Ухвала

від 18.09.2017 по справі 759/12378/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

18 вересня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

СтупакО.В., Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Садівничого товариства Радист , третя особа - Київська міська рада, про зобов'язання здійснити демонтаж дитячого майданчика, приведення земельної ділянки у попередній стан, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 13 квітня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, вимоги якого під час розгляду справи збільшив та остаточно просив зобов'язати Садівниче товариство Радист (далі - СТ Радист ) здійснити на земельній ділянці загальною площею 333,43 кв. м (між проїздною частиною тупикового проїзду та парканом ділянки № АДРЕСА_1), що є частиною розворотного майданчика для транспорту тупикового проїзду (знаходиться і межує з півночі із земельною ділянкою, кадастровий № НОМЕР_4; зі сходу - із парканом ділянки № АДРЕСА_1; із заходу - із земельними ділянками, кадастрові №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, та із півдня - із проїздною частиною земельної ділянки, кадастровий № НОМЕР_3, який є частиною земельної ділянки, кадастровий № НОМЕР_3), повний демонтаж та знесення дитячого майданчика і його огорожі, а також приведення вказаної земельної ділянки у попередній стан, в якому вона перебувала до будівництва на ній дитячого майданчика з огорожею, шляхом: прибирання з ям бетонних фундаментів, їх частин та залишків, прибирання бетонних фундаментів, їх частин та залишків із поверхні земельної ділянки, прибирання залізних арматур із поверхні земельної ділянки, прибирання залізобетонних конструкцій та їх залишків із поверхні земельної ділянки, засипання ям земляним грунтом, прибирання насипів із піску із поверхні земельної ділянки та вирівнювання поверхні земельної ділянки. Крім того, просив стягнути з відповідача на свою користь 208 800 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку із самочинним будівництвом СТ Радист дитячого майданчика на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності біля ділянки № 10, що належить позивачу. Завдана моральна шкода підтверджується висновком експерта від 13 квітня 2016 року № 2718/16-61, де зазначено, що ОСОБА_4 завдані суттєві страждання, а ситуація, яка склалася, є для нього психотравмувальною. Також позивач зазначив, що оскільки СТ Радист не виконано рішення Київської міської ради від 08 червня 2000 року № 149-13/870, а саме: не оформлено право постійного користування земельною ділянкою загального користування площею 1,78 га на 15 км Житомирського шосе, тому вказаний дитячий майданчик є самочинним будівництвом, що порушує право позивача вільно користуватися своєю земельною ділянкою, що перебуває у приватній власності позивача.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 березня 2016 року позов задоволено.

Відновлено становище, яке існувало до порушення права позивача, а саме: зобов'язано СТ Радист здійснити на земельній ділянці загальною площею 333,43 кв. м (між проїздною частиною тупикового проїзду та парканом ділянки № АДРЕСА_1), що є частиною розворотного майданчика для транспорту тупикового проїзду (знаходиться і межує з півночі із земельною ділянкою, кадастровий № НОМЕР_4; зі сходу - із парканом ділянки № АДРЕСА_1; із заходу - із земельними ділянками, кадастрові №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, та із півдня - із проїздною частиною земельної ділянки, кадастровий № НОМЕР_3, який є частиною земельної ділянки, кадастровий № НОМЕР_3), повний демонтаж та знесення дитячого майданчика і його огорожі, а також привести вказану земельну ділянку у попередній стан, в якому вона перебувала до будівництва на ній дитячого майданчика з огорожею, шляхом: прибирання з ям бетонних фундаментів, їх частин та залишків, прибирання бетонних фундаментів, їх частин та залишків із поверхні земельної ділянки, прибирання залізних арматур із поверхні земельної ділянки, прибирання залізобетонних конструкцій та їх залишків із поверхні земельної ділянки, засипання ям земляним ґрунтом, прибирання насипів із піску із поверхні земельної ділянки та вирівнювання поверхні земельної ділянки.

Стягнуто із СТ Радист на користь ОСОБА_4 208 800 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 13 квітня 2017 року скасовано рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Зобов'язано СТ Радист здійснити демонтаж огорожі, встановленої на земельній ділянці, що є частиною розворотного майданчика для транспорту тупикового проїзду, що межує із земельною ділянкою позивача.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч. ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Разом із тим згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) , при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Ухвалюючи рішення у справі, апеляційний суд виходив із того, що згідно з матеріалами справи земельна ділянка, на якій збудовано дитячий майданчик та паркан, відповідачу не належить і за своїм цільовим призначенням є частиною розворотного майданчика для транспорту тупикового проїзду, у зв'язку із чим погодився із висновками суду першої інстанції щодо визнання проведеного будівництва відповідачем самочинним.

Водночас на підставі наявних у справі доказів апеляційний суд установив, що дитячий майданчик, про знесення якого та приведення земельної ділянки після його знесення у попередній стан ставив позивач, не побудований на земельній ділянці останнього.

Із посиланням на ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України, ст. 3 ЦПК України апеляційний суд правильно вважав, що вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якого є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав осіб самочинною забудовою.

За таких обставин правильним є висновок апеляційного суду про відсутність передбачених ст. 376 ЦК України підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про демонтаж дитячого майданчика та приведення земельної ділянки, на якій розташований майданчик, у попередній стан, оскільки позивач не є власником земельної ділянки, на якій було зведено вказаний об'єкт, тому відсутні підстави для висновків про порушення його прав унаслідок такого будівництва. Разом із тим апеляційний суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд в оскаржуваній позивачем частині своїх висновків правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212, 303, 304 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Статтею 212 ЦПК України установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскаржуване рішення апеляційного суду містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідає вимогам ст. ст. 213-215, 316 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Доводи касаційної скарги по суті вирішення позовних вимог щодо демонтажу дитячого майданчика та приведення земельної ділянки у попередній стан, відшкодування моральної шкоди, були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, який їх обґрунтовано спростував, про що свідчить зміст оскаржуваного рішення апеляційного суду.

Підстав для висновків, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, а саме: ст. ст. 121, 294, 295, 297, 303 ЦПК України, у зв'язку з чим, на думку заявника, в апеляційного суду були відсутні підстави для розгляду апеляційної скарги відповідача, поданої із пропущенням строку на оскарження та без сплати судового збору у відповідному розмірі, колегія суддів не знаходить.

Отже, рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 13 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Ступак

Ю.Г.Іваненко

А.О.Леванчук