Рішення

від 21.09.2017 по справі 916/1660/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2017 р.Справа № 916/1660/17

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс"

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 328 380,84 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю

У відповідності до приписів ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 10.08.2017р. до 11 год. 40 хв. 14.08.2017р., з 14.08.2017р. до 14 год. 40 хв. 21.09.2017р.

СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" вартості шкоди, спричиненою нестачею вантажу в сумі 328 380,84 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.07.2017р. позовну заяву (вх.№1765/17) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1660/17 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

31.07.2017р. відповідач звернувся до суду із клопотанням (вх.№16715/17) про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено.

Письмове клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-4337/17 від 14.08.2017р.) судом задоволено, у зв'язку з чим, строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів.

З метою повного та всебічного розгляду справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08.2017р. було викликано фахівця публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" ОСОБА_4 для надання пояснень.

12.09.2017р. відповідач звернувся до суду із клопотанням (вх.№2-4809/17) про виклик до суду начальника депо Херсон ОСОБА_5, яке судом було не задоволено, з підстав його недоведеності.

Представники позивача заявлені позовні вимоги підтримують та просять суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у запереченнях на позов (вх.№17438/17).

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

30 листопада 2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс" (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "СОКАР ЕНЕРДЖІ УКРАЇНА" (Замовник) було укладено Договір про надання послуг з перевалки нафтопродуктів та транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів №10/11-16, згідно умов п.1.1. якого, Виконавець зобов'язується, за завданням Замовника надати визначені цим Договором послуги та виконати роботи (надалі послуги та роботи, зазначені в цьому Договорі, надалі "Послуги"), а Замовник зобов'язується прийняти їх належним чином, та сплатити послуги у відповідності до умов цього Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору, наданням послуг за даним Договором розуміється надання Виконавцем Замовнику послуг з зберігання в резервуарах нафтобази нафтопродуктів (надалі Майно), налив (відвантаження) та залізничні та/або автомобільні цистерни, а також транспортно-експедиторське обслуговування вантажів Замовника.

Пунктом 1.3. Договору визначено, що об'єм послуг, що є предметом цього Договору. включає:

- зберігання нафтопродукту в резервуарах Виконавця, в строк до 15 днів;

- налив нафтопродуктів в залізничні та/або автомобільні цистерни;

- транспортно-експедиторське обслуговування (умови транспортно-експедиторського обслуговування обумовлюється сторонами в Додатку №1, до цього Договору).

У відповідності до п.1.4. Договору. на період зберігання та наливу нафтопродуктів Виконавцем за цим Договором за Замовником зберігається право власності на майно. Право власності на майно до Виконавця за цим Договором не переходить.

Ризики щодо майна переходять від Замовника до Виконавця в момент передачі нафтопродуктів в резервуари Виконавця.

Ризики щодо майна переходять від Виконавця до Замовника:

- при наливі майна в автомобільні цистерни в момент перетину горловини автоцистерни;

- при наливі майна в залізничні цистерни в момент прийняття УЗ майна до перевезення.

Цей Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до 31.03.2017 року, а в частині розрахунків - до повного їх завершення (п.8.1. Договору).

На виконання умов вищенаведеного договору товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс" за накладною №41581661 від 12.02.2017р. зі станції Миколаїв-Вантажний Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" відвантажило паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 ДСТУ 4796:2007 масою 56535 кг у цистерні №74737768, за пломбою відправника №Р540949, на адресу ТОВ "Мастер-Авіа", станція призначення Київ-Волинський Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

Вантаж було прийнято залізницею до перевезення о 03-00 год. 12.02.2017р. і прямував під охороною залізниці.

За відправку вказаного вантажу була сплачена провізна плата ПАТ "Укрзалізниця" в розмірі 25 135,30 грн., що зазначено у накладній №41581661 від 12.02.2017р.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач у присутності позивача не складав жодних актів, які б свідчили про технічну несправність цистерни або про наявність інших дефектів.

Цистерна №74737768 була включена до складу потягу №2272, для подальшого транспортування до станції Київ-Волинський Регіональної філії "Південно-Західна залізниця", але фактично цистерна була доставлена до проміжної станції Долинська РФ "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

По прибутті потягу, 12.02.2017р. станцією Долинська Одеської залізниці складено акт загальної форми (форма ГУ-23) №1, в якому зазначено, що при прийомці потягу №2272 з вантажем - паливо для реактивних двигунів за накладною №41581661, у вагоні (цистерні) №74737768 в 15 год. 30 хв. 12.02.2017р. виявлено течу вантажу в нижньому зливному пристрої віялоподібну, інтенсивністю 20 літрів за хвилину. Теча усунута шляхом докручування у чотири витки нижнього зливного пристрою до протікання 10 крапель за хвилину. Вагон простоює на 5 електрифікованій колії в очікуванні відчеплення вагона на знеструмлену колію.

Також, 12.02.2017р. станцією Долинська Одеської залізниці складено акт загальної форми (форма ГУ-23) № 2, в якому вказано, що зазначений вагон був відчеплений на 11 електрифіковану колію для замірів та усунення течі. З верхнього завантажувального люка знято справне ЗПП відправника Р 540949. Теча усунута шляхом докручування в один виток гвинта крана горловини нижнього зливного пристрою через верхній завантажувальний люк. Замір зробити, в зв'язку з коливанням вантажу всередині цистерни немає можливості, очікування відстою вантажу. Накладені дві пломби ст. Долинська №001А на верхній люк, №002-А на кришку нижнього зливного пристрою.

Надалі, 13.02.2017р., станцією Долинська Одеської залізниці складено акт загальної форми (форма ГУ-23) №3, в якому зазначено, що для проведення контрольного заміру висоти наливу та температури у вагоні №74737768 на завантажувальному люку була зрізана пломба ст. Долинська №001А. Заміри проводились двічі. У результаті замірів виявилось: висота наливу 174,1 мм, питома вага 0,7989 г/см 3 , температура вантажу +2 град. С, нетто вантажу склало 34 512 кг., а згідно документа в сторону зменшення на 22 023 кг. Заміри виконувалися метерштоком МША-А 3,3 №117, дата повірки 29.07.2016р., дійсний до 29.07.2017р., та ареометром АНТ-1 №60908, дата повірки III квартал 2016р., дійсний до III кварталу 2021р. Після заміру люк закритий щільно, накладено ЗПП ст. Долинська №8540720 ОД. Здано під охорону. Теча відсутня.

Поряд з цим, 13.02.2017р., на ст. Долинська в доповнення до актів загальної форми №№1, 2 від 12.02.2017р. складено Комерційний акт №414100/2, яким підтверджено течу вантажу у цистерні №4737768, та масу вантажу нетто в сторону зменшення на 22 023 кг, та несправність зливного пристрою цистерни.

На підставі телеграфної вказівки начальника станції Миколаїв-Вантажний Одеської

залізниці від 15.02.2017р. №422 оперативним наказом Виробничого підрозділу

Знам'янська дирекція залізничних перевезень від 15.02.2017р. №493 було надано дозвіл

ст. Долинська Одеської залізниці в лютому переадресувати по ст. Долинська за новими

перевізними документами вагон № 74737768 по відправці №41581661 вантаж "паливо для реактивних двигунів" по причині втрати вантажу призначенням на ст. Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці одержувач товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс".

15.02.2017р. за залізничною накладною №41598087, складеною по ст. Долинська, вагон №74737768 було переадресовано на ст. Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці вантажовідправнику товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс".

16.02.2017р. вагон №74737768 прибув на ст. Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці.

17.02.2017р. товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс" прийняло нафтопродукти за кількістю за участі представника ст. Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці заступника начальника станції ОСОБА_6, про що складено акт приймання нафтопродуктів за кількістю №1 від 17.02.2017р.

Нестача вантажу склала 21 487 кг. Кількість втрат вантажу визначена у відповідності до вимог пункту 5.2. "Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої спільним Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.058.2008р. №281/171/578/155.

На станції Миколаїв-Вантажний також було складено комерційний акт №415207/16 від 17.02.2017р. на додаток до комерційного акту, складеного по станції Долинська Одеської залізниці від 13.02.2017р. №414100/2.

Відповідно до зазначеного вище комерційного акту нестача вантажу склала 21 487 кг.

Фактична маса вантажу склала 35 048 кг., втрата вантажу склала 21 487 кг.

Згідно контракту від 06.02.2017р. №СЕ-8Ш60217 ТОВ "СОКАР ЕНЕРДЖІ УКРАЇНА" придбало у CORAL ENERGY PTE LTD, місце реєстрації Сінгапур, паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 у кількості 2 000,00 тон.

Відповідно до пункту 7 вищенаведеного контракту паливо авіаційне поставлялося на умовах СІF Інкотермс-2010 (продавець виконав поставку у порту навантаження, з цього моменту до покупця переходять ризики з втрати або пошкодження товару ).

03.02.2017р. паливо авіаційне було навантажено на судно "Seychellos Pride".

Згідно митної декларації ІМ 40 ДТ UA903110/2017/000355 та інвойсу від 13.02.2017р. №СЕ-GЕТ-170091-FN вартість палива авіаційного у кількості 2 000,00 тон складає 1 170 400,00 доларів США.

За офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України згідно повідомлення НБУ від 03.02.2017р., станом на 03.02.2017р. складає 26,986979 грн. за 1 дол. США.

З врахуванням чого, вартість 1 кг палива авіаційного складає 15,79 грн. (1 170 400,00 доларів США : 2000 000 кг х 26,986979 грн.).

18.02.2017р. після вивантаження вантажу представниками відповідача за участі диспетчера виробництва товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс" ОСОБА_7 було проведено огляд порожньої цистерни №74737768 про що, було складено акт комісійного огляду.

За результатами огляду технічні несправності цистерни виявлені не були.

В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що за приписами ст.114 Статуту залізниць відповідач за втрату чи нестачу вантажу має відшкодувати завдані позивачу збитки в розмірі дійсної вартості втраченого вантажу.

При цьому, вартість шкоди позивачем розраховано наступним чином:

вагоні №74737768 маса нетто палива авіаційного для газотурбінних двигунів Джет А-1 ДСТУ 4796:2007 при відправлені за накладною №41598087 від 15.02.2017р. складає 34 512 кг: норма нестачі 34 512 кг х 2 % = 690,24 кг.

Отже, нестача вантажу складає 21 487 кг - 690,24 кг = 20 796,76 кг х 15,79 грн. = 328 380,84 грн.

З врахуванням наведеного, з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивач був змушений звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено, що в разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до частини 1 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Частина 1 статті 314 Господарського кодексу України передбачає, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до частини 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 статті 22 ЦК України).

Частиною 1 статті 22 ЦК України унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 2 статті 22 ЦК України).

Згідно з пунктом 5 статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, залізнична накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

За приписами ст.105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно статті 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (стаття 114 Статуту).

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення , не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема при перевезенні вантажів рідких.

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Відшкодування збитків передбачено також і ст.224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки,

- збитків,

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,

- вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

За змістом ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку матеріальної шкоди приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім зобов'язання в частині перевезення вантажу без втрат не виконані, чим було завдано позивачу матеріальної шкоди в розмірі 328 380,84 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума матеріальної шкоди, встановлена судом в розмірі 328 380,84 грн.

При цьому, на увагу суду не заслуговують заперечення відповідача про відсутність шкоди позивача, саме як відправника вантажу, з огляду на наступне:

Пунктом 5 статті 307 ГК України визначено умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до п. б статті 130 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінетів міністрів України від 06.04.1998р. №457, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач .

Згідно накладної №41598087 від 15.02.2017р. одержувачем вантажу є, саме товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс", а тому останній цілком правомірно звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав відповідачем, що полягають у шкоді, спричиненої нестачею вантажу.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню, у зв'язку з чим стягненню з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягає 328 380,84 грн. шкоди, спричиненої нестачею вантажу.

Відповідно до приписів ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 925,72 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. №5, код ЄДРЮОФОПГФ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРЮОФОПГФ 40081200) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс" (54018, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 1-Н, код ЄДРЮОФОПГФ 39622677) вартість шкоди, спричиненої нестачею вантажу у сумі 328 380 (триста двадцять вісім тисяч триста вісімдесят) грн. 84 коп. та витрати на оплату судового збору у сумі 4 925 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 72 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 26 вересня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський