Постанова

від 27.11.2017 по справі 917/1076/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2017 р. Справа № 917/1076/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Терещенко О.І.,

за участю секретаря судово засідання ОСОБА_1,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, довіреність від 15 листопада 2016 року;

відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 01 лютого 2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3220 П/1-42) на рішення Господарського суду Полтавської області від 20 вересня 2017 року у справі №917/1076/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілксервіс", 08132, АДРЕСА_1;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт", 37300, Полтавська область, Гадяцький район, м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, 82, офіс 23;

про стягнення 301776,00 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20 вересня 2017 року у справі №917/1076/17 (суддя Семчук О.С.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (37300, Полтавська область, Гадяцький район, м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, 82, офіс 23, код ЄДРПОУ 33707592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілксервіс" (08132, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37757249) 260341 грн 67 коп. основного боргу, 8468 грн 80 коп. пені, 4029 грн 95 коп. 3% річних, 19608 грн 14 коп. інфляційних втрат, 4386 грн 73 коп. судового збору; в іншій частині позову відмовлено; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" про розстрочку виконання рішення відхилено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду Полтавської області від 20 вересня 2017 року у справі №917/1076/17 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" про відстрочення виконання рішення та прийняти в цій частині нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" про відстрочення виконання рішення у справі №917/1076/17 задовольнити та відстрочити виконання вказаного рішення суду на 12 місяців.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

17 листопада 2017 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілксервіс" на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої останній просить доручити Київському апеляційному господарському суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2017 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілксервіс" про його участь у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду з розгляду справи № 917/1076/17 в режимі відеоконференції.

У судове засідання, яке відбулось 27 листопада 2017 року, з'явились належні представники сторін, які підтримали свої правові вимоги по справі.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини спору.

01 грудня 2015 року між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець за договором) було укладено договір поставки № 0112 .

Згідно пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, передавати у власність покупцю натуральний антимікробний препарат "Pimaricine", а покупець зобов'язується приймати товар та здійснювати його оплату.

Вказуючи про неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" зобов'язання в частині своєчасних розрахунків за переданий товар, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілксервіс" 301776,00 грн, в тому числі 260341,67 грн основного боргу, 8509,21 грн пені, 4073,14 грн 3% річних та 28851,98 грн інфляційних втрат.

Розглядаючи спір в межах заявлених позовних вимог місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність позивачем існування основного боргу в розмірі 301776,00 грн, у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги в даній частині в повному обсязі. З огляду на неправильне обрання позивачем періодів прострочення заборгованості, судом здійснено власний перерахунок суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат та стягнуто відповідно 8468 грн 80 коп. пені, 4029 грн 95 коп. 3% річних, 19608 грн 14 коп. інфляційних втрат. Одночасно судом було відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" про розстрочку виконання рішення суду рівними платежами на 12 місяців, оскільки обставини, на які посилається відповідач, не є винятковими у розумінні ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду, апелянт просить скасувати рішення в частині відмови у розстроченні виконання рішення у справі № 917/1076/17 на 12 місяців, зазначаючи на фінансовій неспроможності підприємства здійснити погашення будь-якої заборгованості існуючому колу кредиторів. Поряд з цим стороною наголошується на укладенні ряду зовнішньоекономічних контрактів, спрямованих на отримання доходу та виплати існуючої кредиторської зоборгованості підприємства. У зв'язку з чим, на думку сторони, розстрочення виконання рішення по справі № 917/1076/17 є саме способом організації та створення умов для можливості його виконання, не реалізація якого матиме наслідком втрату реальної можливості виплати Товариству з обмеженою відповідальністю "Мілксервіс" існоючої суми боргу.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 01 грудня 2015 року між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець за договором) було укладено договір поставки № 0112.

Згідно пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, передавати у власність покупцю натуральний антимікробний препарат "Pimaricine", а покупець зобов'язується приймати товар та здійснювати його оплату.

Пунктом 1.2. договору, передбачено, що кількість, асортимент, найменування, ціна та загальна вартість відповідної партії товару обумовлюється у видаткових накладних, що мають силу специфікації і є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двосторонніми.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 2.3 договору датою поставки є дата, що зазначається у видатковій накладній при отриманні товару покупцем. Право власності на товар, а також всі ризики випадкової загибелі, пошкодження товару переходять до покупця з моменту фактичного отримання товару в місці поставки покупцем та підписання уповноважним представником покупця видаткових накладних.

При передачі кожної партії товару постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні товарно-супровідні документи: видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, документи, що посвідчують якість та безпечність товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України.

У випадку поставки партії товару без будь-якого товарно-транспортного документа, наявність якого є обов'язковою відповідно до вимог чинного законодавства України та цього договору, та/або такого, який наданий постачальником з порушенням умов цього договору та/або вимог чинного законодавства України, постачальник зобов'язаний надати покупцеві належним чином оформлений оригінал відповідного товарно-супровідного документа протягом 5 робочих днів з дати поставки такого товару, а копії таких документів - факсом або електронною поштою у день поставки. При цьому строк оплати за такий поставлений товар починає рахуватися з наступного дня після отримання покупцем належним чином оформлених товарно-супровідних документів. (п. 2.4. договору).

Згідно п. 3.3. договору оплата товару здійснюється покупцем на підставі видаткової накладної у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника після 70 (сімдесяти) календарних днів з дня отримання покупцем товару та належним чином оформлених товарно-супровідних документів.

Матеріалами справи підтверджується, що за період з 12 січня 2016 року по 18 листопада 2016 року позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 620707,50 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

1)№ 6 від 12.01.2016 р. на суму 24696,00 грн - строк оплати згідно умов договору - по 22.03.2016р.;

2)№ 42 від 15.02.2016 р. на суму 28675,20 грн - строк оплати по 25.04.2016 р.;

3)№ 54 від 25.02.2016 р. на суму 46872,00 грн - строк оплати по 05.05.2016 р.;

4)№ 67 від 03.03.2016 р. на суму 14337,60 грн - строк оплати по 12.05.2016 р.;

5)№ 68 від 04.03.2016 р. на суму 14337,60 грн - строк оплати по 13.05.2016 р.;

6)№ 88 від 28.03.2016 р. на суму 55800,00 грн - строк оплати по 06.06.2016 р.;

7)№ 90 від 28.03.2016 р. на суму 25260,00 грн - строк оплати по 06.06.2016 р.;

8)№ 111 від 14.04.2016 р. на суму 24694,50 грн - строк оплати по 23.04.2016 р.;

9)№ 138 від 12.05.2016 р. на суму 81060,00 грн - строк оплати по 21.07.2016 р.;

10)№ 153 від 02.06.2016 р. на суму 23880,00 грн - строк оплати по 11.08.2016 р.;

11)№ 173 від 17.06.2016 р. на суму 9552,00 грн - строк оплати по 26.08.2016 р.;

12)№ 180 від 23.06.2016 р. на суму 14328,00 грн - строк оплати по 01.09.2016 р.;

13)№ 189 від 01.07.2016 р. на суму 78920,40 грн - строк оплати по 09.09.2016 р.;

14)№ 198 від 05.07.2016 р. на суму 51127,50 грн - строк оплати по 13.09.2016 р.;

15)№ 216 від 20.07.2016 р. на суму 23227,50 грн - строк оплати по 28.09.2016 р.;

16)№ 244 від 11.08.2016 р. на суму 23635,20 грн - строк оплати по 20.10.2016 р.;

17)№ 243 від 11.08.2016 р. на суму 55800,00 грн - строк оплати по 20.10.2016 р.;

18)№ 356 від 18.11.2016 р. на суму 24504,00 грн - строк оплати по 27.01.2017 р.

Вказані накладні підписані уповноваженими особами обох сторін та скріплені їх печатками.

На підтвердження повноважень представників відповідача на отримання товару позивачем надано копії довіреностей на отримання цінностей № 188 від 17.06.2016 р., № 228 від 19.07.2016 р., № 204 від 11.08.2016 р. та № 302 від 18.11.2016 р.

Наявність підписаних обома сторонами видаткових накладних є належним та допустимим доказом поставки товару на суму 620707,50 грн.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши лише 360365,83 грн. Вказне підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

За даних обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню повністю в сумі 260341,67 грн.

Одночасно колегія суддів погоджується з висновком суду в частині стягнення суми пені та зазначає таке.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення у період з 29 червня 2016 року по 29 грудня 2016 року на загальну суму 8468,80 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору, за прострочення в оплаті товару постачальник має право вимагати від покупця сплатити пеню в розмірі облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок суд першої інстанції правомірно зауважив, що позивачем не вірно визначено періоди нарахування пені:

-пеня на суму боргу 43941,32 грн нарахована за період з 29 червня 2016 року по 04 липня 2016 року, тоді як 04 липня 2016 року відповідачем було сплачено борг і станом на цю дату заборгованість відповідача перед позивачем була відсутня; тобто нарахування пені за 04 липня 2016 року є безпідставним;

-пеня на суму боргу 38071,07 грн нарахована за період з 22 липня 2016 року по 12 серпня 2016 року, тоді як станом на 12 серпня 2016 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 6847,07 грн і саме на цю суму боргу слід нараховувати пеню за 12 серпня 2016 року;

та допущені численні арифметичні помилки.

Здійснивши власний перерахунок вказаних сум колегія суддів зазначає на правомірності стягнення пені в сумі 8468,80 грн.

Відповідачем заявлялася вимога про застосування строку позовної давності до позовних вимог відносно стягнення суми пені за видатковими накладними № 6, № 67, № 68, № 88, № 90 та № 111.

З врахуванням останньої заяви позивача про уточнення суми позовних вимог, нарахування пені на суми боргу по вказаних відповідачем накладних, позивачем не здійснювалося, в зв'язку з цим суд підставно відмовив в задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Погоджується Харківський апеляційний господарський суд також з висновком суду в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних з огляду на таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Колегія суддів погоджується з позицією Господарського суду Полтавської області, що позивачем неправильно визначено періоди нарахування 3 % річних:

-річні на суму боргу 15056,40 грн нараховано за період з 15 травня 2016 року по 26 травня 2016 року, тоді як 26 травня 2016 року відповідачем було сплачено частину боргу, та станом на вказану дату заборгованість відповідача становила 7773,00 грн і саме на цю суму боргу слід нараховувати річні за 26 травня 2016 року;

-річні за період з 08 червня 2016 року по 28 червня 2016 року позивач нараховує на суму боргу 86563,50 грн, проте в період з 08 червня 2016 року по 23 червня 2017 року заборгованість відповідача становила 62565,00 грн, і за вказаний період річні необхідно нарахо вувати саме на цю суму; річні за період з 24 червня 2017 року по 28 червня 2016 року правомірно нараховано позивачем на суму боргу 86563,50 грн;

та допущені численні арифметичні помилки.

Здійснивши власний перерахунок вказаних сум колегія суддів зазначає на правомірності стягнення 3 % річних в сумі 4029,95 грн.

Одночасно суд апеляційної інстанції погоджується з проведеним місцевим судом перерахунком інфляційних втрат та зазначає на правомірності їх стягнення лише в розмірі 19608,14 грн.

В той же час колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про повну відмову в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" про розстрочення виконання рішення господарського суду на 12 місяців з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції було подано заяву про розстрочення виконання рішення на 12 місяців (вх. № 11498 від 18 вересня 2017 року).

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Розстрочка виконання рішення суду означає виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання рішення частинами визначаються судом. Розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників (рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013).

Розстрочення виконання рішення суду є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Слід зазначити, що господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Визначальним фактором є не тільки винятковість цих випадків, а й їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, пояснення сторін на предмет неможливості виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" рішення в даній справі колегія суддів приймає до уваги наступне.

В матеріалах справи наявний Звіт незалежного аудитора за наслідками виконання завдання з аудиторських послуг у формі завдання з виконання погоджених процедур Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (Том 1, а.с.183-202), у якому відображено проведення оцінки стану платоспроможності з урахуванням організації господарської діяльності та виробництва продукції у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року.

При оцінці фінансової стійкості підприємства аудитором встановлено, що значення коефіцієнтів фінансової автономії, фінансової залежності, поточної платоспроможності знаходяться нижче граничних значень. Фінансовий стан підприємства на даний час є таким, що через випадковий збіг обставин, підприємство тимчасово не має наявних коштів і високоліквідних активів для погашення поточного боргу.

Аналізуючи прострочену заборгованість, стягнення якої проводиться у судовому порядку аудитором було встановлено, що одночасне виконання всіх судових рішень про стягнення заборгованості є неможливим в силу недостатності власних обігових коштів, про що свідчать показники коефіцієнтів ліквідності та платоспроможності підприємства, та призведе до повної неплатоспроможності і ризику банкрутства.

При цьому судом встановлено, що основним ринком збуту продукції відповідача був ринок Російської Федерації. Проте указом Президента Російської Федерацією від 01 січня 2016 року "Про заходи забезпечення економічної безпеки і національних інтересів Російської Федерації при виконанні міжнародних транзитних перевезень товару з території України на територію Республіки Казахстан через територію Російської Федерації", а також рішенням Федеральної служби по контролю в сфері захисту прав споживачів і добробуту людини Російської Федерації від 02 липня 2015 року "Про заборону ввезення сироподібної продукції" було введено заборону на імпорт сільськогосподарської продукції, сировини та продуктів споживання, яка розповсюдилась на товари виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт", що унеможливило проведення господарської діяльності підприємства, та отримання доходу.

З інформації наданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" вбачається не тільки перебування усього рухомого та нерухомого майна в іпотеці та заставі Банку, а й накладення арешту на усі рахунки підприємства, наявних в банківських установах.

За поясненнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" наразі обставина виконання рішення ускладнена арештом коштів на рахунках та майна, що паралізувало господарську діяльність товариства, та позбавило останнього можливості сплачувати відсотки за кредитами, що викликає накопичення заборгованості перед банком, у якого майно товариства перебуває у заставі, а також розраховуватися за готову продукцію для її подальшої реалізації, відповідно отримувати прибуток для погашення заборгованості.

У зв'язку з цим, як пояснює відповідач, фактично під реальною загрозою опинилися погашення заборгованості та виплата поточної заробітної плати, сплата банківських кредитів, виконання нашим підприємством затверджених судом мирових угод, проведення розрахунків з бюджетами, сплата комунальних платежів, здійснення розрахунків з постачальникам сировини та енергоносіїв, що в подальшому потягне за собою банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт".

Приймаючи вказані обставини в сукупності колегія суддів вважає грунтовною позицію Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" з приводу неможливості виконання наразі рішення по даній справі.

Між тим варто зазначити, що при вирішенні питання доцільності відстрочення виконання рішення слід враховувати, що безпосередня реалізація рішення суду відповідно до первісної форми може призвести до його практичного невиконання з боку боржника у бажаній кредитором сумі.

Спираючись на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов'язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

В той же час, з наданої стороною інформації, Товариством з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" наразі здійснюються заходи спрямовані на пошуки та укладення ряду договорів щодо поставки молочної продукції вітчизняним та іноземним контрагентам, доходи від яких можуть бути спрямовані на відшкодування суми заборгованості Товариству з обмеженою відповідальністю "Мілксервіс".

Поряд з цим колегія суддів приймає до уваги, що в ході проведення судового засідання, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілксервіс" підтримав вказане клопотання.

Виходячи з пріоритету інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілксервіс",відновлення його права у вигляді отримання повної суми заборгованості, їх безпосередньої згоди на задоволення даної заяви, колегія суддів дійшла до висновку про доцільність розстрочення виконання рішенням по справі № 917/1076/17 на 6 місяців.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішенням у справі № 917/1076/17 на 6 місяців.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 2 ч. З ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 20 вересня 2017 року у справі №917/1076/17 скасувати в частині відмови в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення у справі №917/1076/17 на 6 місяців.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" про розстрочення виконня рішення у справі № 917/1076/17 на 6 місяців рівними платежами.

Розстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" виконання рішення у справі №917/1076/17 на 6 місяців рівними платежами.

В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 20 вересня 2017 року у справі №917/1076/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 04 грудня 2017 року.

Головуючий суддя В.В.Россолов

Суддя Р.А.Гетьман

Суддя О.І.Терещенко