Вирок

від 10.11.2009 по справі 1-1315

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

В И Р О К справа № 1-1315/09

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва

в складі: головуючого-судді: Павленко О.П.

при секретарі: Білецькому Б.М.

з участю прокурора: Попова А.О.

захисника: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, тимчасово офіційно непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 ч.3 КК України

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2, являючись засновником приватного підприємства «Асмара» (код ЄДРПОУ 34190476) та займаючи посаду директора зазначеного підприємства, відповідно до рішення власника від 20.02.06, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 20.02.06 року за №10741020000015375, юридична та фактична адреса: м. Київ, вул. Оранжерейна,3, в силу покладених на нього організаційно-розпорядчих та виконуючих ним адміністративно-господарських функцій, в обовязки якого входило:

? відповідно до п.п.8.4, 8.5, 8.6, 8.7 розділу 8 Статуту ПП «Асмара » -

- виконання дій від імені підприємства та представництво його у всіх установах, підприємствах і організаціях,

- укладання будь-яких угод та інших юридичних актів, відкриття в банках розрахункових та інших рахунків,

- видача доручень, наказів та розпоряджень, обовязкових для всіх працівників,

- підписання всіх фінансових документів підприємства,

- розробка поточних планів діяльності підприємства і заходів, необхідних для вирішення його завдань,

- здійснення інших дій, спрямованих на досягнення мети та цілей підприємства в межах його компетенції,

- вирішення всіх питань поточної і господарської діяльності підприємства,

- нести відповідальність за виробничу, господарську, фінансову діяльність підприємства;

? відповідно до п.3, п.6 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.99 (із змінами та доповненнями )

- організація бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну,

- створення необхідних умов для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечення неухильного виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів;

? відповідно до ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 (із змінами та доповненнями ) достовірне і своєчасне обчислення та внесення податку на додану вартість до бюджету відповідно до законодавства України;

? відповідно до ст.ст.9, 11 Закону України «Про систему оподаткування» №77/97-ВР від 18.02.97 (із змінами та доповненнями ) ведення бухгалтерського обліку, складання звітності про фінансово-господарську діяльність і забезпечення її зберігання у терміни, встановлені законами; подання до податкових та інших державних органів, відповідно до Закону, декларації, бухгалтерської звітності та інших документів і відомостей, повязаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; правильне обчислення, своєчасна сплата належних сум податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законом терміни;

? відповідно до ст.67 Конституції України сплата податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом,

тобто будучи службовою особою субєкта підприємницької діяльності, в березні 2006 року умисно ухилився від сплати податку на додану вартість, що призвело до ненадходження до бюджету коштів у розмірі 3539330 грн., чим завдав збитків державі у особливо великих розмірах.

Так, ПП «Асмара» відповідно до Статуту здійснювало оптову торгівлю продовольчими та непродовольчими товарами, а також надавало посередницькі послуги. Від здійснення зазначеної господарської діяльності ПП «Асмара» в березні 2006 року отримало валовий дохід на загальну суму 17696900 грн., у т.ч. ПДВ 3539380 грн. При цьому, в наданій до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податковій декларації з ПДВ за березень 2006 року, ПП «Асмара» до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість в сумі 3539330 грн. Разом з тим, відповідно до виписки з розрахункового рахунку №26006011830281 в Київській Філії ВАТ КБ «Промекономбанк» (МФО 380032) ПП «Асмара» у період з 01.03.06 р. по 03.05.07 р. не перераховувало коштів підприємствам-контрагентам за здійснення вказаної господарської діяльності. Для забезпечення розрахунків з підприємствами-контрагентами, ПП «Асмара» у зазначений період використано прості векселі, бланки яких у кількості 50 шт. видані вказаною банківською установою.

ОСОБА_2, займаючи посаду директора ПП «Асмара» та достовірно знаючи, що він зобовязаний здійснювати керівництво зазначеним підприємством, а також створювати необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку і забезпечувати фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, зберігати оброблені документи, регістри і звітність протягом встановленого терміну, включив валовий дохід у розмірі 17696900 грн. до податкової декларації з ПДВ за березень 2006 року, який відобразив в рядку 5 «Загальний обсяг оподатковуваних операцій звітного періоду». Отриманий податок на додану вартість у розмірі 3539380 грн. директор ПП «Асмара» ОСОБА_2 включив до складу податкового кредиту та відобразив у зазначеній податковій декларації в рядку 17 «Податковий кредит», колонки Б «Дозволений податковий кредит». Однак, ОСОБА_2 не надав до перевірки первинні документи, що підтверджують право ПП «Асмара» включити вказану суму у розмірі 3539380 грн. до складу податкового кредиту, які він знищив до закінчення визначеного законом строку їх зберігання, з метою приховування від податкових органів відомостей про підприємств-контрагентів та подальшого ухилення від сплати податків.

Внаслідок скоєння ОСОБА_2 зазначених злочинних дій, сформований у березні 2006 року податковий кредит у розмірі 3539380 грн. без підтверджуючих первинних документів, був безпідставно відображений у податковій декларації з податку на додану вартість ПП «Асмара» за вказаний період.

Відповідно до акту №231/1/23-2/34190476 від 01.12.07 про результати невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ПП «Асмара» (код ЄДРПОУ 34190476) за період з 01.01.06 р. по 31.03.06 р., складеного ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ПП «Асмара» за березень 2006 року, в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 (із змінами та доповненнями), безпідставно завищено податковий кредит, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість за березень 2006 року на суму 3539380 грн.

Згідно з вимогами до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 р. (із змінами та доповненнями) - не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.3 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.99 (із змінами та доповненнями) відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення - п.1 ст.9 Закону.

Таким чином, ОСОБА_2, являючись директором ПП «Асмара» та маючи реальну можливість забезпечити належний контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства, фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, та зберігати оброблені документи, регістри і звітність протягом встановленого терміну, в березні 2006 року умисно ухилився від сплати податку на додану вартість на суму 3539380 грн., що більше ніж в пять тисяч разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром.

Підсудний ОСОБА_2 у судовому засіданні повністю визнав себе винним, не оспорював фактичні обставини справи та суду пояснив, що в лютому 2006 року він вирішив займатись господарською діяльністю та з цією метою 20.02.06 р. зареєстрував ПП «Асмара» в державній адміністрації Шевченківського району м. Києва. Для подальшого оформлення цього підприємства в державних органах, отримання печатки підприємства та реєстрації в податковому органі він видав довіреності декільком представникам юридичної фірми, які цим і займались. Він призначив себе директором підприємства, інших працівників, які б офіційно працювали в ПП «Асмара», він на роботу не приймав. Фактично займався господарською діяльністю він самостійно, які договори він укладав та з якими підприємствами він вже не памятає. На початку березня 2006 року він відкрив розрахунковий рахунок ПП «Асмара» в Київській філії ВАТ КБ «Промекономбанк» з метою здійснення взаєморозрахунків з підприємствами-контрагентами. Однак, для здійснення господарської діяльності ПП «Асмара» він не користувався вказаним рахунком та фактично використовував прості векселі, бланки яких отримав у зазначеній банківській установі. Він, як директор підприємства, складав первинні бухгалтерські документи та податкові декларацій.

Оскільки він не знав яким чином необхідно вести бухгалтерський облік на підприємстві, попросив наглядно знайому жінку по імені ОСОБА_1 допомагати йому в цьому. Наталія фактично виконувала обовязки бухгалтера на підприємстві, він передавав їй договори та інші документи, а вона складала первинні документи ПП «Асмара», в тому числі і прибуткові та видаткові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, податкові накладні, а також податкову звітність. Податкові декларації він підписував від імені керівника ПП «Асмара» та самостійно надавав у звітні періоди до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

У грудні 2007 року податковим органом проводилась перевірка діяльності ПП «Асмара» та були виявлені ряд порушень податкового законодавства. З висновками акту він погодився, оскільки вказані порушення виникли через відсутність первинних документів, які підтверджують правомірність включення до податкового кредиту ПДВ за березень 2006 року.

Первинні документи ПП «Асмара» у вересні 2006 року він помилково знищив, оскільки не мав належних умов для їх зберігання та в той час фактично підприємство вже не працювало. Порушення податкового законодавства мало місце тому, що він не мав спеціальної бухгалтерської освіти, укладав угоди на свій розсуд та не всі угоди були виконані, але по бухгалтерському обліку вони були обліковані. Назву підприємств - контрагентів ПП «Асмара» він не памятає, чи виконувались угоди, які він з цими підприємствами укладав, він також не памятає, податки ПП «Асмара» сплачувало, але не в повному обсязі, що і було встановлено податковим органом та з чим він погодився.

Підсудний щиросердно покаявся у вчиненому злочині, просив суд врахувати його стан здоровя та те, що у нього на утриманні знаходиться малолітня дитина та дати йому можливість виправитись самостійно без ізоляції від суспільства.

Обмежившись у порядку, передбаченому ст. 299 КПК України показаннями підсудного, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів про вчинення злочину, обставини якого не оспорюються, і вважає доведеною винуватість ОСОБА_2 в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненому службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, які призвели до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, та знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч.3 ст.212 КК України.

Призначаючи підсудному вид та міру покарання, суд враховує характер, ступінь суспільної небезпеки та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, фактичні обставини справи та відношення підсудного до скоєного визнання вини та щире каяття, а також дані, які характеризують особу підсудного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності; має сімю та малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, на утриманні; не офіційно, але працює; характеризується виключно позитивно; страждає на ряд тяжких захворювань, а саме: ВІЛ-інфекція, туберкульоз легень, хронічний вірусний гепатит С.

До обставин, що помякшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття та наявність у підсудного декількох тяжких захворювань.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд вважає можливим виправлення та перевиховання підсудного без ізоляції від суспільства, але під наглядом органів кримінально - виконавчої системи, а тому призначає ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальній межі санкції ч.3 ст. 212 КК України та застосовує до призначеного основного покарання положення ст. ст. 75, 76 КК України.

На підставі ст. 77 КК України судом не призначається підсудному додаткова міра покарання у вигляді конфіскації майна, яка передбачена санкцією ч.3 ст. 212 КК України, оскільки вимоги ст. 77 КК України не передбачають призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна при призначенні покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ст. 212 ч.3 КК України та призначити покарання у вигляді 5 ( пяти ) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, повязані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 2 ( два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в три роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на засудженого такі обовязки:

? не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи;

? повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи;

? періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

До набрання чинності вироку м іру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити без змін у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з дня проголошення через районний суд.

Суддя