Постанова

від 27.09.2017 по справі 826/5153/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2017 року № 826/5153/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТРК-ОФІС ЮНІТ" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000852202 від 18.03.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРК-ОФІС ЮНІТ" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000852202 від 18.03.2015.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість під час взаємовідносин із приватним підприємством "АЛЛЕЯ", товариством з обмеженою відповідальністю "Є ЕНД Є КЛІМАТ", та товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТБУД" за період з 01.10.2014 по 31.10.2014. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договори, укладені між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТБУД" не спричиняли реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини із товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТБУД", які мали реальний характер та за якими було отримано послуги, використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, надала додаткові усні пояснення та просила суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, заперечень проти позову до суду не надав, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК-ОФІС ЮНІТ" з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість під час взаємовідносин із приватним підприємством "АЛЛЕЯ", товариством з обмеженою відповідальністю "Є ЕНД Є КЛІМАТ", та товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТБУД" за період з 01.10.2014 по 31.10.2014.

За результатами перевірки складено акт від 02.03.2015 № 26-58-22-02-17/36175067, яким встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за жовтень 2014 року на загальну суму 93179 грн.

18.03.2015 на підставі зазначеного акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0000852202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 116 474, 00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 23 295,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРК-ОФІС ЮНІТ", не погоджуючись з податковим повідомленнями-рішеннями №0000852202 від 18.03.2015, вважаючи його протиправним та таким, що підлягають скасуванню, звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ "ГРАНІТБУД" реальний товарний характер, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "ГРАНІТБУД" за наступними договорами.

01.10.2014між позивачем та ТОВ "ГРАНІТБУД" було укладено договір №1-0110/14/ТОЮ про надання комплексу послуг щодо переміщення вантажу.

На підтвердження факту отримання послуг за зазначеним договором позивачем надано суду копію вказаного договору, акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №0007 від 03.10.2014, податкової накладної від 03.10.2014 №7, а на підтвердження оплати - копію платіжного доручення від 03.12.2014 № 2142.

01.10.2014 між позивачем та ТОВ "ГРАНІТБУД" було укладено договір №2-0110/14/ТОЮ про надання послуг по монтажу та установці меблів.

На підтвердження факту отримання послуг за зазначеним договором позивачем надано суду копію вказаного договору, акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №00032 від 16.10.2014, податкової накладної від 16.10.2014 №32, а на підтвердження оплати - копію платіжного доручення від 03.12.2014 № 2143.

15.10.2014 між позивачем та ТОВ "ГРАНІТБУД" було укладено договір №1-1510/14/ТОЮ, предметом якого є розробка ескізного проекту зонування простору та організації робочих місць офісних приміщень.

На підтвердження факту отримання послуг за зазначеним договором позивачем надано суду копію вказаного договору з додатками, акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №00059 від 28.10.2014 з копією ескізного проекту, податкової накладної від 28.10.2014 року №59.

15.10.2014 між позивачем та ТОВ "ГРАНІТБУД" було укладено договір №2-1510/14/ТОЮ, предметом якого є розробка ескізного проекту зонування простору та організації робочих місць офісних приміщень за адресою: м. Київ, вул. Московська, 32/2. 17-й поверх.

На підтвердження факту отримання послуг за зазначеним договором позивачем надано суду копію вказаного договору з додатками, акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №00060 від 28.10.2014 з копією ескізного проекту, податкової накладної від 28.10.2014 №60.

Додатково обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач надав суду копію договору від 15.10.2014 року №1-2810/14/ТОЮ, що був укладений між позивачем та ТОВ "КПМГ-Україна". Відповідно до зазначеного договору позивач мав поставити ТОВ "КПМГ-Україна" офісні меблі за адресою: м. Київ, вул. Московська, 32/2. 17-й поверх. З додаткових пояснень представника позивача вбачається, що договори із "ТОВ ГРАНІТБУД" були укладені з метою виконання зобов'язань позивача за договором, укладеним із ТОВ "КПМГ-Україна", а саме: "доставка товару на об'єкт, його монтаж у приміщеннях згідно з відповідним планом".

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, щоТОВ "ГРАНІТБУД" не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "ГРАНІТБУД".

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною першою статті 43 Господарського кодексу України встановлено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Статтею 44 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Таким чином, підприємство самостійно вирішує які послуги, в який період, по яких цінах та в кого купувати, а органи державної влади та їх посадові особи не можуть втручатися в господарську діяльність підприємця, зокрема надавати оцінку його ефективності діяльності.

Посилання відповідача в акті від 02.03.2015 № 744/26-58-22-02-17/36175067, як на обгрунтування відсутності фінансово - господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "ГРАНІТБУД" на фінансово - господарські взаємовідносини між останнім та контрагентами ТОВ "КУШНЕР" та ТОВ "РА"КВІНС" не приймаються судом до уваги з огляду на те, що у суду відсутні докази на підтвердження того, що ТОВ "ГРАНІТБУД" було надано позивачу послуги саме за рахунок правовідносин з зазначеними контрагентами.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово-господарськими відносинами з ТОВ "ГРАНІТБУД" за договорами від 01.10.2014 №1-0110/14/ТОЮ, від 01.10.2014 року №2-0110/14/ТОЮ, від 15.10.2014 №1-1510/14/ТОЮ, від 15.10.2014 №2-1510/14/ТОЮ суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "ГРАНІТБУД" за вказаними договорами мали реальний товарний характер.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "ГРАНІТБУД" за договорами від 01.10.2014 №1-0110/14/ТОЮ, від 01.10.2014 №2-0110/14/ТОЮ, від 15.10.2014№1-1510/14/ТОЮ, від 15.10.2014 №2-1510/14/ТОЮ в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з ТОВ "ГРАНІТБУД" за вказаними договорами.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити повністю .

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0000852202 від 18.03.2015.

3.Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6, код ЄДРПОУ 39471390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК-ОФІС ЮНІТ" (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 4, код ЄДРПОУ 36175067) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1747, 11 грн. (одна тисяча сімсот сорок сім грн. 11 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов