Постанова

від 19.09.2017 по справі 820/1777/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 р. Справа № 820/1777/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ЗЕРНО-15" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2017р. по справі № 820/1777/17

за позовом Приватного підприємства "ЗЕРНО-15"

до Головного управління ДФС України у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "ЗЕРНО-15", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.01.2017р. №0000041407.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки було складено ОСОБА_1 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки , яким встановлено, що ПП "Зерно-15" не підтверджено реальність реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинам з ТОВ "Авангард" та ПП "Зерно-15" зависило податковий кредит за травень-червень 2016 року на загальну суму ПДВ 1647234 грн., у т.ч. за травень - 1203423 грн., за червень 2016 - 443811 грн., що призвело до заниження до сплати ПДВ у загальній сумі 1215526 грн., у т. ч. за травень 2016 - 747209 грн., за червень 2016 -468317 грн., а також до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 431708 грн., у т.ч. за травень 2016 - 228107 грн., за червень - 203601 грн. За результатами акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення, яке позивач вважає незаконним та таким, яке суперечить діючому законодавству України, яке регулює спірні правовідносини.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 р. в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "ЗЕРНО-15" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Приватним підприємством "ЗЕРНО-15" подано апеляційну скаргу, в якій зазначають, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню з нижчевикладених підстав. Зазначають, що судом першої інстанції визначено, що з матеріалів справи вбачається, що за договорами №44/01 від 26.05.2016 та №39/01 від 04.05.2016 відсутні документи складського обліку, документи щодо даних встановлених за результатами аналізу проведеного виробничою технічною лабораторією ПП ЗЕРНО- 15 , у зв'язку з чим не можливо встановити відповідність ТМЦ стандартам якості та їх фактичне походження. Що стосується, аналізу поставленого Товару, зазначають, що відповідний був здійснений ДП ОСОБА_2 № 85 при прийманні відповідного на зберігання, згідно договору складського зберігання зерна № №02/07-02 від 02.07.2015. Копії карток аналізу зерна надавались як органам ДФС так і суду, що підтверджується клопотанням №1-29/05 від 29.05.2017року. Також вказують, що судом першої інстанції зазначено, що до перевірки не надано довіреності на осіб, що їх уповноважують на отримання товару. Ці ствердження є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України. Також зазначають, що висновки суду першої інстанції, стосовно не можливості встановлення реальності здійснення господарських операції, та факту оприбуткування зерна, отриманого від ТОВ Авангард на ДП ОСОБА_2 база №85 у зв'язку з ненаданням в ході перевірки ПП ОСОБА_3 - 15 санітарно - контрольних документів та санітарно - гігієнічних висновків на кожну окрему партію - є неприпустимими та такими що не відповідають дійсним обставинам справи. Також посилаються на те, що безпідставними є висновки суду, що до перевірки не надано актів здачі - прийняття послуг, проведення сплати за послуги та довіреностей, витягу з журналу реєстрації виданих та отриманих довіреностей за договором на перевезення вантажу №1-01/09 від 01.09.2015 укладеним між ТОВ КХП-БАРВШКОВЕ та ПП ЗЕРНО- 15 , оскільки ОСОБА_1 № 2/20-40-14-07-07 від 03.01.2017 року - взагалі не передбачена вищевикладена інформація, що визначена судом як з'ясований факт. Позивач вкотре наголошує, що до перевірки перевіряючим були надані первинні документи в повному обсязі, в тому числі і акти виконаних робіт (наданих послуг) та документи що засвідчують взаєморозрахунки з контрагентами. Також вказують, що Постановою суду першої інстанції визначено, що ПП ЗЕРНО-15 до перевірки не надано документи відносно узгоджень маршрутів, заявок на перевезення вантажу, пропуски на право заїзду до місця навантаження та виїзду, їх реєстрація у відповідному журналі обліку довіреностей та перепусток, складання яких прямо передбачено умовами договору. Також, не надано документи щодо проведення розрахунків з ТОВ Зернотрейд . Ці ствердження суду є безпідставними та необгрунтованими, оскільки заявка не є первинним документом, а умовами договору про надання транспортного експедирування №1-20/07 від 20.07.2015, укладеного між ТОВ Зернотрейд (експедитор за договором) та ПП ЗЕРНО - 15 (клієнт за договором) передбачено, що надання заявок допускається по факсу, електронною поштою, телефоном, а відповідно наявність заявок в паперовому вигляді необов'язкова. Крім того, заявка не є первинним документом. Стосовно перепусток, то вони також не мають статусу первинного документа та оформлюються підприємством на якому знаходиться товар, а відповідно не може бути наявним у Позивача. Посилання суду першої інстанції на наявну податкову інформацію від ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області стосовно ТОВ АВАНГАРД , яка нібито свідчить про відсутність реальності здійснення господарської діяльності ТОВ АВАНГАРД , відсутність за податковою адресою, відсутність виробничих потужностей, складу, транспорту, а також податкова інформація, яка свідчить про порушення кримінальних справ відносно основних постачальників ТОВ АВАНГАРД - не може свідчити про безтоварність здійснених операцій та безпідставність формування податкового кредиту позивачем. Зазначають, що при розгляді справи судом першої інстанції не з'ясовувалось жодне з вищевикладених стверджень та обставин на яких грутнується Постанова, що є грубим порушенням вимог ст.159 КАС України, якою передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Враховуючі вищевикладене, при винесені Постанови судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовані обставини справи, порушені нормами матеріального та процесуального права. На підставі вищевикладеного просять скасувати Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі № 820/1777/17. Прийняти нову постанову по справі, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Головним управлінням ДФС України у Харківській області до суду подано письмове заперечення на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області на підставі п.78.1.4 п.78.1 ст.78 та 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного Підприємства "Зерно-15" (податковий номер 39801100) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП "ОСОБА_3 - 15" (пн. 39801100) при визначенні сум податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 01.05.2016 по 30.06.2016 по взаємовідносинах з постачальником ТОВ Авангард (пн. 32496581) на суму 1 647 234 грн. та податкових зобов'язань по ланцюгу подальшої реалізації товарів, придбаних у ТОВ Авангард , що містяться у податковій декларації з ПДВ, за результатами якої складено акт та встановлено наступні порушення: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ПП ОСОБА_3 - 15 зависило податковий кредит за травень - червень 2016 року на загальну суму ПДВ 1647234 грн., що призвело до заниження до сплати ПДВ у загальній сумі 1 215 526 грн. За результатами акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000041407 від 26.01.2017р., яким було встановлено збільшення суми грошового зобов'язання.

Приймаючи рішення щодо відмови в задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з доводами Головного управлінням ДФС України у Харківській області виходив з того, що між ПП ОСОБА_3 - 15 - покупець та ТОВ Авангард - продавець укладено договори постачання. Згідно з договорами №44/01 від 26.05.2016 та №39/01 від 04.05.2016 відсутні документи складського обліку, документи щодо даних встановлених за результатами аналізу проведеного виробничою технічною лабораторією ПП Зерно- 15 , у зв'язку з чим не можливо встановити відповідність ТМЦ стандартам якості та їх фактичне походження. Разом з тим, відповідно отриманої податкової інформації стосовно ТОВ Авангард , а також наявної в базах ДФС, встановлено, що ТОВ Авангард не подавало податкових звітів щодо наявності або оренди земельних ділянок, інформації про кількість працюючих та основних засобів. Також, до перевірки не надано довіреності на осіб, що їх уповноважують на отримання товару. Відповідно до наданих до перевірки документів встановлено, що ПП ОСОБА_3 - 15 у періоді травень - червень 2016 року здійснювало зберігання зерна у ДП ОСОБА_2 база №85 . ПП ОСОБА_3 - 15 було укладено договір зберігання зерна з ДП ОСОБА_2 база №85 №02/07-02 від 02.07.2015р. Приймання та передача зерна по кількості та якості на зберігання та з зберігання проводиться згідно результатам зважувань на вагах Зернового складу та оцінки якості виробничо - технічної лабораторії Зернового складу за адресою: Харківська область, м. Барвінкове, вул. Київська,2. Зазначають, що до перевірки не надано документи відносно санітарно-гігієнічного висновку на кожну партію товару. Також суд першої інстанції зазначив, що до перевірки надано договір на перевезення вантажу №1-01/09 від 01.09.2015.

Суд першої інстанції зазначив, що до перевірки не надано актів здачі - прийняття послуг, проведення сплати за послуги та довіреностей, витягу з журналу реєстрації виданих та отриманих довіреностей. Також, до перевірки надано договір про надання транспортного експедирування №1-20/07 від 20.07.2015 р. Проте суд першої інстанції зазначив, що ПП Зерно-15 до перевірки не надано документи відносно узгоджень маршрутів, заявок на перевезення вантажу, пропуски на право заїзду до місця навантаження та виїзду, їх реєстрація у відповідному журналі обліку довіреностей та перепусток, складання яких прямо передбачено умовами договору. Також, не надано документи щодо проведення розрахунків з ТОВ Зернотрейд . Відповідно наявної у розпорядженні відповідача податкової інформації, що надійшла від ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області стосовно ТОВ Аванград від 01.12.2016 №11470/12-09-14/32496581 за період діяльності з 01.01.2014 по 31.07.2016, встановлено відсутність реальності здійснення господарської діяльності підприємства. Інформація щодо наявності у ТОВ Авангард складських приміщень, необхідних виробничих потужностей та/або транспорту, зокрема, вантажного та іншого спеціального призначення відсутня.

У рішенні суд першої інстанції зазначив, що відповідно податкової інформації стосовно ТОВ Авангард встановлено, що по основним постачальникам підприємства порушені кримінальні справи, а саме: слідчою групою, яка складається з слідчих управління розслідування кримінальних проваджень ГСУ ФР ДФС України та слідчих слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області, здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12015000000000630 від 08.12.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. З ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. З ст. 209, ч. З ст. 28, ч. З ст. 212; ч. 4 ст. 190, ч. З ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України. .

Таким чином, на підставі вищевикладеного, аналізу наданих до перевірки первинних документів та наявних баз даних по взаємовідносинам ПП ОСОБА_3 - 15 з вищенаведеним підприємством - постачальником, судом першої інстанції встановлено відсутність обставин реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, з урахуванням акту по контрагенту, не підтверджено фактичне придбання товарів, а також їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Суд апеляційної інстанції з даними висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп. б п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, згідно із пп. а п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11ст.201 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положенням п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р. II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Поряд із цим, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі ОСОБА_3 №996). ОСОБА_4 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі Положення № 88) передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, транспортно-супровідні документи тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Позивачем в підтвердження реальності проведення операцій до суду надані наступні копії документів.

Договір поставки № 39/01 від 04.05.2016 р. з доданими до нього специфікаціями № 1, 2, 3, 4, 5, 6, від 04.05.2016 р., видатковими накладними та товарно транспортними накладними ( а.с. 57-109).

Договір поставки № 44/01 від 26.05.2016 р. з доданими до нього специфікаціями № 1, 2 від 26.05.2016 р., видатковими накладними та товарно транспортними накладними ( а.с. 112-139).

Договір складського зберігання №02/07-02 від 02.07.2015 р. з додатком №2 до договору №02/07-02 від 02.07.2015 р. (а.с.141-147).

Книги руху зерна та зернопродуктів за період з 01.05.16 по 30.06.2016 р. (а.с.148-151).

Картки аналізу зерна (а.с. 152- 171).

Оглянувши первинні документи, надані позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що останні за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, податковим органом не доведено.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції під час прийняття рішення по справі не врахував, що в матеріалах справи містяться товаро - транспортні накладні, витяги з книги руху зерна.

В даних документах міститься інформація про транспортування та зберігання товару, при цьому на наданих суду товаро - транспортних накладних містяться відомості третьої особи ДП ОСОБА_2 № 85 , яка підтверджує факт транспортування товару від ТОВ "Авангард" до ПП "ОСОБА_3 - 15".

Крім того книги руху зерна та картки аналізу, надані теж ДП ОСОБА_2 № 85 .

Колегія суддів зазначає, що зберігання товару здійснювалось з ДП ОСОБА_2 № 85 на підставі договору складського зберігання №02/07-02 від 02.07.2015 р. з додатком №2 до договору №02/07-02 від 02.07.2015 р.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача зазначив, що в наданих позивачем товаро - транспортних накладних зазначені різні місця складання накладних та місця зберігання товару, колегія суддів зазначає, що наведене жодним чином не спростовує даних які містяться в товаро - транспортних накладних.

Колегія суддів вказує, що будь яких обґрунтувань та доказів протиправності дій ДП ОСОБА_2 № 85 відповідачем до суду не надано.

Що стосується, аналізу поставленого товару, то відповідний був здійснений ДП ОСОБА_2 № 85 при прийманні відповідного на зберігання, згідно договору складського зберігання зерна № №02/07-02 від 02.07.2015. Копії карток аналізу зерна містяться в матеріалах справи ( а.с. 152-171).

Щодо посилань відповідача та суду першої інстанції на відсутність санітарно-гігієничного висновку, що не дає можливості встановити реальність здійснення господарської операції по взаємовідносинам між ПП ЗЕРНО-15 та ТОВ АВАНГАРД , колегія суддів зазначає наступне.

Санітарно-гігієнічний висновок не може вважатися первинним документом у відповідності до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , якою визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Натомість санітарно-гігієнічний висновок свідчить про якість товару, і жодним чином не може свідчити про господарську операцію її реальність та повноту.

Також колегія суддів зазначає, що відповіді документи не є документами первинного бухгалтерського обліку ПП ЗЕРНО- 15 , а тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів.

Крім того , згідно клопотання позивача № 1-29/05 від 29.05.2017 року документи про якість поставленого товару було залучено до матеріалів справи , зокрема картки аналізу зерна на кожну партію зерна та витяги з книги руху зерна та зерно продуктів.

Колегія суддів зазначає, що дані посилання відповідача жодним чином не спростовують даних товаро - транспортних накладних.

Відносно тверджень Головного управління ДФС України у Харківській області щодо відсутності під час проведення перевірки документів про якість поставленого товару, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки директором ПП "ОСОБА_3 - 15" підписано з зазначенням не згоди з висновками ДФС .

Доказів витребування Головним управлінням ДФС України у Харківській області документів та їх не надання позивачем матеріали справи не містять .

Щодо посилань відповідача та суду першої інстанції на те, що до перевірки не надано довіреності на осіб, що їх уповноважують на отримання товару, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами) передбачено, що повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

В судовому засіданні представник позивача зазначав, що оскільки відповідальною особою за отримання товару, що поставлявся ТОВ АВАНГАРД , був особисто Директор (підтверджується підписами у видаткових накладних), який діє від імені підприємства на підставі статуту, тобто акту органу юридичної особи, то додаткові документи в підтвердження повноважень, у вигляді довіреності, договору тощо - не потрібні, а вимоги щодо їх наявності є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо посилань суду першої інстанції та відповідача на те, що ПП ЗЕРНО-15 до перевірки не надано документи відносно узгоджень маршрутів, заявок на перевезення вантажу, пропуски на право заїзду до місця навантаження та виїзду, їх реєстрація у відповідному журналі обліку довіреностей та перепусток, складання яких прямо передбачено умовами договору. Також, не надано документи щодо проведення розрахунків з ТОВ Зернотрейд , колегія суддів зазначає наступне.

Заявка не є первинним документом. Умовами договору про надання транспортного експедирування №1-20/07 від 20.07.2015, укладеного між ТОВ Зернотрейд (експедитор за договором) та ПП ЗЕРНО - 15 (клієнт за договором) передбачено, що надання заявок допускається по факсу, електронною поштою, телефоном, а відповідно наявність заявок в паперовому вигляді необов'язкова.

Стосовно перепусток, то вони також не мають статусу первинного документа та оформлюються підприємством на якому знаходиться товар, а відповідно не може бути наявним у позивача.

Також колегія суддів зазначає, що за актом перевірки № 2/20-40-14-07-07 від 03.01.2017 року вищезазначене не є підставою нарахувань .

Щодо доводів відповідача стосовно того, що позивачем не надано документи за договором на перевезення вантажу № 1-01/09 від 01.09.2015 р., а саме, щодо договору не надано актів здачі - прийняття послуг, проведення сплати за послуги та довіреностей, витягу з журналу реєстрації видаткових та отриманих довіреностей, колегія суддів зазначає наступне.

Податковим органом нарахувань по даним договорам не проводилось.

Як вбачається з акту перевірки під час перевірки перевірялись взаємовідносини ПП " ОСОБА_3 -15" з ТОВ АВАНГАРД .

Щодо посилань відповідача та акту перевірки про відсутність у позивача документів складського обліку (документів оприбуткування товару на склад) , колегія суддів зазначає наступне.

З наданих до суду документів вбачається, що поставлений товар зберігався на ДП ОСОБА_2 база №85 , відповідні документи що до отримання та зберігання товару надані до суду.

Крім того, що до доводів відповідача та акту перевірки, що відповідно до договору поставки № 39/01 від 04.05.2016 року зазначено, що ТОВ АВАНГАРД постачає на адресу ПП " ОСОБА_3 -15" товар - Соняшник, в асортименті, проте відповідно до наданих до перевірки документів на адресу ПП " ОСОБА_3 -15" відвантажено товар - насіння соняшника, колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку суд не вбачає фактичних розбіжностей товару поставки , тим більше фактів про неправомірність проведених операцій.

Колегія суддів зазначає, що висновки відповідача, Головного управління ДФС України у Харківській області та суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях, належних доказів, що свідчать про безтоварність здійснених операцій відповідачем до суду не надано.

Також колегія суддів зазначає, що спір відносно оплати товару, між сторонами відсутній. Даний факт до суду не оскаржується.

Щодо посилання суду першої інстанції та відповідача на наявну податкову інформацію від ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області стосовно ТОВ АВАНГАРД , яка нібито свідчить про відсутність реальності здійснення господарської діяльності ТОВ АВАНГАРД , відсутність за податковою адресою, відсутність виробничих потужностей, складу, транспорту, а також податкова інформація, яка свідчить про порушення кримінальних справ відносно основних постачальників ТОВ АВАНГАРД , колегія суддів зазначає наступне.

Дане твердження не може свідчити про безтоварність здійснених операцій та безпідставність формування податкового кредиту .

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься Договір складського зберігання зерна № 02/07-02 від 02.07.2015 р., Додаток № 2 до договору № 02/07-02 від 02.07.2015 р. та книга руху зерна (а.с. 141-170). Таким чином факт поставки і зберігання продукції на складі підтверджено ДП ОСОБА_2 база №85 на якому зберігався поставлений товар.

Доводи відповідача щодо наявності податкової інформації від інших ДПІ, на обліку в яких перебувають контрагенти позивача щодо не підтвердження реальності здійснення останніми господарських відносин по ланцюгу постачання, оскільки така податкова інформація не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій.

Також контролюючим органом не доведено зв'язку між встановленими обставинами щодо недостатністю у контрагентів-постачальників позивача персоналу, матеріально-технічної бази, інших недоліків господарської діяльності з неможливістю виконання ним договірних зобов'язань перед платником; посередницький характер участі цих контрагентів у розглядуваних поставках допускає виконання ним суто організаційних функцій у процесі переміщення активу, що не вимагає залучення істотних власних ресурсів.

Дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків не свідчить про те, що платник податків, який укладав договори з таким контрагентом, знав про протиправний характер діяльності свого контрагента. Отже, аргументи податкової стосовно фіктивності контрагента не є вичерпним доказом нереальності операцій.

Щодо посилань відповідача на факт порушення кримінальних справ відносно основних постачальників ТОВ "АВАНГАРД", колегія суддів зазначає наступне. Сам по собі даний факт жодним чином не свідчить про наявність безтоварних операцій.

Також, відповідачем жодних доказів в підтвердження наявності кримінальних справ відносно основних постачальників ТОВ "АВАНГАРД" до суду не надано.

Будь яких доказів в ході розгляду кримінальних справ, які б свідчили про протиправність здійснених операцій до суду не надано. Відповідач обґрунтовує дане твердження лише фактом реєстрації кримінальних проваджень.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» ). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Згідно частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту, визначену актом перевірки та відповіддю на заперечення на акт, за спірний період.

Таким чином, сукупність наданих позивачем документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договорів із спірними контрагентами, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагента наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цим договором повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

В ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з поставки товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішення.

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Харківській області від 02.01.2017р. №0000041407 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Наведене не враховано судом першої інстанції , тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно положень ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведених норм, процесуальним законом гарантовано право особи на відшкодування за рахунок суб'єкта владних повноважень понесених нею судових витрат, які документально підтверджені, у разі задоволення позову.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір за подання позову та апеляційної скарги (оригінали платіжних доручень містяться в матеріалах справи ) , то він підлягає відшкодуванню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2017р. по справі № 820/1777/17 скасувати.

Прийняти нову постанову якою позов задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення від 02.01.2017р. №0000041407 скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Харківській області, на користь Приватного підприємства "ЗЕРНО-15" 56 844 грн. 05 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_5 Повний текст постанови виготовлений 25.09.2017 р.