Постанова

від 16.08.2017 по справі 804/4836/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2017 р. Справа № 804/4836/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фермерське господарство "МЮД" про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

28.07.2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фермерське господарство "МЮД", в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 від 29.10.2014 р., індексний номер 16824377, про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225987800:01:002:0567 та зобов'язати відділ державної реєстрації Юр'ївської районної державної адміністрації внести запис про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі рішення державного реєстратора від 29.10.2014, індексний номер 16824377.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 р. по справі було відкрито провадження та справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Рішенням державного реєстратора реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції від 29.10.2014 р., індексний номер 16824377, зареєстровано право оренди на належну ОСОБА_1 земельну ділянку за ФГ МЮД . У зв'язку з чим ФГ МЮД вважає, що договір оренди від 22.03.2012 р. №154-5, на підставі якого було винесено рішення від 29.10.2014 р. набрав чинності саме з 29.10.2014 р., а не з моменту його підписання та діє до 29.10.2019 р., оскільки державна реєстрація даного договору відбулась 29.10.2014 р.

У зв'язку із зазначеним, позивач просить скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції від 29.10.2014 р., ідентифікаційний номер 16824377 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225987800:01:002:0567.

Відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, будь-яких заяв чи заперечень проти пред'явленого адміністративного позову на адресу суду не надав.

Третя особа, до зали судового засідання свого представника не направила, відомості про вручення судової повістки в матеріалах справи наявні, причини неявки невідомі. Будь-яких пояснень стосовно даного адміністративного позову представником третьої особи на адресу суду надано не було. Відтак, позиція останнього суду не відома.

Зважаючи на приписи ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України, а також на строки розгляду адміністративних справ, встановлені ст.122 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.03.2012 р. між ОСОБА_1 та ФГ МЮД в особі директора - ОСОБА_3 укладено договір оренди землі №154-5 за умовами якого та відповідно до складеного акта прийому-передачі землі від 22.03.2012 року ОСОБА_1 передав ФГ МЮД належну йому на підставі державного акту на право приватної власності земельну ділянку, кадастровий номер 1225987800:01:002:0567, розташовану на території Чаплинської сільської ради Юр'ївського району Дніпропетровської області, строком на 5 років.

20.06.2012 р. зазначений договір від 22.03.2012 р. №154-5 зареєстровано Чаплинською сільською радою Юр'ївського району Дніпропетровської області.

Рішенням державного реєстратора реєстраційної служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 від 29.10.2014 р., індексний номер 16824377, про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225987800:01:002:0567, на підставі договору оренди землі, серія та номер:154-5, виданого 22.03.2012 р. зареєстровано право оренди на земельну ділянку площею 9,047 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за ФГ МЮД .

07.06.2016 р. орендодавцем земельної ділянки ОСОБА_1 було направлено директору ФГ МЮД заяву в якій зазначено, ОСОБА_1 повідомив орендаря, що він не має наміру продовжувати договір оренди належної йому земельної ділянки кадастровий №1225987800:01:002:0567, №паю 465, державний ОСОБА_2 ІІ-ДПЛ 060484 і у зв'язку з цим просить не проводити осінні польові роботи у 2016 р. та весняні польові роботи у 2017 р., в тому числі не сіяти восени 2016 р. озимі культури на цій земельній ділянці.

14.01.2017 р. ОСОБА_1П було направлено на адресу ФГ МЮД лист із зазначенням про те, що він немає наміру продовжувати укладений з ФГ МЮД договір оренди землі №154-5 від 22.03.2012 р. та свій земельний пай буде обробляти самостійно.

30.01.2017 р. ФГ МЮД ОСОБА_1 було надано відповідь., в якій зазначено, що згідно договору оренди земельної ділянки №154-5 (зареєстровано 29.10.2014 р., індексний номер Витягу з речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого ресового права №28755600) та пункту 37 договір набрав чинності з 29.10.2014 р. та діє до 29.10.2019 р. (5 років). У зв'язку з цим земельна ділянка була засіяна згідно сівозміни.

Правовідносини сторін, які виникають у сфері правових, економічних, організаційних засад проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації та їх обтяжень і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996р. № 254к/96-ВР, ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV, Порядком внесення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. №1141, Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. №2768-III, тощо.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної ОСОБА_4 України з прав людини.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст.10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до абз.4 ст.2 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV, обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

У відповідності до норм ст.4 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2)право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право остійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3)інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до п.2 ст.19 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; 2) рішень судів, що набрали законної сили; 3)ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; 4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; 5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; 7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. №2768-III право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Здійснивши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України, в сукупності з доказами наявними в матеріалах справи, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснюючи державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень відповідно до договору оренди землі від 22.03.2012 р. №154-5, відповідач діяв правомірно. Жодних обмежень в момент звернення ФГ "МЮД" не існувало.

Також позивачем не було надано до суду жодних належних доказів в розумінні ст.70 КАС України, які б свідчили про протиправність рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 16824377 від 29.10.2014 р., винесення його відповідачем не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноваження з метою, з якою це повноваження відповідачу надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; упереджено; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання принципу рівності перед законом; без запобігання несправедливій дискримінації; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення; несвоєчасно.

Відповідно до ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд, згідно зі ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. При цьому ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фермерське господарство "МЮД" про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, є необґрунтованим, а відтак таким, що задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до квитанції №24868861 від 26.07.2017 р. ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок) грн.00 коп., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету.

Враховуючи відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фермерське господарство "МЮД" про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат з Державного бюджету України, а саме, судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок) грн.00 коп., сплаченого позивачем відповідно до наведеної вище квитанції.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фермерське господарство "МЮД" про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_4