Рішення

від 20.09.2017 по справі 917/1076/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2017р. Справа № 917/1076/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілксервіс", 08132, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт", 37300, Полтавська область, Гадяцький район, м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, 82, офіс 23

про стягнення 301776,00 грн. (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Суддя Семчук О.С.

Представники 12.09.2017р.:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 15.11.2016р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 07.09.2016р.).

Представники після перерви 20.09.2017р.:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2 ( довіреність б/н від 07.09.2016р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 12.09.2017р. до 20.09.2017р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілксервіс", (далі - позивач/ ТОВ "Мілксервіс") звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (далі - відповідач/ ТОВ Білогір'я молокопродукт ) про стягнення 298393,47 грн., з яких: 260341,67 грн. - основний борг, 3770,46 грн. - пеня, 5882,52 грн. - 3% річних, 28944,82 грн. - індекс інфляції. В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 0112 від 01.12.2015р.

Від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог від 01.09.2017р., згідно якої він просить стягнути з відповідача 296152,37 грн., в тому числі 260341,67 грн. основного боргу, 2859,47 грн. пені, 4099,25 грн. 3% річних та 28851,98 грн. інфляційних.

15.09.2017р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої він просить стягнути з відповідача 301776,00 грн., в тому числі 260341,67 грн. основного боргу, 8509,21 грн. пені, 4073,14 грн. 3% річних та 28851,98 грн. інфляційних (поштова квитанція про надіслання відповідачу в матеріалах справи).

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 3.10. Постанови від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Заяви про зміну розміру позовних вимог прийняті судом до розгляду, в зв'язку з цим спір вирішується виходячи з нової ціни позову, а саме: про стягнення з відповідача 301776,00 грн., в тому числі 260341,67 грн. основного боргу, 8509,21 грн. пені, 4073,14 грн. 3% річних та 28851,98 грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.07.2017р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 21.07.2017р.

У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та невиконанням відповідачем вимог ухвали суду суд ухвалою від 21.07.2017р. відклав розгляд справи на 29.08.2017р.

За клопотанням позивача суд ухвалою від 29.08.2017р. продовжив строк вирішення спору на 15 днів та відклав розгляд справи на 12.09.2017р.

В судовому засіданні 12.09.2017р. оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 20.09.2017р.

Відповідач у відзиві (вх. № 10389) позов заперечує, посилаючись на те, що позивачем не було оформлено належним чином видаткові накладні, товарно-транспортні накладені та всі товаросупровідні документи, в зв'язку з чим відповідачем було призупинено оплату товару.

12.09.2017р. від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців рівними платежами (вх. № 11498).

Представник позивача в судовому засіданні 12.09.2017р. підтримує позовні вимоги у обсязі вказаному в заяві про уточнення позовних вимог від 15.09.2017р.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.09.2017р. проти позову заперечував, просив відстрочити виконання рішення суду.

В судовому засіданні 20.09.2017р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2015р. між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець за договором) було укладено договір поставки № 0112 (далі - договір, копія договору - в матеріалах справи).

Згідно пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, передавати у власність покупцю натуральний антимікробний препарат "Pimaricine" (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та здійснювати його оплату.

Пунктом 1.2. договору, передбачено, що кількість, асортимент, найменування, ціна та загальна вартість відповідної партії товару обумовлюється у видаткових накладних, що мають силу специфікації і є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.3 договору датою поставки є дата, що зазначається у видатковій накладній при отриманні товару покупцем. Право власності на товар, а також всі ризики випадкової загибелі, пошкодження товару переходять до покупця з моменту фактичного отримання товару в місці поставки покупцем та підписання уповноважним представником покупця видаткових накладних.

При передачі кожної партії товару постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні товарно-супровідні документи: видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, документи, що посвідчують якість та безпечність товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України.

У випадку поставки партії товару без будь-якого товарно-транспортного документа, наявність якого є обов'язковою відповідно до вимог чинного законодавства України та цього договору, та/або такого, який наданий постачальником з порушенням умов цього договору та/або вимог чинного законодавства України, постачальник зобов'язаний надати покупцеві належним чином оформлений оригінал відповідного товарно-супровідного документа протягом 5 робочих днів з дати поставки такого товару, а копії таких документів - факсом або електронною поштою у день поставки. При цьому строк оплати за такий поставлений товар починає рахуватися з наступного дня після отримання покупцем належним чином оформлених товарно-супровідних документів. (п. 2.4. договору).

Згідно п. 3.3. договору оплата товару здійснюється покупцем на підставі видаткової накладної у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника після 70 (сімдесяти) календарних днів з дня отримання покупцем товару та належним чином оформлених товарно-супровідних документів.

За період з 12.01.2016р. по 18.11.2016р. позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 620707,50 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

1) № 6 від 12.01.2016р. на суму 24696,00 грн. - строк оплати згідно умов договору - по 22.03.2016р.;

2) № 42 від 15.02.2016р. на суму 28675,20 грн. - строк оплати по 25.04.2016р.;

3) № 54 від 25.02.2016р. на суму 46872,00 грн. - строк оплати по 05.05.2016р.;

4) № 67 від 03.03.2016р. на суму 14337,60 грн. - строк оплати по 12.05.2016р.;

5) № 68 від 04.03.2016р. на суму 14337,60 грн. - строк оплати по 13.05.2016р.;

6) № 88 від 28.03.2016р. на суму 55800,00 грн. - строк оплати по 06.06.2016р.;

7) № 90 від 28.03.2016р. на суму 25260,00 грн. - строк оплати по 06.06.2016р.;

8) № 111 від 14.04.2016р. на суму 24694,50 грн. - строк оплати по 23.04.2016р.;

9) № 138 від 12.05.2016р. на суму 81060,00 грн. - строк оплати по 21.07.2016р.;

10) № 153 від 02.06.2016р. на суму 23880,00 грн. - строк оплати по 11.08.2016р.;

11) № 173 від 17.06.2016р. на суму 9552,00 грн. - строк оплати по 26.08.2016р.;

12) № 180 від 23.06.2016р. на суму 14328,00 грн. - строк оплати по 01.09.2016р.;

13) № 189 від 01.07.2016р. на суму 78920,40 грн. - строк оплати по 09.09.2016р.;

14) № 198 від 05.07.2016р. на суму 51127,50 грн. - строк оплати по 13.09.2016р.;

15) № 216 від 20.07.2016р. на суму 23227,50 грн. - строк оплати по 28.09.2016р.;

16) № 244 від 11.08.2016р. на суму 23635,20 грн. - строк оплати по 20.10.2016р.;

17) № 243 від 11.08.2016р. на суму 55800,00 грн. - строк оплати по 20.10.2016р.;

18) № 356 від 18.11.2016р. на суму 24504,00 грн. - строк оплати по 27.01.2017р.

Вказані накладні підписані уповноваженими особами обох сторін та скріплені їх печатками.

На підтвердження повноважень представників відповідача на отримання товару позивачем надано копії довіреностей на отримання цінностей № 188 від 17.06.2016р., № 228 від 19.07.2016р., № 204 від 11.08.2016р. та № 302 від 18.11.2016р.

Наявність підписаних обома сторонами видаткових накладних є належним та допустимим доказом поставки товару на суму 620707,50 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши 360365,83 грн. Вказне підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, на момент подання позивачем позову відповідач заборгував за поставлений товар 260341,67 грн. Вказану суму боргу позивач просить стягнути з відповідача.

Суд задовольняє вимогу позивача про стягнення основного боргу в сумі 260341,67 грн. виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двосторонніми.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем товару у повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що позивачем не було оформлено належним чином видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та всі товаросупровідні документи, в зв'язку з чим відповідачем правомірно було призупинено оплату товару, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи відсутні докази отримання покупцем належним чином оформлених товаросупровідних документів по кожній поставці, що несплачена покупцем.

Правові наслідки невиконання продавцем обов'язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару, визначені ст. 666 ЦК України згідно якої, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Виходячи з наявних у справі доказів, відповідач не скористався правом, визначеним цією нормою ЦК України.

Враховуючи це, суд вважає, що зобов'язання по оплаті отриманого товару, згідно договору, виникає у відповідача впродовж 70 календарних днів з дати отримання покупцем товару. Дата отримання товару по договору підтверджується підписаними відповідачем товарно-транспортними накладними.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню повністю в сумі 260341,67 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача суми пені, суд виходить з наступного.

Позивач у позові просить стягнути пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення у період з 29.06.2016р. по 29.12.2016р. на загальну суму 8468,80 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору, за прострочення в оплаті товару постачальник має право вимагати від покупця сплатити пеню в розмірі облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що позивачем розмір пені завищено.

Так, позивачем не вірно визначено періоди нарахування пені:

- пеня на суму боргу 43941,32 грн. нарахована за період з 29.06.2016р. по 04.07.2016р., тоді як 04.07.2016р. відповідачем було сплачено борг і станом на цю дату заборгованість відповідача перед позивачем була відсутня; тобто нарахування пені за 04.07.2016р. є безпідставним;

- пеня на суму боргу 38071,07 грн. нарахована за період з 22.07.2016р. по 12.08.2016р., тоді як станом на 12.08.2016р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 6847,07 грн. і саме на цю суму боргу слід нараховувати пеню за 12.08.2016р.

Крім цього, позивачем при нарахуванні пені були допущені численні арифметичні помилки.

Суд здійснив перерахунок суми річних за допомогою калькулятора системи "Ліга. ОСОБА_3 9.5.3" та встановив, що позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково, на суму 8468,80 грн.

Відповідачем заявлялася вимога про застосування строку позовної давності до позовних вимог відносно стягнення суми пені за видатковими накладними № 6, № 67, № 68, № 88, № 90 та № 111.

З врахуванням останньої заяви позивача про уточнення суми позовних вимог, нарахування пені на суми боргу по вказаних відповідачем накладних, позивачем не здійснювалося, в зв'язку з цим суд не бере до уваги заяву відповідача про застосування строку позовної давності.

При вирішенні вимоги про стягненні інфляційних втрат та річних суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем на підставі вказаної норми за загальний період з 23.03.2016р. по 27.06.2017р. правомірно нараховано 3% річних на суму боргу, проте при здійсненні нарахування ним були допущені ті ж самі помилки, що і при нарахуванні пені (вказано вище). Крім цього, позивачем допущено інші помилки при визначено періодів нарахування річних та сум боргу, на які слід нараховувати річні:

- річні на суму боргу 15056,40 грн. нараховано за період з 15.05.2016р. по 26.05.2016р., тоді як 26.05.2016р. відповідачем було сплачено частину боргу, та станом на вказану дату заборгованість відповідача становила 7773,00 грн. і саме на цю суму боргу слід нараховувати річні за 26.05.2016р.;

- річні за період з 08.06.2016р. по 28.06.2016р. позивач нараховує на суму боргу 86563,50, проте в період з 08.06.2016р. по 23.06.2017р. заборгованість відповідача становила 62565,00 грн., і за вказаний період річні необхідно нараховувати саме на цю суму; річні за період з 24.06.2017р. по 28.06.2016р. правомірно нараховано позивачем на суму боргу 86563,50 грн.

Також позивачем при нарахуванні річних були допущені численні арифметичні помилки.

Суд здійснив перерахунок суми річних за допомогою калькулятора системи "Ліга. ОСОБА_3 9.5.3" та встановив, що позовна вимога про стягнення річних підлягає задоволенню частково, на суму 4029,95 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат, суд дослідивши наданий позивачем розрахунок встановив:

Позивачем при нарахуванні інфляційних не враховано те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць . Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань)."

До наданого позивачем розрахунку інфляційних включено періоди, які становлять менше одного місяця.

Крім цього, позивач нараховує інфляційні втрати на суму 235141,67 грн. з 22.10.2016р. по 28.01.2017р. У вказану суму боргу включена заборгованість по накладній № 243 від 11.08.2016р., строк оплати по якій настав 20.10.2016р., тобто нарахування інфляційних на заборгованість по вказаній накладній можна здійснювати лише з листопада 2016р.

Так само позивач нараховує інфляційні втрати на суму 259645,67 грн. з 29.01.2017р. по 31.05.2017р. У вказану суму боргу включена заборгованість по накладній № 356 від 18.11.2016р., строк оплати по якій настав 27.01.2017р., тобто нарахування інфляційних на заборгованість по вказаній накладній можна здійснювати лише з лютого 2017р.

Суд здійснив перерахунок суми інфляційних за допомогою калькулятора системи "Ліга. ОСОБА_3 9.5.3" та встановив, що позовна вимога про стягнення інфляційних підлягає задоволенню частково, на суму 19608,14 грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідачем подано заяву про розстрочку виконання рішення суду рівними платежами на 12 місяців.

В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що основним ринком збуту продукції відповідача був ринок Російської Федерації та Республіки Казахстан, проте Російською Федерацією було введено заборону на імпорт сільськогосподарської продукції, сировини та продуктів споживання, країною походження яких є Україна, а також введено обмеження та заборони на транзит української продукції митною територією Російської Федерації до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки; дана заборона розповсюджується і на товари відповідача; на даний час Товариство шукає нові ринки збуту товарів, вживає дії щодо стягнення заборгованості зі своїх контрагентів. Зазначене унеможливлює виконання рішення суду за єдиним платежем, наслідком чого може стати арешт майна та коштів, що призведе до зупинки підприємства.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заяву про розстрочку виконання рішення.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

На підтвердження факту наявності тяжкого фінансового стану відповідача ним надано копію акту № 1 про простій підприємства від 11.09.2016р. та копію наказу № 308 від 11.09.2016р. про затвердження вказаного акту, а також копію постанови Білогірського відділення Красилівського відділу поліції від 20.09.2016р. про визнання ТОВ "Білогір'я молокопродукт" потерпілим у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 206 Кримінального кодексу України (протидія законній господарській діяльності).

Крім цього, відповідачем надано звіт незалежного аудитора за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., у якому зазначено, що фінансований стан товариства, у період, що аналізувався, не стійкий, товариство неплатоспроможне, одночасне виконання всіх судових рішень про стягнення заборгованості з ТОВ "Білогір'я молокопродукт" призведе до повної його неплатоспроможності та ризику банкрутства.

Посилаючись на незадовільний майновий стан, відповідач не надав ні звіту про фінансові результати, ні балансу ТОВ "Білогір'я молокопродукт" станом на час розгляду справи.

Щодо виробничого простою відповідача, суду не надано доказів, які б свідчили про наявність простою на момент винесення рішення. Крім цього, суд зазначає, що відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Також відповідачем не надано доказів на підтвердження на цей час стану кримінального провадження по факту протидії його законній господарській діяльності, а також не вказано, яким саме чином наявність вказаного кримінального провадження ускладнить виконання рішення по даній справі.

Суд звертає увагу на те, що всі надані відповідачем докази в обгрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду річної давнини. За таких обставин відсутні підстави для надання розстрочки виконання судового рішення. Отже, заява відповідача судом відхиляється.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (37300, Полтавська область, Гадяцький район, м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, 82, офіс 23, код ЄДРПОУ 33707592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілксервіс" (08132, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37757249) 260341 грн. 67 коп. основного боргу, 8468 грн. 80 коп. пені, 4029 грн. 95 коп. 3% річних, 19608 грн. 14 коп. інфляційних втрат, 4386 грн. 73 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" про розстрочку виконання рішення відхилити.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.09.2017р.

Суддя О.С. Семчук