить - 0,0016 га.

Конфігурація накладання земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_2, та земельної ділянки, яка згідно державного акту серії НОМЕР_3 від 15 лютого 2006 року знаходиться у власності ОСОБА_1, - трапецевидне накладання на відрізку між точками 1 та 2 (позначення поворотних точок окружної межі згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7 від 15 лютого 2006 року) шириною від 0,09 м (9 см) до 0,39 м (39 см) та клиноподібне накладання на відрізку між точками 2 та 3 шириною від 0,39 м (39 см) до 0,00 м (0 см).

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України в 20 04 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною четвертою статті 373 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до пункту б частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

За змістом частини другої цієї статті власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодуванням завданих збитків.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 321 ЦК України ).

ОСОБА_1 просив зобов'язати відповідача звільнити частину належної йому земельної ділянки шляхом демонтування встановленого відповідачем на ній паркану, площа зайнятої відповідачем земельної ділянки згідно з висновком земельно-технічної експертизи становить 0,0016 га (16 кв.м).

Відповідно до пункту 3.10 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, середньоквадратична похибка місцезнаходження межового знака відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення, міських геодезичних мереж не повинна перевищувати у селах - 0,3 м.

Висновком судової земельно-технічної експертизи від 29 серпня 2017 року №600, з урахуванням пояснень експерта, встановлено лише одну точка перевищення середньоквадратичної похибки місцезнаходження огорожі на

0,39 м, а площа зайнята огорожею по всій довжині складає не 16,00 кв.м, а

13,87 кв.м.

Встановивши, що відповідачем встановлено паркан з незначним відхиленням від нормативу, належна позивачеві земельна ділянка є більшою на 0,0339 га від площі земельної ділянки, наданої йому згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7 від 15 лютого 2006 року, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не надав переконливих доказів на підтвердження того, що зазначене істотно порушує його право власності на земельну ділянку та зумовлює застосування такого крайнього заходу відновлення його порушених прав, як демонтаж паркану. Крім того, суд зауважив, що на час набуття заявником права власності на земельну ділянку (у 2006 році) спірний паркан вже був зведений, і заявник до звернення до суду у 2017 року не мав будь-яких претензії до відповідача щодо його розташування.

Доводи касаційної скарги про те, що надані заявником докази, а саме: державний акт про право власності на його земельну ділянку, технічна документація із землеустрою з наявними у ній кадастровим планом та каталогом координат, спростовують висновки апеляційного суду щодо моменту зведення спірного паркану є непереконливими, оскільки зазначені документи не підтверджують наявність чи відсутність спірного паркану.

Не є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції також і посилання в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд у порушення статті 303 ЦПК України 2004 року дослідив нові докази, подані відповідачем без зазначення поважності причин не надання їх до суду першої інстанції, оскільки ці докази не мали вирішального значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 189 ЦПК України 2004 року висновок експерта оголошується в судовому засіданні. Для роз'яснення і доповнення висновку експерта сторонами та судом можуть бути поставлені питання. Викладені письмово і підписані експертом роз'яснення і доповнення висновку приєднуються до справи.

В судовому засіданні експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Сторони та суд ставили уточнюючі питання щодо складеного ним висновку судової земельно-технічної експертизи від 29 серпня 2017 року № 600. Надані ним відповіді не потребували додаткового дослідження чи перевірки, а відтак не було необхідності у призначенні додаткової експертизи. Заяв щодо призначення у справі повторної експертизи у зв'язку з неповнотою чи неправильністю висновку експерта, сторони та їх представники не заявляли. Посилання заявника на те, що надані експертом відповіді, викладені не у письмовій формі, як того вимагає положення статті 189 ЦПК України 2004 року, а усно, не можуть бути формальною підставою для скасування законного та обгрунтованого судового рішення.

Доводи касаційної скарги про не вирішення апеляційним судом питання про стягнення з відповідача грошової компенсації вартості частини земельної ділянки, що використовується відповідачем є неспроможними, оскільки ОСОБА_1 зазначених позовних вимог не заявляв, а тому суд не повноважний вирішував спір поза їх межами, що не позбавляє його можливості заявити такі позовні вимоги в подальшому.

Висновки Верховного Суду за результатами касаційного розгляду

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд, правильно встановив обставини справи і застосував норми матеріального права, надав відповідно до вимог статей 57-60, 212 ЦПК України 2004 року належну оцінку доказам, та дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування спірного паркану.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального іпроцесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 11 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик