Ухвала

від 24.05.2007 по справі 5/191-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/191-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "24" травня 2007 р.                                                           Справа № 5/191-06

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Веденяпіна О.А.

суддів:                                                                        Іоннікової І.А.

                                                                                   Черпака Ю.К.

при секретарі                                                             Гаврилюк Т.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача:     Дудін А.В.( довіреність №3067 від 11.08.2006 року),            Вдов О.О.( довіреність №753 від 14.02.2007 року),

від відповідача:

- САТ "Капустянське: не з'явився,

- ПП "Євро": Удод П.М. ( довіреність від 23.05.2007 року),

розглянувши апеляційну скаргу Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції (смт. Тростянець Вінницької області)

на постанову господарського суду Вінницької області

від "19" жовтня 2006 р.  у справі   

за  позовом Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції (смт.Тростянець Вінницької області)

до сільськогосподарського акціонерного товариства "Капустянське" відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків (с. Капустяни Тростянецького району Вінницької області)

та приватного підприємства "Євро" (м. Дніпропетровськ)

про визнання недійсною угоди , -  

ВСТАНОВИВ:

В червні 2006 року Тростянецька об'єднана державна податкова інспекція звернулась до господарського суду Вінницької області з позовам про визнання на підставі ст. 207 Господарського кодексу України недійсною угоди купівлі-продажу обладнання (токарних станків), укладену між сільськогосподарським акціонерним товариством "Капустянське" та приватним підприємством "Євро".

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати недійсною на підставі ст.207 Господарського кодексу України усну угоду купівлі-продажу станків, а саме:

-   станка токарного  1Д63А, 1959 року випуску, вартістю 1667,00грн.;

-   станка токарного  ЙТІГМ, 1989 року випуску, вартістю 266,00грн.;

-   станка токарного 1Д63А,  1958 року випуску, вартістю 833,00грн.;

- станка фрезерувального горизонтального 1979 року  випуску, вартістю 625,00грн.;

- станка фрезерувального вертикального БН11, 1974 року  випуску, вартістю  

 370,00грн.;

- станка заточного 1970 року  випуску, вартістю 139,00грн.;

- станка заточного 1979 року  випуску, вартістю 50,00грн.;

- станка фрезерувального 1951 року випуску, вартістю 103,00грн.

Позивач у позовній заяві вказує, що дозволів САТ "Капустянське" на відчуження станків, які перебували з 01 липня 2001 року у податковій заставі, Тростянецька ОДПІ не надавала, а отже вони продані з порушенням вимог закону.

Постановою господарського суду Вінницької області від 19 жовтня 2006 року у справі №5/191-06 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, Тростянецька об'єднана державна податкова інспекція  подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову та прийняти нову про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач вказує, що спори за зверненням суб'єкта владних повноважень є компетенцією адміністративного суду, а розгляд справи в порушення процесуальних норм здійснювався відповідно до Господарського  процесуального кодексу України.

Тростянецька ОДПІ вважає помилковим посилання суду першої інстанції на рішення Конституційного Суду України, оскільки воно стосується лише фізичних осіб.

Крім того позивач зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення не враховано докази, які свідчать про ухилення САТ "Капустянське" від оподаткування.

Відповідач - САТ "Капустянське" письмових заперечень на апеляційну скаргу не подав, його представник в судове засідання не з'явився.

Відповідач - ПП "Євро" у письмових поясненнях зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Оскільки сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що неприбуття в судове засідання представника САТ "Капустянське" не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримують.

Представник відповідача - ПП "Євро" заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просить залишити скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд Вінницької області виходив з того, що всі мотиви, викладені в позовній заяві не обґрунтовані юридично.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд приходить до висновку про необґрунтованість скарги.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Ст. 208 цього ж Кодексу передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 року №2-рп/2005 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами", а саме п. п. 8.2.2 п. 8.2 ст.8 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.

Приймаючи таке рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що забезпечення надходження до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів має здійснюватися шляхом запровадження податкової застави на активи платника податків у такому розмірі, який  би забезпечував гарантоване відшкодування державі несплачених податків у повному обсязі. Поширення права податкової застави на будь -які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.

Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно ч.2 ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи викладене, Тростянецька ОДПІ може застосувати податкову заставу на активи САТ "Капустянське" на суму, співрозмірну сумі податкового боргу вартості активів.

В порушення вищевказаних норм чинного законодавства та рішення Конституційного  Суду України, Тростянецькою ОДПІ не визначені активи підприємства, які передаються в податкову заставу, вартістю, що співрозмірна сумі податкового боргу, чим порушено принцип адекватності суми податкового зобов'язання з розміром заставлених активів платника податків.

Як свідчать матеріали справи, САТ "Капустянське" реалізувало ПП "Євро" станки: станок токарний 1Д63А, 1959 року випуску вартістю 1667,00грн., станок токарний ЙТІГМ,1989 року випуску, вартістю 266,00грн., станок токарний 1Д63А, 1958 року випуску, вартістю 833,00грн., станок  фрезерувальний горизонтальний, 1979 року випуску, вартістю 625,00грн., станок фрезерувальний вертикальний БН11 1974 року випуску, вартістю 370,00грн., станок заточний 1970 року випуску, вартістю 139,00грн., станок заточний, 1979 року  випуску, вартістю 50,00грн., станок  фрезерувальний 1951 року випуску, вартістю 103,00грн.

Описане податковим органом майно САТ "Капустянське" значно за своєю вартістю перевищує розмір заборгованості товариства перед бюджетом. Крім того, позивачем не подано доказів опису саме реалізованих за спірною угодою станків.

З огляду на викладене, твердження позивача про реалізацію станків за спірною угодою з порушенням вимог чинного законодавства є безпідставним.

Враховуючи наведені обставини в сукупності, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Довід позивача про те, що податкова застава на все майно застосована до прийняття рішення Конституційним  Судом України про визнання неконституційним п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" і тому відсутні правові підстави для звільнення з-під податкової застави всіх активів підприємства не є переконливим, оскільки така податкова застава на всі активи платника податків не може існувати на підставі норми Закону, яка втратила чинність.

Посилання Тростянецької ОДПІ в апеляційній скарзі на неврахування судом доказів, що свідчать про ухилення  САТ "Капустянське" від оподаткування, є безпідставними, оскільки такі докази в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані і позов з таких підстав не заявлявся.

Твердження позивача про застосування судом першої інстанції при прийнятті рішення положень Господарського процесуального кодексу України не відповідає дійсності.

За таких обставин, постанова господарського суду Вінницької області від         19 жовтня 2006 року прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, п.п.6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції залишити  без задоволення, а постанову господарського суду Вінницької області від            19 жовтня 2006 року  - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                                 Веденяпін О.А.

судді:

                                                                                           Іоннікова І. А.  

                                                                                           Черпак Ю.К.  

 Віддрук. 5 прим.:

1 - до справи

2,3,4 - сторонам

5 - в наряд