Постанова

від 29.11.2017 по справі 917/1103/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року Справа № 917/1103/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Решетилівський маслозавод", м. Київ на постанову від 21.09.2017 Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 917/1103/16 господарського суду Полтавської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ дотовариства з обмеженою відповідальністю "Решетилівський маслозавод" простягнення 14 625 886, 89 грн. у судовому засіданні взяли участь представники:

позивача відповідачаСуденко Р.В., довір.; Святюк С.П., довір.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.09.2016 у справі № 917/1103/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2016, позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Решетилівський маслозавод" (далі - відповідач) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - позивач) 14 615 886,89 грн. боргу за кредитним договором.

На примусове виконання вказаного рішення 12.12.2016 господарським судом Полтавської області видано відповідний наказ та 20.12.2016 відкрито виконавче провадження з його виконання.

У серпні 2017 року відповідач звернувся до суду першої інстанції з заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2016 у справі № 917/1103/16 на шість місяців з посиланням на ст. 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.08.2017 (суддя Іванко Л.А.) відстрочено виконання господарського суду Полтавської області від 15.09.2016 у справі № 917/1103/16 строком на 6 місяців.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 (судді: Ільїн О.В. - головуючий, Гетьман Р.А., Хачатрян В.С.) вказану ухвалу скасовано, у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання судового рішення відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом норм процесуального права, зокрема ст. 121 ГПК України. Відповідач посилається на неможливість виконання судового рішення з підстав відсутності необхідних коштів, а негайне виконання рішення призведе до банкрутства відповідача та ймовірної ліквідації бюджетоутворюючого у регіоні підприємства.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти її доводів заперечує, зазначає про відсутність виключних обставин, які перешкоджають виконанню судового рішення, а подальше зволікання з виконанням судового рішення призводить до порушень прав стягувача. Також позивач посилається на те, що 07.09.2017 стосовно відповідача - ТОВ "Решетилівський маслозавод" господарським судом м. Києва порушено справу про банкрутство.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, заява відповідача про відстрочку виконання рішення обґрунтована існуванням у боржника значної кредиторської заборгованості, яка складає понад 16 млн. грн., а негайне виконання рішення суду призведе до неможливості виплати заробітної плати працівникам підприємства та банкрутства відповідача. У той же час відповідач є працюючим бюджетоутворюючим підприємством, а також має значний обсяг дебіторської заборгованості, зокрема перед ТОВ "Білоцерківський молочний комбінат" в сумі 5 241 235,60 грн., яка визнана в якості грошових вимог у межах справи про банкрутство останнього. Отже, за період відстрочки виконання рішення відповідач має можливість накопичити фінансові ресурси з метою погашення боргу перед позивачем.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Отже, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Задовольняючи заяву відповідача, суд першої інстанції, дослідивши докази та надавши оцінку наведеним заявником обставинам встановив, що виконання судового рішення відповідачем ускладнюється фінансовою неспроможністю останнього, наявністю значної кредиторської заборгованості перед іншими, окрім позивача, особами. У зв'язку з чим негайне стягнення з відповідача боргу на користь позивача матиме негативні наслідки для його фінансово-господарської діяльності, а отже призведе до значного ускладнення виконання рішення суду у справі або взагалі припинення господарської діяльності відповідача, втрати робочих місць та банкрутства підприємства. Одночасно відповідач є бюджетоутворюючим підприємством та має значний обсяг дебіторської заборгованості (23 235,3 тис. грн.), тому за рахунок накопичення активів у період відстрочки можливим є погашення боргу перед позивачем.

При цьому до заяви відповідача на виконання вимог ст. 33 ГПК України було надано відповідні докази, які підтверджують доводи, наведені в обґрунтування необхідності відстрочки виконання рішення.

Натомість суд апеляційної інстанції, спростовуючи вищенаведені висновки місцевого господарського суду та встановлені ним обставини, послався лише на те, що відсутність у відповідача необхідних коштів не може бути підставою для тривалого невиконання останнім своїх зобов'язань перед стягувачем - позивачем, тому надання відстрочки виконання судового рішення призведе до тривалого порушення майнових прав позивача, діяльність якого полягає саме у наданні фінансових послуг.

Однак колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції передчасними, оскільки ГПК України не обмежує відповідне право господарського суду певними обставинами, за наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих обставин та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

При цьому норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначення "винятковий випадок", тому наведені заявником обставини у кожному конкретному випадку оцінюються судом за правилами ст. 43 ГПК України, у тому числі з урахуванням інтересів як боржника, так і стягувача.

Так, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення . (п. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

З огляду на вищенаведене та обставини, встановлені судом першої інстанції, висновок останнього про необхідність надання відстрочки виконання рішення є правомірним та таким, що відповідає нормам процесуального законодавства, зокрема приписам ст.ст. 4 7 , 33, 43, 84, 121 ГПК України.

За таких обставин оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а ухвала суду першої інстанції - залишенню в силі.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України у зв'язку зі скасуванням судового рішення витрати відповідача по сплаті судового збору за подання касаційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок позивача. Одночасно поверненню з Державного бюджету України підлягає зайво сплачений скаржником судовий збір в сумі 320 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4 7 , 33, 43, 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 , 121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Решетилівський маслозавод" задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 у справі № 917/1103/16 скасувати.

3. Ухвалу господарського суду Полтавської області від 17.08.2017 у справі № 917/1103/16 залишити в силі.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Акціонерно-комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12; ідентифікаційний код 00039002) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Решетилівський маслозавод" (03037, м. Київ, вул. Зеленогірська, 8; ідентифікаційний код 00446836) 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. витрат на оплату судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити господарському суду Полтавської області видати наказ.

6. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Решетилівський маслозавод" з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 320 (триста двадцять) грн.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич