Постанова

від 27.02.2018 по справі 802/905/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №802/905/17-а

адміністративне провадження №К/9901/1995/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу колективного підприємства наукової виробничо-комерційної фірми П'ять на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2017 (суддя - Мультян М.Б.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 (головуючий суддя - Матохнюк Д.Б., судді: Боровицький О.А., Сапальова Т.В.) у справі № 802/905/17-а за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області до колективного підприємства наукової виробничо-комерційної фірми П'ять про стягнення податкового боргу, -

встановив:

У червні 2016 року Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до колективного підприємства наукової виробничо-комерційної фірми П'ять (далі - КПНВКФ Пять ) про стягнення податкового боргу в розмірі 20362,64 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій КПНВКФ Пять оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог КПНВКФ Пять посилається на порушення судами норм матеріального, зокрема статей 54, 57, 87 Податкового кодексу України, та порушення норм процесуального права з огляду на неповне з'ясовування обставин, що мають значення для справи.

У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДФС у Вінницькій області зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Вінницькій області проведено камеральну перевірку платника податку на додану вартість КПНВКФ Пять , про що складено акт від 17.10.2016 №1701/12-01/23102594.

Проведеною перевіркою встановлено порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків визначених пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки контролюючим органом 22.11.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0023571201, згідно з яким визначено грошове зобов'язання в сумі 8961,40 грн. та № 0023581201, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 11704,30 грн.

Згідно з обліковою карткою КПНВКФ П'ять станом на 31.03.2017 за відповідачем рахується податковий борг по сплаті податку на додану вартість у розмірі 20324,64 грн.

Зазначений борг виник за наслідками подання податкової декларації з податку на додану вартість, в якій задекларовано зобов'язання на суму 36563,00 грн. Однак, враховуючи що за КПНВКФ П'ять станом на 30.11.2016 рахувалась переплата 23714,36 грн., борг з основного зобов'язання зменшився до 12821,64 грн.

Вподальшому відповідачем сплачено ще 3237,00 грн., відтак борг зменшився до 9584,64 грн. - основного платежу та було донараховано штрафні санкції на суму 3237,00 грн.

20.03.2017 КПНВКФ П'ять було подано декларацію з податку на додану вартість за лютий 2017 року, в якій задекларовано податкове зобов'язання в сумі 7541,00 грн., однак не сплачене до бюджету, у зв'язку з чим борг збільшився за основним платежем та становить 17125,64 грн. та за штрафними санкціями 3237,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення спірної суми податкового боргу суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходили з того, що наявність податкового боргу підтверджується матеріалами справи, відповідачем самостійно не сплачено узгоджену суму податкового боргу, а здійсненні контролюючим органом заходи не призвели до його погашення.

Проте, надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з неповного з'ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.

Так, в обґрунтування касаційної скарги КПНВКФ Пять посилається на те, що під час вирішення даного спору судом першої інстанції було заявлено клопотання про витребування Витягу з інтегрованої картки платника податків за період 2015 - 2016 роки, в якому відображено наявність надміру сплачених зобов'язань в липні 2015 року в розмірі 7516,27 грн. з метою встановлення фактичної суми податкового боргу.

Крім того, заявник касаційної скарги зазначає, що судом було залишено поза увагою та не надано оцінки на заперечення відповідача з приводу надміру сплачених грошових зобов'язань на суму 7516,27 грн. і обов'язку позивача щодо зарахування цієї суми на погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, на зазначені обставини КПНВКФ Пять наголошувалось також в апеляційній скарзі на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2017.

Проте, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції такі доводи для з'ясування фактичної суми податкового боргу не враховано.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина друга цієї статті).

Наведена норма кореспондує статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції чинній з 15.12.2017

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази (частина третя статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017).

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017) законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Наведена норма кореспондує статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції чинній з 15.12.2017.

Приймаючи рішення у даній справі, відповідно до вимог статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017), судам необхідно було витребувати та, відповідно, дослідити докази, на які посилається відповідач, для з'ясування фактичної суми податкового боргу.

Разом з тим, частина 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 15.12.2017) встановлює, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Виходячи з положень частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 262, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу колективного підприємства наукової виробничо-комерційної фірми П'ять задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.07.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Хохуляк

Судді Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна