Постанова

від 21.09.2017 по справі 917/1103/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2017 р. Справа № 917/1103/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2;

відповідач - ОСОБА_3, ОСОБА_4;

ВДВС - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу стягувача (вх. №2691Х/1-35) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 17 серпня 2017 року, прийняту за результатами розгляду заяви ТОВ "Решетилівський маслозавод" про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2016 року у справі № 917/1103/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний промислово- інвестиційний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Решетилівський маслозавод"

про стягнення 14 625 886,89 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 серпня 2017 (суддя Іванко Л.А.) відстрочено виконання рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2016 року у справі № 917/1103/16 строком на 6 (шість) місяців.

Стягувач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати.

Також у додаткових поясненнях до апеляційної скарги ПАТ "Акціонерно-комерційний промислово- інвестиційний банк" зазначає, що відсутність коштів у боржника не є поважною причиною для та підставою для надання відстрочки виконання рішення. Вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду про відстрочку виконання рішення підлягає скасуванню.

Будучи належним чином повідомленим про дату і місце судового розгляду, ВДВС у судове засідання не з'явився.

Враховуючи те, що явка представника ВДВС не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника ВДВС.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15 вересня 2016 року по справі №917/1103/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерно-інвестиційний промислово-інвестиційний банк задоволено частково, а саме задоволено вимоги про стягнення: 13 716 118,58 грн. - заборгованості за кредитом; 680244,96 грн. - заборгованості за процентами; 219523,35 грн. - пені; 206700,00 грн. - витрат по сплаті судового збору, всього - 14 615 886,89 грн.

На виконання рішення, 12 грудня 2016 року господарським судом Полтавської області видано наказ №917/1103/16 про стягнення з ТОВ Решетилівський маслозавод відповідної грошової суми.

Заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_5 20 грудня 2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання наказу Господарського суду Полтавської області № 917/1103/16 від 12.12.2016 р.

Боржник звернувся до суду з заявою про відстрочку виконання рішення по справі від 15.09.2016р. строком на шість місяців, вважаючи що за цей період він зможе акумулювати кошти для розрахунку з кредитором ПАТ "АК "Промінвестбанк", зокрема, і за рахунок дебіторської заборгованості, а реалізація майнових активів призведе до банкрутства та припинення діяльності підприємства.

Господарський суд Полтавської області задовольнив заяву боржника, виходячи з наступного.

ТОВ "Решетилівський маслозавод" є переробним підприємством харчової промисловості України, основним видом діяльності якого є перероблення молока, виробництво масла та сиру, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. На сьогоднішній день підприємство перебуває в дуже скрутному економічному та фінансовому становищі. Зазначена обставина підтверджується фінансовим звітом підприємства за перше півріччя 2017 року.

Суд першої інстанції виходив з того, що загальна сума поточної кредиторської заборгованості ТОВ "Решетиліський маслозавод", що відображена товариством у балансі станом на 30.06.2017р. складає 33 302,4 тис. грн.

Позаяк розмір власного капіталу підприємства (графа Власний капітал Звіту) дорівнює на кінець періоду лише 10814,7 тис. грн., тобто сумі, розмір якої не може в жодному випадку відшкодувати існуючу кредиторську заборгованість підприємства.

Тому примусове стягнення з ТОВ "Решетилівський маслозавод" 14615886,89 грн., як зазначає суд першої інстанції, ставить під загрозу погашення заборгованості та виплати поточної заробітної плати, проведення розрахунків з бюджетами, сплаті комунальних платежів і в подальшому може потягнути за собою банкрутство підприємства. Разом з тим відстрочка виконання рішення надасть можливість боржнику виконати свої зобов'язання перед кредитором за рахунок дебіторської заборгованості, яка згідно фінансового звіту за перше півріччя 2017 року складає - 23235,3 тис. грн.

Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов висновку, що обставини, які склалися у боржника є винятковими, тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ "Решетилівський маслозавод" про відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2016р. по справі №917/1103/16 на 6 місяців.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду і зазначає, що посилання заявника на важкий фінансовий стан, відсутність грошових коштів, не є винятковими обставинами в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності яких можливе надання відстрочки виконання рішення, з огляду на наступне.

Згідно з п.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Для надання розстрочки виконання рішення необхідна наявність обставин, які роблять неможливим виконання рішення.

Окрім того, такі обставини мають бути підставними і винятковими.

Тобто, відстрочка або розстрочка виконання рішення допускаються у виняткових випадках, при цьому підставою для відстрочки, розстрочки можуть бути конкретні обставини, які є об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення або роблять його неможливим у встановленим господарським судом способом.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Згідно пунктів 7.1., 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Однак, вирішуючи питання про відстрочку і розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання необхідно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи- наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб -стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Також, відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.351 ЦПК України і ст.121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачеві, стихійне лихо, інші надзвичайні події). При цьому такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви. .-

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст.129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування і не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, виходячи із наведеного, закон у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами -виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Вищим господарським судом України у постановах від 06.02.2017р. у справі №904/8314/15, від 10.07.2014р. у справі №917/2407/13, від 10.04.2014р. у справі №925/1408/13, від 16.11.2016р. у справі №908/3703/14 та інших.

Проте, заявником не подано доказів наявності виключних обставин для відстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2016р. у справі №917/1103/16, а посилання ТОВ Решетилівський маслозавод , як на підставу для надання відстрочки виконання рішення, на вкрай важке фінансове становище через наявність інших зобов'язань у боржника, чи через наявність соціальних зобов'язань є безпідставними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду заяви про відстрочку виконання судового рішення, господарським судом жодним чином не враховано інтереси кредитора, а також не прийнято до уваги ступінь вини боржника у виникненні спору.

Так, відповідач не виконує свої грошові зобов'язання протягом тривалого часу: заборгованість відповідача за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №20-1495/2-1 від 31.05.2011р. утворилась з 31.01.2014р., рішення господарського суду Полтавської області в справі №917/1103/16 набрало законної сили 22.11.2016р.

Однак, відповідач жодних оплат в рахунок погашення боргу не здійснив, посилаючись на важкий фінансовий стан, будь-яких дій, направлених на добросовісне погашення заборгованості не здійснив.

Разом з цим, протягом всього цього строку Банк не має можливості користуватись належними йому коштами, що грубо порушує інтереси Банку та завдає шкоди підтримці на належному рівні коефіцієнту ліквідності та забезпеченню безперебійного виконання зобов'язань перед юридичними та фізичними особами (вкладниками), які ПАТ Промінвестбанк , як фінансова установа, зобов'язаний забезпечувати.

Відтак надання судом першої інстанції відповідачу, який неналежно виконує свої зобов'язання, відстрочки - свідчить про нехтування майновими інтересами позивача, що є неприпустимим, з огляду на принцип рівності сторін у господарському процесі та ігнорування судом такої обставини, як ступінь вини боржника у виникненні спору, які відповідно до ст.121 ГПК України та п.7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012р. №9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України мають бути враховані.

Окрім того, ухвала про відстрочку виконання рішення порушує законні права ПАТ Промінвестбанк як стягувача у виконавчому провадженні.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, втім, господарський суд Полтавської області, приймаючи оскаржувану ухвалу, цього не врахував.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки, яких дійшов господарський суд, а тому ухвала підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, ст. 105, ст. 106 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний промислово- інвестиційний банк" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 17 серпня 2017 року скасувати. У задоволенні заяви відповідача щодо відстрочки виконання рішення господарського суду Полтавської області від 15 вересня 2016 року по справі №917/1103/16 відмовити.

Повний текст постанови складено 22.09.2017 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Хачатрян В.С.