Рішення

від 13.09.2017 по справі 910/6966/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2017№910/6966/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Одеська ТЕЦ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Хімпроект

про стягнення 170 988,50 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Севастьянов С.В. за довіреністю від 14.08.2017;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Одеська ТЕЦ (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Хімпроект (далі - відповідач) про стягнення збитків в сумі 170 988,50 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка полягає у порушенні ним вимог статті 201 Податкового кодексу України відносно обов'язку реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачу було завдано збитки, які полягають у втраті можливості віднесення ним до податкового кредиту сплачених у складі вартості підрядних робіт сум ПДВ у розмірі 170 988,50 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.05.2017 порушено провадження у справі № 910/6966/17, її розгляд призначено на 31.05.2017 року.

29.05.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.05.2017, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 21.06.2017 року у зв'язку з неявкою повноважних представників сторін в судове засідання.

14.06.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про витребування від Головного територіального управління ДФС в Одеській області додаткових доказів у справі в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2017 в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду спору у справі № 910/6966/17 на 15 днів, відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України витребувано від Головного територіального управління ДФС в Одеській області додаткові докази у справі, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 12.07.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.07.2017 повторно витребувано від Головного територіального управління ДФС в Одеській області додаткові докази у справі, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 26.07.2017 року.

25.07.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові докази у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2017 повторно витребувано від Головного територіального управління ДФС в Одеській області додаткові докази у справі, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 21.08.2017 року.

21.08.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.08.2017 судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, оскільки позивачем не обґрунтовано яким саме чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки податкового органу.

Також, означеною ухвалою суд повторно витребував в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України від Головного територіального управління ДФС в Одеській області додаткові докази у справі та на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України відклав розгляд справи на 13.09.2017 року.

23.08.2017 та 04.09.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Головного управління ДФС в Одеській області надійшли витребувані судом докази.

Представник позивача в судовому засіданні 13.09.2017 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 13.09.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 13.09.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача,всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та відповідачем (Підрядник) було укладено Договір підряду № 265 від 27.08.2014, відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати у відповідності з умовами Договору роботи по реконструкції схеми приєднання ОВ-110 кВ з організацією схеми СОВ-110 кВ, а Замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що ціна Договору складає 3 079 446,00 грн. з урахуванням ПДВ, у відповідності з обсягами, передбаченими кошторисною документацією 14/02-ЭС-СД.

Згідно з п. 5.3.1. Договору Замовник здійснює попередню оплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника, зазначений в розділі 9 Договору, протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору в розмірі 75% вартості робіт, зазначених в п. 5.1. Договору.

На виконання умов п. 5.3.1. Договору позивач перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 2 309 584,50 грн. на підставі платіжного доручення № 229 від 28.08.2014 року.

Відповідачем, у свою чергу, були виконані підрядні роботи на загальну суму 3 007 608,75 грн., що підтверджується Актом № 1 від 01.10.2015 на суму 45 769,03 грн., Актом № 2 від 01.10.2015 на суму 2 626 979,22 грн., Актом № 3 від 01.10.2015 на суму 199 337,28 грн., Актом № 4 від 01.10.2015 на суму 135 523,22 грн.

На підставі платіжного доручення № 744 від 01.10.2015 позивач здійснив остаточну оплату вартості виконаних відповідачем робіт в сумі 698 024,25 грн.

Крім того, 30.03.2015 року між позивачем (Замовник) та відповідачем (Підрядник) було укладено Договір підряду № 120, відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати у відповідності з умовами Договору роботи по реконструкції плит крівлі бункерського відділення КТЦ головного корпусу, а Замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що ціна Договору складає 1 952 876,40 грн. з урахуванням ПДВ, у відповідності з обсягами, передбаченими кошторисною документацією, складеною на підставі ДСТУ БД.1.1-1:2013.

Згідно з п. 5.3.1. Договору Замовник здійснює попередню оплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника, зазначений в розділі 9 Договору, протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору в розмірі 75% вартості робіт, зазначених в п. 5.1. Договору.

На виконання п. 5.3.1. Договору позивач перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 1 464 657,30 грн. на підставі платіжного доручення № 749 від 02.04.2015 року.

Також, на підставі платіжного доручення № 855 від 08.10.2015 позивач здійснив оплату вартості виконаних відповідачем робіт в сумі 165 004,57 грн.

Відповідачем, у свою чергу, були виконані підрядні роботи, що підтверджується Актом № 1 від 29.12.2015 на суму 2 172 882,49 грн.

21.04.2015 року між позивачем (Замовник) та відповідачем (Підрядник) було укладено Договір підряду № 153, відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати у відповідності з умовами Договору роботи по реконструкції плит покриття деаераторного відділення головного корпусу, а Замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що ціна Договору складає 1 133 709,60 грн. з урахуванням ПДВ, у відповідності з обсягами, передбаченими кошторисною документацією, складеною на підставі ДСТУ БД.1.1-1:2013.

Згідно з п. 5.3.1. Договору Замовник здійснює попередню оплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника, зазначений в розділі 9 Договору, протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору в розмірі 75% вартості робіт, зазначених в п. 5.1. Договору.

На виконання п. 5.3.1. Договору позивач перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 850 282,20 грн. на підставі платіжного доручення № 1081 від 24.04.2015 року.

Також, на підставі платіжного доручення № 949 від 20.10.2015 позивач здійснив оплату вартості виконаних відповідачем робіт в сумі 118 162,21 грн.

Відповідачем, у свою чергу, були виконані підрядні роботи, що підтверджується Актом № 1 від 23.12.2015 на суму 1 291 259,21 грн.

В подальшому, року між позивачем (Замовник) та відповідачем (Підрядник) було укладено Договір підряду № 347 від 08.09.2015, відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати у відповідності з умовами Договору роботи по ремонту та заміні кабелів зв'язку об'єктів ПАТ Одеська ТЕЦ , розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Церковна, буд. 29, а Замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що ціна Договору складає 159 081,20 грн. з урахуванням ПДВ, у відповідності з обсягами, передбаченими кошторисною документацією, складеною на підставі ДСТУ БД.1.1-1:2013.

Згідно з п.5.3.1. Договору Замовник здійснює попередню оплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника, зазначений в розділі 9 Договору, протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору в розмірі 75% вартості робіт, а саме 119 310,90 грн.

На виконання п. 5.3.1. Договору позивач перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 119 310,90 грн. на підставі платіжного доручення № 574 від 10.09.2015 року.

Відповідачем, у свою чергу, були виконані підрядні роботи, що підтверджується Актом № 1 від 12.10.2015 на суму 159 081,20 грн.

На підставі платіжного доручення № 905 від 13.10.2015 позивач здійснив остаточну оплату вартості виконаних відповідачем робіт в сумі 39 770,30 грн.

Також, між позивачем (Замовник) та відповідачем (Підрядник) було укладено Договір підряду № 354 від 09.09.2015, відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати у відповідності з умовами Договору роботи по відновленню системи освітлення постів охорони на вишке з північного боку ОРУ-110кВ ПАТ Одеська ТЕЦ , а Замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що ціна Договору складає 19 879, 00 грн. з урахуванням ПДВ, у відповідності з обсягами, передбаченими кошторисною документацією, складеною на підставі ДСТУ БД.1.1-1:2013.

Згідно з п. 5.3.1. Договору Замовник здійснює попередню оплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника, зазначений в розділі 9 Договору, протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору в розмірі 75% вартості робіт, зазначених в п. 5.1. Договору.

На виконання п. 5.3.1. Договору позивач перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 14 909,25 грн. на підставі платіжного доручення № 602 від 15.09.2015 року.

Відповідачем, у свою чергу, були виконані підрядні роботи, що підтверджується Актом № 1 від 21.10.2015 на суму 19 879,00 грн.

На підставі платіжного доручення № 992 від 22.10.2015 позивач здійснив остаточну оплату вартості виконаних відповідачем робіт в сумі 4 969,75 грн.

Як стверджує позивач, внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка полягає у порушенні ним вимог статті 201 Податкового кодексу України відносно обов'язку реєстрації податкових накладних з ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачу було завдано збитки, які полягають у втраті можливості віднесення ним до податкового кредиту сплачених у складі вартості підрядних робіт сум ПДВ у розмірі 170 988,50 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Згідно з приписами статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, перш за все потрібно з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Водночас необхідно враховувати, що можуть мати місце випадки, коли сторони перебувають у договірних відносинах, але заподіяння шкоди однією із сторін іншій стороні не пов'язане з виконанням зобов'язання, що випливає з цього договору. За таких обставин, незалежно від наявності договору, при вирішенні спору слід керуватися нормами ЦК України та ГК України щодо відшкодування позадоговірної шкоди.

Правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще й тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (стаття 225 ГК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 1166 ЦК України).

Зазначене розмежування підстав відповідальності потрібне також тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України). Однак щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з цього загального правила, тобто коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173, 1174, 1187 ЦК України).

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто, мають бути прямими.

Таким чином, і цивільне, і господарське законодавство передбачає стягнення збитків з порушника в силу закону. Тобто незалежно від того, передбачено таке стягнення умовами договору чи ні. Сторона, чиї права порушено, має право розраховувати на відшкодування збитків на підставі: ст.ст. 16, 623 ЦК України; ст. 20, 216, 224 ГК України. Як зазначено в ч. 3 ст. 216 ГК України, один із принципів господарсько-правової відповідальності полягає в тому, що потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження з цього приводу в договорі. Згідно зі ст. 224 ГК України до збитків належать: витрати, здійснені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження майна, а також неотриманні доходи. Отже, у даній справі, втрату права на податковий кредит можна віднести до збитків.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з приписами п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Пунктом 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В силу п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За таких обставин, відповідач відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України повинен був здійснити складання податкових накладних та зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних у день виникнення податкових зобов'язань.

При цьому, згідно з приписами статті 187 Податкового кодексу України, по Договору № 120 від 30.03.2015, № 153 від 21.04.2015 слід вважати датою податкових зобов'язань дату оплат (відповідно 08.10.2015 та 20.10.2015), а по Договорам № 265 від 27.08.2014, № 354 від 09.09.2015, № 347 від 08.09.2015 датою виникнення податкових зобов'язань слід вважати дату складання актів виконаних робіт (відповідно 01.10.2015, 21.10 2015, 12.10.2015).

З матеріалів справи вбачається, що по Договору № 265 від 27.08.2014 було частково здійснено часткову оплату згідно з платіжним дорученням № 229 від 28.08.2014 на суму 2 309 584, 50 грн. з ПДВ та по даті передоплати на цю суму було оформлено податкову накладну № 13 від 28.08.2014, тоді як не оформлено податкову накладну по ПДВ на суму оплати згідно з платіжним дорученням № 744 від 01.10.2015 в сумі 698 024, 25 грн. та Акту виконаних робіт від 01.10.2015.

По Договору № 120 від 30.03.2015 було частково здійснено оплату згідно з платіжним дорученням № 749 від 02.04.2015 в сумі 1 464 657, 30 грн. та по даті передоплати на цю суму було оформлено податкову накладну з ПДВ № 5 від 02.04.2015, тоді як не оформлено податкову накладну по ПДВ на суму оплати згідно з платіжним дорученням № 855 від 08.10.2015 в сумі 165 004, 57 грн.

По Договору № 153 від 21.04.2015 було частково здійснено оплату згідно з платіжним дорученням № 1081 від 24.04.2015 на суму 850 282, 20 грн. з ПДВ та по даті передоплати на цю суму було оформлено податкову накладну з ПДВ № 9 від 24.04.2015, тоді як не оформлено податкову накладну по ПДВ на суму оплати згідно з платіжним дорученням № 949 від 20.10.2015 на суму 118 162, 21 грн.

По Договору № 347 від 08.09.2015 було частково здійснено оплату згідно з платіжним дорученням № 547 від 10.09.2015 в сумі 119 310, 90 грн. з ПДВ та по даті передоплати на цю суму було оформлено податкову накладну з ПДВ № 4 від 10.09.2015, тоді як не оформлено податкову накладну по ПДВ на суму оплати згідно акту виконаних робіт від 12.10.2015, повну оплату вартості робіт по якому було здійснено згідно з платіжним дорученням № 905 від 13.10.2015 на суму 39 770, 30 грн.

По Договору № 354 від 09.09.2015 було частково здійснено оплату згідно з платіжним дорученням № 602 від 15.09.2015 на суму 14 909, 25 грн. з ПДВ та по даті передоплати на цю суму було оформлено податкову накладну з ПДВ № 5 від 15.09.2015, тоді як не оформлено податкову накладну по ПДВ на суму оплати згідно Акту виконаних робіт від 21.10.2015, повну оплату вартості робіт по якому було здійснено згідно з платіжним дорученням № 992 від 22.10.2015 на суму 4 969, 75 грн.

Відповідач не склав та не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні з ПДВ по вказаним господарським операціям.

Відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 14.1.181. ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У зв'язку з порушенням відповідачем вимог ст. 201 Податкового кодексу України позивач направив йому претензію № 13/02-58 від 15.01.2016 щодо відшкодування збитків внаслідок порушення порядку реєстрації податкових накладних з ПДВ на суму 170 988,50 грн., яка відповідачем була залишена без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не включив заявленої суми до податкового кредиту, про що свідчить Додаток № 5 до Податкової декларації за жовтень 2015 року, з якого вбачається, що в переліку контрагентів по операціям за якими позивач отримав податковий кредит, відсутній ТОВ Альянс Хімпроект .

Пунктом 201.10 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що у разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області зі скаргою № 03/06-899 від 21.06.2016 щодо порушення відповідачем порядку реєстрації податкових накладних.

Проте, контролюючими органами документальна позапланова перевірка відповідача проведена не була, оскільки 01.01.2015 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 № 71-VІІ, пунктом 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюється виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. У зв'язку з цим податковий орган не мав прав на проведення перевірки ТОВ Альянс Хімпроект (Лист Головного управління ДФС в Одеській області від 04.09.2017 року).

З наведеного вбачається, що позивачем були використані передбачені податковим законодавством способи для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту шляхом подання до податкової декларації за звітний податковий період заяви № 03/06-899 від 21.06.2016 зі скаргою на відповідача.

З огляду на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факт понесення збитків позивачем внаслідок цієї тривалої бездіяльності, яка виразилась в тому, що в порушення вимог статті 201 Податкового кодексу України відповідач не оформив податкові накладні та не зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості віднесення сплачених у складі вартості робіт сум ПДВ до податкового кредиту, що призвело до додаткових витрат позивача по погашенню податкових зобов'язань позивача на суму 170 988,50 грн.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків та доказів відсутності вини у завданні збитків позивачу, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За таких обставин, оскільки судом встановлено обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Хімпроект (02105, місто Київ, проспект Возз'єднання, будинок 2/1; код ЄДРПОУ 38820101) на користь Публічного акціонерного товариства Одеська ТЕЦ (65003, місто Одеса, вулиця Церковна, будинок 29; код ЄДРПОУ 05471158) збитки в сумі 170 988 (сто сімдесят тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 50 коп. та 2 564 (дві тисячі п'ятсот шістдесят чотири) грн. 83 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.09.2017.

Суддя М.Є. Літвінова