Ухвала

від 21.09.2017 по справі 802/905/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/905/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

21 вересня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу колективного підприємства наукової виробничо-комерційної фірми "П'ять" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області до колективного підприємства наукової виробничо-комерційної фірми "П'ять" про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (ГУ ДФС у Вінницькій області) звернулось в суд з адміністративним позовом до колективного підприємства наукової виробничо-комерційної фірми П'ять (КП НВКФ П'ять ) про стягнення податкового боргу в сумі 20362,64 грн.

17 липня 2017 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, у відповідача утворився податковий борг з податку на додану вартість в сумі 20362,64 грн., яка підтверджується податковими деклараціями, обліковою карткою платника податків, податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано усі необхідні докази про наявність податкової заборгованості відповідача та вжиття заходів її стягнення, а відповідачем даний факт не спростовано та не погашено податковий борг в сумі 20362,64 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

При цьому, згідно із п.14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податку набуває статусу податкового боргу з моменту його узгодження та несплати у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податковим органом проведено камеральну перевірку КП НВКФ П'ять податкової звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №1701/12-01/23102594 від 27 жовтня 2016 року.

Так, в ході перевірки встановлено, що платник порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків визначених п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки 22 листопада 2016 року податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення №0023571201, яким відповідачу визначено грошове зобов'язання в сумі 8961 грн. 40 коп. та №0023581201, яким відповідачу визначено грошове зобов'язання в сумі 11704 грн. 30 коп.

Так, 30 листопада 2016 року відповідачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість на суму 36563 грн., однак враховуючи те, що за відповідачем рахувалась переплата в сумі 23714 грн. 36 коп., то борг з основного зобов'язання зменшився до 12821 грн. 64 коп.

У подальшому відповідачем сплачено ще 3237 грн. 00 коп., відтак борг знову зменшився до 9584 грн. 64 коп. - основного платежу та було донараховано штрафні санкції на суму 3237 грн. 00 коп.

20 березня 2017 року КПНВКФ "П'ять" було подано декларацію з податку на додану вартість за лютий 2017 року де задекларовано податкове зобов'язання в сумі 7541 грн., однак не сплачене до бюджету, тому борг збільшився за основним платежем та становить 17125 грн. 64 коп. та за штрафними санкціями 3237 грн. 00 коп.

Також, податковим органом виставлено відповідачу податкову вимогу №18818-17 від 02 грудня 2016 року.

Проте, вжиті податковим органом заходи по погашенню відповідачем податкового боргу не призвели до погашення податкового боргу.

Податкова вимога та податкові повідомлення-рішення в адміністративному та судовому порядку відповідачем не оскаржувались, не скасовані, докази про сплату податкового боргу до судів першої та апеляційної інстанцій не подавались.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу колективного підприємства наукової виробничо-комерційної фірми "П'ять" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 вересня 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5