ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.09.2017р. Справа № 914/1503/17
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОБУД +», м.Миколаїв Львівської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКІЛ», м.Стрий Львівської області
про: стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 92 290,44 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
При секретарі Кияк І.В.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з»явився.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОБУД +», м.Миколаїв Львівської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКІЛ», м.Стрий Львівської області, про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 95 290,44 грн., з якої: основний борг – 58 545,99 грн.; 11 347,05 грн. - пеня; 18 043,55 грн.- 30% пічних від простроченої суми ; 7 353,85 грн.- інфляційні втрати.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 21.07.2017р. призначив розгляд справи на 13.09.2017 р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.
Позивач отримав ухвалу суду від 21.07.2017 року 26.07.2017 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення рекомендованої поштової кореспонденції за №79014 1130474 7; відповідач – отримав зазначену ухвалу суду 26.07.2017 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення рекомендованої поштової кореспонденції за №79014 1130475 5 .
Позивач явку повноважного представника в судове засідання 13.09.2017 року забезпечив. В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, які в засвідчених копіях позивач долучив до позовної заяви.
Позивач надав в судовому засідання усно пояснення по суті позовних вимог та зазначив, що відповідачем частково погашено заборгованість, проте, у зв»язку з необхідністю подання доказів часткового погашення заборгованості відповідачем, а відтак доцільністю зменшення розміру позовних вимог, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 13.09.2017 року не забезпечив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.07.2017 року не виконав. Клопотання, заяви від відповідача до суду не надходили.
Враховуючи вищенаведене, неявку представника від відповідача в судове засідання, невиконання відповідачем вимог суду згідно ухвали про порушення провадження у справі стосовно подання витребовуваних документів, усне клопотання представника позивача, відтак для надання можливості сторонам скористатися своїми процесуальними правами згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), суд вбачав за доцільне в межах строків, встановлених ст.69 ГПК України, відкласти розгляд справи.
Ухвалою від 13.09.2017 року суд відклав розгляд справи на 19.09.2017 року.
18.09.2017 року до Господарського суду Львівської області від позивача поступила заява від 14.09.2017 року про зменшення розміру позовних вимог. Заява скерована відповідачу 15.09.2017 року, про що свідчать долучені до неї опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек.
В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що 18.07.2017 року відповідачем здійснено ще один платіж в погашення боргу за отриманий товар в сумі 3 000,00 грн. За наведеного позивач у поданій заяві просить стягнути на його користь з відповідача 55 545,99 грн. основного боргу (за мінусом сплачених 3000,00 грн.), а також 11 347,05 грн. пені, 30% річних від простроченої суми в розмірі 18 043,55 грн. та 7 353,85 інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані нормами ст.ст.530,612,625 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,220,265 Господарського кодексу України.
В судове засідання 19.09.2017 року позивач явку повноважного представника не забезпечив. Позиція позивача стосовно заявлених ним позовних вимог висвітлена у позовній заяві із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідач повторно явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, заявлені позивачем (із врахуванням заяви вх.№3892/17 від 18.09.2017 року) позовні вимоги не заперечив, доказів на підтвердження погашення основного боргу в більшій ( ніж стверджує позивач) сумі суду не надав, хоча належним чином та своєчасно був повідомлений про перебування на розгляді у Господарському суді Львівської області даної справи та про місце, дату і час проведення судових засідань. Із клопотаннями, заявами відповідач до суду не звертався.
Згідно із ч.1 ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст. 59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідач своїм правом не скористався.
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 ГПК України.
Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, строків розгляду справи, оскільки господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено сторонам можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав та обов'язків сторони в процесі, суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,69,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами із врахуванням поданої позивачем заяви від 14.09.2017р. (вх.№3892/17 від 18.09.2017 р. ) про зменшення розміру позовних вимог.
У п.2.3 Постанови пленуму ВГСУ №18 роз»яснено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з»ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, суд встановив наступне.
Підставою заявлених позовних вимог є укладений 01 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТОБУД+» ( надалі іменується «продавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОКІЛ» (надалі іменується «покупець») Договір поставки №3. За умовами Договору продавець зобов»язується поставити, а покупець прийняти й оплатити цемент та інші будівельні матеріали ( надалі іменується «товар») та послуги у кількості, асортименті, терміни і за ціною відповідно до умов даного Договору (надалі – «Договір»).
Відповідно до п.1.2 Договору оплата покупцем за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця з відтермінуванням оплати 5 календарних днів з моменту відвантаження.
За невиконання або неналежне виконання умов даного Договору сторона несе відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством України (п.5.1).
Відповідно до п.5.2 Договору, у випадку порушення покупцем термінів оплати, згідно умов цього Договору, він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несплаченої суми за кожен день протермінування.
У п.п.5.2.1 п.5.2 Договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань покупець сплачує штрафні санкції в розмірі 30% річних.
Відповідно до п.7.1 Договір набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2016р., а в частині розрахунків – до повного виконання покупцем своїх зобов»язань за цим Договором. Якщо жодна із сторін в місячний термін до дати закінчення терміну дії договору не заявить намірів про розірвання договору, договір вважається пролонгованим на один рік на тих же умовах.
У п.п.7.1.1 Договору сторони дійшли згоди, що термін стягнення пені становить 3 роки.
Договір скріплений підписами уповноважених на його укладення посадових осіб продавця та покупця, завірений гербовими печатками юридичних осіб (ТзОВ «СТОБУД +» та ТзОВ «Сокіл»).
На виконання умов Договору, в період з 05 вересня 2016 року по 29 вересня 2016 року, продавцем було поставлено покупцю товар на загальну суму 219268,49 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними : №13 від 05.09.2016 р. на загальну суму 45 178,50 грн.; №26 від 16.09.2016р. на загальну суму 46 882,50 грн.; №28 від 20.09.2016 р. на загальну суму 45 920,00 грн.; №31 від 20.09.2016 р. на загальну суму 35 367,49 грн.;
№56 від 29.09.2016р. на загальну суму 45920,00 грн.
Суд оглянув оригінали видаткових накладних в судовому засіданні 13.09.2017 року та встановив відповідність наявних у справі копій перелічених видаткових накладних оглянутим оригіналам.
Видаткові накладні про поставку товару (цементу) ТзОВ «СТОБУД+» і отримання цього товару ТзОВ «СОКІЛ» підтверджують належно оформлені в видаткові накладні, які підписані уповноваженими особами товариств і завірені гербовими печатками ТОВ «СТОБУД+» та ТОВ «СОКІЛ». Крім того, у видаткових накладних зазначено підставу поставки товару – Договір №3 від 01.09.2016 року.
Жодних зауважень , претензій до продавця щодо найменування товару, його асортименту, кількості, ціни, строків поставки та якості товару покупець не висловив. Доказів зворотнього матеріали справи не містять. Видаткові накладні підписані покупцем без зауважень та претензій.
Отже, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов, характерних для договору поставки.
Позивач стверджує, що відповідач (покупець) частково, на суму 163722,50 грн., провів розрахунок з позивачем за поставлений йому товар. Оплати були проведені: 15.09.2016 р. в сумі 10 000,00 грн.;16.09.2016р. -36 882,50 грн.; 21.09.2016 р. – 45 900,00 грн.; 22.09.2016р. – в сумі 20 ,00 грн.; 29.09.2016 р. - 45920,00 грн.; 31.05.2017 р. – 4 000,00 грн.; 01.06.2017 р. – 3 000,00 грн.; 02.06.2017 р. -2000,00 грн.; 12.06.2017 р. – 2 000 00 грн. ; 13.06.2017. – 3 000,00 грн.; 14.06.2017р. -3 000,00 грн.; 16.06.2017 -2000,00 грн.; 21.06.2017 р. - 3000,00 грн.; 18.07.2017 р. – 3 000,00 грн.
Відповідач не спростував належними та допустимими доказами доводів позивача стосовно перелічених оплат як і не заперечив, що оплати за отриманий від позивача по Договору товар були ним (відповідачем) проведені саме на загальну суму 163 722,50 грн. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Таким чином, станом на момент вирішення спору по суті основний борг відповідача перед позивачем за отриманий по Договору №3 від 01.09.2016 року товар склав 55 545,99 грн. (219268,49 грн.- 163722,50 грн.).
Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача нараховану відповідно до п.5.2 Договору пеню, в розмірі 11 347,05 грн., нараховані відповідно до п.5.2.1 та ст.625 ЦК України – 30% річних в сумі 18043,55 грн. , а також відповідно до ст.625 ЦК України – 7 353,85 грн. інфляційних втрат.
При прийняття рішення суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Власне, це ті умови, на яких сторони погодилися виконувати договір. Зміст договору як підстави виникнення цивільно-правового зобов'язання визначається тими правами та обов'язками, які взяли на себе учасники договору відповідно до умов договору, закріплені і сформульовані у договорі.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір вважається укладеним , якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує форму правочину, в якій його вчинено (письмово), а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки (печаток) на документі, що має письмову форму.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, поняття належного виконання зобов'язання охоплює виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що 01 вересня 2016 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір №3 поставки товару, а саме цементу та інших будівельних матеріалів.
На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв від нього товар вартістю 219268,49 грн., що підтверджують наявні у справі та вище перелічені видаткові накладні.
Відповідач частково, в сумі 163722,50 грн., розрахувався з позивачем за отриманий товар.
Відповідно до п.1.2 Договору оплата покупцем за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця з відтермінуванням оплати 5 календарних днів з моменту відвантаження.
За своєю правовою природою Укладений між сторонами Договір №3 від 01.09.2016 року є договором поставки.
Згідно частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок (ст.253 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Згідно із ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Із врахуванням наведеного , умов Договору, відповідач за отриманий товар повинен був провести розрахунок з позивачем у наступні строки :
По видатковій накладній №13 від 05.09.2016 р. на загальну суму 45 178,50 грн. з 06.09.2016р. по 12.09.2016 р. включно. Однак, розрахунки відповідач провів 15.09.2016 р. в сумі 10 000,00 грн. та 16.09.2016р. в сумі 35 178,50 грн. (із перерахованого платежу -36 882,50 грн.), тобто із протермінуванням оплати.
По видатковій накладній №26 від 16.09.2016р. на загальну суму 46 882,50 грн. з 17.09.2016 р. по 21.09.2016 р. включно.
1704,00 грн. (із перерахованого платежу -36 882,50 грн.) відповідач перерахував 16.09.2016 р. ( прострочення відсутнє). Решту суми, 45 178,50 грн., яка складає вартість поставленого товару по видатковій накладній, відповідач перерахував 21.09.2016 р. – 45 178,50 грн. ( із перерахованого платежу - 45 900,00 грн.) теж без протермінування платежу.
По видатковій накладній №28 від 20.09.2016 р. на загальну суму 45 920,00 грн. з 21.09.2016р. по 26.09.2016 р. включно.
721,50 грн. сплачено 21.09.2016 р. (решта із перерахованого платежу - 45 900,00 грн.) вчасно, а також : 22.09.2016р. – в сумі 20,00 грн. (без протермінування) та 29.09.2016 р. в сумі 45 178,50 грн. (із перерахованого платежу 45920,00 грн.) із протермінуванням оплати.
По видатковій накладній №31 від 20.09.2016 р. на загальну суму 35 367,49 грн. з 21.09.2016р. по 26.09.2016 р. включно.
741,50 грн. сплачено 29.09.2016р. (із перерахованого платежу 45920,00 грн.) із протермінуванням. Із протермінуванням проведено оплати :31.05.2017 р. – 4 000,00 грн.; 01.06.2017 р. – 3 000,00 грн.; 02.06.2017 р. -2000,00 грн.; 12.06.2017 р. – 2 000 00 грн. ; 13.06.2017. – 3 000,00 грн.;14.06.2017р. -3 000,00 грн.; 16.06.2017 -2000,00 грн.; 21.06.2017 р. - 3000,00 грн.; 18.07.2017 р. – 3 000,00 грн. Неоплачено товар за цією накладною в сумі 9 625,99 грн.
По видатковій накладній №56 від 29.09.2016р. на загальну суму 45920,00 грн. з 30.09.2016 р. по 04.10.2016 р. включно. Товар не оплачено взагалі.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Доказів погашення основного боргу за Договором в сумі 55 545,99 грн. відповідач суду не надав.
Із врахуванням наведеного вище, сума боргу за поставлений по Договору товар, яка підлягає стягненню, становить 55 545,99 грн.
Порушенням зобов”язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1ст.546 ЦК України виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
Відповідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов»язання (основного зобов»язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до п.5.2 Договору, у випадку порушення покупцем термінів оплати, згідно умов цього Договору, він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несплаченої суми за кожен день протермінування.
У п.п.7.1.1 Договору сторони дійшли згоди, що термін стягнення пені становить 3 роки.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Умови в п.п.7.1.1 Договору, де сторони дійшли згоди, що термін стягнення пені становить 3 роки, стосується позовної давності.
Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України,- це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов»язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожний день прострочення виконання.
Пеня за порушення грошового зобов»язання обчислюється лише у відсотках до суми простроченого платежу. Установлення розміру пені у твердій сумі законом не передбачено і суперечить змістові цього поняття; відтак позовні вимоги, пов»язані із стягненням пені, обчисленої з такого розміру, не можуть бути задоволені.
За приписами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
У п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» вказано наступне: «Щодо пені за порушення грошових зобов»язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов»язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов»язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов»язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною щостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції».
Виходячи з умов п.5.2 Договору та враховуючи зазначені роз»яснення Пленуму Вищого господарського суду України слідує, що Договором №3 від 01.09.2016 року сторони передбачили нарахування пені протягом періоду часу, який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов»язання мало бути виконане. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов»язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Як вбачається із проведеного позивачем розрахунку пені на суму 11 347,05 грн., нарахування пені проведено позивачем від суми основного боргу 80 545,99 грн. за період з 05.10.2016 року по 04.04.2017 року (за 182 дні протермінування оплати товару), виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нарахована пеня; розрахунок пені проведено за формулою: (сума боргу) х (подвійна облікова ставка НБУ%) х (днів року) х (днів прострочення)=сума пені .
Проте, позивач не врахував, що у 2016 році кількість днів становила 366. Не врахував позивач і те, що нарахування пені мало проводитись в межах шести місяців починаючи з наступного дня, після дня коли зобов»язання мало бути виконане.
Сума боргу 80 545,99 грн. від якої проведено позивачем розрахунок пені, складається із вартості товар по видатковій накладній №56 від 29.09.2016р. на загальну суму 45920,00 грн., який (товар) мав бути оплачений у період з 30.09.2016 р. по 04.10.2016 р. включно, та частково (в сумі 34 625,99 грн.) із вартості товару по видатковій накладній №31 від 20.09.2016 р., за якою товар мав бути оплачений в період з 21.09.2016р. по 26.09.2016 р. включно.
Сума 34 625,99 грн. - це вартість товару, за який відповідач протермінував оплату, здійснивши платежі 31.05.2017 р. – 4 000,00 грн.; 01.06.2017 р. – 3 000,00 грн.; 02.06.2017 р. -2000,00 грн.; 12.06.2017 р. – 2 000 00 грн. ; 13.06.2017. – 3 000,00 грн.;14.06.2017р. -3 000,00 грн.; 16.06.2017 -2000,00 грн.; 21.06.2017 р. - 3000,00 грн.; 18.07.2017 р. – 3 000,00 грн., а також вартість неоплаченого товару в сумі 9 625,99 грн.
Відтак, розрахунок пені мав би бути наступним:
По видатковій накладній №31 від 20.09.2016 р.: пеня від суми боргу 34 625,99 грн. підлягає нарахуванню за період з 27.09.2016 р. по 27.03.2017 р.
Станом на початок періоду прострочення (05.10.2016 р. ), який визначений позивачем у розрахунку,сума боргу 34 625,99 грн. відповідала цій же сумі боргу що і станом на 27.09.2016 року, враховуючи, що перша оплата мала місце 31.05.2017 р.(поза межами періоду, за який підлягала нарахуванню пеня).
Відтак, від суми боргу 34625,99 грн. пеня підлягає нарахуванню за період з 05.10.2016 року по 27.03.2017 року , виходячи із подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла в цей період.
Судом проведено розрахунок пені в системі ЛЗ Підприємство 9.5.3. ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга», ТОВ «Ліга Закон», 2017. За період з 05.10.2016р. по 27.03.2017 р. від суми боргу 34625,99 грн. пеня складає 4884,16 грн.
По видатковій накладній №56 від 29.09.2016р. на загальну суму 45920,00 грн. відповідач мав обов»язок провести розрахунок з позивачем у період з 30.09.2016 р. по 04.10.2016 р. включно. Товар не оплачено взагалі.
Пеня підлягає нарахуванню за період з 05.10.2016 року по 05.04.2017 року. Однак, оскільки позивач не збільшував позовні вимоги в частині нарахованої пені, період нарахування пені позивач обмежив датою 04.04.2017 р., а суд розглядає спір в межах заявленої вимоги, то пеня підлягає нарахуванню з 05.10.2016 р. по 04.04.2017 року включно.
Судом проведено розрахунок пені в системі ЛЗ Підприємство 9.5.3. ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга», ТОВ «Ліга Закон», 2017. За період з 05.10.2016 р. по 04.04.2017 р. від суми боргу 45920,00 грн. пеня складає 6457,93 грн.
Отже, вимога позивача про стягнення 11 347,05 грн. пені підлягає до задоволення частково, в сумі 11342,09 грн. (6457,93грн. + 4884,16грн.).
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п.3.1 постанови Пленуму ВШСУ від 17.12.2013 №14).
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання.
У п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» роз»яснено наступне : «Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур»єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17,18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватись господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» роз»яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Як вбачається з розрахунку інфляційних втрат, нарахування інфляційних втрат позивач проводить з 05.10.2016 року по 30.05.2017 року від суми боргу 80 545,99 грн.
По видатковій накладній №31 від 20.09.2016 р., за якою товар мав бути оплачений в період з 21.09.2016р. по 26.09.2016 р. включно станом на 05.10.2016 року прострочена сума боргу становила 34 625,99 грн.
Основний борг в сумі 34 625,99 грн. відповідач почав погашати починаючи з 31.05.2017 р. , про що зазначено вище в рішенні.
Однак розрахунок інфляційних втрат проведений позивачем включно по 30.05.2017 року.
Суд з власної ініціативи не уповноважений виходити за межі заявлених позовних вимог.
Відтак, за період з 05.10.2016 р. по 30.05.2017 р. від суми боргу 34 625,99 грн. інфляційні втрати складатимуть суму 4220,80 грн.. Розрахунок проведено судом в системі ЛЗ Підприємство 9.5.3. ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга», ТОВ «Ліга Закон», 2017..
По видатковій накладній №56 від 29.09.2016р. на загальну суму 45920,00 грн. відповідач мав обов»язок провести розрахунок з позивачем за отриманий товар у період з 30.09.2016 р. по 04.10.2016 р. включно. Товар не оплачено взагалі. Відтак, з 05.10.2016 року має місце протермінування відповідачем оплати товару.
Провівши розрахунок інфляційних втрат від суми боргу 45920,00 грн. за період з 05.10.2016 року по 30.05.2017 р. судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить 5597,51 грн.
Загальна сума інфляційних втрат за розрахунками, проведеними судом, складає 9818,31 грн.
Оскільки, в порядку ст..22 ГПК України позивач до суду не звертався із заявою про збільшення розміру позовних вимог, в частині інфляційних втрат, то заявлена вимога позивача про стягнення 7 353,85 грн. інфляційних втрат підлягає до задоволення повністю.
Заявлену вимогу про стягнення 30% річних в сумі 18 043,55 грн. позивач обґрунтовує посиланням на норму ст.625 ЦК України та умови п.5.2.1 Договору поставки №3 від 01.09.2016 року.
Так, згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інший розмір процентів річних сторонами погоджено у п.п.5.2.1 п.5.2 Договору.
Розрахунок 30% річних позивачем проведено за період з 05.10.2016 року по 13.07.2017 року.
Провівши перерахунок 30% річних в системі ЛЗ Підприємство 9.5.3. ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга», ТОВ «Ліга Закон», 2017, враховуючи оплати, які мали місце в період за який проведено позивачем нарахування 30% річних, а також, що день оплати коштів в розрахунок не включається, судом встановлено, що 30% річних складають суму 18080,24 грн., яка є більшою від заявленої позивачем до стягнення суми 30 % річних.
Оскільки, в порядку ст.22 ГПК України позивач до суду не звертався із заявою про збільшення розміру позовних вимог, в частині 30 % річних, то заявлена вимога позивача про стягнення 18043,55 грн. 30 % річних підлягає до задоволення повністю.
На підставі вищенаведеного позов підлягає до задоволення частково , в сумі 92285,48 грн., з якої : основний борг – 55545,99 грн., пеня - 11342,09 грн., інфляційні втрати – 7353,85 грн., 30% річних - 18043,55 грн.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.1, 2, 12, 22,32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України , суд,-
ВИРІШИВ :
1.Позовні вимоги ( із врахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог вх.№3892/17 від 18.09.2017 р.) задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКІЛ» (82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Підзамче, буд.33, корп.Б., код ЄДРПОУ 13816223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОБУД+» (81600, Львівська область, Миколаївський район, м.Миколаїв, вул.Устиновича,14, код ЄДРПОУ 39887701) основний борг – 55545,99 грн., пеня - 11342,09 грн., інфляційні втрати – 7353,85 грн., 30% річних - 18043,55 грн., а також стягнути 1599,91 грн. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено 25.09.2017р.
Суддя Кітаєва С.Б.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 19.09.2017 |
Оприлюднено | 02.10.2017 |
Номер документу | 69151619 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Кітаєва С.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні